Мова структурного моделювання

Метою структурного моделювання є забезпечення фун­даменту для комп'ютерного середовища моделювання, яке ви­користовує мову структурного моделювання SML (Structured Modeling Language), що підтримує цю моделюючу систему. SML вперше була розроблена Джеоффріоном, а після нього ряд інших авторів запропонували свої підходи до цієї проблеми.

SML може бути подана чотирма рівнями. Перший з них міс­тить прості визначені системи і моделі орієнтованих графів. До другого рівня належать більші комплексні їх розширення, моделі електронних таблиць, числові формули й моделі числення вислов­лень. Третій рівень охоплює математичне програмування і моде­лі числення предикатів з простою індексацією над множиною і декартовими добутками. Врешті, четвертий рівень містить роз­ріджені версії вищезазначеного та реляційні і семантичні моделі бази даних.

Розглянемо використання SML на прикладі відомої задачі про раціон (дієту) або задачі про оптимальний склад суміші, відомої в англомовній літературі як Classical Feedmix Model. Нагадаємо суть цієї задачі.

Задача про дієту або задача про раціон — це задача лінійного програмування, що полягає у визначенні такого раціону, який за­довольняв би потреби людини або тварини в поживних речови­нах за мінімальної загальної вартості продуктів, що використо­вуються. Це окремий і найпоширеніший приклад загальнішої задачі про оптимальний склад суміші.

Задача визначення оптимального раціону для людини складна, оскільки доводиться враховувати багато додаткових чинників, що не завжди можна формалізувати: смакову прихильність, різ­номанітність блюд тощо. Однак у тваринництві визначення раці­онів для худоби за допомогою задачі лінійного програмування сьогодні не просто реальне, але й необхідне. Досвід свідчить, що годівля худоби за раціонами, розрахованими цим методом, дає істотну економію. Наприклад, у США такі раціони використову­ють багато фермерів. Це не означає, зрозуміло, що кожний з них сам розв'язує задачі лінійного програмування: для різних регіонів країни видаються довідники раціонів годівлі тварин, ураховуючі місцеві особливості й можливості, породи худоби тощо.

Наведена нижче схема SML (третій рівень) описує загальну структуру класичної моделі раціону (feedmix), а приклади SML для елементних детальних таблиць, які конкретизують елементи моделі, разом зі схемою визначають специфічну (конкретну) мо­дель feedmix.

&NUT_DATA NUTRIENT DATA (дані про поживні речовини)

NUTRi /pe/. Це список поживних речовин (NUTRIENTS).

MIN (NUTRi) /a/: Real+ Для кожної поживної речовини (NUTRIENT) є MINIMUM DAILY REQUIREMENT (мінімальна щоденна потреба) — одиниць на день на тварину.

&MATERIALS MATERIALS DATA (дані про матеріали)

MATERIALm /pe/ Це список кормів (MATERIALS), які можна використовувати для годівлі.

UCOST (MATERIALm) /а/ Кожний вид корму (MATERIAL) має UNIT COST (питому ціну) — дол. за фунт корму.

ANALYSIS (NUTRi, MATERIALm) /a/: Real+ Для кожної комбінації NUTRIENT-MATERIAL (поживна речовина—про­дукт) проводиться аналіз (ANALYSIS) вмісту поживної речовини у фунті продукту.

Q (MATERIALm) /va/: Real+ QUANTITY Має визначатися щоденна кількість (у фунтах) кожного виду корму (MATERIAL) на тварину.

NLEVEL (ANALYSIS!., Q) НІ; @SUMm (ANALYSISim *

Qm) Як тільки кількості (QUANTITIES) кормів вибрані, визнача­ється рівень поживності {NUTRITION LEVEL) — одиниць щоден­но на тварину для кожної поживної речовини, обчислюваний за допомогою аналізу (ANALYSIS).

TiNLEVEL (NLEVELi, MINi) /t/; NLEVELi >= MINi. Для кожної поживної речовини проводиться зіставлення (тестування) (NUTRITION TEST), щоб визначити, чи рівень поживності кормів (NUTRITION LEVEL) не менший, ніж мінімальна щоденна по­треба (MINIMUM DAILY REQUIREMENT).

TOTCOST (UCOST, Q) /f/; @SUMm (UCOSTm * Qm). Це загальна сумарна вартість раціону (TOTAL COST) у доларах на день на тварину, яка обчислюється за вибраними їх кількостями (QUANTITIES).

