Визначення митної вартості товарі/ за ціною угоди з ввезеними

товарами (метод 1)

Даний метод є основним при визначенні митної вартості і відповідає суті статті VII Угоди ГАТТ, у преамбулі якої підкреслюється, що «основою оцінки товарів для митних цілей повинна бути ціна угоди з оцінюваними товарами».

На практиці це означає, що при проведенні оцінки товарів необхідно максимально можливо використовувати цей метод. Коли остаточно встановлено, що ціна угоди відсутня чи не може бути визначена або не може використовуватися для визначення митної вартості, слід переходити до інших методів оцінки.

Основу даного методу становить «ціна угоди». Під ціною угоди розуміється ціна, фактично сплачена, або така, що підлягає сплаті при продажу товарів на експорт у країну імпорту, скоригована з урахуванням встановлених додаткових нарахувань до ціни.

При цьому ціна і фактично сплачена, і та, яку належить сплатити, означає:

1)суму всіх платежів покупця продавцю за товар, тобто як прямих, так і непрямих платежів третій особі на користь продавця;

2) платежів у грошовій формі, так само як і розрахунків у формі надання послуг чи натурально-речових виплат.

Закон України «Про єдиний митний тариф», так само як і ст. VII Угоди, встановлює, що в ціну угоди включаються компоненти (див. рис.8.4), якщо вони не були раніше в неї включені.

Рис.8.4. Компоненти митної вартості

Якщо перелічені компоненти не ввійшли в ціну товару, то вони повинні бути додані до ціни. На практиці така поправка до ціни відображається в спеціальному розділі декларації митної вартості у вигляді відповідного додаткового нарахування. Жодні інші компоненти не можуть бути донараховані до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті.

Проте такі поправки і додаткові нарахування до ціни повинні робляться лише за умови, якщо:

а) ці витрати або платежі справді мають місце і, отже, підтверджуються
документально. Якщо таке визначення цих даних не є можливим, митна вартість не
може бути визначена за методом 1;

б) ці платежі не включені до ціни товару, встановленої зовнішньоторговельним
контрактом;

в) ці витрати фактично понесені та оплачуються покупцем. Дозволяються і
відрахування з ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті: в ряді випадків
можуть бути виключені деякі витрати, включені відповідно до контракту в цю ціну,
тобто частина витрат, здійснюваних після ввезення товару на територію країни. До
таких витрат належать:

1) витрати з монтажу, складання, наладки устаткування або надання технічної
допомоги після ввезення товарів на територію країни;

2) витрати з доставки товару після ввезення на митну територію України до місця
призначення;

3) мита, податки і збори, що сплачуються при ввезенні або продажу товарів.
Отже, митна вартість (MB) може бути розрахована за формулою:

МВ = ФВ + ВД+ ВП+ ЛІП+ЧП, (15.1.)

де ФВ - фактурна вартість;

ВД - витрати на навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетину митного кордону України;

ВП - витрати, додатково понесені покупцем;

ЛІП - ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів інтелектуальної власності, які покупець повинен здійснити як умову експорту товару, що оцінюється;

ЧП - частина прибутку від будь-якого подальшого перепродажу чи використання товару на території України, яка прямо чи непрямо накопичується у продавця.

Існують певні вимоги до застосування методу визначення митної вартості за ціною угоди з ввезеними товарами. Умовами, за наявності яких не може бути застосований для визначення митної вартості'метод за ціною угоди з ввезеними товарами (метод 1), є такі:

а) обмеження щодо прав покупця на оцінюваний товар, за винятком:

• обмежень, встановлених законодавством України;

• обмежень географічного регіону, в якому товари можуть бути перепродані;

• обмежень, що істотно не впливають на ціну товару;

Як приклади умов такого роду можна навести такі ситуації:

• ціна на ввезені товари залежить від надання покупцем продавцю визначених
послуг (іноземний продавець продає українському покупцю товари на суму 100 тис.
доларів США за умови, що покупець зобов'язується надати йому певні інформаційні
послуги).

