Тема: Використання карт у землевпорядкуванні і земельному кадастрі

1. Методи аналізу картографічної інформації.

2. Завдання, які вирішуються за допомогою карт у землевпорядному кадастрі, управлінні земельними ресурсами.

1. Картографічний метод дослідження - це метод використання карт для пізнання зображених на них явищ: вивчення по картах структури, взаємозв'язків, динаміки і еволюції, явищ в часі і просторі, прогноз їх розвитку отримання всіляких якісних і кількісних характеристик і т. п.

Здавна широко використовувалися картометрія і морфометрія, пізній активний розвиток отримали прийоми математичного аналізу, математичної статистики, теорії вірогідності і інші. В наші дні усі методи математики так чи інакше використовуються для аналізу картографічного зображення. Таке різноманіття прийомів іноді навіть утрудняє їх вибір для кожного конкретного дослідження. Найбільш популярні прийоми групуються таким чином:

v описів

§ загальні

§ поелементні

v графічні прийоми

§ двовимірні графіки

§ тривимірні графіки

v графоаналітичні прийоми

§ картометрія

§ морфометрія

v математико-картографічне моделювання

§ математичний аналіз

§ математична статистика

§ теорія інформації.

Кожна з вказаних в цьому переліку груп включає велику кількість окремих способів і їх модифікацій. Всі разом вони утворюють цілісну систему, що дозволяє досліджувати об'єкти з різних сторін.

Усі прийоми аналізу карт значно варіюють в залежності від технічного оснащення. Існують різні рівні механізації і автоматизації досліджень по картах:

· візуальний аналіз, тобто читання карт, окомірне зіставлення і зорова оцінка об'єктів, що вивчаються;

· інструментальний аналіз - застосування вимірювальних приладів і механізмів;

· комп'ютерний аналіз, що виконується в повністю автоматичному чи в інтерактивному режимі з використанням спеціальних алгоритмів, програм або геоінформаційних систем.

Усі прийоми на різних рівнях механізації і автоматизації можуть бути використані для роботи з окремою картою або з серіями карт і атласами.

Опис – традиційний і загальновідомий прийом аналізу карт.

Його мета – виявити явища, що вивчаються, особливості їх розміщення і взаємозв'язки. Науковий опис, що складається по картах має бути логічним (причому добре, якщо ця логіка ясна читачеві), впорядкованим і послідовним. Воно відрізняється відбором і систематизацією фактів, введенням елементів порівняння і аналогій. У опис часто вводять кількісні показники і оцінки, включають таблиці і графіки. На закінчення формулюються висновки і рекомендації.

Описи можуть бути загальними комплексними (наприклад загальногеографічні описи) або поелементними (скажемо опис тільки карстового рельєфу).

Описи, засновані головним чином, на візуальному аналізі карт, хороші тим, що дозволяють скласти образне і цілісне уявлення про об'єкт, що вивчається і зробити висновки синтетичного характеру, застосовуючи для цього неформальні евристичні походи.

Графічні прийоми -включають побудову по картах всіляких профілів, розрізів, графіків, діаграм, блок-діаграм і інших двух- і тривимірних графічних моделей.

Для аналізу серії карт різної тематики зручні комплексні профілі, на яких поєднуються, наприклад, гіпсометричний профіль, геологічний розріз, грунтово-рослинний покрив, графіки гідрокліматичних показників і т. п.

У географічних дослідженнях часто використовують рози-діаграми, які наочно передають переважаюче орієнтування лінійних об'єктів, наприклад геологічних розломів, річкових долин, транспортних шляхів та ін.

Зв'язки між явищами показаними на картах різної тематики, можна

наочно відбити і проаналізувати на блок-діаграмах. Найбільш відомі геолого-геоморфологічні блок-діаграми показують співвідношення форм рельєфу і будови надр, ґрунтові блок-діаграми - зв'язок між рельєфом, ландшафтами і профілем ґрунтового покриву, океанологічні блок-діаграми відбивають фізико-хімічні властивості водних мас, розподіл течій живих організмів і тому подібне.

Графоаналітичні прийоми аналізу карт – картометрія і морфометрія – призначені для виміру і числення по картах кількісних показників розмірів, форми і структури об'єктів.

Методи картометрії дозволяють безпосередньо вимірювати наступні показники:

· географічні і прямокутні координати;

· довжини прямих і звивистих ліній, відстані;

· площі;

· об'єми;

· вертикальні і горизонтальні кути і кутові величини.

