Причини виникнення затримки психічного розвитку

Це порушення розвитку дітей буває різним залежно від чинників, що його зумовлюють: біологічних і соціальних (психогенних, соціогенних). Спочатку розглянемо біологічні причини виникнення затримки психічного розвитку. Вони теж бувають різними, а саме:

1. Трапляється генетично зумовлене уповільнене дозрівання різних систем організму, у т. ч. й нервової системи. Такі діти, не виявляючи хворобливих ознак, і фізично, і психічно відстають від вікової норми, що виявляються під час обстеження їх на шкільну зрілість. Особливо відстає емоційно-вольова сфера: дитина може виявляти досить знань і кмітливості в грі, але дуже важко сприймає суто навчальні завдання, погано засвоює правила поведінки, обов’язки школяра. Адаптація до школи у таких дітей досить складна. Їм краще починати шкільне навчання пізніше, і при цьому вони потребують індивідуального підходу з боку сім’ї і педагога.

2. Набагато частіше сьогодні трапляється затримка психічного розвитку дітей, яка зумовлена різними тілесними захворюваннями, особливо такими, що починаються в ранньому віці, і, набуваючи хронічності, надовго позбавляють дитину життєрадісності й активності.

На думку В.В. Лебединського однією з форм психічного дизонтогенезу є тимчасова затримка психічного розвитку дитини (ЗПР), для якої характерно уповільнення темпу формування пізнавальної та емоційної сфер з їх тимчасової фіксацією на більш ранніх вікових етапах. Функціональний характер ЗПР свідчить про зворотність захворювання, тобто про можливість відновлення тимчасово порушеної психічної функції [1]. В.В. Лебединский вважає, що “затримка психічного розвитку може бути викликана генетичними факторами, соматогенними (хронічні соматичні захворювання), психогенними (несприятливі умови виховання), а також церебрально-органічною недостатністю, частіше резідуального характеру (інфекції, інтоксикації, травми мозку внутрішньоутробного, натального та раннього постнатального

періоду) ” [1].
Показниками уповільнення темпів психічного розвитку можуть бути:
- Недостатній обсяг знань при вступі дитини до школи,
- Обмеженість його уявлень,
- Переважання ігрових інтересів,
- Незрілість мислення,
- Мала інтелектуальна цілеспрямованість.
- Швидка пересиченість в інтелектуальній діяльності.

Особливість ЗПР полягає в нерівномірності порушень різних психічних функцій, коли в одних випадках на перший план виступають затримки в розвитку емоційної сфери дитини, а порушення в інтелектуальній сфері виражені не різко. В інших випадках, навпаки, - переважає уповільнений розвиток інтелектуальної сфери порівняно з емоційною. Уповільнення темпу розвитку емоційної сфери проявляється в різних формах інфантилізму дитини. Уповільнення темпу розвитку інтелектуальної сфери при соматичних захворюваннях проявляється в загальній підвищеній стомлюваності дитини (хронічна астенія), при психогенних формах - у соціальній та педагогічній занедбаності дитини, при церебрально-органічних, найбільш часто призводить до виникнення труднощів у навчанні, нейродинамічних і енцефалопатичних розладах.

Відповідно до причин, що обумовлюють виникнення ЗПР,

К.С. Лебединська розрізняє чотири основних варіанти затримки психічного розвитку:
1) ЗПР конституційного походження.
2) ЗПР соматогенного походження,
3) ЗПР психогенного походження,
4) ЗПР церебрально-органічного походження

При затримці психічного розвитку конституційного походження інфантильний тип статури визначає інфантильну психіку. Емоційна сфера таких дітей характеризується не зрілістю, вона знаходиться на більш ранній віковій ступені розвитку, відповідаючи складу дитини меншого віку. Діти невтомні в грі, але швидко втомлюються при інтелектуальній діяльності. Тому в першому класі їм важко підкорятися правилам дисципліни і у них виникають труднощі при тривалій інтелектуальній напрузі.
При соматогенній затримці психічного розвитку емоційна незрілість обумовлена ​​тривалими, часто хронічними захворюваннями, пороками серця і т.д. Хронічна фізична і психічна астенія гальмують розвиток активних форм діяльності, що сприяє розвитку таких особистісних рис, як боязкість, невпевненість у своїх силах [1].

Поряд із затримкою емоційної сфери астеноподібні стани є причиною уповільнення темпів пізнавального розвитку. У дитини різко знижується працездатність і обсяг сприйманого матеріалу, їй важко переключати і розподіляти свою увагу, вона нездатна до тривалої розумової напруги. Ми бачимо, що в першу чергу відбувається ослаблення розумової працездатності, що й проявляється в порушенні пізнавальної діяльності дитини. І не праві ті вчителі, які одним махом відносять таких дітей до тих, хто страждає інтелектуальною недостатністю.

