Порушених питань у нормах КПК

Проблеми, що призвели до порушення вимог ст. 6 Конвенції, полягають, як правило, у:

– невжитті судом заходів щодо забезпечення присутності учасників судового провадження у судових засіданнях (свідків, відповідачів, експертів тощо) та щодо забезпечення виконання учасниками та іншими особами судових приписів (наприклад, щодо надання документів);

– надмірній тривалості перерв між судовими засіданнями;

– надмірній тривалості розгляду апеляційних і касаційних скарг;

– відсутності сумлінності та ретельності слідчих органів при проведенні розслідування кримінальних справ;

– неодноразовому поверненні справи на новий розгляд до суду нижчої інстанції, а також повернення кримінальної справи на додаткове розслідування;

– надмірній тривалості здійснення судових експертиз та невжиття судом у цьому зв’язку належних заходів;

– порушенні права на справедливий суд, оскільки зізнання заявника у вчиненні злочину, надане ним внаслідок катування, було прийнято судами як доказ.

До місцевих судів у 2011, 2012 роках було надіслано інформаційні листи щодо оперативності та якості розгляду кримінальних справ, а також з інших питань, які виникають під час здійснення судочинства; узагальнення практики, проведені суддями судової палати у кримінальних справах, а також довідкову інформацію, отриману від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, про проведення моніторингу щодо стану дотримання прав ув’язнених у Київському слідчому ізоляторі, у результаті чого було виявлено випадки порушення місцевими та апеляційними судами м. Києва та Київської області вимог статей 5, 6 Конвенції щодо прав людини на свободу і особисту недоторканість та на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку. Також щоквартально апеляційним судам надсилалися подання Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про виконання рішень ЄСПЛ, які набули статусу остаточних.

Суди областей, враховуючи положення ст. 6 Конвенції, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, з метою дотримання розумних строків розгляду кримінальних справ реагували на випадки невиконання органом досудового слідства або часткового виконання судових доручень, на невиконання постанов суду про примусовий привід підсудних, на невиконання вимог суду щодо доставки підсудного у судові засідання шляхом винесення окремих ухвал.

Негативно позначається на оперативності розгляду справ низький рівень організації роботи судів, зокрема незадовільна організація здійснення судочинства, зниження рівня виконавчої дисципліни, несвоєчасне оформлення документів, недостатній контроль за цим голів судів.

Фактами неналежної організації розгляду справ самими суддями були: оголошення тривалих перерв між судовими засіданнями; порушення строків призначення справ до судового розгляду; нераціональне використання часу судових засідань, зокрема, невикористання інституту зміни порядку дослідження доказів; необґрунтоване повернення справ на додаткове розслідування, що в подальшому призводить до скасування відповідної постанови; низька якість розгляду кримінальних справ (скасування вироків судами вищих інстанцій).

Із набуттям чинності КПК однією із загальних засад кримінального процесуального законодавства України встановлено розумний строк кримінального провадження. Таким чином, у ст. 28 КПК законодавчо визначено оціночне поняття «розумний строк», яке застосовується ЄСПЛ при розгляді справ за ст. 6 Конвенції, зокрема під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачених КПК строків виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечується прокурором, слідчим суддею (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження – судом.

Законодавчо встановлено критерії для визначення розумності строків кримінального провадження, якими є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

У ст. 28 КПК також установлено такі загальні положення щодо розумного строку: кримінальне провадження стосовно особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово; кожен має право, щоб обвинувачення стосовно нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрито; підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, у якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені КПК.

Таким чином, завдяки законодавчим положенням у процесі розгляду кримінальних справ (проваджень) судами зменшаться випадки порушення розумного строку.

Дата добавления: 2015-09-03