Структура й послідовність елементних детальних таблиць за­лежить процедурно від схеми. Кожна таблиця має назву, тобто ім'я стовпця, яке зазвичай збігається з іменем роду, і має рядок для кожного елемента відповідного виду. Таблиці даних з кон­кретизацією схеми SML для задачі про раціон мають такий ви­гляд:

Дамо стислі пояснення синтаксису мови структурного моде­лювання SML стосовно наведеного прикладу. Схеми моделі ор­ганізовуються як дерево параграфів (абзаців), виходами яких є роди, а внутрішні вузли є модулями. Виділена напівжирним шрифтом частина кожного абзацу є формальним визначенням роду чи виду (genus) або модуля залежно від контексту, а решта складається з документальних коментарів про формальну части­ну, які є неформальними за винятком домовленостей про викори­стання підкреслення і верхнього регістра. Формальне визначення параграфа (абзацу) роду починається з імені роду (наприклад — NUTRi); вставного твердження визначеної залежності (якщо така є, наприклад UCOST, Q); розмежованого слешем (/) твердження типу роду (наприклад, /va/ — змінний атрибут, /f/ — функція, /t/ — тест); оголошеного двокрапкою твердження типу даних (напри­клад, Real+ — дійсні додатні числа), якщо це атрибутний рід (genus); і оголошений крапкою з комою математичний вираз,

гою струк-турних моделей, можна віднести оптимізацію, об-роблення незапланованих запитів користувачів, пошук значень вибраних атрибутів, одержання логічних висновків за рахунок використання системи як механізму виведення. Такі широкі різ­нобічні дії з розв'язання завдань оброблення інформації охоп­люють досить великий діапазон потреб і функцій підтримки при­йняття рішень у СКБМ і одночасно забезпечують незалежність подання моделі і розв'язків, одержаних на її основі.

Використання структурного моделювання для цілей проекту­вання і розроблення СКБМ включає:

— низхідне проектування моделі, що створює можливість по­етапного вдосконалення за рахунок єрархічної картини зони мо­делювання;

— інтегроване моделювання як за функціями (наприклад, ви­робництво і розподіл), так і в географічному та часовому аспек­тах (наприклад, планування і побудова календарних графіків);

— досягнення цілей комунікації і документування, оскільки спрощена версія схеми моделі досить корисна для отримання по­відомлень звичайною мовою і, як наслідок, для комунікації з ко­ристувачами.

Родовий граф (подібний зображеному на рис. 5.8) може ви­явитись досить корисним щодо комунікації: є можливість швид­ко безпосередньо побачити фактичну структуру моделі.

5.5. Управління поштою (повідомленнями) в СППР

Традиційно фахівці вважали поштову систему, навіть електронну пошту, додатковою функцією СППР. Тобто розроб­ники систем підтримки прийняття рішень розуміли, що особа, яка приймає рішення, ймовірно, має системи доставления елект­ронної пошти, але такі системи ігноруються за проектування і розроблення СППР. Для використання електронної пошти ОПР спочатку мали б припинити роботу з СППР. Навіть коли ³ явилася технологія «роботи з вікнами» прикладних програм, яка дала змогу користувачам легко переміщуватися в прикладну програму електронної пошти, СППР і електронна пошта існували все ще як незалежні програми. ОПР не могла легко пересилати Документи, графіку чи текст безпосередньо з СППР або отриму­вати такі, щоб використовувати всередині СППР.

У нинішньому електронному середовищі безшовна інтеграція СППР з системою електронної пошти означає серйозні обмежен­ня на інформацію та аналізи, доступні ОПР. Усе більша кількість менеджерів вважає електронну пошту продуктивно розширюва­льним інструментом. Інтерфейс із системою електронної пошти уможливлює ОПР більший доступ до груп обговорення, баз да­них Інтернету, інших електронних даних та інструментальних за­собів для прийняття рішень. Ці ресурси можуть розширювати ді­апазон доступної інформації, а також за деяких обставин забезпечувати доступ до новіших даних. Використання електрон­ної пошти може допомагати ОПР зв'язуватися з колегами, щоб обговорити інформацію та дослідження, а також встановити за-гальноприйнятну перспективу рішень. Це може, у свою чергу, покращити зв'язок ОПР з підлеглими і сформувати підтримку для вибору, що є важливими кроками в процесі прийняття рі­шень.

Розглянемо можливості, які може забезпечити ОПР доступ до електронної пошти [103]. По-перше, електронна пошта може да­ти змогу ОПР легко надсилати і отримувати інформацію від ко­лег. Така гнучкість особливо важлива, коли ОПР мають спілкува­тися з колегами в інших країнах. Інакше ОПР мають обмаль часу щодня для того, щоб увійти в контакт з іноземними колегами, і не можуть підтримувати стосунки на оптимальному рівні.

