Найважливіші молитви

"ОТЧЕ НАШ"

Молитва "Отче наш" називається також "Господньою Молит­вою", бо її нас навчив Господь Ісус Христос.

Тільки Бог міг нас навчити молитви до Нього (Терт.). Молитва "Отче наш" містить в собі деякі ознаки, які доводять, що творцем цієї молитви є Бог. "Немає кращої і святішої молитви, ніж "Отче наш" (Тома з К.). Ця молитва відповідає кожному, — чи іновірцеві, чи євреєві, чи освіченому, чи неосвіченому.

Молитва "Отче наш" — найдовершеніша молитва; від усіх інших молитов вона відрізняється силою слова, простотою і насиченістю думки.

Серед всіх молитов ця молитва володіє найбільшою силою, бо в ній моли­мося не лише в ім'я Ісуса Христа, але, що найважливіше, власними словами спасителя (св. Кипр.). Саме її в першу чергу стосуються слова Ісуса Христа: "Чого би тільки попросили в Отця, він дасть вам у моє ім'я" (Йоан 16, 23). Бог охоче вислуховує цю молитву, бо чує в ній Свої власні слова. Завдяки цій особливій силі св. Отці називають її "могутнім дзвоном тривоги, котрий скли­кає небесні сили для захисту проти наших ворогів" І "ключем до воріт раю".

Молитва "Отче наш" — це суто особиста молитва. Відмовляючи "Отче наш", ми молимося не лише устами, але й серцем; хто гаряче просить, не потребує багато слів. Згадаймо молитву Спасителя на Оливній горі. "Молитва "Отче наш" не багата на слова, але багата змістом" (Терт.). Дитина промовляє ці слова з побожністю, мудрець задумується над ними, але не може осягнути їх глибини (Штольберг). У цій молитві просимо про все, що необхідне для нашої душі і тіла, а саме про земні і небесні блага. "Все, про що лише взагалі можемо просити, міститься в молитві "Отче наш" (св. Кипр.). "Отче наш" містить у собі наче короткий виклад св. Євангелія" (Терт.). Тому можна порівняти "Отче наш" з дорогоцінним каменем, який має велику вартість, хоча сам по собі є маленьким. Наші прохання до Бога у цій молитві викладені у певному порядку.

"Отче наш" складається зі вступу, семи прохань і слова "Амінь".

Прообразом Господньої молитви і її наслідків було семикратне обнесення Кивота Завіта довкола міста Єрихону і знищення будівель того міста.

Вступ вводить нас у потрібний для молитви настрій, підносить наш дух до Бога і пробуджує в нас довір'я до Нього.

Слово "Отче" пробуджує в нас довір'я до Бога; слова "що єси на небесах" підносять наш дух до неба. Вже промовляючи перші слова молитви, ми пробуджуємо в собі віру, надію і любов (К. Гуго).

Бога називаємо "Отцем", бо створив нас (Второзак. 32, 6), бо Син Божий завдяки Утіленню став нашим братом (Єф. 1, 5), і тому, що при хрещенні входить до наших сердець Святий Дух, який робить нас Божими дітьми (Рим. 8, 15).

Не мусимо довго думати, як звернутися до Бога. Говоримо лише "Отче", і це довірливе звертання для Бога найприємніше. Жоден смертний не наважився б назвати всемогутнього володаря "Отцем", якби не дозволив цього Його єдинородний Син (Люд. Гран.). Бог не потребує, щоб ми називали Його "Творцем", "Господом", "Величністю", бо ці назви містять у собі деяку суворість і офіційність, і, отже, викликають деякий острах (св. Франц Сал.). Бог не хоче, щоб ми боялися Його, Він прагне, щоб ми Його любили. Бог просить називати Його "Отцем", бо це ім'я сповнене любові і викликає любов (св. Авг.). Бог більше радіє, коли називаємо Його Отцем, ніж коли Господом, тому що любов благородніша від страху (св. Григ. В.). Як дитина називає отцем того, кому завдячує життям, так і ми називаємо нашим Отцем того, хто нас створив.

