Читайте также: |
|
На нинішньому етапі розвитку вітчизняної освіти визнано за доцільне вивчення курсу біології в загальноосвітній середній школі за єдиною уніфікованою програмою, а саме програмою з біології для загальноосвітніх навчальних закладів (6—11 класи) (автори П. Г. Балан, А. С. Вихренко, О. В. Данилова, В. В. Курсон, М. Ю. Макарчук, Н. Ю. Матяш, С. С. Морозюк).
Вона складається з пояснювальної записки, в якій наведено критерії оцінювання навчальних досягнень учнів, та основного змісту. В програмі зазначено, що шкільний предмет «Біологія» є цілісним курсом, і його зміст розподіляється за роками навчання таким чином:
· 6 клас: розділи 1—4 «Царство рослини», «Царство Гриби», «Царст
во Дроб'янки», «Організм і довкілля»;
· 7 клас: розділ 5 «Царство Тварини»;
· 8—9 класи: розділ 6 «Біологія людини»;
· 10—11 класи: розділи 7—9 «Універсальні властивості організмів»,
«Надорганізмові рівні організації живої природи», «Історичний
розвиток органічного світу».
На вивчення цих розділів відводиться:. 6—8 класи — по 68 год (2 год на тиждень);
9 клас — 51 год (І півріччя — 1 год на тиждень, II півріччя — 2 год на тиждень);
10 клас — 34 год (1 год на тиждень);. 11 клас — 68 год (3 год на тиждень).
Щодо кожної теми програми визначено обов'язкові результати навчання: вимоги до знань і вмінь учнів, що можуть виражатися в різних видах навчальної діяльності (інтелектуальних, практичних тощо). Після вивчення теми учень має знати, а отже, називати, наводити приклади, характеризувати, обґрунтовувати, пояснювати, визначати, розпізнавати, порівнювати, застосовувати знання, робити висновки, дотримуватися правил техніки безпеки, правил поведінки в природі тощо. Порівнюючи результати навчальної діяльності учнів із запропонованими в програмі основними вимогами до знань і вмінь, учитель має змогу оцінити їхні навчальні досягнення.
Навчальний матеріал у програмі генералізується навколо основних біологічних ідей: різнорівнева організація живого, цілісність і саморегуляція живих систем, еволюція, взаємозв'язок будови й функції, взаємозв'язок організму й довкілля. Це сприяє об'єднанню окремих знань у систему, забезпечує їх інтеграцію й тим самим полегшує розуміння учнями навчального матеріалу, знімає необхідність запам'ятовування великого обсягу знань, розвиває теоретичне мислення.
Загалом під час конструювання навчальної програми частково враховано положення концепції поліцентризму, котра передбачає розгляд усіх біологічних систем як рівнозначних, а також теорії біологічної організації, що визнає наявність структурних рівнів живої природи й базується на визнанні первинності, універсальності всіх рівнів організації біосистем — молекулярно-клітинного, організмового, популяційно-видового, екосистемного, біосферного як таких, що формувались одночасно й самостійно.
У програмі реалізовано ідею про те, що структура шкільного курсу біології має бути адекватна ієрархічній системі природи, кожному члену якої властиві функції, що забезпечують зв'язок із розташованою вище системою, інтеграцію в ній (організм — елемент популяції, популяція — елемент екосистеми, екосистема — складова загальної екосистеми — біосфери). Вивчення живих систем відповідно до ієрархічного принципу дає змогу логічно обгрунтувати зв'язки між системами різних рівнів і, таким чином, сприяє формуванню в учнів цілісної біологічної картини світу. Це допомагає простежити появу в кожній системі нових властивостей, які не є сумою властивостей її складових, і показати, як проявляються закономірності життя на кожному рівні ієрархії та в природі в цілому. Тож у процесі навчання безперервно збільшується інформація про кількість зв'язків і відношень між елементами системи. Так, інформація про організм на надорганізмових рівнях розширюється інформацією про нього як елемент екосистеми з притаманними йому властивостями.