Спілкування між ОПР, зазвичай складніше, ніж прості запи­тання і відповіді, що можуть бути реалізовані з застосуванням простого шаблону пошти. Часто вони мають формувати докумен­ти і проводити дослідження на основі аналізу чи пов'язаних за­писів. Якщо електронна пошта інтегрована в СППР, то вони мо­жуть легко вкладати документи, електронні таблиці, і навіть гра­фіки, що збагачує зв'язок. Багато із сьогоднішніх комерційних програм електронної пошти мають можливість вкладати докумен­ти і записи в електронній пошті. Якщо користувач часто вкладає окремі документи чи типи документів, то він може у відповідний спосіб настроювати панель інструментів для зручнішої реалізації своїх завдань.

Використання електронної пошти для щоденного зв'язку, який традиційно проводиться у формі зустрічей, телефонних дзвінків чи поштового обслуговування, створює в людей звичку використовувати цей засіб комунікацій. З причин, які не очевид­ні, більшість людей мають тенденцію відповідати на електронну пошту легше і швидше, ніж використовувати якісь інші типи зв'язку. Так само люди із задоволенням використовують елект-

ронну пошту для передавання повідомлень, які інакше не можуть бути передані, особливо особам вищого рангу. Електронна пошта забезпечує зв'язок між особами, які, зазвичай, не взаємодіють між собою. Крім цього, багато людей надають своїм повідомлен­ням електронною поштою більш персональний характер ніж за­писам.

Крім прямого використання електронної пошти користувачі СППР можуть використовувати електронні дискусійні групи, щоб отримати інформацію чи оцінки від розширеної групи колег. Відкриті дискусійні групи доступні в Інтернеті майже на будь-яку тему, яку тільки можна уявити. Деякі дискусійні групи у США містять промислові теми, такі як музична промисловість, управління готелями та ресторанами, або навіть автоматизовані системи відкачування рідини. Є також дискусійні групи, які ціка­ві для ОПР тим, що можуть підтримувати специфічні види за­вдань — адміністраторів мереж, інженерів чи групи обговорення технічних стандартів. Нарешті, є деякі загальні в галузі прийнят­тя рішень дискусійні групи, такі як загальне управління якістю (TQM), керованої охорони здоров'я і виконавчі групи.

ОПР можуть також ініціювати дискусійні групи, складені зі службовців їх корпорацій, відділів чи проектних груп, або колег з подібними інтересами та обов'язками з інших корпорацій. Так само дискусійні групи могли б використовуватися для пропози­цій щодо процедурних чи стратегічних змін і (або) для ідентифі­кації проблеми важливості певних клієнтів чи підлеглих. Корис­тувачі в цих закритих дискусійних групах можуть бути більш наближеними до інформації та отримувати підтримку, тому що вони саме ті, хто буде читати повідомлення; вони також не мають хвилюватися стосовно відкритості приватної інформації чи стра­тегічних планів корпорації. Крім того, закриті дискусійні групи мають спільну мету і відповіді на запитання можуть допомогти наблизитися до цієї спільної мети.

Деякі пакети електронної пошти, доступні на сьогодні, значно полегшують такі обговорення. Наприклад, поштова система DaVinci містить інформаційне табло для групових повідомлень. За використання такого засобу ОПР можуть формувати групові обговорення, легко і швидко відповідати на запитання чи запити, як тільки-но вони з'являються. Важливішим є те, що пакети типу DaVinci мають здатність відстежувати нитки повідомлень елект­ронної пошти. Якщо ОПР хоче слідкувати за діалогом зі специ­фічної тематики, то вона може знайти початкове повідомлення, відповіді на повідомлення, і навіть відповіді на відповіді пові-

домлень легко, навіть якщо було багато інших поштових повідо­млень у той же період. Тому ОПР не відволікається на інші теми та може зосередитися на проблемі, що розв'язується.

Ще один спосіб використання електронної пошти здійснюєть­ся шляхом перегляду певного середовища, щоб ідентифікувати проблеми й можливості. Наприклад, дискусійні групи чи групи новин можуть допомогти ОПР виявити нові ідеї. Запитання, по­ставлені іншими користувачами відносно нових методів або про­цедур, можуть дійти до уваги ОПР, які можуть розглянути їх як стратегічні можливості чи використати ідеї для розв'язування на­явних проблем. У такий же спосіб ОПР з міжнаціональних кор­порацій, чи ті, хто беруть участь у багатонаціональних перегово­рах, можуть контролювати поточні події в окремих країнах, шукати зміни, які можуть потребувати змін у політиці чи планах. Так само і внутрішні дискусійні групи могли б використовувати­ся для виявлення проблем чи ідей.

