Оперативний (оперативно – технічний) облік – це система спостереження і контролю за окремими господарськими процесами та операціями з метою керівництва ними в міру їх здійснення.

Так, за допомогою оперативного обліку здійснюється контроль за виконанням договорів поставки товарно – матеріальних цінностей, використанням робочого часу (тривалість простоїв), випуском та якістю виробів (обсяг виробленої за зміну продукції та кількість браку) та ін. Відмітною особливістю оперативного обліку є оперативність отримання інформації.

Статистичний облік – це система вивчення і контролю масових соціально – економічних явищ, із метою виявлення закономірностей у цих явищах.

Об’єктом статистичного обліку може виступати окреме підприємство, галузь, або економіка країни в цілому. При цьому кількісні аспекти соціально – економічних явищ статистика досліджує в нерозривному зв’язку з їх якісним змістом. Предметом статистичного обліку є не тільки процеси матеріального виробництва, а й такі явища як чисельність і склад населення, рівень добробуту, охорони здоров’я та ін.

Бухгалтерський облік відображає діяльність підприємств, організацій, установ. Він є строго орієнтованим на конкретний суб’єкт господарювання. Бухгалтерський облік охоплює всі господарські засоби і джерела їх формування, всі господарські процеси і результати діяльності. У бухгалтерському обліку господарські операції відображуються систематично і послідовно, в міру їх здійснення, чим забезпечується суцільне і безперервне спостереження і контроль за господарською діяльністю. Цим бухгалтерський облік відрізняється від оперативного і статистичного обліку, які застосовують метод часткового (вибіркового) спостереження. Виходячи з цього можливо сформулювати два визначення бухгалтерського обліку – як науки і як практичної діяльності.

Бухгалтерський облік, як наука – це система безперервного спостереження, вимірювання і реєстрації всієї сукупності господарських процесів і явищ, з метою контролю і керівництва ними.

Визначення бухгалтерського обліку – як практичної діяльності міститься у Законі “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.” Згідно цьому Закону, бухгалтерський облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства внутрішнім та зовнішнім користувачам для прийняття рішень.

За характером користувачів інформації бухгалтерський облік поділяють на фінансовий і управлінський.

Фінансовий облік – це діяльність, спрямована на відображення стану майна, капіталу, зобов’язань та фінансових результатів господарювання підприємств, з метою формування звітності різних видів і форм. Фінансовий облік іноді називають зовнішнім. Його результати часто друкуються, при цьому звіти містять не тільки інформацію, але і матеріали рекламного характеру, що демонструють успіхи фірм в їх діяльності, їх нові продукти. Ця інформація необхідна акціонерам і потенційним інвесторам.

Управлінський облік – це діяльність, спрямована на визначення чинників, обставин і умов, що впливають на виробничий і фінансовий стан підприємств. Його мета - надати інформацію для прийняття економічних рішень із управління підприємством і перевірити ефективність виконання прийнятих рішень.

Усі три види обліку – оперативний, статистичний і бухгалтерський – тісно взаємопов’язані, доповнюють один одного і утворюють єдину систему господарського обліку. Так бухгалтерський облік використовує дані оперативного (табельного) обліку для нарахування заробітної плати працівникам, а в окремих випадках з ним об’єднується (наприклад оперативно – бухгалтерський облік матеріальних цінностей). Статистичний облік, за даними бухгалтерського обліку про виробіток, нараховану заробітну плату, витрати на виробництво, визначає показники рівня і динаміки продуктивності та оплати праці, обсягу і рентабельності виробництва тощо.

Вимірники господарського обліку.

Для відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, їхніх кількісних і якісних характеристик в обліку застосовують систему вимірників. Вимірник – це різновид одиниці вимірювання що дає змогу кількісно охарактеризувати який – не будь об’єкт чи процес. У господарському обліку застосовують три види вимірників – натуральні, трудові, вартісні (грошові). Натуральні вимірники дають змогу отримати інформацію про фізичні параметри господарських засобів в одиницях ваги, об’єму, площі, потужності. Тобто це кілограми, літри, метри і т. п. Без натуральних вимірників неможливо скласти виробничий план (бізнес – план), здійснити контроль за його виконанням, перевірити правильність використання матеріальних і трудових ресурсів. Проте натуральні вимірники можна застосовувати для обліку тільки однорідних об’єктів. Вони не дають узагальненого уявлення про господарську діяльність підприємства в цілому, оскільки неможливо за допомогою натуральних вимірників відобразити сукупність господарських засобів підприємства або випуск всієї різноманітної продукції.

Трудові вимірники використовують для визначення трудових витрат. До їх складу належать людино-години, людино-дні і т.п. За допомогою трудових вимірників у поєднанні з натуральними встановлюють і контролюють норми виробітку, визначають продуктивність праці (наприклад за кількістю праці, витраченої на виробництво одиниці продукції), контролюють використання робочого часу. На відміну від натуральних, трудові вимірники дають можливість певною мірою узагальнювати та порівнювати різнорідні об’єкти (наприклад шляхом визначення норм витрат часу на виготовлення різноманітних видів продукції). Проте в умовах товарно – грошових відносин трудові вимірники не можуть бути узагальнюючим показником.

Вартісні (грошові) вимірники застосовують для узагальненого відображення наявності та руху майна підприємства, джерел його формування, господарських процесів і результатів діяльності. Грошові вимірники це одиниці національної та іноземних валют. За допомогою грошового вимірника (гривень) визначають, наприклад, загальну вартість наявних у господарстві основних засобів, виробничих запасів, собівартість виготовленої та реалізованої продукції тощо. Цей вимірник застосовують при плануванні та обліку процесів виробництва й обігу, визначенні фінансових результатів і рентабельності діяльності, а також для здійснення розрахунків між підприємствами, організаціями, установами. Часто грошовий вимірник використовують в обліку поряд з натуральними і трудовими вимірниками і на їхній основі. Так, вартість матеріалів, або готової продукції визначають множенням їх кількості (в штуках, кілограмах, тоннах і т.п.) на вартість одиниці виміру. Суму заробітної плати розраховують за даними про кількість витраченого робочого часу і тарифами за одиницю часу.

Кожен з трьох типів вимірників застосовують в усіх видах господарського обліку, проте значення окремих вимірників у кожному виді обліку суттєво відрізняється. В оперативному обліку, оскільки він відображає в основному однорідні операції, використовують переважно натуральні і трудові вимірники. Статистичний облік, при дослідженні масових явищ і процесів, практично рівною мірою застосовує натуральні, трудові і вартісні вимірники. Важлива особливість бухгалтерського обліку полягає в тому, що господарські операції, облічені в натуральних та трудових вимірниках, обов’язково узагальнюються в грошовому вимірнику. Саме він має переважне значення для бухгалтерського обліку.

Застосування в обліку всіх трьох видів вимірників у взаємозв’язку забезпечує повне і різнобічне відображення обліковуваних об’єктів, отримання узагальненої інформації щодо діяльності як окремого підприємства, галузі, так і національної економіки в цілому.

Дата добавления: 2015-09-05