За програмою, вивчення біології в б класі розпочинається з царства рослин. Різноманітність представників царства вивчається в порядку ускладнення їхньої будови, починаючи із загальної характеристики таксонів. Особливості будови, процеси життєдіяльності вивчаються для розуміння учнями пристосувань організмів до довкілля, їхньої ролі в природі й житті людини. Процеси життєдіяльності рослин вивчаються у зв'язку з їхньою внутрішньою будовою в темі «Основні функції рослинного організму», що сприяє кращому розумінню учнями взаємозв 'язків будови й функцій, організму як цілісної системи. Різноманітність рослин у темі «Відділ Покритонасінні» можна вивчати на прикладі двох родин класу однодольних і двох родин із класу дводольних за вибором учителя з урахуванням місцевих умов. Розділ «Царство Дроб'янки» можна вивчати після розділу «Царство Гриби»; достатньо ознайомити учнів із представниками царства, їхнім значенням у природі й житті людини. Вивчення біології в 6 класі завершується розділом «Організм і довкілля», в якому передбачено ознайомлення учнів із надорганізмовим рівнем організації живого.
Клас Птахи. Загальна характеристика класу. Походження птахів. Морфофункціональна характеристика окремих систем та органів птахів, в зв’язку з повітряним способом життя. Систематика птахів. Основні ряди птахів, їх характеристика, представники. Екологія птахів.
З а г а л ь н а х а р а к т е р и с т и к а Птахи - це різко відокремлена, високоспеціалізована група вищих хребетних тварин. За анатомічною будовою та характером ембріонального розвитку вони подібні до плазунів (являють собою прогресивну гілку останніх). Однак у їх організації виділяють ряд специфічних особливостей, які пов'язані з пристосуванням до польоту та наявністю постійної температури тіла (гомойотермність). На подібність до плазунів вказують такі ознаки: мала кількість шкірних залоз; наявність одного потиличного відростка в черепі; діапсидний монозигальний череп з редукованою верхньою скроневою дугою; протікання артеріальної крові в правій дузі аорти; тотожний розвиток зародка; зчленування кінцівок інтертарзального й інтеркарпального типу; наявність рогових лусок на пальцях, цівці та роговому покриві дзьоба; наявність гачкоподібних відростків на ребрах; метанефричні нирки; наявність клоаки. Специфічні ознаки організації птахів пов`язані з їх пристосуванням до польоту. До них належать: - обтічна форма тіла; - перетворення передніх кінцівок у крила; - наявність кіля і складного крижа; - перетворення лускового покриву в складно диференційований пір'яний покрив; - наявність потужних грудних і підключичних м'язів; - наявність полегшених пневматичних кісток; - наявність пов'язаних з легенями повітряних міхурів, які пронизують усе тіло; - редукція зубної системи й заміна масивних щелеп легким роговим дзьобом; - наявність м`язового шлунку; - відсутність задньої кишки та сечового міхура. Завдяки багатьом незначним перетворенням, які торкнулися всіх систем органів, забезпечивши значну інтенсивність фізиологічних процесів, рівень життєдіяльності птахів істотно підвищився. Птахи мають чотирикамерне серце, повне розділення артеріальної і венозної крові, що є наслідком посилення обмінних терморегуляційних процесів. Кора великих півкуль головного мозку значно розвинена. Головних нервів – 12 пар. Акомодація ока подвійна. Хребет складається з гетероцельних хребців. Можна спостерігати складні біологічні явища - гніздування, насидження яєць, вигодовування пташенят тощо
Науку, що вивчає птахів, називають орнітологією.
Птахи - високоорганізовані хребетні тварини, тіло яких вкрите пір'ям, а передні кінцівки перетворені в крила. Здатність пересуватися в повітрі, теплокровність і інші особливості будови і життєдіяльності дали їм можливість широко розселитися на Землі. Особливо різноманітні види птахів у тропічних лісах. Всього налічується близько 9000 видів.
Це високоспеціалізований і широко поширений клас вищих хребетних, що представляє собою прогресивну гілку плазунів, що пристосувалися до польоту.
Про подібність птахів із плазунами свідчать загальні ознаки:
1) тонка, бідна залозами шкіра;
2) сильний розвиток на тілі рогових утворень;
3) наявність клоаки та інші.
До числа прогресивних рис, що відрізняють їх від плазунів, відносяться:
а) більш високий рівень розвитку центральної нервової системи, який зумовлює пристосувальне поведінку птахів;
б) висока (41-42 градуси) і постійна температура тіла, підтримувана складною системою терморегуляції;
в) вчинені органи розмноження (гнездостроеніе, насиживание яєць і вигодовування пташенят).