Дискусійні групи — не єдиний шлях, яким ОПР можуть вико­ристовувати електронні комунікації. Існує ряд інформаційних служб, на повідомлення яких можна підписатися в Інтернеті, що забезпечують, наприклад, своєчасні і технологічно пов'язані промислові новини. Від них ОПР можуть отримати ряд новин, які пов'язані з вибором, що розглядається. Цей сервіс також на­дає фінансову інформацію, курси акцій та інші матеріали, які можуть бути цікавими для ОПР.

Не обов'язково підписуватися на всі послуги. Недавні зміни в протоколі Інтернету значно збільшили можливості отримання й пошуку електронних баз даних. ОПР можуть шукати всі електронні бази даних за окремими темами з незначними зусиллями. Вони мо-жугь переглядати загальні телефонні книги, офіційні повідомлен­ня для друку та щоденні звіти з усього світу.

Розглянемо, наприклад, систему infoSage від IBM. Ця система забезпечує інтелектуальне фільтрування електронної пошти, яка поступає в систему. Після переривання та читання повідомлення, infoSage пробує класифікувати його, використовуючи певні пра­вила. Ці правила можуть відбивати важливість відправника інфор­мації, самої інформації чи джерела повідомлення. Програма може виконувати такі дії: відбирати повідомлення з оцінюванням пріо­ритету, зберігати повідомлення в папці, відкидати повідомлення, переглядати їх тощо.

Подібні системи у складі СППР можуть використовуватися для фільтрації новин чи пошти, інформації дискусійних груп. Зо­крема, користувач має вибрати зі списку те, що краще описує йо-

го потреби. Він може також доповнювати список специфічними ключовими словами, які можуть зустрічатися в новинах. Нареш­ті, користувач може розмістити за важливістю теми списку, щоб відбити свої відносні інтереси. Потім, з регулярними інтервала­ми, система скануватиме сервіси новин і шукатиме інформацію, яка відповідає інтересам користувача. Після цього статті будуть організовані в групи з предметними заголовками та розміщені за важливістю відповідно до інтересів користувача.

Пошук здійснюється за допомогою технології клієнт/сервер та броузерів Інтернету, таких як Netscape Navigator. Використовую­чи такі інструментальні можливості, ОПР можуть отримати до­ступ до даних, розподілених і підтримуваних на ЕОМ у всьому світі. Альтернативно вони можуть зосередити пошук на спеціа­льних індексах (пошукових сервісах), щоб знайти всі директорії, в яких використовуються певні ключові поля. Так само ОПР мо­жуть використовувати засоби пошуку, щоб здійснити повний тек­стовий пошук за всіма документами і вивести список тих, які мі­стять певні ключові слова.

Багато бібліотек починають забезпечувати електронні повно-текстові версії матеріалів-посилань і друкують матеріали, які можуть бути доступними через WWW. Нарешті, деякі професійні групи почали забезпечувати інтерактивний доступ до журналів чи резюме статей. Урешті-решт можливості нескінченні для тих. хто знає, як доступитися до системи.

Методи для адресування проекту поштової управлінської сис­теми подібні до тих, які використовуються для управління даними й моделями. Зокрема, якщо ОПР мають доступ до адекватної сис­теми електронної пошти, то розробники СППР не повинні пере­проектовувати систему, а скоріше, вони мають забезпечити зв'язки між цією системою електронної пошти і СППР. Якщо, однак, ОПР не мають доступу до адекватної системи електронної пошти, було б доцільно включити цю можливість у повний проект.

Адекватна система електронної пошти — це та, яка має можли­вості, що роблять її корисною для прийняття рішень. Такі систе­ми мусять мати доступ до стандартних можливостей електронної пошти, типу здатності індексувати повідомлення та відображати ці індекси, а також мати здатність реєструвати повідомлення, ви­даляти їх, направляти іншим зацікавленим особам, та відповідати на них. Крім того, вони мають містити легко і автоматично до­ступну адресну книгу осіб.

Щоб бути корисною в середовищі СППР, система електронної пошти потребує додаткових можливостей, які полегшують чи

хоча б не перешкоджають використовувати системи електронної пошти для підтримки рішень. Одна з таких можливостей — ав­томатичне повідомлення системи користувачеві про доступність електронної пошти, незалежно від того, чи використовується якийсь інший додаток. Якщо автоматичне повідомлення не за­безпечується, то користувач вимушений зупинити те, що він ро­бить для того, щоб перевірити електронну пошту. За цих умов ОПР, імовірно, не будуть використовувати електронну пошту, або, у крайньому разі, не будуть використовувати її ефективно. Звичайно, ОПР мають бути здатними відключати функцію авто­матичного повідомлення, коли вони не хочуть відриватися від виконання поточних завдань.

