Довідковий матеріал

Методична розробка

Для проведення індивідуального заняття!

Тема № 2. Персональні ЕОМ

Заняття 2. Основи роботи з ПЕОМ

Навчальна мета

1. Ознайомити з класифікацією та основними характеристики зовнішніх пристроїв.

2. Ознайомити з призначенням клавіатури та призначення основних груп клавіш.

3. Навчитись практичним навичкам роботи з клавіатурою та ПК.

4. Розвивати здібності до самостійної роботи з літературою та з навчаючими програмами й тренажерами.

5. Виховувати у студентів почуття необхідності використовувати ПЕОМ у практичній діяльності та дбайливе відношення до них.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Желдак А.А. та ін. Інформатика та інформатизація.- Хмельницький: Вид. НАДПСУ, 2001. - 268c.

2. Симонович С.В. и др. Информатика: Базовый курс - СПб.:Питер, 2003. - 640 с.:ил.

3. Войтюшенко Н.М., Остапець А.І. Інформатика і комп’ютерна техніка: навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / Н.М. Войтюшенко, А.І. Остапець. [2-ге вид.]. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 564 с.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ І РОЗРАХУНОК ЧАСУ

Питання 1. Особливості експлуатації. Класифікація та характеристики зовнішніх пристроїв.

Час на відпрацювання - 50 хв.

Література: [1] 32-45, [2] 64-69, [3] 47-54.

Контрольні запитання:

1. Які існують види пристроїв вводу інформації

2. Які існують види пристроїв виводу інформації

3. Які основні різновиди друкуючих пристроїв.

4. З яких основних груп клавіш складається клавіатура?

5. За допомогою яких клавіш можна управляти курсором?

6. Яким чином вводяться символи верхнього регістру?

7. Для чого призначені функціональні клавіші?

8. Які комбінації клавіш є найбільш уживаними?

Питання 1. Особливості експлуатації. Класифікація та характеристики зовнішніх пристроїв.

Час на відпрацювання - 25 хв.

Знайти на дискові С: файл solo.exe та запустити його на виконання.

Довідковий матеріал

Особливості експлуатації. Класифікація та характеристики зовнішніх пристроїв.

Пристрої вводу інформації призначено для вводу різноманітної інформації до пам’яті ПК. Сучасні ПК мають широкі можливості по вводу даних. Розглянемо пристрої вводу, які найбільш широко використовуються:

І хоча цих пристроїв багато, основним засобом вводу інформації на сьогодні лишається клавіатура, не дивлячись на те, що все ширше впроваджується голосове управління комп’ютером.

Клавіатура
Клавіатура призначена для введення в ПК символьної інформації (літер, цифр, розділових знаків тощо), а також для управління роботою ПК. Для кожного символу виділяється клавіша, при натискуванні на яку вводиться код символу в ПК. Символ кодується 8-бітовими двійковими числами. Використовується ІВМ-сумісна клавіатура, яка має 101 клавішу і декілька індикаторів, що сигналізують про режим роботи клавіатури.
За своїм призначенням усі клавіші поділяють на чотири поля. Перше (центральне) поле вміщує клавіші з літерами, цифрами, розділовими знаками, а також ряд управляючих клавіш. Як видно з надписів на клавішах, для більшості з клавіш центрального поля натискування однієї й тієї ж клавіші може призводити до введення різних символів (наприклад, латинських A, a; українських Ф, ф) залежно від режиму роботи клавіатури. Розміщення символів національного алфавіту на клавішах клавіатури називають розкладкою клавіатури (наприклад, українська розкладка, російська тощо).