Особливості будови
Еволюція птахів йшла за єдиним шляху, пов'язаному з освоєнням повітряного середовища. Політ як основний спосіб їхнього пересування наклав відбиток на їх зовнішнє і внутрішнє будова (хоча зберегли також здатність пересуватися по деревах, по землі).
1) Тіло їх розчленоване на голову, шию, тулуб і хвіст. На невеликій голові розташовані різні органи чуття. Щелепи позбавлені зубів і одягнені роговими чохлика, утворюють дзьоб. Форма дзьоба різна, що пов'язано зхарактером споживаної їжі. Шия у різних птахів різної довжини і відрізняється великою рухливістю. Тулуб має округлу форму. Передні кінцівки перетворені в крила. Задні - ноги - різної будови. Це пов'язано з різноманітністю місць проживання. На ногах чотири пальці, що закінчуються кігтями. Нижня частина ніг покрита роговими щитками. Скорочений хвіст забезпечений віялом рульового пір'я. У різних птахів він має різну будову.
2) Шкіра суха, позбавлена залоз (за винятком куприкової), яка служить для змащування пір'яного покриву і надання йому водонепроникності. Тіло вкрите пір'ям. Основу складають контурні (складаються з стрижня, очинь, опахала) - вони надають тілу птаха обтічну форму. На крилах вони називаються маховими, а утворюють площину хвоста - керманичами. Під контурними розташовуються з тонким стрижнем - пухові пера. Вони позбавлені борідок 2-го порядку і відповідно не утворюють суцільного опахала. Є також власне пух, який має вкорочений стрижень з пучком відходять від них борідок 1-го порядку. Пір'яний покрив сприяє збереженню постійної температури тіла птахів.
3) Скелет птахів у зв'язку з пристосуванням до польоту легкий і міцний. Легкість обумовлена пневматичность, а міцність - зрощенням окремих кісток ще в ранньому віці (череп, тулубна відділ хребта, цівка, кістки кисті та інших) Трубчасті кістки порожнисті, містять повітря, тому вони легкі. У скелеті виділяють шість відділів: череп, хребет, пояс передніх кінцівок, скелет передньої кінцівки, пояс задніх кінцівок, скелет задньої кінцівки. Череп характеризується великими розмірами мозкової коробки і очниць, беззубими щелепами. Тонкі кістки черепа зростаються, не утворюючи швів. Для зчленування черепа з хребтом служить один мищелок. Хребет складається з шийного, грудного, поперекового, крижового і хвостового відділу. Тільки шийний відділ рухливий, всі інші малорухливі або зрослися між собою (кінцеві хвостові відділи зростаються в копчиковую кістка). Є грудна клітка, утворена грудними хребцями, що відходять ребрами і грудиною. У літаючих птахів і пінгвінів грудина несе високий гребінь - кіль, до якого прикріплюється сильні м'язи, що забезпечують рух крил (або ластів). Плечовий пояс складається з лопатки, поракоіда і ключиці - він створює опору для крил. Тазовий пояс складається з трьох парних кісток: клубової, сідничної і лобкової. Внизу кістки тазу не з'єднані, що пов'язано з відкладанням великих яєць.
Скелет птаха
4) Мускулатура має важливе значення в пересування, як у повітрі, так і на суші і воді. Великого розвитку досягають м'язи грудей, що піднімають і опускають крило. У птахів, які втратили здатність до польоту, добре розвинені м'язи задніх кінцівок (страуси, кури, гуси).
5) Будова органів травлення характеризується подальшим ускладненням і тісно пов'язане з польотом птахів. У них немає зубів, їх частково замінюють гострі краї дзьоба. Ротова порожнина невелика і веде в глотку, яка переходить у стравохід. У деяких він утворює розширення - воло (у зерноядних). Тут їжа зберігається і розм'якшується. Шлунок складається з двох відділів: переднього - залозистого і заднього - м'язистого. У першому відбувається хімічна обробка їжі, а в м'язистому - механічна. Кишечник короткий, на кордоні тонкого та товстого відділів є сліпі вирости. Коротка товста кишка не накопичує калові маси, і випорожнення виводяться з кишечника дуже часто, що полегшує масу птиці. Пряма кишка відсутня - пристосування до полегшення тіла. Процес перетравлення їжі у птахів дуже активний: у комахоїдних він не перевищує 1 години, а у зерноядних - 4 години. З інтенсивним обміном речовин пов'язано споживання значної кількості корму, особливо зростаюче у дрібних птахів, яким властиві великі втрати тепла.
