Англійські колоніальні захоплення в Індії у др. пол. XVIII ст.

В середині XVIII століття Індія стала одною з арен боротьби Британії та Франції за гегемонію в колоніях. Під час боротьби за австрійську спадщину (1740—1748) британська Ост-Індська компанія частково витіснила з південно-східної Індії французів. В1749 році було взято Мадрас. Однак повністю британці затвердились в Індії лише після закінчення Семилітньої війни (1756—1763). В 1761 році було взято основний пункт французів в князівстві Карнатика — Пондішері. Перші здобутки були закріплені Паризьким мирним договором 1763 року.

Важливим етапом стало захоплення та підкорення Бенгалії. В 1756 році наваб Бенгалії Сірадж уд-Даула, намагаючись припинити вторгнення до своїх володінь англійців, почав проти них війну, захопивши їх опорну базу в північно-східній частині Індії — Калькутту. Однак війська Ост-Індської компанії відбили Калькутту, розгромили укріплення французів, що підтримували наваба, і завдали йому поразки біля Плессі.

В 1773 році англійський парламент прийняв «Регулюючий акт», що поклав початок подвійному управлінню Бенгалією. Було ліквідовано всі номінальні бенгальські органи адміністративного управління, і влада тут офіційно зосередилась в руках Ост-Індської компанії. Компанія отримала монополію на виробництво та продаж опіуму в Бенгалії, що значно зміцнило економічне становище британців.

У 1775 році Ост-Індська компанія почала війну проти маратхів. В 1760-70-х роках посилюється Майсур. Перша британсько-майсурська війна (1767—1769) завершилась поразкою англійців, що опинились в загрозливому становищі. Після втрати північноамериканських колоній англійці почали проявляти все більшу зацікавленість в розширенні своїх індійських володінь.

В 1783 році закінчилась англо-французька війна, за підсумками якої Франція зобов'язувалась припинити військову допомогу Майсуру. Індійські сили були розрізнені і їх коаліція розпалась.

У результаті війн з британцями 1790—1792 та 1799 років Майсур втратив половину своєї території. Згодом він став васальнимкнязівством і втратив свою незалежність. Відтоді Південна Індія втратила свій центр спротиву британським колонізаторам.

Після завоювання південної Індії британцям протистояли Сикхська держава та маратхські князівства. Сикхи відкинули пропозицію маратхів об'єднатись і в 1806 році підписали мир з британцями. Ост-Індська компанія пообіцяла не чинити наступ на територію сикхів, якщо уряд Пенджабу не буде здійснювати антибританських дій або заключати союзи з супротивниками Британії. На цьому етапі для британців термінове завоювання Пенджабу основною метою ще не було.

Маратхи, навпаки, на початку XIX століття були серйозною перешкодою для посилення британської влади в Індії. В другій англо-маратхській війні 1802—1805 років англійським військам вдалось розбити індійських князів поодинці. Для надання ілюзорної законності політичному пануванню Ост-Індської компанії, британці фіктивно зберегли династію Великих Моголів і оголосили, що компанія править країною від їх імені.

Одним із знарядь підкорення феодальних князів у цей період була субсидіарна система. Британці змусили їх підписати ряд договорів, за якими на території князівств за кошт феодалів створювались військові загони під керівництвом англійських офіцерів. Феодальні князівства втратили права військових угод і перетворились на васалів Ост-Індської компанії.

Дата добавления: 2015-08-21