Читайте также:
|
|
Методи навчання окремої навчальної дисципліни (предмета) — взаємодії між вчителем і учнями, під час яких відбувається передача та засвоєння знань, умінь і навичок.
Загально прийнятим у сучасній педагогічній науці методи навчання прийнято розрізняти:
1. За характером подачі (викладення) навчального матеріалу: словесні, наочні, практичні.
2. За організаційним характером навчання: Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності; Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності; Методи контролю та самоконтролю у навчанні; Бінарні(подвійні) методи навчання.
3. За логікою сприймання та засвоєння навчального матеріалу: індуктивно-дедукційні, репродуктивні, прагматичні, дослідницькі, проблемні тощо.
Між різними методами існує органічний взаємозв'язок і взаємопроникнення. Керуючись принципом оптимальності при виборі методів, необхідно пам'ятати, що кожен метод орієнтований на розв'язання певного кола педагогічних завдань, побічно сприяє вирішенню й інших, але не в тій мірі, в якій інші завдання можуть бути розв'язані за допомогою інших методів.
У практичній діяльності учитель, вибираючи методи педагогічної діяльності, керується метою і завданнями навчання й виховання та їх змістом. Вирішуючи конкретне педагогічне завдання, учитель сам визначає, які методи взяти собі на озброєння.
Основою педагогічного процесу слугують не самі методи, а їх система. Методи педагогічної діяльності, за допомогою яких досягаються очікувані результати, залишаючись принципово однаковими, нескінченно варіюються в залежності від різноманітних обставин і умов реалізації педагогічного процесу.
В дидактиці встановлена наступна закономірність: чим більшою кількістю потенційних позитивних можливостей був обґрунтований учителем вибір методів навчання (перцептивний, гностичний, логічний, мотиваційний, контрольно-оцінювальний і т.д.), тим більш високі й міцні навчально-виховні результати будуть досягнуті в процесі навчання за менший проміжок часу.
При виборі і поєднанні методів навчання необхідно дотримуватися наступних критеріїв:
1. Відповідність методів закономірностям і принципам навчання.
2. Відповідність меті і завданням навчання.
3. Відповідність змісту певної науки і даної теми зокрема.
4. Відповідність навчальним можливостям школярів (віковим, фізичним, психічним), рівню підготовки (освіченості, вихованості і розвитку), особливостям класного колективу.
5. Відповідність умовам і часу навчання.
6. Відповідність можливостям самих учителів.
Тип плоскі черви. Диференціація зародкових листків в процесі органогенезу. Поява нових систем органів, пов’язаних з розвитком трьох зародкових листків. Особливості будови плоских червів в зв’язку з паразитичним способом життя. Життєві цикли ти стадії розвитку. Систематика.
Плоскі черви — білатерально-симетричні тварини з чітко визначеним головним кінцем. У них розрізняють черевний та спинний боки. У процесі ембріонального розвитку у плоских червів закладаються три зародкових листки — екто-, енто- та мезодерма. За рахунок мезодерми формуються мускулатура, статева система, а також недиференційована сполучна тканина — паренхіма, що заповнює всі проміжки між внутрішніми органами.
Характерною ознакою плоских червів є наявність у них шкірно-м’язового мішка. Він складається з одношарового шкірного епітелію та кількох шарів м’язів. Безпосередньо під шкірно-м’язовим мішком залягає паренхіма, що заповнює всі проміжки між внутрішніми органами. Паренхіма виконує функцію опори, служить місцем накопичення і транспорту поживних речовин та продуктів життєдіяльності.
Пло́скі че́рви (Platyhelminthes) — тип двобічно-симетричних тварин.
Загальна характеристика типу:
· Тришарові багатоклітинні тварини
· Двобічна симетрія тіла
· Несегментовані
· Ацеломічні (паренхімні)
· Центральна нервова система на передньому кінці; дуже проста нервова сітка; ганглії
· Органи чуття: світлочутливі вічка, органи рівноваги (статоцисти) нюху, дотику (сенсили — нерухомі війки, до яких підходять нервові закінчення) — розвинені переважно у видів, що живуть вільно.
· Видільна система утворена розгалуженими трубочками, які закінчуються полум'яними клітинами (протонефридії)
· Сплощені в дорсовентральному напрямку.
· Ротовий отвір і сліпо замкнутий травний канал, диференційованій на два відділи — глотку і розгалужений кишечник.
· Гермафродити, статева система добре розвинена. Запліднення внутрішнє, може бути перехресне або самозапліднення.
· Звичайно є личинкові стадії (у паразитичних) — непрямий розвиток. А у вільноживучих — прямий.
· Є шкірно-м'язовий мішок.
· Дихальна система відсутня. Кисень надходить до клітин через покриви тіла.
Зародковий листок, або зародковий шар — набір клітин, що формується, протягом ембріогенезу тварин. Найкраще зародкові листки виражені у хребетних; тим не менше, всі тварини з будовою складнішою, ніж угубок, мають в життєвому циклі два або три головних шари тканин (деколи вони називаються головні зародкові шари).
В процесі ембріонального розвитку у плоских червів на відміну від кишковопорожнинних, закладається третій зародковий листок- мезодерма, з якого розвивається м'язова тканина і паренхіма(мезенхіма), яка заповнює проміжки між органами, тому про цих тварин говорять, що вони позбавлені порожнини тіла. Поява мезодерми призвела до розвитку м'язової тканини, паренхіми, а також формуванню органів і систем органів з інших зародкових листків. Таким чином, у зародку плоских червів формується не два, а три зародкових шари клітин. Це зовнішній шар - ектодерма, середній - мезодерма і внутрішній - ентодерма.
Систематика типу Плоскі черви:
Клас Турбелярії (Turbellaria)
Підклас Archoophora
Клас Трематоди (Trematoda)
Підклас Аспідогастри(Aspidogastrea)
Підклас Дігенеї (Digenea)
Клас Моногенеї (Monogenea)
Клас Цестоди (Cestoda)
Підклас Цестодарії (Cestodaria)
Підклас Eucestoda
Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 179 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Поняття про екологічні фактори. Закономірності впливу екологічних факторів на живі організми. Комплексна дія факторів. Вплив екологічних факторів на зміни в біогеоценозах. | | | Філогенез. Форми філогенезу. Співвідношення онтогенезу і філогенезу. Біогенетичний закон Е. Геккеля. |