Внутрішні органи птахів:
1-стравохід; 2-залозистий шлунок; 3-селезінка; 4-мускульний шлунок;
5 - підшлункова залоза; 6-дванадцятипала кишка; 7-тонка кишка;
8-пряма кишка; 9 - сліпі кишки; 10-клоака; 11 - зоб; 12-печінка; 13-трахея;
14-нижня гортань; 15-легкі і повітряні мішки; 16 - сім'яники;
17-семяпроводи; 18-нирки; 19-сечоводи
6) Дихальна система має ряд особливостей, пов'язаних з пристосуванням до польоту. Починається ніздрями, розташованими біля основи наддзьоб'я. З рота горлова щілина веде в гортань, а з неї в трахею. У нижній частині трахеї і початкових ділянок бронхів знаходиться голосовий апарат - нижня гортань. Джерелом звуків служать вібруючі при проходженні повітря перетинки між останніми хрящовими кільцями трахеї та бронхів півкільцями. Бронхи проникають у легені, розгалужуються в них на дрібні трубочки - бронхіоли - і дуже тонкі повітряні капіляри, які утворюють у легенях повітроносну мережу. З нею тісно переплітаються кровоносні судини, газообмін відбувається через стінки капілярів. Частина бронхіальних відгалужень не поділяється на бронхіоли, виходить за межі легень, утворюючи тонкостінні повітряні мішки, розташовані між внутрішніми органами, м'язами і навіть усередині порожніх кісток. Обсяг повітряних мішків майже в 10 разів перевищує об'єм легенів. Парні легкі невеликі і мало розтяжним, вони приростають до ребер з боків хребта. У спокійному стані і під час руху по землі акт дихання здійснюється за рахунок руху грудної клітки. Грудна кістка при вдиху опускається, віддаляючись від хребта, а при видиху піднімається, наближаючись до нього. Під час польоту грудна кістка нерухома. При піднятті крил відбувається видих, багате киснем повітря потрапляє з повітряних мішків у легені, де здійснюється газообмін. Таким чином, насичений киснем повітря проходить через легені два рази: і при видиху, і при вдиху (так зване подвійне дихання). Повітряні мішки запобігають перегріву організму, так як надлишок тепла видаляється з повітрям.
7) Кровоносна система птахів представлена чотирьох камерним серцем (два передсердя, два шлуночка) і відходять кровоносними судинами. У правій частині серця концентрується венозна кров, а в лівій - артеріальна. Органи і тканини отримують чисту артеріальну кров, що сприяє посиленому обміну речовин і забезпечує постійну високу температуру тіла (38-42 градуси). З лівого шлуночка артеріальна кров надходить у праву дугу аорти (тільки у птахів). Від неї відходять артерії, що живлять киснем всі частини тіла. Венозна кров по переднім і заднім порожнистим венах повертається у праве передсердя. Цей рух крові становить велике коло кровообігу. За малому колі кровообігу венозна кров з легеневої артерії надходить з правого шлуночка до легенів. Окислена кров з легких направляється по легеневих венах у ліве передсердя, в якому мале коло закінчується. Циркулює кров з великою швидкістю, що пов'язано з енергійною роботою серця, високим кров'яним тиском. Пульс у горобиних у спокої становить 400-600 ударів, при польоті - 1000.
Їх маса становить 1-2% від маси тіла. По двох сечоводах сечова кислота стікає в клоаку і виділяється разом з екскрементами назовні. Сечового міхура немає, що полегшує вагу птиці.
9) Птахи - теплокровні тварини, у них постійна температура тіла (у середньому 42 о С). Теплокровність обумовлена підвищенням рівня обміну речовин шляхом інтенсифікації травлення, дихання, кровообігу, виділення і наявністю теплоізолюючих покривів. Сталість температури навколишнього середовища - важливий прогресивна ознака птахів в порівнянні з попередніми класами тварин.
