Стаття 155. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

27. Адміністративно-правові норми в системі гарантій земельних прав

Адміністративно-правові норми, що регулюють земельні відносини, класифікують за такими ознаками:

· за спрямованістю: ті, які визначають правовий стан суб'єктів; форми та методи державного управління; організаційно-правові засоби забезпечення законності у сфері управління; права й обов'язки громадян у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності. у тому числі відповідальність за правопорушення в сфері земельних відносин, які не є злочинами;

· за юридичним змістом припису адміністративно-правові норми поділяються на такі основні групи: зобов'язальні; заборонні; уповноважуючи; стимулюючі; рекомендаційні;

· за адресатом припису вони бувають адресованими органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям (як державним, так і недержавним), об'єднанням громадян, громадянам;

· за юридичним характерам припису норми бувають двох видів: матеріальні та процесуальні;

· за дією в часі адміністративно-правові норми поділяються на постійні та тимчасові;

· за дією в просторі: загального значення, місцевого, галузевого;

· за способом викладення: відсилочні та бланкетні;

· за юридичною силою - викладені у законах, указах, постановах, наказах, інструкціях тощо.

Адміністративно-правові норми є одним із ефективних засобів охорони земельних відносин, у зв'язку з тим, що адміністративно-правові норми регулюють управлінські відносини щодо земельних ресурсів (насамперед, діяльність відповідних органів); встановлюють правила поведінки учасників земельних відносин; містять санкції за проступки у сфері земельних відносин.

Контроль за використанням земель (незалежно від форм власності) здійснюється органами виконавчої влади (спеціально уповноважені органи виконавчої владу з питань земельних ресурсів та спеціально уповноважені органи з питань екології та природних ресурсів); органами місцевого самоврядування; громадськими організаціями та громадськими інспекторами. Правові, економічні та соціальні основи організації державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 р., по суті, узагальнив правотворчий досвід, увібрав у себе всі загальні норми цієї сфери державної контрольної діяльності. Він розширено тлумачить зміст порушень земельного законодавства, що є офіційним тлумаченням конкретних складів адміністративних правопорушень у галузі земельного законодавства.

Дія відновлювальних заходів серед засобів адміністративно-правової охорони земельних відносин спрямована на усунення шкідливих наслідків правопорушення (повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, відновлення принципу використання землі за цільовим призначенням тощо).

До засобів адміністративно-правової охорони земельних відносин належать переконання та примус. До основних форм переконання можна віднести: виховання: пропаганду; інструктаж землевласників (землекористувач і в). а також осіб, які здійснюють управлінські функції; заохочення та стимулювання: публічна критика господарюючих суб'єктів, які не дотримуються вимог земельного законодавства. До системи заходів адміністративного примусу належать адміністративно-попереджувальні заходи, заходи адміністративного припинення, адміністративні стягнення.

Основним нормативним актом, який встановлює відповідальність за адміністративні проступки у сфері земельних відносин є Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП). Адміністративна відповідальність у цій сфері встановлюється також окремими законами України (наприклад, Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»).

Слід зазначити, що однією з нагальних потреб, з якою стикається юридична практика у сфері охорони та раціонального використання земель, вважається самовільне зайняття земельних ділянок, що за сучасних умов набуває поширення.

Особливостями адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері земельних відносин є: адміністративні проступки, склад яких міститься у статтях 52-56 КпАП України та ст. 211 ЗК України; відповідальність врегульована нормами адміністративного права; застосовується тільки один вид стягнення - штраф; штраф застосовується органами земельних ресурсів і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів України; процес притягнення до адміністративної відповідальності має свої особливості.

Проте заходи адміністративного впливу не завжди були ефективними, тому виникла потреба у посиленні відповідальності за таке правопорушення. У зв'язку з цим Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки» від 11.01.2007 р. за № 578. Цим Законом внесені зміни до ст. 53 КпАП, відповідно до яких збільшено розміри накладення штрафних санкцій за самовільне зайняття земельної ділянки. Зокрема, на громадян - від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170-850 грн) та на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340-1700 грн).

Недоліком сучасного адміністративно-правового регулювання земельних відносин є те, що в жодному нормативно-правовому акті, якими передбачено відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, не визначено термін «самовільне зайняття земельної ділянки», що значно ускладнює процедуру притягнення винних осіб до відповідальності, встановленої законом. Поняття «самовільне зайняття земельних ділянок» визначено лише ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», відповідно до якої ці дії визначаються як дії особи, що свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості) до отримання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації. Таке формулювання терміна дає можливість правоохоронним органам кваліфікувати правопорушення по-різному, що призводить до поширення випадків безкарного використання чужих земельних ділянок, без дозволу на те їх власників.