Призначення клавіш центрального поля:
- [Tab]- табуляція (переміщення курсора на вісім позицій праворуч, тобто завдання відступу від лівого поля);
- [СарsLock] - перехід у режим введення великих літер (при цьому загорається індикатор СарsLock в правому верхньому куті клавіатури; повторний натиск [СарsLock] переводить клавіатуру в режим введення малих літер (індикатор СарsLock при цьому гасне).
- [Shift] – зміна регістру символів (наприклад, при натискування [А] з клавішею [Shift] вводиться не мала буква а, а велика - А);
- [Ctrl] –використовують в комбінації з іншими клавішами для подачі системних команд;
- [Alt] - використовують в комбінації з іншими клавішами (змінює їх дію) для подачі команд користувацького характеру;
- [Space bar] - введення пробілів між словами;
- [Enter] – введення (вказівка приступити до виконання введеної команди; при введенні даних натискування [Епtег] сприймається як вказівка завершити введення даних у даному рядку і перейти до початку наступного рядка);
- [Васksрасе] — назад (вилучення літери зліва від курсора і останній зміщується на одну позицію ліворуч);
Натискування комбінації з декількох клавіш:
- [Ctrl+S] - натиснути першу клавішу [Ctrl] в комбінації і, не відпускаючи її, натиснути другу [S], після цього відпустити одразу обидві;
- [Alt, F] – натиснути клавішу [Alt], відпустити її, натиснути і відпустити [F]. Записують: натиснути [Ctrl+S], натиснути [Alt,F].
Призначення комбінацій клавіш:
- [Ctrl+A] – виділення усіх об’єктів у вікні папки чи всього документа у вікні додатка Windows;
- [Ctrl+X] – вилучення виділених об’єктів або виділеного фрагмента документа в буфер обміну Windows 9х (дані, які знаходяться у буфері обміну, можна вставляти у друге вікно чи документ);
- [Ctrl+C] – копіювання виділених даних у буфер обміну;
- [Ctrl+V] – вставка даних з буфера обміну у нове місце;
- [Ctrl+Home] – переміщення курсора на початок документа;
- [Ctrl+End] – переміщення курсора в кінець документа;
- [Ctrl+Pause] - завершення виконання поточної програми;
- [Alt+Tab] – перехід від одного вікна Windows 9х до другого;
- [Alt+пробіл] – відкриття системного меню у лівому верхньому кутку вікна Windows 9х.
Особливу роль має комбінація клавіш [Ctrl+Alt+Del]:
- в системі MS-DOS – для “гарячого” перезавантаження ПК без його вимикання у випадку “ зависання“;
- в системі Windows 9х – для зняття однієї задачі.
Комбінації клавіш називають швидкими або гарячими клавішами, так як це найшвидший шлях виконання команди.
Друге поле містить 12 функціональних клавіш [F1…F12], а також деякі управляючі клавіші (рис. 3.2). Призначення клавіш:
- [Еsс] — вихід (відмова від яких-небудь розпочатих дій, наприклад, введення команди DOS; завершення роботи в якому-небудь режимі і повернення до попереднього режиму);
- [F1…F12] - виконнання дій, які визначаються програмою, що в даний момент виконується на комп'ютері;
- [РгіпtScreen] — друкування екрана (якщо натиснути клавішу [Shift], а потім, не відпускаючи її, клавішу [РгіпtScreen], то на принтер виводиться зображення екрана);
- [Scroll Lock] – фіксація переміщення;
- [Pause] – тимчасове припинення виконання програми (для продовження виконання натиснути будь-яку клавішу).
Третє поле містить клавіші управління курсором
Призначення клавіш:
- [Ü], [Þ], [Ý], [ß] - переміщення курсора на екрані монітора на одне знакомісце відповідно ліворуч, праворуч, вгору, вниз;
- [Еnd] – переміщення курсора на кінець рядка;
- [Ноmе] — переміщення курсора на початок рядка.
- [РgUp] — сторінка вгору (виведення на екран попередньої сторінки тексту);
- [РgDn] — сторінка вниз (виведення на екран наступної сторінки тексту);
- [Ins] — переключення клавіатури в режим вставки (натискування клавіші будь-якої літери призводить до вставки цієї літери в позицію курсора; при цьому літери рядка, які розміщені з правого боку від курсора, зсуваються праворуч на одну позицію, звільняючи місце для літери, яка вставляється. Виключення режиму вставки здійснюється повторним натисненням [Іns]. Коли режим вставки виключено, натиснення алфавітної-цифрової клавіші призводить до заміщення літери в позиції курсора);
- [Del] — вилучення літери (вилучення літери в позиції курсора і переміщення тексту праворуч від курсора вліво на одну позицію).
Четверте поле містить клавіші, які використовують для набору цифр і знаків арифметичних операцій або управління курсором.
Призначення клавіш:
- [NumLock] - перехід до режиму введення цифр (при цьому загоряється індикатор NumLock). Повторне натискання [NumLock] (індикатор NumLock при цьому гасне) переводить клавіші цього поля в режим управління курсором аналогічно клавішам третього поля.

