Читайте также:
|
|
Основним паливом для сучасних карбюраторних двигунів є бензини. Добувають їх з нафти. Бензин являє собою суміш рідких вуглеводнів, які мають різну температуру кипіння. Основні властивості бензинів, що характеризують їх придатність для автомобілів, — випаровуваність, стійкість проти детонації, вміст сірки та інших домішок.
Випаровуваність бензину залежить від фракційного складу, тобто кількісного співвідношення в ньому вуглеводнів з різними температурами кипіння, й оцінюється за температурами початку кипіння бензину і перегонки 10 і 90% його маси.
Стійкість бензину проти детонації визначає придатність бензину для двигунів з високим ступенем стиску. Ця властивість визначається октановим числом бензину. Чим вище октанове число бензину, тим більший ступінь стиску двигуна.
Домішки сірки, що потрапляють у бензин з нафти, спричиняють виникнення під час згоряння сірчистих з’єднань, які підсилюють корозію деталей двигуна.
Для автомобільних двигунів застосовують бензин марок А-72, А-76, А-80, А-92, АИ-93, А-95 і АИ-98. Цифри означають октанове число
Суміш розпиленого палива, яке частково випаровується, з повітрям, що поступав в циліндри під час роботи двигуна, називається пальною сумішшю. Після того як вона змішається всередині циліндра а відпрацьованими газами, які залишилися від попереднього робочого циклу (залишковими газами), її називають робочою сумішшю.
Для повного згоряння 1 кг бензину потрібно близько 15 кг (або 12 м3) повітря. Цю кількість повітря називають теоретично необхідною, а суміш, яка містить таку кількість повітря,— нормальною. Суміш, яка містить понад 15 кг, але не більше 17 кг повітря на 1 кг палива, називають збідненою, а суміш, в якій понад 17 кг повітря — бідною. Суміш, що містить на 1 кг палива менше 15 кг, але не менше 12 кг повітря, називається збагаченою, а менше 12 кг — багатою.
У корпусі найпростішого карбюратора розміщені поплавцева 6 і змішувальна 1 камери. Поплавець 8, який діє на голчастий клапан 7, підтримує в поплавцевій камері постійний рівень палива. Отвір сполучає поплавцеву камеру з атмосферою.
У верхній частині змішувальної камери розміщено вхідний повітряний патрубок, у середній встановлено дифузор, який має звужений прохідний переріз (горловину), а в нижній частині (вихідному патрубку) — заслінку, що називається дроселем. Вона кріпиться на валику, що проходить через отвори у стінках змішувальної камери.
Дросель можна повернути в потрібному напрямі за допомогою важеля, який розміщений на кінці валика. Вихідний патрубок змішувальної камери з’єднується з випускним трубопроводом двигуна за допомогою фланця.
Коли двигун працює, атмосферне повітря, що засмоктується у циліндри під час тактів впуску, проходить через змішувальну камеру, в якій, як і в циліндрах, утворюється розрідження, що дорівнює різниці тисків атмосферного і в змішувальній камері. Відомо, що під час руху рідини або газу по трубопроводу їх тиск у звужених ділянках знижується, а швидкість збільшується
Внаслідок різниці тисків — атмосферного в поплавцевій камері і зниженого в дифузорі — паливо витікає з отвору розпилювача і розбризкується потоком повітря, яке проходить через дифузор.
Істотним недоліком описаного карбюратора є те, що він не забезпечує необхідного складу пальної суміші на різних режимах роботи двигуна: під час запуску; на малих частотах холостого ходу; на неповних і повних навантаженнях; під час різкого відкривання дроселя.
Щоб приготувати пальну суміш потрібного складу для всіх режимів роботи двигуна у карбюраторах, установлених на сучасних автомобільних двигунах, передбачають пусковий пристрій, систему холостого ходу, головну дозуючу систему, прискорювальний насос і економайзер.
Пусковий пристрій забезпечує утворення в карбюраторі багатої суміші, потрібної для легкого запуску холодного двигуна. В більшості карбюраторів це повітряна заслінка, розміщена в повітряному патрубку.
Система холостого ходу забезпечує утворення збагаченої суміші, потрібної для стійкої роботи двигуна на малих частотах холостого ходу.
Головна дозуюча система готує збіднену суміш, яка забезпечує економну роботу двигуна під час навантаження.
Прискорювальний насос збагачує пальну суміш під час різкого відкривання дроселя, що поліпшує “прийомистість двигуна”, а економайзер — при повному навантаженні з метою дістати від двигуна максимальну потужність.
Дата добавления: 2015-09-02; просмотров: 456 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Призначення, загальна будова і принцип дії системи мащення двигуна ЗИЛ-130. | | | Призначення, будова і робота паливного насоса двигуна ЗИЛ-130. |