Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Поняття та характеристика диспозитивності цивільно-правових норм.

Читайте также:
  1. II. ЛЕ БОН И ЕГО ХАРАКТЕРИСТИКА МАССОВОЙ ДУШИ
  2. III.3.5. ХАРАКТЕРИСТИКА ИММУНГЛОБУЛИНОВ - АНТИТЕЛ
  3. Z. ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНИЗАЦИИ ПРИНЯТИЯ УПРАВЛЕНЧЕСКИХ РЕШЕНИЙ 379
  4. Антропогенний вплив на кругообіг основних біогенних елементів. Тепличний ефект. Кислотні дощі. Евтрофікація. Поняття ноосфери.
  5. Архітектурна і конструктивна характеристика аудиторій
  6. Барокко в искусстве Западной Европы (общая характеристика, представители)
  7. Билет № 13 Характеристика надзора за соблюдением Конституции РФ и исполнением законов: цели и задачи, предмет и пределы.

 

Необхідно розрізняти диспозитивні і імперативні норми цивільного права.

Якщо норма цивільного права містить правило, яке учасники цивільного обороту не можуть змінювати на свій розсуд, то дана норма є імперативною. Якщо ж норма цивільного права містить правило, яке учасники цивільного обороту можуть змінювати на свій розсуд, то така норма є диспозитивною, В силу специфіки регульованих цивільним законодавством суспільних відносин більшість норм цивільного права носить діапозитивні характер. Так, ст. 223 ЦК України передбачає, що право власності у набувача речі за договором виникає з моменту її передачі, якщо інше не передбачено законом або договором. Це диспозитивним норма цивільного права, тому що міститься в ній правило про момент виникнення права власності може бути змінено угодою сторін у договорі. Наприклад, сторони можуть домовитися про те, що право власності на відчужувану річ виникає у набувача в момент укладання договору або в момент сплати купівельної ціни. У диспозитивних нормах відображається оптимальний баланс інтересів учасників суспільних відносин, що регулюється даною нормою права. Зміст диспозитивних норм являє собою, як правило, типове, багато разів перевірене рішення.

Однак в цивільному законодавстві зустрічаються і імперативні норми. Так, ст. 198 ЦК передбачає, що строки позовної давності та порядок їх обчислення не можуть бути змінені угодою сторін. Це означає, що правила ст. 196-204 ЦК носять імперативний характер. У більшості випадків визначити діапозитивні або імперативний характер тієї чи іншої цивільно-правової норми не складає особливих труднощів. У статтях, що містять диспозитивні норми цивільного права, зазвичай є застереження «якщо інше не передбачено договором». На імперативний характер норми вказують що містяться у відповідних статтях правових актів заборони типу «не допускається», «не можуть», «недійсний» і т. п. У тому випадку, якщо у статтях нормативних актів цивільного законодавства відсутні будь-які орієнтири, що дозволяють виявити характер правової норми, останній визначається виходячи з застосовних до неї способів тлумачення.

До категорії диспозитивних відносять цивільно-правові норми, які дозволяють особам домовитись щодо правила їх взаємної поведінки шляхом укладення договору і, навіть, відступити від положень, що встановлені законодавством, але передбачають ще й «резервне» правило поведінки на той випадок, якщо вони не скористаються зазначеним дозволом. Зокрема, прикладами диспозитивних норм є положення, якими встановлюється загальна можливість для сторін: укласти договір, котрий не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає його загальним засадам (ч. 1 ст. 6 ЦК); врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, не врегульовані цими актами (ч. 2 ст. 6 ЦК); відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч. З ст. 6 ЦК); збільшити за домовленістю строк позовної давності, встановленої законом (ч. 1 ст. 259 ЦК) тощо. На диспозитивний характер цивільно-правових норм вказують певні словосполучення, що містяться у них і мають невизначений характер (наприклад, «може бути», «мають право», «законом допускається» тощо).

 


Дата добавления: 2015-08-09; просмотров: 200 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Кодифікація цивільного законодавства в країнах СНД: загальні тенденції та особливості | Загальна характеристика джерел приватного права Великої Британії | Загальна характеристика джерел приватного права США | Поняття і система цивільного законодавства України, його співвідношення з цивільним правом | Монізм і дуалізм у цивільному законодавстві | Кодифікація цивільного законодавства в країнах СНД: загальні тенденції та особливості. | Порівняльна характеристика ЦК УРСР 1922 року та ЦК УРСР 1963 року. | Особливості підготовки (розробки) і прийняття ЦК України 2003 р. | Організаційно процес адаптації вбачається провести у три етапи. | Теоретичні проблеми визнання договору джерелом цивільного права. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Судова практика і судовий прецедент як джерела цивільного права.| Примус в цивільному праві. Функції (роль) примусу в механізмі цивільно-правового регулювання.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)