З цією можливістю пов'язана необхідність забезпечувати сис­тему фільтрації повідомлень, оскільки автоматичне повідомлення без механізму фільтрування може зробити систему електронної пошти більше дратуючою, ніж корисною. Зрозуміло, що швидке повідомлення про нетермінову інформацію не краще, ніж взагалі не мати його.

Проте якщо система електронної пошти повідомляє користу­вача тільки тоді, коли повідомлення отримано від окремих осіб чи дискусійних груп, то це може бути корисною інформацією. Так само, якщо фільтруюча система може читати повідомлення і переривати роботу лише в тому разі, якщо надійшла електронна пошта відносно певної теми чи переліку тем, то це буде корисно для ОПР. Крім того, така система фільтрування могла б відрізня­ти повідомлення, що є відповідями на запити ОПР, від тих, які є новими, щоб надати пріоритети повідомленням про відповіді на поставлені користувачем запитання.

Якщо система електронної пошти здатна визначити джерело повідомлення, порівнявши його з переліком джерел визначеного користувача, і (або) визначити тему повідомлення та зіставити її з низкою тем визначеного користувача, то вона буде «знати», які повідомлення важливі для ОПР, і відповідно до цього переривати її роботу.

Розділ 6

КЛАСИФІКАЦІЯ СИСТЕМ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

6.1. Концептуальні засади класифікації

6.1.1. Загальна схема класифікації

Системи підтримки прийняття рішень — досить поши­рені інформаційні системи; існує велике різноманіття СППР, які відрізняються своїми цілями і призначенням, предметними галу­зями, функціональною орієнтацією тощо. Тому для того, щоб внести більшу ясність у саме поняття СППР, певною мірою уні­фікувати підходи до розроблення систем і їх використання, ви­значити напрями науково-дослідних робіт у цій галузі, проводи­лись роботи з класифікації цих систем на основі найсуттєвіших відмінностей. Зауважимо, що висвітлені раніше характеристики СППР об'єднують загальні риси наявних систем чи їх перспекти­вних розробок.

Систематику СППР можна побудувати за функціональними галузями (маркетинг, планування, інвестиції та ін.), в яких нада­ється підтримка прийняттю рішень, за рівнями інформаційного забезпечення (тактичний, операційний, стратегічний, рівень се­редньої ланки управління) тощо.

Питаннями таксономії (класифікації) СППР займалися різні автори, зокрема, Alter, Bonczek, Holsapple, Whinston, Donovan, Madnick, Hackathorn, Keen, Golden, Hevner, Power, Sprague, Watson та ін. Проте загальноприйнятої класифікації СППР ще не створено. У даній книзі опишемо дві найвідоміші таксономії СППР: таксономію Альтера (Alter) як одну з перших, і таксоно­мію Пауера (Power), що з'явилася останнім часом. Пауер запро­понував розширену рамку СППР, якої, головно, автор цієї книги буде дотримуватися. Разом з тим, запропонуємо узагальнену кла­сифікацію СППР.

Аналіз різних поглядів на розроблення і застосування комп'ютерних систем підтримки прийняття рішень, на способи

одержання, подання і структуризації інформації, на специфічні відмінності СППР від інших типів інформаційних систем дає змогу виділити для класифікації СППР ряд класифікаційних ознак-підходів для поділу всієї сукупності систем на класифіка­ційні групи (табл. 6.1).

Таблиця б. 1

КЛАСИФІКАЦІЯ СППР

Категорії класифікації	Ознака (основа) класифікації	Класифікаційні групи (типи систем)
Концептуальна модель	Інформаційний підхід	Концептуальна модель Спрага Модель еволюціонуючої СППР
Підхід, оснований на знаннях	Орієнтовані на знання СППР Орієнтовані на правила СППР
Інструментальний підхід	Спеціалізовані (прикладні) СППР СППР-генератори СППР-інструментарії
Користувачі	Єрархічний рівень уп­равління	Вища ланка управління (виконавчі інформаційні системи) Середня ланка управління Нижча ланка управління
Спосіб взаємодії ко­ристувача з системою	Термінальний режим Режим клерка Режим посередника Автоматизований режим
Ступінь залежності осіб у процесі при­йняття рішення	Персональна підтримка (персональ­ні СППР) Групова підтримка (групові СППР) Організаційна підтримка (багатокори-стувацькі СППР, інтер-організаційні СППР, інтра-організаційні СППР)
Завдання, що по­требує прийняття рішень	Новизна завдання	Унікальні проблеми (СППР на да­ний випадок (ad hoc)) Повторювані проблеми (інституці-альні (Institutional) СППР)
Характер описання проблеми	Цілісний вибір Багатокритеріальний вибір (напри­клад, СППР Decision Grid)
Тип моделі	Об'єктивна модель Суб'єктивна модель
Діапазон підтримува­них функцій	Функціонально-специфічні СППР СППР загального призначення