Крім того, у рамках картометрії досліджується точність вимірів по картах.

На відміну від картометрії, морфометрія займається розрахунком показників форми і структури об'єктів. Число їх велике – до декількох сотень - і не піддається огляду. Найбільш популярні наступні групи показників і коефіцієнтів:

· контури (форма) об'єктів;

· кривизна ліній і поверхонь;

· горизонтальне розчленовування поверхонь;

· вертикальне розчленовування поверхонь;

· ухили і градієнти поверхонь;

· щільність, концентрація об'єктів;

· густина, рівномірність мереж;

· складність, роздробленість, однорідність/неоднорідність контурів.

Прийоми математичної статистики. Ця група прийомів математико-картографічного моделювання призначена для вивчення по картах просторових і тимчасових статистичних сукупностей і утворюваних ними статистичних поверхонь.

Статистичний аналіз картографічного зображення переслідує головним чином три мети:

· вивчення характеристик і функцій розподілу явища;

· вивчення форми і тісноти зв'язків між явищами;

· оцінка міри впливу окремих чинників на те явище, що вивчається і виділення провідних чинників.

У основу всякого статистичного дослідження кладеться вибірка тобто деяка підмножина однорідних величин, знятих з карти по регулярній сітці точок (систематична вибірка) у випадково розташованих точках (випадкова вибірка), на ключових ділянках (ключова вибірка) або по районах (районована вибірка).

Вибіркові дані групують по інтервалах, складають гістограми розподілу і потім обчислюють різні статистики - кількісні показники, що характеризують просторовий розподіл явища, що вивчається. Найбільш популярні показники - середнє арифметичне, середнє зважене арифметичне, середнє квадратичне, дисперсія, варіація та ін.

2. Складання сільськогосподарських карт пов'язане з проведенням державного землеустрою, який використовує всеосяжні відомості про землю, її місце розташування, площу, склад земельних угідь, рельєф місцевості, ґрунтовому покриві, вираженості і розвитку процесів ерозії ґрунтів, засолення, окислення, перезволоження, якісному стані рослинного покриву, меліоративному стані земель і інші показники, що характеризують умови використання земельних водних і інших ресурсів.

При складанні проектів землеустрою, робочому проектуванні картографічні матеріали є основою для обґрунтування поглибленого опрацювання перспектив розвитку галузей сільськогосподарського виробництва і їх розміщення по території. У проектах землеустрою картографічні дані отримують нове, більше поглиблене звучання і деталізують його вихідну позицію.

Карта землекористування, що відбиває склад і площу земельних угідь, має бути ідентичною плану землекористування, кальці контурів, покладених в основу передпроектного (початкового) складу земель по угіддях сільськогосподарського підприємства, зафіксованих в земельно - кадастрових книгах.

При проведенні землеустрою широко застосовуються карти місцевості, що характеризують рельєф, ґрунтовий покрив, гідрографію тощо.

Карта рельєфу місцевості сільськогосподарського підприємства є основою дня розміщення терас, валів, сівооборотних масивів полів, робочих ділянок, іригаційних систем і тому подібне. На основі цієї карти складаються схеми (проекти) землеустрою, робітники креслення до них, визначаються порядок, послідовність роботи сільськогосподарських машин на різних по крутизні схилах і ділянках при виконанні технологічних процесів.

Ґрунтова карта відбиває ґрунтовий покрив землекористування який необхідно враховувати при проектуванні різних організаційно - технологічних заходів в сільському господарстві. При складанні проекту землеустрою ґрунтова карта є основною початковим документом для визначення розміру капіталовкладень необхідного об'єму, що забезпечує отримання, сільськогосподарської продукції. Не випадково в проектних організаціях по землеустрою планується складання грунтово - меліоративних, ботаніко - кормових і інших прикладних природних карт, не передбачених переліком сільськогосподарської картографії.

Останнім часом в землеустрої застосовуються прогнозні карти і атласи, що визначають організацію і використання земель на більше віддалену перспективу.

Зміст карт і атласів постійно змінюється. Їх достовірність вимагає поглиблення і конкретизації. Роботу по виправленню, доповненню карт прийнято називати оновленням. Основою для швидкого оновлення карт можуть служити матеріали аерофотознімань, космічних зйомок, землеустрою, спеціальних обстежень і інші дослідницькі і аналітичні документи.

Дата добавления: 2015-08-21