Підготував Роман КОВАЛЬ

Примітка

Там, де не вказано, що повстанець репресований, ще не означає, що він уникнув кари.

Дума про отамана Зеленого

(Додаток № 10)

Музика Віктора Лісовола

Слова народні (записані Борисом Антоненком-Давидовичем на Київщині, доопрацьовані Віктором Лісоволом)

Та вже гай листям вкриє, щоб став зелененький,

Та вже гай листям вкриє густіше, чим лози.

— Ой час, батьку, розплатиться за вкраїнські сльози!

Ой час, батьку, ой час, батьку, гей, ой час ще й година!

Стогне, стогне від ворога ненька-Україна…

Ходім, батьку, до Києва, Київ визволяти,

Ворогів, катів проклятих, в землю заганяти.

— Пішов би, дак несила без Симона тим Києвом нам оволодіти.

А у неділю вранці-рано вдарили гармати —

То Зелений Україну почав визволяти.

Ой гримнуло у Трипіллі — в Каневі лунає;

Отаману Зеленому й Дніпро помагає.

Пливуть Дніпром комуністи — і спілі, й неспілі…

Не хоче їх риба їсти, бо осточортіли…

Вимітає, вичищає, гей! Визволя Вкраїну, гей!

Його слава, поки й віку, не вмре, не загине.

Та гей! Гей!

Пісня про отамана Зеленого

(Додаток № 11)

Музика Тараса Силенка

Слова Миколи Щербака

Богуслав понад Россю і Корсунь в боях стугонять.

Біла Церква гримить — москалів блискавицями стріла.

Наш отаман як грім: у Черкасах сідлає коня,

Над Дніпром пролетить, у Таращі розпростує крила.

Як вогонь він випалює й нищить бур'ян-блекоту,

Мов двосічним мечем розбиває червоних бандитів!

У Трипіллі Зелений подивиться в мряку густу,

Де в огні клекотить і вирує розтерзаний Київ.

Заскрегоче зубами, гляне з болем на рідне село,

Стисне в боки коня і як вихор шугне в надвечір'я:

Вільна Січ ожила, і козацтво як мак розцвіло, —

Це Зелений у вічність веде українське безмір'я!

Попіл

(Додаток № 12)

Ой де твоя сила, Терпило Данило?

Ой де твоя слава, орел сизокрилий?

Ой де твоє тіло навіки спочило?

Ворожа навала зрівняла й могилу.

Зрівняла могилу, посіяла трави.

Скосили й спалили ту славу лукаві,

За вітром розвіяли попіл по світу, —

Не буде щеміти, не буде кортіти.

Чого ж Україну тривожить той попіл?

За ким вона тужить, навіщо той клопіт?

Протерла свої запорошені очі

І бачить: зоря серед темної ночі.

— А де ж ти була? — запитала світила.

— Мене закопали з Данилом в могилу.

Сховали від тебе за хмари осінні

І слави, і волі яскраве проміння.

А я зігрівала козацькую силу,

А я Воскресіння у Бога просила

Любови і ласки. Я знала, що мати

Покличе Данила весною до хати.

Зведися ж, Терпило Даниле, земляче,

Та стань на майдані, щоб ясно побачить:

Твоя Україна і вільна, й велика, —

За що ти боровся, до чого ти кликав.

Бо тут твоя сила, Терпило Даниле,

Бо тут твоя слава, орел сизокрилий.

Та слава крилата про вірного сина

Літатиме вічно, не вмре, не загине.

Дата добавления: 2015-09-03