Які показники використовують для оцінки зовнішнього оточення фірми?

Фактори зовнішнього середовища найчастіше класифікують за такими групами:

1. Економічні — фактори, що пов’язані з обігом грошей, товарів, інформації та енергії.

2. Політичні — фактори, що впливають на політичні погляди та поділяють людей на окремі політичні групи і знаходять вираження в діяльності та прийнятті рішень місцевими органами влади та уряду.

3. Соціальнодемографічні фактори, які впливають на рівень і тривалість життя людей, а також формують їхню ціннісну орієнтацію.

4. Технологічні — фактори, що пов’язані з розвитком техніки, обладнання, інструментів, процесів обробки та виготовлення продуктів, матеріалів і технологій, а також knowhow.

5. Конкуренція — фактори, які відбивають майбутні та поточні дії конкурентів, зміни в частках ринків, концентрації конкурентів.

6. Географічні — фактори, пов’язані з розміщенням, топографією місцевості, кліматом і натуральними ресурсами (зокрема, корисними копалинами).

Інший підхід до переліку компонентів зовнішнього середовища належить О.С.Віханському [5], який додає до вищезгаданих правове та міжнародне середовище.

Існує досить великий перелік класифікацій складових зовнішнього середовища. Далі наведено основні напрямки та фактори, за якими в найбільшому обсязі можуть здійснюватися аналіз та прогнозування основних тенденцій у макросередовищі, оскільки констатацією ситуації, що склалася, не можна обмежуватися. Фактори зовнішнього середовища мають певний зв’язок між собою, який полягає в рівні сили, з якою зміна одного фактора діє на інші складові. Треба виявити основні тенденції, взаємовплив цих факторів і побудувати тренди їхнього розвитку.

Загальний стан зовнішнього середовища може бути визначеним за допомогою таких груп чинників:

1. Стан економіки та ринків (економічні фактори):

· характер економіки та економічних процесів (у тому числі інфляція або дефляція).

· система оподаткування та якість «економічного законодавства» (в тому числі можливості вивезення прибутків);

· масштаби економічної підтримки окремих галузей (підприємств);

· загальна кон’юнктура національного ринку;

· розміри та темпи зростання чи зменшення ринку (взагалі);

· розміри та темпи зростання сегментів відповідно до інтересів фірми;

· стан фондового ринку;

· інвестиційні процеси;

· ставки банківського проценту;

· система ціноутворення та рівень централізовано регульованих цін;

· вартість землі.

2. Діяльність уряду (політикоінституційні фактори):

· стабільність уряду;

· державна політика приватизації/націоналізації;

· державний контроль і регулювання діяльності підприємств (узагалі);

· рівень протекціонізму (взагалі);

· зростання/зменшення значення уряду як замовника;

· міждержавні угоди з іншими урядами;

· рішення уряду щодо підтримки окремих галузей підприємств (пріоритети);

· вимоги забезпечення рівня зайнятості;

· державна політика щодо забезпечення ресурсами окремих галузей і підприємств;

· рівень корупції державних структур;

· рівень економічної свободи держави (згідно з міжнародними оцінками)

3. Структурні тенденції:

o структура галузей національної економіки;

o виникнення нових галузей;

o згортання діяльності «застарілих» галузей;

o вплив міжнародного розподілу праці на діяльність окремих галузей і підприємств (у тому числі вплив антимонопольного законодавства);

o зміни оптимальних розмірів підприємств.

4. Науковотехнічні тенденції:

o «технологічні прориви» (де саме);

o скорочення або продовження «життєвого циклу» технологій;

o питома вага наукоємких виробництв і продукції;

o вимоги до науковотехнічного рівня виробництва, що забезпечує конкурентоспроможність;

o вимоги до кваліфікації кадрів високотехнологічних виробництв;

o вимоги до науковотехнічного рівня конкурентоспроможної продукції.

5. Природноекологічна складова:

o природнокліматичні умови;

o територіальне розміщення корисних копалин і природних ресурсів;

o розміщення великих промислових і сільськогосподарських центрів;

o законодавство з економічних питань (можливість змін і обмеження, що ними зумовлені);

o стан екологічного середовища та його вплив на виробництво.