Закінчення табл. 6.1

Категорії класифікації	Ознака (основа) класифікації	Класифікаційні групи (типи систем)
Забезпечуючі за­соби	Рівень підтримки при­йняття рішень	СППР, орієнтовані на дані СППР, орієнтовані на моделі СППР, орієнтовані на документи СППР, орієнтовані на комунікації Web-орієнтовані СППР
	Рівень мов користу­вацького інтерфейсу	Процедурні мови Командні мови Непроцедурні мови Природні мови
Галузі застосу­вання	Професійна сфера	Мікроекономіка МакроеконОміка Конторська діяльність (офісні СППР) Оцінювання розповсюдження тех­нологій Юриспруденція Медицина і т. ін.
Часовий горизонт	Стратегічне управління (довгостро­кові рішення) Тактичне управління (середньостро-кові рішення) Операційне управління (коротко­строкові рішення)

Таблиця класифікації СППР містить не тільки реальні типи чи екземпляри СППР, але і визначає рамку для розроблення нових типів СППР у перспективі. Розглянемо найвідоміші з цих груп. Окремим типам СППР, що знаходять значне поширення, будуть присвячені спеціальні розділи книги: орієнтованим на знання СППР — розділ 9; орієнтованим на дані СППР, зокрема, на осно­ві сховищ даних і OLAP-технологій — розділ 10; груповим сис­темам підтримки прийняття рішень — розділ 11; виконавчим ін­формаційним системам — розділ 12. Тому в цьому розділі з метою уявлення цілісної картини діапазону застосувань СППР дані типи систем розглядатимуться стисло.

6.1.2. Таксономія СППР Альтера

З кінця 70-х років XX ст. розроблялась класифікація СППР, в якій відмінності між елементами виділились залежно від рівня підтримки (рівня прямого впливу) управлінських рішень і харак­теру виконуваних дій. На основі емпіричних досліджень 56 різних СППР, проведених Стевеном Альтером (Steven Alter) у пері­од 1976—1980 років, були виділені два типи систем: системи, орієнтовані на дані, які просто здійснюють вибирання інформа­ції; системи, орієнтовані на моделі, що дійсно дають змогу під­тримувати прийняття рішень. У свою чергу, ці групи систем по­діляються на сім окремих видів систем:

1. Системи накопичування файлів (File draver systems), які забезпечують доступ до елементів даних (і нагадують звичайні адміністративні інформаційні системи);

2. Системи аналізу даних (Data analysis systems), які умож­ливлюють проведення маніпуляцій над даними, використовуючи спеціально розроблені засоби і засоби загального користування;

3. Системи аналізу інформації (Analysis information systems), які забезпечують доступ до кількох баз даних і до неве­ликих моделей;

4. Розрахункові моделі або облікові і фінансові моделі (Accounting and financial models), які дають змогу проводити визначення наслідків планових дій на основі обчислювальних процедур;

5. Репрезентативні або образні моделі (Representational models), які генерують оцінки наслідків дій на основі частково визначених імітаційних моделей, що включають як випадкові, так і обліково визначені зв'язки;

6. Оптимізаційні моделі (Optimization models), які забезпе­чують вибір напрямів дій шляхом ідентифікації оптимальних рі­шень, сумісних з низкою обмежень;

7. Рекомендаційні моделі (Suggestion models), які виробля­ють конкретні рекомендовані рішення для слабоструктурованих або цілком зрозумілих завдань.

На рис. 6.1 зображена класифікація, яка складається із систем пошуку та аналізу даних (СППР, орієнтовані на дані), симуляцій-них та рекомендаційних типів СППР, орієнтованих на моделі. Слід зауважити, що рекомендаційні моделі (зразки) СППР можна віднести також і до орієнтованих на знання СППР.