• продавець встановлює ціну на ввезені товари за умови, що покупець купить також і інші товари у певних кількостях (японський продавець продає телевізори за ціною 150 доларів США за одиницю за умови, що український покупець придбає 1000000 презервативів за ціною 0,05 долара за одиницю).

б) продаж і ціна угоди залежать від дотримання умов, вплив яких не може бути обчислено. До подібного роду умов належать:

• умови постачання відповідно до «Інкотермс» у редакції 2000 p.;

• умови підписання угод і здійснення постачань типу «покупка за умови підключення експерта (наявність експертного висновку)» і т.п.;

• покупка за умови постачання товару до конкретної дати;

• умови знижок на кількість товару, на «вірність» даному продавцю і т.п.;

• надання покупцем продавцю технічних розробок або креслень, виготовлених у країні покупця;

• здійснення покупцем за свій рахунок (можливо навіть за згодою з продавцем) яких-небудь дій, що відносяться до збуту покупцем імпортованих товарів, наприклад, рекламна діяльність, оплачувана покупцем;

• вимога на проведення тестування або випробування товарів;

• вимога із забезпечення конфіденційності інформації і таємності визначених даних щодо ввезених товарів.

в) дані, використані декларантом при заявленні митної вартості, не підтверджені документально або не є кількісно визначеними і достовірними. Вимоги достовірності в даному випадку означають, що, по-перше, митні органи повинні мати можливість перевірки поданих декларантом документів; по-друге, дані, що містяться в поданих декларантом документах, не повинні суперечити одне одному, інакше метод 1 застосовувати не можна.

г) учасники угоди є взаємозалежними особами, за винятком випадків, коли їхня взаємозалежність не вплинула на ціну угоди, що повинно бути доведене декларантом. При цьому під взаємозалежними особами розуміються особи, що задовольняють хоча б одну з таких ознак:

1) один з учасників угоди (фізична особа) або посадова особа одного з учасників угоди є одночасно посадовою особою іншого учасника угоди;

2) учасники угоди є співвласниками підприємства;

3) учасники угоди пов'язані трудовими відносинами;

4) один з учасників угоди є власником внеску (паю) або акцій з правом голосу в статутному капіталі іншого учасника угоди, що становлять не менше 5 % статутного капіталу;

5) обидва учасники угоди перебувають під безпосереднім чи непрямим контролем третьої особи;

6) один з учасників угоди перебуває під безпосереднім або непрямим контролем іншого учасника угоди;

7) учасники угоди або їхні посадові особи є родичами.

8.3.2.2. Визначення митної вартості за ціною угоди з Ідентичними та подібними товарами (методи 2іЗ)

У митній практиці можуть зустрічатися випадки, комі неможливо визначити вартість угоди. Наприклад, це ситуації, коли:

а) ввезені товари не є предметом продажу;

б) продаж товарів пов'язаний з обмеженнями, що стосуються користування або розпорядження ввезеними товарами;

в) продаж супроводжувався визначеними умовами, внаслідок чого реальна вартість товарів не може бути визначена або відсутня необхідна інформація для розрахунку відповідних поправок до ціни і здійснення її коригувань;

г) продаж здійснено між взаємозалежними сторонами і при цьому:

• залежність сторін вплинула на розмір ціни, і цей факт не може бути спростований;

• ціна товарів значно відрізняється від перевірочної (орієнтованої) вартості або відсутня перевірочна вартість для цілей порівняння.

В усіх цих випадках митна вартість не може бути визначена за методом 1.

Суть методу 2 полягає в тому, що митна вартість оцінюваних (ввезених) товарів визначається шляхом використання як вихідної бази для її розрахунку ціни угоди з ідентичними товарами, митна вартість яких була визначена за методом 1 і прийнята митними органами.

Під ідентичними розуміються товари, однакові в усіх відношеннях з оцінюваними товарами, у тому числі за такими ознаками:

а) фізичні характеристики;

б) якість;

в) репутація на ринку;

г) країна походження; д)виробник.