Додаємо слово "наш", бо молимося і за себе, і за інших, адже усі ми брати у Христі.

У Господній молитві один молиться за всіх, а всі — за одного (св. Амвр.). Саме тому "Отче наш" є загальною молитвою християн (св. Кипр.).

Молитися за себе примушує людину потреба; за інших примушує нас молитися любов до ближнього (св. Золот.). Христос сам говорить, що ми всі є братами (Мат. 23, 8), часто також називає Своїми братами Апостолів (Мат. 28,10). Апостоли також називають вірних братами (Рим. 1,13; 12,1). Справед­ливо зовуться братами ті, котрі мають одного Отця на небі (Терт.). Слово "Отець" спонукає нас любити Бога, слово "наш" — любити ближнього.

Промовляємо "що єси на небесах", бо, хоча Бог є всюди присутній, однак оглядати Його можна лише на небі.

Ці слова промовляємо тому, щоб відрізнити правдивого Бога, котрий мешкає на небі, від іновірських божків, які, на думку іновірців, знаходяться в образах і статуях.

Перші прохання стосуються прославлення Бога.

Перше прохання означає: "Боже, дай, аби ми Твою велич щораз краще пізнавали і шанували".

Божа слава — це мета усього створеного, і отже, остання мета окремих істот. У першому проханні міститься і такий зміст: "Допомагай поширенню правдивої релігії. Отже, вишли ревних мужів, котрі б сприяли розвиткові св. релігії, тобто Папу, єпископів і священиків, старанних проповідників і місіонерів, а також досвідчених редакторів, письменників, врешті, розумних володарів і послів. Одночасно підтримуй їх Своєю ласкою і допомогою!"

Наступними словами просимо про такі милості: про вічне спасіння, про Божу ласку для виконання Божої волі і про ті речі, які нам необхідні для підтримки життя.

Друге прохання означає: "Дай нам після смерті вічне спасіння".

Це прохання тісно пов'язане з першим; їх можна об'єднати однією думкою: "Тебе можна найдосконаліше пізнати і шанувати в небі". А з цього випливає друге прохання: "Отже, дай нам вічне щастя в небі".

Слова "Царство Боже" можуть означати, крім Царства Божого над нами (Царство небесне, спасіння), також Царство Боже довкола нас (католицьку Церкву) і Царство Боже в нас (освячуючу ласку). Отже, друге прохання може означати: "Пропагуй католицьку Церкву". Це прохання тісно пов'язане з попереднім, бо найбільшу славу знаходить Господь Бог на землі в Своїй св. Церкві.

Третє значення таке: "дай нам освячуючу ласку" (що одночасно зв'язане з першим проханням), бо найбільше прославляємо Бога праведним життям.

Третє прохання означає: "Дай нам Свою ласку, аби ми виконували Твою волю так само докладно, як Ангели на небі". Це прохання зв'язане з попереднім таким чином: "Щоб увійти до небесного Царства, ми повинні виконувати Твою волю. Отже, дай нам ласку, щоб ми завжди чинили згідно з Твоєю волею". Воно означає також: "Дай, аби завжди здійснювалася Твоя воля, тобто, щоб небесне життя запанувало на землі, усуваючи при цьому будь-яку нужду і несправедливість".

Четверте прохання означає: "Дай нам всього, що необхідне для підтримки нашого життя, отже, здоров'я, поживу, одяг, житло, гроші і т. д.".