6. Тенденції ресурсного забезпечення:

o структура і наявність національних ресурсів;

o імпорт/експорт;

o рівень дефіцитності ресурсів, що споживаються наявними підприємствами;

o доступність ресурсів (ціни та витрати на перевезення).

o 7. Демографічні тенденції:

o кількість потенційних споживачів (структура населення, зміни в окремих групах та в їх доходах);

o наявна та потенційна кількість робочої сили;

o кваліфікаційні характеристики робочої сили (якість робочої сили).

8. Соціальнокультурна складова:

o сприяння/недовіра до приватного бізнесу;

o відносини «підприємство — громадські організації»;

o «економічний націоналізм», ставлення до іноземців;

o 9. Несподіванки стратегічного характеру і можливі горизонти стратегічного планування (основний перелік та часові оцінки).

10. Міжнародне середовище (по окремих країнах):

o структура господарства країни;

o характер розподілу доходів;

o середній рівень заробітної платні;

o вартість транспортних послуг;

o інфляція та ставки банківського процента;

o обмінний курс валюти відносно країнипартнера;

o рівень ВНП;

o рівень податків.

o Існують також інші фактори, які не мають чисто економічної природи, однак їх варто було б ураховувати:

o кількість і густота населення;

o професіональний рівень і рівень грамотності;

o якість і кількість природних ресурсів;

o рівень технології;

o особливості конкурентної боротьби.

Усі окремі складові зовнішнього середовища взаємопов’язані, тобто зміни однієї (наприклад, політичної чи економічної) призводять до значних змін в інших (наприклад, у соціальнодемографічній чи правовій). Це відбиває складність зовнішнього середовища. Як зазначалося, найбільш доцільним підходом до вивчення загального зовнішнього середовища є системний підхід, який дає змогу відслідковувати не лише зміни в межах окремих складових, а й їхній взаємний, перехресний вплив.

63. Опишіть методи, які використовують для оцінки зовнішнього середовища.(2 варіанта)

У практиці використовують різні види аналізу та його комбінації. Так, розрізняють аналіз, що проводиться винятково на базі минулого фактичної інформації (аналіз фактів), на базі інформації, орієнтованої в минуле і майбутнє (аналіз подій і відхилень), на базі майбутньої інформації (аналіз планованих показників). Аналіз відхилень є частиною процесу контролю; аналіз планованих показників служить для оцінки планів та вибору нових альтернатив.

На практиці сформувалися специфічні методи аналізу, об'єктами яких можуть бути як окремі групи і процеси, так і цілі галузі. До найбільш популярних методів аналізу відносяться:
- Функціонально-вартісний аналіз. При цьому методі об'єктом аналізу найчастіше служать продукти, продуктові групи і виробничі процеси. Вартісний аналіз дозволяє мінімізувати витрати на виробництво продукції. При використанні даного аналізу на підприємстві повинна бути налагоджена не тільки фінансово-аналітична група, але і маркетингові служби.
- Бенчмаркінг. Даний метод являє собою процес точного вимірювання та порівняння всіх операцій з розробки та впровадження продуктів світового класу, як на власному підприємстві, так і у конкурентів. Об'єктом аналізу є продукти та їх компоненти, функції і процеси на підприємстві, пов'язані з виробництвом, розробкою та збутом продукції. При цьому аналізі відбувається порівняння "кращих з кращих" у цій галузі, сегменті ринку, сфері бізнесу. Виявлення недостатньої ефективності виконання тих чи інших функцій та підсумкового результату діяльності підприємства - мета такого аналізу. Сукупність функцій найчастіше представляється як ланцюжок процесів створення вартості, яка на початку і наприкінці пов'язується з діяльністю партнерів по ринку.
- Аналіз полів бізнесу. Аналіз впливу ринкових стратегій на прибуток, що проводиться як для підприємства в цілому, так і для кожного з його напрямків. При даному аналізі враховується не тільки потік грошової маси, але й показники повернення інвестицій на капітал, ліквідності, фінансової стійкості.
- Класичний порівняльний аналіз. При даному аналізі зіставляються техніко-економічні та фінансові показники власного підприємства з підприємствами конкурентами. Порівняння може відноситися до конкретного періоду і бути статичним в часі.
- Галузевий порівняльний аналіз. Аналіз показників підприємств однієї галузі. Наприклад, оборот, продуктивність праці, рентабельність і т.д.

