Управління ризиком: ризик-менеджмент, виключення ризику, активне й пасивне запобігання ризику.

В галузі ризиків сформувались спеціальні методи управління ними. Вони відомі у фаховій термінології як “Risk Management”.

Основним завданням цієї системи є створення та досягнення найбільш ефективної системи антикризових заходів.

Основними етапами управління ризиком є:

1) діагностика або аналіз ризику;

2) контроль ризику;

3) фінансування ризику;

Діагностика ризиків будується на послідовно здійсненій ідентифікації та оцінці ризиків. Основними методами кваліфікаційного аналізу ризиків є такі: аналіз спостережень за виробничою діяльністю; аналіз свідчень працівників; аналіз організації об’єкта дослідження; аналіз окремих контрольних перевірок.

Контроль над ризиками здійснюється різними способами: зменшенням ризику; обмеженням ризику; розсіюванням ризику; уникненням ризику.

Фінансування ризику полягає у використанні різних джерел

коштів для покриття його наслідків Фінансування ризиків здійснюється двома методами: самофінансуванням та переданням

ризику іншому господарському об’єкту.

Страхування та розмір ризику тісно взаємопов’язані. Правильна

оцінка розміру ризику дає можливість визначити величину необхідного страхового фонду, а значить, і можливості відшкодування збитків.

Для оцінки ризику застосовують такі методи:

1) метод індивідуальних оцінок;

2) метод середніх величин;

3) метод процентів.

Метод індивідуальних оцінок застосовують лише тоді, коли ризик не можна порівняти з його середнім типом. Страхувальник може дати лише довільну оцінку ризику, що виникає з його

професійної підготовки, досвіду та суб’єктивного погляду.

Метод середніх величин полягає в тому, що окремі ризикові групи розмежовуються на декілька підгруп. Це створює аналітичну

базу для визначення ризику ризикових ознак.

При використанні методу процентів береться до уваги те, що він виражає сукупність скидок та надбавок до тієї аналітичної бази, що зумовлена можливими позитивними та негативними відхиленнями від середнього ризикового типу.

Ціна ризику в грошовому виразі оцінюється тарифною ставкою.

Страховим тарифом вважають процентну ставку від сукупної

страхової суми на певну дату або грошову плату із 100 грошових одиниць страхової суми на рік.

Основою розрахунку страхового тарифу є рівень збитковості страхової суми:

q = f: b,

де f – сума страхового відшкодування;

b – загальна страхова сума всіх застрахованих об’єктів.

До складу страхового тарифу (брутто – ставки) входять два елементи:

– нетто-ставка;

– навантаження до нетто-ставки.

За рахунок коштів нетто-ставки утворюється страховий фонд. За рахунок навантаження фінансуються витрати на здійснення

страхових операцій. Питома вага навантаження у брутто-ставці становить від 10 до 40 відсотків.

Обсяг брутто-ставки розраховується за формулою:

B = N: (100 – Н), де В – брутто-ставка;

N – нетто-ставка;

Н – навантаження.

В основі розрахунку обсягу навантаження лежить визначення фактичних затрат на певний вид страхування на утримання страхових організацій за декілька попередніх років.

Дата добавления: 2015-08-10