Монітор (дисплей)
Монітор – пристрій виведення інформації на екран. Він керується відеоконтролером (відеоадаптером), який знаходиться в системному блоці. Відеоконтролер містить свою особисту пам'ять, яку називають відеопам'яттю. Все, що відображено на екрані монітора, знаходиться у відеопам'яті. Відеопам'ять і спеціальний відеопроцесор винесені на окрему плату – відеокарту.
Відеоконтролер може задавати текстовий або графічний режим роботи. В текстовому режимі на екран виводяться тільки символи, які закодовані кодами (25 рядків по 80 символів). Поточне місце екрана, куди виводитиметься черговий символ, відмічається спеціальним покажчиком (мерехтливим значком), який називають курсором, або маркером. Текстовий режим застосовують для ОС DOS.
В графічному режимі на екран виводиться будь-яке зображення. Елементами його є точки - пікселі (від словосполучення picture cell – елемент зображення).
Основні характеристики монітора:
- роздільна здатність;
- кількість кольорів (палітра);
- розмір екрана.
Роздільна здатність визначається кількістю точок по вертикалі та горизонталі екрана. Ці точки продукуються відеоадаптером. Чим більша кількість точок, тим вища роздільна здатність, тобто тим вища якість зображення. Кількість вироблюваних точок залежить від розміру відеопам'яті. У сучасних комп'ютерів її об'єм дорівнює 1 Мбайт і більше.
На перших ІВМ комп'ютерах використовувались відеоконтролери MDA, які працювали тільки в текстовому режимі з роздільною здатністю 720х350 пікселів. Роздільна здатність сучасних ПК – 1600х1280 пікселів (відеоконтролер VGA).
В текстовому режимі весь екран дисплея розбивається на прямокутники розміром 8х8 точок (інколи — 9х14). Такі прямокутники називають знакомісцем. Відеопам'ять зберігає інформацію за кожним знакомісцем, а саме: код символа, його колір, колір фону, на якому відображається символ.
Інформація про те, які точки знакомісця слід підсвічувати для відображення того або іншого символу, зберігається у спеціальному блоці пам'яті, який називають знакогенератором. Ця інформація вибирається з неї за кодом символу.
Пам'ять знакогенератора в сучасних ПК заповнюється автоматично при завантаженні ОС і в подальшому її вміст може змінюватись програмним шляхом. Це дозволяє користуватись на одному комп'ютері різними алфавітами, в яких поряд із стандартними для кожного ПК наборами символів (букви латинського алфавіту, цифри, розділові знаки) можуть бути й інші. Дані з відеопам'яті періодично зчитуються, перетворюються у відеосигнали і відображаються на екрані монітора. Перетворення кодів відеопам'яті у відеоcигнал здійснюється відеоадаптером.
За кількістю відображуваних кольорів сучасним можна вважати адаптер з 256-кольоровістю. Колір кожного пікселя зберігається у відеопам'яті. Для реалізації параметрів монітор повинен мати необхідні характеристики, інакше можливості адаптера можуть бути не реалізованими. Розмір екрана монітора вимірюють по діагоналі в дюймах (дюйм — англійська міра довжини, яка дорівнює 2,54 см). Використовують 14-, 15-, 17, 19-, 20- та 21-дюймові екрани.

Пристрої друкування
Пристрої для друкування призначені для виведення інформації на папір (в деяких випадках і на спеціальну плівку). Найчастіше в ПК використовують принтери (рrint – друкувати), і плоттери