Кількісний аналіз стану зовнішнього середовища базується переважно на абсолютних, відносних показниках та індексах і представляється вигляді аналітичних таблиць і графіків.

Як правило, фірми вважають за краще використовувати декілька видів аналізу одночасно. Так, наприклад, компанія "Даймлер-бенц", у своєму аналізі зовнішнього середовища успішно використовує аналіз полів бізнесу, класичний порівняльний аналіз і порівняльний галузевий аналіз, що дозволяє фірмі контролювати зміни на ринку, відчувати тактику конкурентів, впливати на ціноутворення на своєму сегменті ринку. Альтернативи, що з'являються в ході аналізу, дозволяють спрогнозувати сценарії можливого розвитку майбутнього і створити вигідні для компанії умови.

АБО ЦІ МЕТОДИ!!!!!!

Методи оцінки зовнішнього середовища

В економічній літературі розроблено та запропоновано безліч методів оцінки стану зовнішнього середовища, які можуть бути агреговані у зазначені нижче групи.

1.Методи прогнозування (екстраполяції, множинної регресії, побудови кривої тренду, метод розробки сценаріїв, метод „Дельфі", асимптотичний аналіз, аналіз втрат та можливостей), які застосовуються для визначення майбутніх тенденцій, для виявлення майбутніх суттєвих змінних та для передбачення майбутніх подій на підставі узагальнення аналізу теперішньої ситуації, її прогнозування на майбутнє. Методи моделювання (розробки моделей „витрати-випуск", економетричної, стохастичної, кібернетичної) надають можливості побудувати таку модель дійсності, яка дає змогу спеціалістові з планування отримувати різноманітні варіанти майбутнього, змінюючи вхідні параметри та функції змінних у рамках цієї моделі.

2.Методи оцінки наслідків ( аналіз прямого та перехресного впливу, дедуктивний аналіз, аналіз балансу зацікавлених сил тощо). Застосування цих методів дає змогу оцінити наслідки впливу очікуваних змін зовнішнього середовища на життєдіяльність підприємства та результати його господарсько-фінансової діяльності, визначити ступінь та вірогідність збігання декількох явищ. 3.Експертні методи (оцінка можливого зростання та зміни ефективності „стратегічних зон господарювання, метод „5x5 ", метод „чотирьох питань", побудова матриці „вірогідність посилення чинника - його вплив на організацію" тощо). їх застосування передбачає експертне формування переліку параметрів, які визначають зміни стану зовнішнього оточення та їхній вплив на діяльність підприємства, дають можливість оцінити ступінь невизначеності середовища та основні її джерела.

Одним з найпоширених методів який використовуються для оцінки зовнішнього та внутрішнього середовища є SWOT-аналіз. SWOT-аналіз — це своєрідна форма; він не містить остаточної інформації для прийняття управлінських рішень, але дає змогу впорядкувати процес обмірковування всієї наявної інформації з використанням власних думок та оцінок. Для будь-якого керівника або управлінського працівника, зорієнтованого на поточну роботу, це корисна справа, яка вимагає від будь-кого, хто застосовує SWOT-аналіз, замислитися на перспективу.

SWOT-аналіз дає змогу формувати загальний перелік стратегій підприємства з урахуванням їхніх особливостей: відповідно до змісту стратегії — адаптації до (чи формування впливу на) середовища

3. Експертні методи (оцінка можливого зростання та зміни ефективності „стратегічних зон господарювання, метод „5x5 ", метод „чотирьох питань", побудова матриці „вірогідність посилення чинника - його вплив на організацію" тощо). їх застосування передбачає експертне формування переліку параметрів, які визначають зміни стану зовнішнього оточення та їхній вплив на діяльність підприємства, дають можливість оцінити ступінь невизначеності середовища та основні її джерела.
Кожен із розроблених методів не є всеохоплюючим, універсальним.

Дата добавления: 2015-08-21