Тепловий (сонячний) удар та його причини. Способи і засоби перестороги. Перша допомога при тепловому (сонячному) ударі.

Причинами перегрівання організму є порушення тепловіддачі в районах з жар­ким кліматом, на виробництвах з високою температурою, у приміщеннях, що не про­вітрюються. Перегріванню сприяє і утворення тепла в процесі виконання фізичної роботи, особливо в одязі з синтетичних волокон, що перешкоджає випаровуванню ноту. Такі умови викликають у людини тепловий удар або, якщо людина знаходиться на сонці, сонячний удар.

Тепловий і сонячний удари— це патологічні стани, що супроводжуються силь­ним головним болем, головокружінням, загальною слабкістю, зблідненням, сповільненням рухів. Можливі нудота, блювання, короткочасна втрата свідомості, підвищення температури тіла до +40—+41°С. При подальшому впливі високої температури шкіра обличчя й губ синіє, посилюється задишка. Пульс стає слабким і може зовсім зникнути. З'являються занепокоєння, марення, галюцинації та судороги. Якщо у лю­дини з'явились ознаки перегрівання, необхідно відразу ж викликати лікаря. Людину, що отримала тепловий чи сонячний удар, потрібно покласти у прохолодне місце, підійняти її голову, розстебнути одяг. Для збільшення тепловіддачі На лоб покласти холодний компрес і змочити одяг водою. Якщо людина не втратила свідомості, корисно дати їй міцний холодний чай, холодну воду. У випадку зупинки дихання і серцевої діяльності необхідно до прибуття лікаря почати зовнішній масаж серця і штучну вентиляцію легень.

Для запобігання перегріванню па сонці голову обов'язково слід прикривати світлим головним убором, що добре відбиває сонячні промені.

Значне перегрівання організму, що буває в тих випадках, коли порушується тепловнй баланс і віддача теплоти, яка надходить ззовні, і тієї, яка утворюється в органі­змі, з яких-небудь причин утруднена. Перегріванню сприяє підвищена температура повітря, його значна вологість, одяг виготовлений з прогумованих і брезентових тканин, надмірне фізичне навантаження, недостача води для пиття.

Сонячний удар — різновид теплового. Він виникає в тому випадку, коли людина з непокритою головою трипалий час знаходиться під прямим сонячним промінням. Його виникненню сприяє загальне перегрівання організму.

Симптоми. Погіршення самопочуття, слабкість, розбитість. Відчуття сильного жару. Почервоніння шкіри. Рясне виділення ноту. Посилене серцебиття, задишка, пульсація і важкість у скронях. Запаморочення, головний біль, іноді блювота. Темпе­ратура тіла підвищується до +38-40 °С. Частота пульсу досягає 100-120 ударів за хви­лину. При подальшому зростанні температури до +40- 41 °С пульс збільшується до 140-160 ударів за хвилину, зростає збудження, рухоме занепокоєння, зменшується пітливість, то вказує на зрив пристосувальних реакцій.

У важких випадках теплового удару можливі затьмарення свідомості, аж до по­вної його втрати, судоми різних груп м'язів, порушення дихання і кровообігу. Можуть бути галюцинації, марення. Шкіра суха, гаряча, язик також сухий, пульс слабкий, аритмічний. Дихання стає поверхневим і рідким.

Засоби профілактики. Щоб попередити тепловий і сонячний удар, треба не пере­гріватись, не втрачати води і солей з організму, влітку носити головний убір, перева­жно білого кольору. В жарку погоду слід збільшувати в добовому раціоні кількість води і солі, не рекомендується їсти жирну, висококалорійну їжу.

Якщо при тепловому ударі не надати своєчасної допомоги, можливе настання смерті. Смерть наступає внаслідок порушення дихання і кровообігу.

Перша допомога. Швидко перенести постраждалого в прохолодне місце, поклас­ти на спину, піднявши дещо ноги, зняти або розстібнути одяг.

Змочити голову холодною водою або покласти на неї змочений холодною водою рушник, холодні примочки на лоб, тім'яну область, потилицю, на пахові, підключич­ні, підколінні, підпахвені області, де зосереджено багато кровоносних судин.

Можна зробити вологе обгортання або протерти тіло постраждалого шматочком льоду, облити його прохолодною водою, але обережно і не довго. Температура тіла постраждалого не повинна бути нижче +38 °С.