Ідентичними не вважаються товари, які після ввезення в Україну піддалися інженерно-конструкторській проробці, дизайн яких був змінений в Україні повністю або частково за рахунок покупця. Незначні розбіжності у зовнішньому вигляді не можуть служити підставою для відмови в розгляді товарів як ідентичних, якщо в іншому такі товари відповідають даним вимогам. Наприклад, розмір етикетки, колір тощо.

Для того, щоб відповідати критерію ідентичності, порівнювані товари обов'язково повинні бути виготовлені в тій самій країні, що і товари, які піддаються оцінці.

Товари, виготовлені різними особами в одній і тій самій країні, можуть розглядатися як ідентичні товари тільки в тому випадку, якщо в покупця і митних органів немає інформації про ідентичні товари, виготовлені особою, що виготовила оцінювані товари.

Наприклад, холодильник Мінськ (Білорусь) моделі МХМ-1704 не є ідентичним холодильнику моделі МХМ-1717, оскільки одним з основних споживчих параметрів холодильників є об'єм (від якого, головним чином, залежить ціна). У першої моделі об'єм - 370 дм³, а у другої - 350 дм³. Не є ідентичним холодильнику МХМ-1717 холодильник Sneige (хоча об'єм у них однаковий), тому що фірми - виробники мають неоднакову репутацію на ринку.

У випадку, якщо при використанні методу 1 виявляється більше однієї ціни угоди за ідентичними товарами, то в якості основи для визначення митної вартості ввезених товарів застосовується найнижча з них.

Якщо виявиться, що вартість товару не може бути визначена за методом 2, то слід переходити до Іншої альтернативної бази оцінки - ціни угоди з однорідними товарами, тобто використовувати метод 3 - оцінку за ціною угоди з подібними товарами.

Під подібними розуміються товари, які, хоча і не е однаковими в усіх відношеннях, але мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяв їм виконувати такі ж функції, що й оцінювані товари і бути комерційна взаємозамінними.

При визначенні однорідності товару обов'язково мають бути враховані такі ознаки:

• якість, наявність товарного знака і репутація товарів на ринку;

• країна походження;

• виробник.

Товари не вважаються однорідними, якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи над ними, художнє оформлення, дизайн, ескізи і креслення та інші аналогічні роботи виконані після ввезення в Україну.

Виходячи з цих вимог, при вирішенні питання про те, чи можуть товари розглядатися як однорідні, аналізуються такі їх параметри:

а) фізичні характеристики: (розмір і форма; рівень технічних та інших характеристик; метод виготовлення);

б) матеріали, з яких виготовлені товари (наприклад, скляне вікно або вікно з пластику; дорогоцінні метали або чорні метали, тканина або папір тощо);

в) функції і сфера застосування (тобто, які функції виконує даний товар? Чи спроможні порівнювані товари виконувати ті самі функції?);

г) комерційна взаємозамінність, тобто, чи прийме покупець порівнюваний товар як замінник (як з погляду його функціонального призначення, так і комерційних характеристик).

При цьому необхідно враховувати якість товару, його репутацію на ринку і наявність товарного знаку.

Існують певні умови, за яких за основу при визначенні митної вартості береться ціна угоди щодо ідентичних та подібних товарів:

1) якщо ці товари продані для ввезення на територію України;

2) якщо ці товари ввезені одночасно з товарами, що оцінюються, або не раніше, ніж за 90 днів до ввезення товарів, що оцінюються;

3) якщо ці товари були ввезені у тій же кількості і на тих самих комерційних умовах, що й оцінювані товари;

4) якщо виявляється більше однієї ціни угоди щодо ідентичних чи подібних товарів, то застосовується найнижча з них.

При використанні цього методу використовуються такі види цін:

• світова ціна;

• довідкова ціна - ціна товарів внутрішньої та зовнішньої торгівлі різних країн, що публікуються в довідкових виданнях;

• біржові котирування - це ціни, що відображають фактичні угоди;

• середні експортні та Імпортні ціни - розраховуються на базі даних зовнішньо­торговельної статистики. Визначення митної вартості ідентичного чи подібного товару при його ввезенні відбувається на основі віднімання та додавання вартості.