Типи принтерів: матричні, струминні та лазерні. Найуживаніші— принтери матричного типу, які можуть працювати в текстовому або в графічному режимі. Спосіб одержання зображення символів у них подібний до способу одержання зображення символів на екрані дисплея. Друкувальна голівка матричного принтера має 9 або 24 металевих штирків (голівок), близько розміщених по вертикалі. Одержавши сигнал від комп'ютера, штирки ударяють по фарбувальній стрічці і залишають на папері відмітки — крапки. Потім голівка пересувається на один крок ліворуч або праворуч і друкує наступний стовпець крапок. Сукупність таких стовпців і утворює зображення.
Шрифти, якими друкуються символи, заносяться в постійний запам'я-товуючий пристрій принтера при його виробництві. Крім того, інші шрифти можуть завантажуватися в спеціальну пам'ять принтера.
Основні характеристики принтера:
- швидкість друкування;
- якість.
Швидкість матричних принтерів: одна сторінка тексту друкується 1 хв., а графічної інформації - 5 хв.
Якість друкування визначається роздільною здатністю принтера, яка, так як і в моніторі, виражається кількістю друкованих крапок на дюйм (dрі). В 9-голковому принтері Еpson FХ-100 роздільна здатність — 244 точки на дюйм (244 dрі), а в 24-голковому Еpson LQ-500 — 360 dрі.
В струминних принтерах зображення отримується шляхом нанесення на папір спеціальних чорнил (тонера). В них друкарські головки - це форсунки (до 200 шт.), які виприскують тонер на папір. Швидкодія та якість друкування цих принтерів краща, ніж у матричних, крім того, є можливість працювати у кольорі. Однак порівняно з матричними струминні принтери дорожчі і потребують систематичного і якісного обслуговування.
Лазерні принтери забезпечують найвищу швидкість і найкращу якість порівняно з описаними вище типами принтерів. В цих принтерах для друку використовують принцип ксерографії: лазерний промінь електризує поверхню друкуючого барабана. Ступінь електризації залежить від вигляду зображення, яке потрібно друкувати. Ділянки барабана зі зміненою полярністю притягують порошок тонера, який потім наноситься на папір.
Швидкість друкування лазерних принтерів досягає 20 сторінок за хвилину. Вони мають роздільну здатність 300, 600 і 1200 dрі. Друкування цих принтерів може бути чорно-білим і кольоровим.
Плоттери (раніше їх називали графопобудувачами) використовують в основному в інженерній практиці. Вони забезпечують друкування креслень високої якості, в тому числі і багатоколірне.

Ручні маніпулятори
До ручних маніпуляторів відносять: мишу, кульковий маніпулятор (трекбол) і джойстик. Призначення:
- швидке переміщення курсора в задану точку екрана;
- виконання інших дій (наприклад, запуску програми).
Дані операції можна виконати і за допомогою клавіш управління курсором та клавіші [Еnter]. Але якщо потрібно переміщувати курсор часто і на значні відстані, то робити це ефективніше за допомогою ручних маніпуляторів.
Миша — це пристрій з двома або з трьома кнопками і покритою шаром гуми кулькою, розміщеною внизу маніпулятора. При переміщенні миші по спеціальному килимку кулька обертається, і в ПК відправляються електричні сигнали, відповідні переміщенню миші по горизонталі та вертикалі. Зміна положення миші визначається мікропроцесором за кутом повороту кульки. Переміщення миші по поверхні килимка призводить до переміщення покажчика миші на екрані дисплея. Синхронізацію руху покажчика і миші здійснює драйвер. Якщо мишу підняти і переставити на інше місце, то положення покажчика не зміниться.
При наведенні покажчика миші на об’єкт або на елемент управління над ними можна виконати якусь дію. Дії над об’єктами виконуються кнопками миші.
Форма покажчика:
- у MS-DOS: в текстовому режимі екрана – прямокутник, в графічному – похила стрілка;
- у NC: червоний прямокутник;
- у Windows 9x: залежить від того, на якому об’єкті чи елементі управління він встановлений.
Цю властивість покажчика називають контекстною чутливістю (спрощує роботу із системою, так як на екрані видно, що можна зробити з об’єктом).
Як правило, миша має 2 кнопки: ліва - основна (за замовчуванням), права – додаткова (якщо користувач – лівша, мишу перенастроюють).
Клацнути мишею означає:
- навести покажчик миші на потрібний об’єкт;
- натиснути один раз ліву кнопку миші.
У трекбола кулька розміщена зверху. Цей маніпулятор не потрібно переміщувати по поверхні столу. Переміщення курсора відбувається при обертанні кульки. Трекбол може вбудовуватися в клавіатуру і в цьому його перевага.
Джойстик використовують в основному для комп'ютерних ігор. Зовнішньо він має вигляд рукоятки з кнопкою. При обертанні рукоятки переміщується на екрані і її курсор.