Якщо людина при нам'яті, їй треба дати міцного холодного чаю або холодної підсоленої води (1/2 чайної ложки солі на 0,5 л води). У важких випадках необхідно відразу звернути увагу на характер дихання постраждалого, перевірити, чи не пору­шена у нього прохідність дихальних шляхів. Виявивши, що язик запав, а в роті є блю­вотні маси, повернути голову постраждалого на бік і очистити порожнину рота бин­том або носовою хустинкою, накрученою на палець. Якщо дихання слабке або взагалі його нема, терміново, почати робити штучне дихання методом «рот в рот» або «рот в ніс» до появи самостійного глибокого дихання. Якщо ж при цьому не прощупується пульс, а зіниці розширені і не реагують на світло, необхідно провести весь комплекс реанімації—штучне дихання і непрямий масаж серця.

Легкові автомобілі. Особливості посадки і висадки із автомобіля. Потенційна небезпека пасажирських місць, можливі фактори травмування. Захисні системи, їх призначення, способи використання і регулювання.

Легкові автомобілі призначені для перевезення пасажирів (від 2 до 8 включ­но з водієм) і багажу. Легкові в залежності від об'єму двигуна і сухої маси (без пасажирів і пального) поділяють на п'ять класів (особливо малий, малий, серед­ній, великий, вищий).

Існує внутрішня й зовнішня пасивна безпека автомобіля. Перша — це безпека людей усередині автомобіля. Вона забезпечується травмобезпекою рульового управління, ременями безпеки, надувними подушками, а для дітей — спеціаль­ними дитячими сидіннями з ременями безпеки, підголівниками сидінь. Внутрішній безпеці сприяють також міцність сидінь і їхнього кріплення, травмобезпека внутрішнього устаткування, захисні властивості кузова або кабіни. Зовнішня пасивна бсзпека — це безпека людей, які перебувають поза автомобілем, зниження їх тра­вматизму в разі дорожньо-транспортної пригоди. Вона забезпечується травмобезпекою зовнішніх виступів машини.

Головним небезпечним чинником при аваріях легкових автомобілів є механічна дія на водія та пасажирів внаслідок наїзду, зіткнення або падіння машини з висоти. На дорогах України щороку виникають десятки тисяч автоаварій та катастроф. При ава­ріях виникають травми: черепно-мозкові, поранення грудної клітки та живота, пере­ломи довгих трубчастих кісток, рани м'яких тканин. Травми часто супроводжуються термічними опіками. Потерпілі часто знаходяться.у стані шоку. Нерідко бувають смертні випадки.

Посадку й висадку з легкового автомобіля слід робити не на проїзній частині, а в спеціально відведених місцях або біля бордюру дороги (біля тротуару, узбіччя, на крайній смузі проїзної частини) і тільки після повної зупинки транспортного засобу. І найголовніше — не з боку руху транспорту.

Під час руху автомобіля: не відволікати водія; не чіпати ручок дверей; не гратися гострими та ріжучими предметами й не тримати їх у руках; не висовувати руки й голову у вікна автомобіля; не гратися ременями безпеки та їхніми замками.

Перебуваючи в салоні автомобіля, водій і пасажири зобов'язані користуватися системами пасивної безпеки: ременями безпеки, підголівниками. Пасивні системи безпеки регулюють для кожної людини й дитини індивідуально. Дитяче сидіння кріпиться на задньому сидінні спеціальними ременями, найбільш безпечне місце для цього — за водієм. Ременям безпеки відведено дуже важливу роль у всьому комплексі заходів для безпеки водіїв та пасажирів. У разі аварії це зменшить пересування тіла в салоні. Найнебезнечніше місце — за спиною водія. Не варто брати в салон багато різних речей. Під час автомобільної аварії навіть мініатюрна складана парасолька може стати причиною тяжкої травми. Досить невеликої швидкості, щоб предмети, які лежать у салоні машини (особливо скляна тара), перетворилися, на фактори травмування або смерті. Високоефективну безпеку мають прив'язні ремені безпеки; вона оцінюється як 41 відсоток, в сучасних моделях автомобілів вона є ще вищою. Поясні ремені, що застосовуються на задніх сидіннях, ефективні на 18, а плечові — на 29 відсотків. Ефективність надувних подушок для передніх сидінь — 17, а в поєднанні з надувними ременями — 46 відсотків. Що дає надувний ремінь? По-перше, він, надуваючись, скорочує свою довжину й надійніше притискає пасажира до сидіння в початковий момент зіткнення. По-друге, при лобовому зіткненні голова людини не доходить до грудей, а впирається в надутий ремінь, завдяки цьому зменшується ризик травмування шиї. По-третє, сила тиску ременя на тіло розподіляється по великій площі й практично не травмує грудей. Крім того, ремінь (частково гасить кінетичну енергію людини в остаточній фазі зіткнення: «амортизатором» є стиснутий і газ, який поступово виходить крізь отвори в ремені. Компактність повітряного ременя дозволяє використовувати його не тільки на передніх, але й на задніх сидіннях. Повітряні подушки безпеки — основні запобіжники від травм під час зіткнень.

Дата добавления: 2015-08-18