Розважання

Суть розважання полягає в тому, що ми розмірковуємо над релігійними правдами, аби спонукати себе на добрі вчинки.

Релігійні правди впливають на нас сильніше тоді, коли пильно над ними розмірковуємо (Люд. Гран.). Роздуми над релігійними правдами нагадують поведінку Мойсея, котрий так довго бив палицею в скелю, доки не з'явилась вода. Розважання завдає нам труднощів лише доти, доки Св. Дух не почне діяти на нас. Людина розважає доти, поки не відчує, що її дух підноситься під впливом подуву Божого Духу. З цього моменту вже не потребує напружу­вати розум, а лише відкриває серце, аби в нього увійшла ласка і запалила його.

Розважання — чудова молитва, але вона повинна поєдну­ватися з усною молитвою.

Завдяки розважанням наслідуємо на землі життя Ангелів, котрі на небі повсякчас оглядають Божество і розмірковують над його величчю. Дехто із Святих виклав свої роздуми у письмовій формі. Це св. Августин, св. Тереса, св. Альфонс, Тома з Кемпіс та інші. Уважне читання цих розважань також є молитвою.

Розважання і усна молитва повинні тісно між собою переплітатися. Усна молитва і розважання — це дві ноги, якими йдемо до неба (св. Берн.). Розважання — це підготовка до молитви. Якщо ми не розважаємо перед молитвою, то наша молитва не буде досконалою, тому що ми відмовимо її без належної побожності, або просто знехтуємо нею (св. Бонав.).

Завдяки розважанню здобуваємо діючі ласки і швидко досягаємо досконалості.

Вогонь освітлює і зігріває всіх, хто до нього наближається. Подібно і розважання над релігійними правдами просвітлює наш розум (людина краще пізнає марність земних речей, волю Бога, мету в житті, суворість Божого суду і т. д.) та збуджує серце до творення добра. "Розважання — це піч, в якій запалюється вогонь Божої любові" (св. Альф.). Розмірковування — це ворота, через які входить у людину Божа ласка (св. Тер.). Душа, котра постійно розважає, подібна до добре доглянутої ріллі, яка приносить стократні плоди (св. Альф.). Чим є сон для тіла, тим є розважання для душі; вони вливають в душу нові сили.

Однак, хто не розмірковує над релігійними правдами, той не відчує на собі тієї сили, залишаючись сліпим і відданим світові. Тому так багато зла на світі, бо мало хто розмірковує над релігійними правдами (Єр. 12, 11). Світ щоденно наповнюється гріхами, а пекло осудженими, тому що люди не хочуть розважати (св. Альф.). Для розважань треба вибирати такі теми, які нас найбільше хвилюють і найбільше на нас впливають; такі розважання треба част повторювати.

Завдяки розважанням досягаємо досконалості. Щоденні розважання проганяють байдужість (св. Амвр.). Саме розважання стало причиною навернення св. Ігнатія Лойоли і багатьох інших Святих. "Внутрішня молитва або розважання і смертний гріх не мають між собою нічого спільного" (св. Тер.). Усі Святі стали Святими завдяки розважанням (св. Альф.).

Дата добавления: 2015-08-21