Четверте прохання пов'язане з третім таким чином: "Не зможемо виконати Твоєї волі і здобути спасіння, якщо не будемо жити. Тому просимо у Тебе всього, що необхідне нам для підтримки життя". Зважмо, що в молитві говориться лише про "хліб", бо хліб є найнеобхіднішим і найпотрібнішим продуктом харчування; тому прохання про хліб містить у собі також прохання про інші продукти харчування і про все необхідне для підтримки життя. Бог пророкував Адамові, виганяючи його з раю: "В поті чола твого будеш їсти хліб", тобто важкою працею будеш здобувати для себе засоби для утримання життя. Саме тому Ісус Христос також вчив нас просити про "хліб", і до того ж про хліб "насущний" (щоденний), аби ми вдовольнялися найпотрібнішим, а не жадали зайвих речей; тому й св. Павло говорить: "Маючи поживу та одежу, цим будемо вдоволені" (І Тим. 6, 8). Промовляючи "Хліб наш насущний дай нам", ми повинні пам'ятати, що мусимо також дбати і про хліб для ближ­нього, тобто, допомагати потребуючим. Слово "наш" також має певне значення, а саме: ми повинні бажати лише хліба, чесно заробленого нашими руками. Четверте прохання можна також розуміти і таким чином: "Дай, о Боже, щоб старанний робітник отримав заслужену винагороду".

Однак людина не може задовільнитися лише поживою для тіла, бо вона має також душу, подібну до Бога, котра теж потребує поживи. Отже, це прохання має і таке значення: "Дай нам також хліба для душі, тобто слово Боже (пізнання і розуміння Євангелія), і св. Тайну Євхаристії".

У наступних трьох благаннях просимо Бога, щоб Він відвернув від нас такі лиха, як гріх, спокусу і ті речі, які є шкідливими для нашого життя.

П'яте прохання означає: "Прости нам наші довги (провини), як і ми прощаємо їх тим, хто нас образив".

Це прохання знову ж таки тісно пов'язане з попереднім. Коли просимо до Нього, про хліб, то пригадуємо собі Того, хто його дає, і відразу відчуваємо сором за невдячність, яку виявляємо здійснивши гріх. Звідси й прохання про відпущення скоєних гріхів.

Зважмо, що цим проханням одночасно засуджуємо самі себе. Ми просимо Бога: "Прости нам за довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим". Отже, ми повинні завжди прощати нашим ближнім заподіяне нам зло!

Шосте прохання означає: "Відвертай від нас такі спокуси, від яких ми б загинули". Одна людина з Божою допомогою може побороти спокусу, а інша не зможе протидіяти їй. Цим благанням, отже, не просимо про звільнення нас від будь-якої спокуси, бо без спокуси (поборення спокус) тяжко досягти спасіння. Шосте прохання тісно пов'язане з п'ятим. Коли просимо про відпущення гріхів, то одночасно просимо про усунення всього, що спонукає нас до гріха. Отже, шосте прохання не означає: "Відверни від нас будь-яку спокусу", бо коли б ми так молилися, то це прохання означало б: "Не давай мені можливості боротися й перемогти. Відрікаюся від винагороди за боротьбу і перемогу, тобто, вічного спасіння". Воно повинно означати лише: "Дай нам відвагу і мужність, щоб ми не згрішили і не були переможені спокусою".

Сьоме прохання означає: "Відверни від нас усе шкідливе для нашого життя; неврожай, голод, хвороби, землетруси, пове­ні, війни і будь-які інші тимчасові нещастя".

Зло, згадане в останніх трьох проханнях — це проти­лежність тих благ, які ми попередньо назвали.

Протилежністю (антиподом) вічного спасіння є гріх, який назавжди робить нас нещасливими.

Антиподом Божої ласки є спокуса, бо ласка просвітлює ро­зум і зміцнює волю, а спокуса, навпаки, затемнює розум і послаблює волю.

Речам, які необхідні для підтримки життя, протиставлені речі, які шкодять нашому життю.

Отже, прохання Господньої молитви можна поділити на три частини. Перша частина стосується Бога, наступні дві — нас самих.

Слово "амінь" — це відповідь, яку Бог дає тому, хто молиться; воно означає тут: "Справді, твоя молитва вислухала".