10) Нервова система птахів в порівнянні з нервовою системою плазунів значно ускладнилася. Високий розвиток центральної нервової системи обумовлено більш складну поведінку птахів. Воно проявляється в різних формах турботи про потомство (гнездостроеніе, відкладання і висиджування яєць, обігрівання пташенят, їх годування), у сезонних переміщеннях, у розвитку звукової сигналізації. Представлена головним, спинним мозком і відходять нервами. Головний мозок укладений в об'ємну мозкову коробку. Великі півкулі переднього мозку великих розмірів і утворені смугастими тілами. Середній мозок має розвинені зорові частки.Мозочок забезпечує збереження рівноваги і точну координацію птахи під час польоту. Нюхові частки розвинені слабко. Черепно-мозкових нервів 12 пар.
Складні форми турботи про потомство у птахів - це прогресивні особливості, що склалися в процесі їх історичного розвитку.
11) Найважливіші органи чуття - органи зору і слуху. Очі в них великі, забезпечені верхнім і нижнім століттями і третім століттям, або мигательной перетинкою. Всі птахи мають кольоровий зір. Гострота зору в кілька разів вище, ніж у людини. Орган слуху, як і у плазунів, представлений внутрішнім і середнім вухом. У внутрішньому вусі краще розвинена равлик, у ній збільшено число чутливих клітин. Порожнину середнього вуха велика - єдина слухова кісточка - стремінце - більш складної форми. Барабанна перетинка знаходиться глибше, ніж поверхня шкіри, до неї веде канал - зовнішній слуховий прохід. Слух дуже гострий. У порівнянні з плазунами у птахів збільшена поверхня носової порожнини та нюхового епітелію. У деяких птахів (качки, кулики, що харчуються падаллю хижаки) нюх добре розвинене і використовується при пошуку корму. В інших птахів розвинене слабко. Органи смаку представлені смаковими бруньками в слизовій оболонці ротової порожнини, мовою і у його заснування. Багато птахів розрізняють солоне, солодке і гірке.
12) Птахи роздільностатеві, запліднення у них внутрішні. У самки функціонує тільки лівий яєчник і лівий яйцепровід, правий яєчник і правий яйцепровід скорочені. Це пов'язано з великими розмірами яєць: за наявності двох яєчників їх велика маса і жорстка шкаралупа ускладнили б політ і просування яєць по яйцепроводу. У самців сім'яники парні, їх протоки відкриваються в клоаку. Яйцеклітини птахів мають великі розміри через вміст в них великої кількості поживних речовин. Власне яйце (або яйцеклітину) птахів називають жовтком. На його поверхні знаходиться зародковий диск, з якого розвивається зародок. Основна маса жовтка служить запасом поживних речовин і води. Проходячи по яйцепроводу, яйце оточується спочатку шаром білка, що оберігає його від механічних пошкоджень і служить джерелом води для розвитку зародка, потім одягається подскорлуповой оболонкою і, нарешті, міцної вапняною шкаралупою. Шкаралупа пронизана дрібними порами, що забезпечують газообмін зародка з зовнішнім середовищем. Надскорлуповая оболонка охороняє яйце від проникнення бактерій. Коли яйцеклітина надходить в яйцепровід, розвиток зародка в ньому тільки починається. Для продовження розвитку поза організмом необхідно, щоб яйце обігрівати. У птахів виробився інстинкт насиджування, під час якого в яйці здійснюється ембріональний розвиток. На самих ранніх стадіях розвитку зародка птахів має велику схожість із зародками своїх предків - закладається хорда, зяброві щілини і зяброві артерії, з'являється довгий хвіст - свідчення того, що далекі предки птахів були водними тваринами. Палеонтологічні знахідки свідчать, що безпосередніми предками птахів булиплазуни.