Характерно, що такі діти мають іншу динаміку працездатності в ході уроку: у них немає підйому після періоду першого уроку, відсутня фаза стійкої працездатності. Працездатність астенічних дітей вже до початку занять вкрай низька і нестійка і всі її показники відразу ж знижуються до кінця першого уроку. Астенічні стани (слабкість, роздратованість, плаксивість, стомлюваність), супроводжуються зниженням успішності і труднощами в поведінці, зустрічаються у дітей, які перенесли різні інфекційні захворювання (грип, кір, скарлатину). Особливо несприятливо на виникненні астенічних станів позначаються декілька захворювань, перенесених одне за одним.

Часті захворювання послаблюють організм, призводять до зниження його опірності. Будь-яке збільшення навантаження (фізичного, емоційного), конфліктні ситуації лише погіршують ситуацію, погіршують фізичний і психічний стан дитини.

Вивчення дітей з вираженими астеноподібними станами дозволило виділити дві типологічні групи: діти з вираженим астено-гіпердинамічним синдромом, складові 62% від вибірки, і діти з вираженим гіподинамічним синдромом. Якщо для перших найбільшу трудність представляють завдання на швидкість, одночасність і точність руху, то у других відзначається сповільненість ціленаправлених дій, загальна моторна недосконалість, в цілому затримка в розвитку моторно-статичних функцій [1].

Затримка психічного розвитку психогенного походження обумовлена ​​несприятливими умовами розвитку і виховання дитини (бездоглядність дитини, авторитарне або виховання гіперопікою). При ранньому і тривалому впливі психотравмуючих факторів можуть виникнути стійкі зрушення в нервово-психічній сфері, що зумовлюють патологічний розвиток особистості.

Причинами затримки психічного розвитку церебрально-органічного походження можуть бути патологія вагітності та пологів, інфекції, інтоксикації, травми нервової системи в перші роки життя дитини. Наряду з ними підкреслюється роль і соціального фактора у вигляді несприятливих умов виховання або психотравмуючого фактору, наприклад, ситуація систематичної неуспішності в школі.
Церебрально-органічна недостатністьпроявляє себе у двох формах:
- Незрілості емоційно-вольової сфери (органічний інфантилізм),
- Незрілість пізнавальної сфери.

Емоційно-вольова незрілість проявляється в певній примітивності емоцій, грубої сугестивності, явному переважанні ігрових інтересів над навчальними, відсутності творчості в грі, слабкості уяви. Ускладнення правил гри, їх інтелектуалізація, як правило, призводять до її розпаду. Емоційно-вольова незрілість найбільш тісним чином пов’язана з переважаючим у дітей фоном настрою [15]. У дітей з підвищеним ейфорійним настроєм переважають імпульсивність і розгальмування в поведінці, зовні імітують дитячу життєрадісність і безпосередність. Ці діти нездатні до вольових зусиль і систематичної діяльності. На уроках вони непосидючі й недисципліновані, відкрито висловлюють своє негативне ставлення до навчання. Для дітей зі зниженим настроєм характерні схильність до боязкості і страхів, що перешкоджає прояву активності, формуванню ініціативи і самостійності. Переважають ігрові інтереси, вони довго звикають до школи, дитячого колективу, але на уроках поводяться правильно. Важко переживають свою навчальну неспроможність. Слід зазначити, що емоційно-вольова незрілість в цілому виявляє значно менш виражені розлади, ніж інтелектуальна незрілість.

Особливість прояву інтелектуальної незрілості полягає в тому, що найбільша недостатність стосується не мислення в цілому, а його передумов - пам’яті, уваги, зорово-просторової координації, темпу і зміни психічних процесів. Характерне відставання в мовленнєвому розвитку дитини, трудності формування навичок читання і письма. По суті мова йде про недорозвинення моторних, слухових і спостережних функцій, з одного боку, і відсутність належної взаємодії між ними з іншого. Несформованість інтегративної діяльності мозку лежить в основі труднощів у впізнаванні незвично представлених предметів (перевернуті або недомальовані зображення, схематичні або контурні зображення), в сенсо-моторних порушеннях, що знаходить своє відображення в малюнках дітей [15]. Наприклад, при малюванні за зразком геометричних фігур вони не можуть передати форму і пропорції, неправильно зображують кути, лінії і їх з’єднання. Малюючи фігуру дорослої людини, діти припускаються багатьох помилок: помітна диспропорція частин тіла, важливі деталі зображені примітивні, або взагалі відсутні. Слабкість інтегративної діяльності мозку обумовлює труднощі відтворення ритму, сприйнятого на слух, а також погане орієнтування у частинах власного тіла, дзеркальність в написанні букв. У кінцевому рахунку недостатність інтегративної функції - причина відставання у розвитку словесно-логічного мислення.

Дата добавления: 2015-08-21