Принципи законності: поняття, зміст

Принципи законності – це система керівних положень та ідей, що визначають природу законності, її місце у суспільстві та у системі інших правових категорій. Ці ідеї обумовлені закономірностями суспільного розвитку, є засобом формування мотивів правомірної поведінки та переконання суб’єктів з приводу необхідності дотримання законів, вони відображають ставлення суспільства до нормативно правових актів, характеризують місце законності у системі правових категорій та призначення у системі регулювання суспільних відносин. [9;533]

Під принципами законності можна розуміти: основні начала, керівні ідеї, основоположні вимоги, що розкривають сутність,основу змісту законності як обов’язкового режиму державного та суспільного життя, що забезпечують його дієвість на практиці. [6;148]

Основні принципи законності:

Схема № 1.2

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЗАКОННОСТІ

Верховенство закону щодо всіх правових актів

Зв'язок законності з рівнем культурності

Невідворотність юридичної відповідальності за правопорушення

Забезпечення безперешкодної реалізації суб’єктивних прав

Недопустимість протиставлення законності та доцільності

Притягнення до юридичної відповідальності за наявність вини

єдність законності

1. Верховенство закону щодо всіх правових актів. Цей принцип припускає виключність закону, тобто підпорядкованість закону всіх юридичних актів (нормативних і застосовних) відповідно до їх субординації. Конституція країни має вищу юридичну силу. Всі закони повинні відповідати Конституції, підзаконні нормативні акти — законам, причому підзаконні акти приймаються і діють лише тоді, коли певні суспільні відносини не врегульовані законом. Правозастосовні акти мають бути під нормативними, тобто відповідати нормативно-правовим актам — законам і підзаконним актам.

2. Загальність законності означає, що в суспільстві всі державні органи, громадські організації, комерційні об'єднання, посадові особи, громадяни перебувають під дією закону. Не може бути винятку ні для фізичної, ні для юридичної особи, на яку б не поширювалися вимоги законності. [10;448]

3. Єдність законності. При всій різноманітності чинних законів і нормативних актів, при всіх регіональних особливостях законність повинна бути одна для всієї країни. Розуміння та застосування законів повинно бути однаковим на всій території. Неприпустимі спроби створення в областях, районах своєї законності, яка відрізнялася б від загальнодержавної.

Проте єдність законності не означає шаблону в застосування правових актів, обмеження самостійності та ініціативи на місцях. Мова йде лише про те, щоб не допускалися відхилення від загальних правових вимог, щоб врахування особливостей місцевих умов, звичаїв, традицій не було спрямоване на обхід закону. На всій території України закон однаковою мірою повинен діяти стосовно всіх суб’єктів права [8;497-498]

4. Недопустимість протиставлення законності і доцільності. Не

можна відкидати закон, не виконувати його, керуючись міркуваннями життєвої доцільності (місцевої, індивідуальної та ін.), тому що такі міркування враховуються в законі. Правові закони самі володіють вищою суспільною доцільністю. Доцільність закону означає необхідність вибору суворо в рамках закону найоптимальніших (таких, що відповідають цілям і завданням суспільства) варіантів здійснення правотворчої діяльності і діяльності з реалізації права. Наприклад, при визначенні кримінального покарання суддя, керуючись законом, призначає той захід покарання, який є найдоцільнішим в даному разі, з урахуванням тяжкості злочину, особи злочинця. У кожному окремому випадку закон має додержуватися, однак у рамках закону може прийматися той захід, що є найдоцільнішим у кожному конкретному випадку.

Необхідність точного і неухильного виконання правових розпоряджень незалежно від суб'єктивного ставлення до них окремих осіб обумовлена презумпцією доцільності чинного закону. [10;449]

5. Невідворотність і своєчасність відповідальності за правопорушення. Кожне скоєне правопорушення повинно потягти за собою відповідальність винної особи. Важливо не тільки те, щоб винний був своєчасно покараний за скоєне правопорушення, а також те, щоб жодне правопорушення не лишалося нерозкритим. [8;498]

6. Обумовленість законності режимом демократії, який передбачає суворе додержання двох типів правового регулювання:

— спеціально-дозвільного — поширюється на владні державні органи і посадових осіб («дозволено лише те, що прямо передбачено законом»);

— загально-дозвільного — поширюється на громадян та їх об'єднання («дозволено все, крім прямо забороненого законом»);. [10; 449]

Дата добавления: 2015-08-13