В інших молитвах слово "амінь" означає тільки: "Нехай так буде", або: "Дуже просимо, щоб наше благання було вислухане".

Ісус Христос часто вживав слово "амінь", як підтвердження правдивості того, що Він проголошував. В устах Христа це слово означало звичайно: "Так","справді". "Отче наш" Церква віддавна використовує під час Служби Божої і майже під час усіх багатолюдних молінь.

"БОГОРОДИЦЕ ДІВО"

Християни-католики завжди разом з Господньою молитвою відмовляли молитву "Богородице Діво".

В усі часи вірні мали звичай вшановувати Царицю неба. Вони вслід за Архангелом Гавриїлом вітали її його словами. Отже, через те, що в молитву входять слова Архангела Гавриїла, якими він привітав Діву Марію, ця молитва називається також Ангельським привітом.

Ангельський привіт складається з трьох частин: з привіту Архангела Гавриїла, привіту св. Єлизавети і зі слів Церкви.

Архангел Гавриїл привітав Пречисту Діву Марію словами: "Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками" (Лук. 1, 28). Св. Єлизавета привітала Пречисту Діву Марію словами Архангела: "Благосло­венна ти між жінками", додаючи: "І благословен плід лона твого" (Лук. 1, 42). Церква додала до молитви початок: "Богородице Діво", всередині слово "Маріє", і кінцівку "бо ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душі наших".

Перша і друга частина є молитвою славославною, третя частина — молитвою-проханням.

Цією молитвою вшановуємо Діву Марію за те, що її Дитя є Сином Божим.

Молитва "Богородице Діво" допомагає нам у доланні спокус.

Яке ж значення слів, з яких складається молитва?

Слова: "Богородице Діво, радуйся..." — це вступ, яким виражаємо нашу велику пошану до Марії.

Марія є Матір'ю Найвищого Царя, Царицею всіх Ангелів і Святих. Отже, їй належить найвища пошана. "Усе живе у небі і на землі зобов'язане вшановувати Тебе, бо Ти є престолом Божого Маєстату" (св. Григ. Наз.).

Слова "обрадованная" або "благодатна" означають "повна ласки (благодаті)".

Господь Бог обдарував Марію повнотою ласк (інші Святі одержали лише частину Божої ласки). Обдарована Господньою ласкою, Марія стала найближчою Богові. Марія є морем ласк (св. Альб. В.).

Ангел говорить до Марії: "Ти бо знайшла ласку в Бога" (Лук. 1, ЗО). Знайти можна загублену річ. Але ж Марія не згубила жодної ласки, що ж вона знайшла? Вона знайшла ту ласку, яку втратили люди (св. Берн.). Саме тому усі, хто через свої гріхи втратив Божу ласку, повинні звертатися до Пресвятої Діви, щоб з її рук знову цю ласку отримати (св. Альф.).

Зміст слів "Господь з Тобою" такий: "Твоя душа і тіло якнайтісніше поєднані з Богом".

"О Маріє, Бог посвятив Тебе на Своє помешкання, бо Христос, Богочоловік, спочивав у Тобі" (св. Андр. Кр.). Господь з Тобою, о Маріє, бо Він є в Твоїм серці і в Твоїм тілі, бо наповнює Твою душу І Твоє тіло (св. Авг.).

Значення слів "Благословенна Ти між жінками і благосло­венний плід лона Твого, бо Ти породила Христа Спаса, Ізбави­теля душ наших" наступне: "Ти найщасливіша серед жінок, бо безконечно щасливим є Твоє Дитя, Ісус".

Вшановуємо Марію за те, що породила Божого Сина. Марія — це дерево життя в раї, а Христос — плід на цьому дереві (св. Берн.). Марія є благосло­венною, тому що її Божественний Син, Творець і Джерело всякого благосло­вення, наповнив її благословенням. Марія — та, котра спричинилася до спасения усього людського роду.

Дата добавления: 2015-08-21