Сканери
Сканери призначені для введення в комп'ютер графічних об'єктів (рисунків, фотографій тощо). Графічні об'єкти можна вводити (створювати) і за допомогою, наприклад, графічних редакторів. Однак сканери роблять це, як правило, значно скоріше і якісніше.
Принцип дії сканера ґрунтується на перетворенні зображення в електричні сигнали: зображення (наприклад, фотографія) накладається на поверхню, під якою установлена лінійка фотоприймальних елементів з освітлювачем, яка сканує по зображенню (далі світлові сигнали перетворюються в електричні). Таким чином, в комп'ютері створюється деяка "електронна копія" фотографії.
Види сканерів:
- ручні;
- планшетні;
- роликові;
- проекційні.
При використанні ручних сканерів користувач сам переміщує сканер по поверхні зображення. За один прохід вводиться смуга зображення, яка має стандартну ширину 105 мм. Потім робиться другий і наступні проходи, поки не буде введене все зображення.
В планшетних сканерах лист із зображенням лягає на спеціальну поверхню. Далі здійснюється автоматичне сканування всього зображення і введення його в комп'ютер. В деяких сканерах планшетного типу вбудовані автоподавачі паперу, що забезпечує введення зображення з кількох листів без втручання користувача. Планшетні сканери найуживаніші.
В роликових сканерах зображення на аркуші паперу формату А4 протягується через сканер. Після зчитування зображення аркуш викидається зі сканера.
Проекційні сканери використовують в основному для введення проекцій тривимірних предметів.
Основною характеристикою сканера є роздільна здатність, яка, як в дисплеях і принтерах, визначається кількістю точок на дюйм (використовують сканери з роздільною здатністю 300 - 2400 dpi).
Сканери безпосередньо не призначені для введення текстової інформації, але вони можуть для цього використовуватися (застосовують спеціальні програми, які здійснюють розпізнавання графічних зображень символів і перетворення в коди формату АSCІІ відповідних символів).
Мультимедійне обладнання
Мультимедійне обладнання дає можливість зображення на екрані дисплея супроводжувати звуком (музика, дикторська мова тощо).
Мультимедійне обладнання включає:
- звукові плати, які розміщуються в системному блоці;
- обладнання СD-RОМ;
- звукові динаміки.
Мультимедійні комп'ютери особливо привабливі для навчання. В поєднанні з гіпертекстовою та гіпермедійною формою навчальної інформації навчальний процес стає наочним і ефективним.
Для реалізації режиму мультимедіа необхідно мати комп'ютер моделі не нижче 486 з оперативною пам'яттю не менше ніж 8 Мбайт.
Ширший комплект мультимедійного обладнання включає відеокамери, відеомагнітофони тощо. Зображення з відеокамери може безпосередньо вводитися в пам'ять комп'ютера, а потім виводитися на екран дисплея.

Особливості роботи із тренажером клавіатури.

Розміщення букв на клавіатурі не є випадковим — їх розташовано за принципом «найбільшої повторюваності», оскільки одні букви доводиться вводити частіше, а інші рідше. Найбільшу швидкість набору забезпечує так званий сліпий десятипальцевий метод, коли користувач набирає текст усіма пальцями обох рук, не поглядаючи на клавіатуру. Краще відразу навчитися набирати тексти десятипальцевим методом, щоб потім не переучуватися.

Метод передбачає певне розміщення рук на клавіатурі. Основи долонь мають лежати на передньому краї її корпуса. Форма кистей — округла, ніби в кожній із них ви тримаєте яблуко. Клавіатуру умовно поділяють на дві частини — для правої та лівої рук. За кожним пгільцем закріплено конкретні клавіші.

Початкове розташування пальців рук має бути таким: лівий вказівний палець — над буквою А, середній — над В, безіменний — над І, мізинець — над Ф, правий вказівний палець — над О, середній — над JI, безіменний — над Д, мізинець.— над буквою Ж. Великі пальці обох рук напівзігнуті й розташовані над клавішею пробілу.

Дата добавления: 2015-08-21