Приклад. Сорочки однакових характеристик ввозяться від двох різних виробників, розташованих в одній країні. При цьому кожен виробник сорочок має свій товарний знак. Протесорочки, виготовлені цими фірмами, мають однаковий стандарт і однакову якість. Вони користуються однаковою репутацією на ринку країни-імпортера. Чи можуть дані товари розглядатися як ідентичні або однорідні?

Хоча виробники використовують різні товарні знаки, сорочки мають однакові стандарти, якість і репутацію на ринку. Тому:

1) оскільки сорочки мають різні товарні знаки, вони не можуть розглядатися як ідентичні товари;

2) з іншого боку, хоча сорочки і не є однаковими в усіх відношеннях, вони усе ж мають однакові характеристики, що дає їм можливість виконувати однакові функції, У зв'язку з тим, що товари виконані з урахуванням однакових стандартів, з однакових вихідних матеріалів, однакові у відношенні якості і репутації на ринку і мають визначений товарний знак, їх слід розглядати як однорідні, навіть незважаючи на різні товарні знаки.

Однорідними товарами є також пиво «Чернігівське» і «Славутич». Методи 2 і 3 використовуються рідка, тому що:

1) законом визначені достатньо жорсткі вимоги щодо їхнього застосування;

2) для правильного вибору порівнюваного товару і здійснення відповідних коригувань від декларанта і співробітника митного органу потребуються спеціальні знання про самі товари (товарознавство) і характерні риси їхніх продажів;

3) необхідна постійно поновлювана, велика, достовірна, комплексна цінова база. Втих випадках, коли виявлені розбіжності в умовах здійснення угод із ввезеними

ідентичними та подібними товарами за однакових комерційних умов, ціна угоди з ідентичними або подібними товарами повинна бути піддана відповідному коригуванню для компенсації (нівелювання) цих розбіжностей.

Коригування базової (вихідної) ціни угоди з ідентичними або подібними товарами здійснюється за одним або кількома чинниками:

а) тільки за кількісними чинниками;

б) тільки за чинниками, що стосуються комерційних умов продажу;

в) за комерційними та кількісними чинниками одночасно.

Отримана з урахуванням коригувань ціна угоди з ідентичними або подібними завезеними товарами повинна використовуватися як основа для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Проте необхідно враховувати, що коригування на комерційні умови продажу і на кількість може бути зроблене лите е тих випадках, коли однозначно встановлено, що цінатовару дійсно залежитьвідцяхчинників. Наприклад, у тих випадках, коли продавець продає товари за однією і тією самою ціною, незалежно від класу покупців або кількості проданого товару, тобто ціна порівнюваних товарів не змінюється залежно від зазначених чинників, коригування ціни угоди провадитися не повинно.

При проведенні оцінки за ціною угоди з ідентичними або подібними товарами необхідно забезпечити правильне врахування всіх додаткових нарахувань до ціни, фактично сплаченої або підлягаючій сплаті.

У разі необхідності, тобто якщо виявлені розбіжності э структурі ціни угоди порівнюваних товарів, слід провести відповідне коригування, наприклад, на витрати по транспортуванню товару, навантаженню і розвантаженню, страхуванню тощо.

Проведення коригування може призвести до збільшення або зменшення вартості товарів. Обов'язковими вимогами до коригування є вимоги вмотивованості, точності і можливості доказу (документального підтвердження) доцільності коригування і обґрунтованості відповідних розрахунків.

Якщо існують розбіжності в ціні товару, зумовлені комерційними умовами або умовами транспортування і закупівлі товару тощо, обсягом продажів, і проведення коригування має сенс, проте відсутні можливості документального підтвердження вихідних даних, необхідних для коригування, визначення митної вартості за методами 2,3 не припускається.

---

Дата добавления: 2015-08-10