Системи накопичування файлів забезпечують особі, що при­ймає рішення, інтерактивний доступ до певних елементів даних, тобто фактично вони є СППР, які містять тільки підсистеми ін­терфейсу користувача і керування базою даних. Прикладом тако­го типу СППР може бути система контролю товарно-мате­ріальних запасів, яка підтримує щоденне розв'язання завдань

операційного рівня; моніторинг устаткування в реальному часі; моніторинг систем. Засоби створення елементарного запиту і зві­ту в таких СППР нагадують доступ в OLTP-категорії (транзак-ційних) системах.

СППР аналізу даних використовуються для аналізу файлів по­точних або попередніх даних. Спеціалізовані системи аналізу фо­кусуються на множині конкретних вимог до аналізу і на чітко окреслених завданнях. Користувачі мають можливість маніпулю­вати даними й одержувати протоколи аналізу.

Системи аналізу інформації надають користувачам інформа­цію шляхом використання ряду баз даних, орієнтованих на при­йняття рішень, і простих моделей. Такі СППР можуть накопичу­вати і зберігати детальну інформацію про збут, власну і придбану інформацію про потенційних покупців, а також давати прогнози, розраховані на основі економічних моделей промислового секто­ру. По суті СППР цього типу об'єднують виходи системи оброб­лення даних, орієнтовані на обслуговування запитів користува­чів, з даними від зовнішніх джерел інформації. Прикладами є прогнозування збуту на основі бази даних торгівлі, аналіз кон­курентів, планування і аналіз продукції. Сучасні системи OLAP також належать до цієї категорії.

Розрахункові моделі використовують визначені зв'язки і фор­мули для обчислення наслідків певних дій. Такого типу СППР застосовуються для покращання планування шляхом генерування оцінок декларацій про прибутки, балансових звітів або інших ви­хідних документів чи критеріїв. Входами моделей є оцінки різних елементів витрат і надходжень. Розрахункові моделі вважаються мінімально невизначеними, коли співвідношення і фактори, ви­користовувані для ведення обліку фірмою, досить виявлені. Тому розрахункові (бухгалтерські) результати в загальному випадку є точними і надійними. Прикладами завдань, що розв'язуються за допомогою розрахункових моделей є оцінювання прибутковості нового продукту; аналіз оперативних планів; аналіз беззбитково­сті; узагальнення оцінок про отримані доходи і балансові звіти. Ці типи моделей уможливлюють використання процедури «А що..., коли...?» або аналіз чутливості. На відміну від розрахун­кових репрезентативні моделі можна розглядати як невизначені наперед спроби користувача зрозуміти суть складних взаємо­зв'язків між діями й результатами в майбутньому.

Репрезентативні моделі охоплюють всі імітаційні моделі, які основані на визначеннях, що переважно не є за своєю суттю об­ліковими. Наприклад, у розрахунковій моделі дані про збут і ціни на вироби просто вводяться в модель, у той час як у репрезента­тивній моделі ціна вважається елементом вхідних даних, а обсяг збуту обчислюється за моделлю, що реалізує гіпотетичний при­чинний механізм залежності обсягу продажу продукції від ціни

на неї Прикладами можуть служити агрегатна модель реакції ринку, яка пов'язує рівні реклами і ціни з рівнями продажу для визначеної марки виробу, моделі аналізу ризику, імітація устат­кування і виробництва. За своєю суттю репрезентативні моделі є апроксимаційними, тому за їх використання виникає проблема надійності результатів. Разом з тим, надійні репрезентативні мо­делі можуть використовуватися як унікальний і надзвичайно цін­ний механізм виявлення очікуваних взаємозв'язків між внутрі­шніми і зовнішніми чинниками.

Оптимізаційні моделі пов'язані з ситуаціями, які вимагають синтезу елементів у такому порядку, щоб забезпечити досягнення певної мети (наприклад, максимізувати прибуток чи мінімізувати витрати) за умови дотримання наперед заданих обмежень. При­кладом може служити лінійна модель (задача лінійного програ­мування), яка використовується компаніями з виробництва това­рів споживання: модель дає змогу розв'язувати проблеми поста­чання тимчасового характеру, пов'язані з неочікуваними змінами обсягу наявного ресурсу (множини використовуваних матеріалів чи сировини) або режиму його надходження. В такому разі шля­хом регулювання обсягів випуску вироблених товарів можна до­сягти виконання завдань виробництва з мінімальними витратами. Основані на такому підході СППР використовуються, як прави­ло, не як засіб для одержання конкретних рішень, а як інструмент аналізу, зокрема, за допомогою двоїстих оцінок наявних ресурсів.