28.Гарантування земельних прав кримінально-правовими нормами

У системі гарантування права власності на землю задіяні також санкції кримінально-правового захисту у частині, що стосується забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для вищезазначених об’єктів. Настання тяжких наслідків, а також загибель людей, їх масове захворювання визнаються кваліфікуючими ознаками, що посилюють застосування кримінально-правових санкцій (ст.239 Кримінального кодексу України).^[2]

Разом із тим, варто вказати на те, що нині чинний КК України не передбачає застосування кримінально-правових способів захисту права власності на землі та земельні ділянки в якості самостійного складу злочинів, що навряд чи є виправданим з точки зору конституційно-правових вимог гарантування цього права, а тому, в разі скоєння таких правопорушень проти власності, можливе застосування кримінально-правових норм, які передбачають притягнення винних осіб як за злочини проти майна (умисне знищення або пошкодження майна – ст.104; погрози знищення майна – ст.105; необережне знищення або пошкодження майна – ст.106 та ін.).

Однак, вказаний паліатив не знімає проблему законодавчого запровадження захисту права власності на землі та земельні ділянки шляхом прийняття спеціальної норми кримінально-правового гарантування, що дозволяло б уніфікувати механізм гарантування коментованого права.

29.Поняття земельних правопорушень, їх ознаки, склад та види.

Земельне правопорушення - це суспільно шкідлива винна дія або бездіяльність, що про-тирічить нормам земельного права. Земельні правопорушення являють собою негативні соціальні явища, тому що посягають на земельний лад і правопорядок, покликаний забезпечити раціональне використання і охорону земель. Причинами правопорушень в земельному праві нерідко бувають недоліки правового регулювання земельних відносин, безконтрольність за станом використання земельного фонду, недостатня юридична грамотність населення в земельному законодавстві.

Суб'єктами земельних порушень можуть бути як окремі громадяни і посадові особи, так і працівники підприємств, установ, організацій. Правопорушниками можуть бути і державні органи, які незаконно розпоряджаються земельним фондом або здійснюють інші порушення діючих норм земельного права.

Суб'єкти земельних правопорушень - юридичні та фізичні особи - не обов'язково повинні бути землекористувачами або суб'єктами земельних відносин.

Об'єктами земельних правопорушень можуть бути порушення права державної, колективної і приватної власності на землю, укладений порядок землекористування і охорони земель, права та інтереси окремих громадян, підприємств, установ, організацій. Змістом земельних правопорушень є дії або бездіяльність, які суперечать вимогам норм земельного законодавства. Вони (дія або бездіяльність) є суспільно шкідливими і виступають в формі винних дій або бездіяльності. Відповідальність за порушення може наступати тільки при наявності повного складу правопорушення, яке характеризується чотирма елементами: суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона і об'єктивна сторона правопорушення.

Суб'єктивна сторона являє собою психічне ставлення суб'єкта до протиправного діяння, яке він здійснив. Об'єктивна сторона земельного правопорушення - це конкретні дії правопорушника, які посягають на земельні інтереси учасників земельних відносин. Юридична відповідальність за скоєне правопорушення настає в тому випадку, якщо в законодавстві закріплений склад правопорушення і встановлені санкції до правопорушників. Земельні правопорушення регламентуються не тільки земельним правом, тому до порушників земельних правовідносин застосовують також санкції, які встановлені цивільним, адміністративним, кримінальним, трудовим та іншим законодавством.

За ст. 211 Види земельних правопорушень:

Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, ад­міністративну або кримінальну відповідальність відповід­но до законодавства за такі порушення:

а) укладення угод з порушенням земельного законодав­ства;

б) самовільне зайняття земельних ділянок;

в) псування сільськогосподарських угідь та інших зе­мель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речо­винами і стічними водами, засмічення промисловими, по­бутовими та іншими відходами;

г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель;

ґ) невиконання вимог щодо використання земель за ці­льовим призначенням;

д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

е) знищення межових знаків;

є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок;

ж) непроведення рекультивації порушених земель;

з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідро­технічних споруд, захисних насаджень;

и) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту;

і) самовільне відхилення від проектів землеустрою;

ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них;

й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення зе­мельних ділянок.

Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення земельного законодавства.

30.Позасудове вирішення земельних спорів.

Дата добавления: 2015-08-09