Злочини у сфері приватизації державного і комунального майна

Незаконна приватизація держаного, комунального майна – злочин, передбачений ст. 233 Особливої частини КК України.

Приватизація державного, комунального майна шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом, або використання підроблених приватизаційних документів, а також сама приватизація майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом, або приватизація неправомочною особою – караються позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.

Діяння, передбачені вище, якщо воно призвело до незаконної приватизації майна державної чи комунальної власності в великих розмірах або вчинено групою осіб за попередньою змовою – карається позбавленням волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна або без такої.

Об’єкт даного злочину:

- основний безпосередній – передбачений законодавством порядок приватизації державного та комунального майна.

Предметом цього злочину є – державне і комунальне майно.

Державне майно – це майно, що перебуває у державній власності, а також майно, яке належить Автономній Республіці Крим

Комунальним визнається майно, яке перебуває у комунальній власності. Правом комунальної власності визнається право територіальної громади села, селища, міста володіти, економно та ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через представницькі органи місцевого самоврядування.

Предметом цього злочину не виступають об’єкти державного земельного та житлового фону.

Об’єктивна сторона цього злочину може проявлятися у формі приватизації (спосіб зміни форми власності) державного чи комунального майна:

1) шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом. Тут слід розуміти:

- застосування такого способу, який відповідно до чинного законодавства взагалі не повинен бути використаний під час приватизації;

- застосування такого способу оцінки майна, який хоч і використовується під час приватизації, однак згідно із законодавством не може застосовуватись для оцінки саме даного об’єкта приватизації.

Вартість – це суспільно визначений еквівалент у грошовій формі. Законодавство про приватизацію розрізняє такі види вартості майна: балансова та переоцінена, справедлива (ринкова), інвестиційна, ліквідаційна та заставна вартість, вартість активів, вартість відтворення.

Кримінально караним заниженням вартості об’єктів приватизації визнають такі діяння, як недостовірна експертна оцінка, незастосування зональних коефіцієнтів під час проведення малої приватизації комунального майна, незаконне списання або відчуження основних фондів та оборотних коштів підприємства в період підготовки його до приватизації, не проведення індексації вартості основних фондів або порушення порядку проведення інвентаризації майна, заниження обсягів виробничих площ об’єкта приватизації під час визначення його вартості;

2) шляхом використання підроблених приватизаційних документів – слід розуміти подання таких документів органам приватизації, вчинення з ними інших дій, які так чи інакше впливають на винесення рішення про приватизацію конкретних об’єктів та її умови;

3) яке згідно з законом не підлягає приватизації – тут слід розуміти укладення договорів купівлі-продажу щодо таких об’єктів державної або комунальної власності, відчуження яких на користь фізичних та юридичних осіб чинним законодавством або рішенням місцевих рад відповідного рівня заборонено. Так, приватизації не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казені підприємства. Перелік таких об’єктів не є постійним і незмінюваним;

4) неправомочною особою – означає, що як покупець державного чи комунального майна виступає особа, якій чинним законодавство не дозволено брати участь у приватизації та укладати відповідні договори купівлі-продажу. Так, покупцями об’єктів приватизації не можуть бути:

- юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 %;

- органи державної влади та місцевого самоврядування;

- працівники державних органів приватизації;

- юридичні особи майно яких перебуває у комунальній власності і т.д.

Злочин є закінченим з моменту незаконної приватизації державного або комунального майна.

Суб’єкт даного злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і бере безпосередню участь у приватизації державного чи комунального майна.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючі ознаки даного злочину є вчинення його:

1) у великих розмірах – коли відбулася незаконна приватизація майна на суму, що у 1000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

2) за попередньою змовою групою осіб.

Використана література:

Конституція України ст. ст. 41, 42, 64;

Кримінальний кодекс України ст. ст. 199-235;

В.О. Навроцький Кримінальне право України. Особлива частина. – К. – 2000, с. 349-424;

Кримінальне право України. Особлива частина /за ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К. – 2005, с. 165-242;

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України /за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К. – 2004, с. 461-587.

Дата добавления: 2015-10-13