За рекомендаційними моделями розробляють конкретні на­прями дій на основі математичних перетворень і алгоритмічних процедур, зокрема, реалізованих шляхом машинного моделюван­ня, тобто якщо оптимізаційно-орієнтовані системи підтримки на­дають допомогу в процесі розгляду альтернатив, визначення важ­ливості обмежень тощо, то рекомендаційно-орієнтовані СППР спроможні давати готові розв'язки задач, які потребують ком­п'ютерної підтримки. Наприклад, одна із СППР такого класу ви­конує складні обчислення, необхідні для регулювання ставок на групові страхові свідоцтва, на основі вивчених взаємозв'язків між страховими преміями і позовами; завданням ОПР є вивчення вже поданої системою документації і прийняття рішень стосовно того, чи відповідають проведені обчислення реальній ситуації.

Розуміння типології, подібної до таксономії Альтера, допомагає менеджерам, які досліджують і обговорюють системи підтримки прийняття рішень, зменшити своє збентеження від множини пропо­нованих варіантів. Таксономія також допомагає користувачам і роз­робникам узагальнити й об'єднати їхній досвід у галузі СППР.

Зауваження. В англомовній літературі з СППР часто за вується термін «таксономія СППР» (Taxonomy DSS). В українсь-кій мові термін «таксономія» описує визначення і теоретичне об-грунтування класифікаційних одиниць, їх системи, супідрядності співвідношення тощо. Інколи під таксономією розуміють класи-фікацію взагалі, групування за певними ознаками предметів і явищ. Щодо СППР, то тут можуть застосовуватися й інші сино­німічні терміни: рамки (frameworks) СППР, концептуальні моделі (conceptual models) і типології (typologies).

6.1.3. Розширена рамка СППР Пауера

Більш ніж 20 років пройшло з тих пір, коли Альтер провів дослідження діючих на той час СППР і запропонував свою таксономію цих систем. За минулий час системи підтримки при­йняття рішень бурхливо розвивалися на засадах нових теоретич­них концепцій щодо оброблення інформації (сховищ і вітрин да­них, багатовимірних моделей даних) і засобів інформаційних технологій (OLAP-технології, мультимедіа, Інтернету і Інтранету, Web-технології, гіпертексту, геоінформаційних систем). Якщо Альтер досліджував лише 56 різних типів СППР, то на даний мо­мент кількість різних типів СППР принаймні на порядок більша. Тому потрібна ширша типологія або рамка, ніж таксономія Альте-ра, оскільки нині не тільки спостерігається кількісне зростання типів СППР, але також сучасні СППР значно інші, ніж були ті, коли Альтер проводив свої дослідження і запропонував свою рам­ку. Типологія Альтера до цих пір доречна для категоризування деяких типів СППР, але не для всіх.

Дослідження в галузі розроблення нових типологій СППР продовжуються. Найбільш вдале розв'язання даної проблеми, на думку автора цієї книги, запропонував 2000 року Пауер (D. J. Power), який розширив таксономію Альтера, доповнивши и новими типами СППР (див. наприклад, слайд wysiwyg://31/ http:// //dssresources.com/dssbookslides/chlsbdm/sld013/htm). Як і будь-яка класифікація, пропозиція Пауера не є всеохоплюючою і строго окресленою стосовно виділення незалежних груп систем. Але го­ловною позитивною рисою даної типології є те, що вона охоплює всі реально діючі на даний час системи підтримки прийняття рішень. Наприклад, якщо до недавнього часу інформаційні сис­теми на базі сховищ даних часто не включали до категорії СППР, або відносили з певним застереженням (СППР на основі сховищ

их) то Пауер знайшов їм місце в групі орієнтованих на дані

ГППР-

Всю множину різних типів СППР Пауер поділив на п'ять ка­тегорій:

1) орієнтовані на дані СППР (Data-driven DSS);

2) орієнтовані на моделі СППР (Model-driven DSS);

3) орієнтовані на знання СППР (Knowledge-driven DSS);

4) орієнтовані на документи СППР (Document-driven DSS);

5) орієнтовані на комунікації і групові СППР (Communications-Driven і Group DSS;

та 3 групи, які основані на вторинних ознаках (внутрішні і зовні­шні користувачі, спеціальні або загальні технології):

-Інтер-організаційні ((Inter-Organizational) і Інтра-організа-ційні (Intra-Organizational) СППР;

- функціонально-специфічні (Function-Specific) СППР і СППР загального призначення (General Рифове);

- СППР на базі Web (Web-Based DSS).

У табл. 6.1 загальної класифікації ці групи СППР зайняли від­повідне за ознакою класифікації місце. Опишемо коротко ці гру­пи СППР, маючи на увазі, що найпоширенішим із них будуть присвячені окремі розділи.

Дата добавления: 2015-08-13