Збереження і невиснажливе використання ресурсів очерету південного (Phragmites australis) в Україні

За біологічними запасами та обсягами щорічних заготівель, зокрема для технічних цілей, ресурси Phragmites australis серед трав'янистих рослинних ресурсів України займають одне з провідних місць. Лише в південних регіонах площі зайняті очеретом перевищують 100 тис. га і щорічно продукують понад 600 тис. т наземної повітряно-сухої маси, у тому числі в Одеській області - 270 тис, Херсонській -210 тис, Миколаївській - 80 тис, Запорізькій - 110 тис. т. Вони виконують виключно важливу екотопічну, біотопічну і геохімічну роль в регіоні з обмеженими і надмірно виснаженими рослинними ресурсами.

Щорічно близько 60% площ очерету стихійно випалюється, що зумовлено необхідністю утилізації частини органічної речовини внаслідок її гіперакумуляції в екотопах і, відповідно, негативними змінами біорізноманіття, які, на жаль, мають тенденцію до збільшення. Однак ці заходи поліпшують стан угруповань очерету лише на короткий термін і, звичайно, не розв'язують проблеми охорони та оптимального функціонування їх та інших типів організації біорізноманіття. Це зумовлено тим, що вилучення біогенних сполук та елементів із кругообігу не відбувається, а процеси антропогенного евтрофування, навпаки, через деякий час посилюються.

Більш ефективним і альтернативним способом поліпшення стану угруповань очерету є зимове викошування його фітомаси з подальшим використанням її для господарських цілей. При цьому повністю вилучаються біогенні речовини, акумульовані очеретом та іншими видами рослин, а отже поліпшується стан оточуючого природного середовища. Останнє є надзвичайно актуальним з огляду на те, що основні масиви очерету знаходяться на територіях, які за Рамсарською конвенцією є водно-болотними угіддями, а також входять до складу територій природних ядер і відповідних екокоридорів проектованої екомережі Азово-Чорноморського природного коридору

Як показали наші дослідження, щорічно лише надземні органи очерету в південних районах акумулюють з грунту, донних відкладів і води 1714 кг стронцію (включаючи радіоактивний ізотоп Sr 90), 11 221 кг фосфору, 1145 кг свинцю, 1074 кг цинку, 448 кг нікелю і 16207 кг марганцю.

У світовій практиці для господарських потреб широко використовують сухі стебла очерету (солому). Щорічно у світі заготовлюється близько 500 млн умовних снопів очерету. Комерційна оптова вартість умовного снопа складає близько 2 доларів США, а заготівля комерційної сировини з 1 га - близько 600 доларів.

У зв'язку з тим, що попит на сировину, зокрема, у Західній Європі, є досить високим (практично необмеженим), в Україні розширюються обсяги його заготівель на експорт. Лише в Одеській області вже функціонує п'ять комерційних вітчизняних і поєднаних із зарубіжними фірм. Заготівля очерету на експорт ведеться також в Херсонській, Запорізькій, Волинській та інших областях.

Разом із цим, як показали трирічні спостереження, на ділянках заготівель має місце деградація угруповань очерету, що ставить актуальним питання розроблення стратегії збереження і сталого використання його ресурсів.

Вилучення фітомаси за умови дотримання збалансованого циклу відновлення - відтворення має базуватися на екологічних принципах, сутністю яких є створення умов для відновлення фітомаси в існуючому обсязі і різноманітності. При природному розвиткові екосистем водно-болотних угідь обсяг їх первинної продукції відповідає стану їх розвитку. Від'йом частини водного стоку, його зарегулювання і забруднення, антропогенне евтрофування водойм, осушення й обводнення окремих частин водно-болотних угідь призвело в Україні до порушення вищезгаданої відповідності. Виникла реальна загроза втрати певної частини рослинних ресурсів і, відповідно, біорізноманіття водно-болотних угідь. У зв'язку з цим у ситуації, що склалася, є очевидною необхідність введення юридичної системи обмеження використання рослинної сировини, а також впровадження відповідних природоохоронних технологій відчудження фітомаси. Якщо в юридичному аспекті використання фіторесурсів водно-болотних угідь регламентується Законами України „Про рослинний світ", „Про природно-заповідний фонд", положеннями „Про водно-болотні угіддя міжнародного значення", „Про водно-болотні угіддя державного значення" та ін., то в технологічному воно залишається майже не опрацьованим. Останнє, почасти, було зумовлено домінуванням підходів про невичерпність ресурсів очерету південного і хибним уявленням про стійкість його угруповань до антропогенних факторів. З огляду на зростання обсягів зимових заготівель очерету південного, зокрема на експорт (лише на території Кілійського гирла Дунаю у 2002 р. було заготовлено понад 400 тис. снопів), а також на негативні зміни, що відбуваються в екотопах внаслідок їх порушення викошуванням, є вкрай необхідною розробка відповідної інструкції, яка могла б стати інструментом природоохоронного невиснажливого використання ресурсів очерету.

Дата добавления: 2015-08-21