13) За ступенем фізіологічної зрілості пташенят у момент вилуплення всіх птахів ділять на дві групи - виводкових і птенцових. У виводкових, пташенята відразу після вилуплення вкриті пухом, зрячі, можуть пересуватися і знаходити корм. Дорослі птахи захищають свій виводок, періодично гріють пташенят (особливо в вперше дні життя), допомагають у пошуках корму. Сюди відносяться всі курообразні (тетерева, рябчики, куріпки, фазани та інші), гусіобразни (гуси, качки, лебеді, гаги), журавлі, дрохви, страуси. У птенцових птахів пташенята спочатку сліпі, глухі, голі або слабо опушені, не можуть пересуватися, в гнізді залишаються довго (у горобиних - 10-12 днів, у деяких-до двох місяців). У цей час батьки їх обігрівають і вигодовують. Сюди відноситься голуби, папуги, горобині, Дятлоподібні і багато інших. Пташенята залишають гніздо оперенням, майже досягши розмірів дорослих птахів, але з непевним польотом - одна-два тижні після вильоту батьки продовжують годувати і навчати пошуку корму. Завдяки різноманітним формам турботи про потомство плодючість птахів набагато нижче, ніж у плазунів, риб, земноводних.
Систематика
С и с т е м а т и к а к л а с у Птахи – найбільш численний серед наземних тварин клас, який нараховує більше 8600 видів. Нижче наведено найбільш розповсюджену систематику класу:
Клас ПТАХИ – AVES
+Підклас ЯЩЕРОХВОСТІ – SAURURAE
+Ряд АРХІОПТЕРИКСОПОДІБНІ – ARCHAEOPTERYGIFORMES
Підклас ВІЯЛОХВОСТІ, або СПРАВЖНІ ПТАХИ – ORNITURAE, S. NEORNITES
+Надряд ЗУБАТІ ПТАХИ – ODONTOGNATHE
+Ряд ГЕСПЕРОРНІСИ – HESPERORNITHIFORMES
+Ряд ІХТІОРНІСИ – ICHTHYORNITHIFORMES
Надряд ПЛАВАЮЧІ – NATANTES
Ряд ПІНГВІНОПОДІБНІ – SPHENISCIFORMES
Надряд БІГАЮЧІ, АБО БЕЗКІЛЬОВІ – GRADIENTHES, S. RATITAE
Ряд АФРИКАНСЬКІ СТРАУСИ – STRUTHIONIFORMES
Ряд АВСТРАЛІЙСЬКІ СТРАУСИ – DROMAEIFORMES
Ряд АМЕРИКАНСЬКІ СТРАУСИ – RHEIFORMES
Ряд БЕЗКИЛЬОВІ – APTERYGIFORMES
Надряд ЛІТАЮЧІ, АБО КІЛЬОВІ – VOLANTES, S. CARINATAE
Ряд ТІНАМУ – TINAMIFORMES
Ряд НОРЦІ – COLYMBIFORMES Ряд ГАГАРИ – GAVIIFORMES
Ряд ТРУБКОНОСІ – PROCELLARIIFORMES
Ряд ВЕСЛОНОГІ – STEGANOPODIFORMES Ряд ГОЛІНАСТІ – GRESSORIFORMES
Ряд ФЛАМІНГО – PHOENICOPTERIFORMES
Ряд ГУСИ – ANSERIFORMES
Ряд ХИЖІ ПТАХИ – FALCONIFORMES
Ряд КУРИНІ – GALLIFORMES
Ряд ЖУРАВЛІ – GRUIFORMES
Ряд ПАСТУШКИ – RALLIFORMES
Ряд ДРОФИ – OTIDIFORMES
Ряд КУЛИКИ – CHARADRIIFORMES
Ряд МАРТИНИ – LARIFORMES
Ряд ЧИСТИКИ – ALCIFORMES
Ряд РЯБКИ – PTEROCLETIFORMES
Ряд ГОЛУБИ – COLUMBIFORMES
Ряд ПАПУГИ – PCITTACIFORMES
Ряд ЗОЗУЛІ – CUCULIFORMES
Ряд СОВИ – STRIGIFORMES
Ряд ДОВГОКРИЛІ – MACROCHIRIFORMES
Ряд ДРІМЛЮГИ – CAPRIMULCIFORMES
Ряд ПТАХИ – МИШІ – COLIIFORMES
Ряд ТРОГОНИ – TROGONIFORMES
Ряд СИВОРАКШІ – CORACIIFORMES
Ряд ОДУДИ – UPUPIFORMES
Ряд ДЯТЛИ – PICIFORMES
Ряд ГОРОБИНІ – PASSERIFORMES
Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 413 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Клітинний цикл.Мітоз як механіз безстатевого розмноження еукаріот.Фази мітозу.Поняття про реплікони, генетичне значення мітозу. | | | Екологія птахів |