Документування господарських операцій по розрахунках з постачальниками та підрядниками

Господарська діяльність та ведення бухгалтерського обліку з постачальниками та підрядниками має відображатися певною документацією. Основним документом, що регулює відносини з постачальником є договір «Купівлі – продажу», в якому зазначаються права, обов’язки відповідальних сторін за постачання матеріалів.

Основними документами, що оформляється облік з постачальниками і підрядниками є: товаро-транспортна накладна, рахунок фактура, накладна, журнал №9 (в лісовому господарстві), акт приймання виконаних робіт, журнал обліку виконаних робіт.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу належить до найпопулярніших видів договорів, що використовуються в підприємницькій діяльності. В умовах ринкової економіки він є основним регулятором взаємовідносин між виробниками і споживачами, відносин у сфері розподілу й перерозподілу матеріальних благ, забезпечуючи вільний і оптимальний розвиток усіх форм власності, підприємництва і торгівлі1. Цим договором опосередковуються відносини учасників цивільного обороту з обміну товарів на гроші. Характеристика договору купівлі-продажу. За договором купівлі-продажу продавець передає покупцеві майно (товар).

Предмет договору купівлі-продажу характеризується відповідними якісними та кількісними показниками. Так, продавець повинен передати покупцеві товар у кількості, що встановлена договором купівлі-продажу (ст. ст. 669-670), в асортименті, погодженому сторонами (ст. 671), якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу і який придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (ст. 673), товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності (ст. 682), у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання (ст. 685 ЦК України). Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець. Ними, за загальним правилом, можуть бути юридичні та фізичні особи, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльності. Проте, наприклад, вже ст. 698 ЦК України передбачає обов'язкову наявність статусу суб'єкта підприємницької діяльності у продавця за договором роздрібної купівлі-продажу.

Товарно-транспортна накладна є документом, на підставі якого здійснюються списання товарно-матеріальних цінностей у відправника вантажу (постачальника) й оприбуткування ї\х у вантажоодержувача під час перевезення вантіжів в межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку. Іншими словами, ТТН є одним з документів, який необхідний для списання й оприбуткування товарів для складського, бухгалтерського і оперативного обліку.

ТТН є супровідним документом перевезеного перевезеного вантажу в шляху проходження, який підтверджує обсяг виконаних робіт водієм автотранспорту під час перевезення вантажу, підставою для розрахунків між постачальником і покупцем.

ТТН – складний документ, що містить:

· адресну частину

· розділ «Відомості про вантаж»

· розділ «Вантажно-розвантажувальні операції»

· розділ «Інші відомості»

Товарно-транспортна накладна оформляється для кожного вантажоодержувача окремо. Виписується відправником в чотирьох екземплярах.

Рахунок-фактура — документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, по якій вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага і т. д.), умови постачання і відомості про відправника і одержувача. Рахунок-фактура є основним документом, згідно з яким оплачуються отримані товари чи послуги відповідно до вказаних умов. В міжнародній практиці використовується інвойс, який є аналогом рахунку-фактури.

Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а носить лише інформаційний характер. Тобто форма рахунку-фактури не містить можливості визначення змісту правочину (купівля-продаж, надання послуг, перевезення тощо) та не визначає вид договірних зобов’язань.

Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачають тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставляються (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги, а сам факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видаткової накладної постачальника або актом прийому -передачі виконаних робіт (послуг), про що вже говорилося вище. Форма рахунку (рахунку-фактури) не належить до типових форм, що затверджується Держкомстатом, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

У разі укладання договорів в письмовій формі в податковій накладній проставляються вид цивільно-правового договору згідно з Цивільним кодексом (договір купівлі-продажу, міни, підряду, надання послуг, перевезення тощо) за операцією, на яку виписується податкова накладна, а також дата складання договору та його номер.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі ст. 9 Закону про бухоблік первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У журналі №9 відображаються витрати, які понесло підприємство внаслідок придбання товарно-матеріальних цінностей.

Накладна́ — супровідний документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і зведення про відправника і одержувача. Виписка накладної свідчить про те, що (крім випадків, коли постачання здійснюється по передоплаті), у покупця з'являється обов'язок оплати товару відповідно до вказаних умов.

Податкова накладна — це звітний податковий документ, що підтверджує виникнення податкового обов’язку платника податків у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) і одночасно підтверджує право на податковий кредит у покупця — платника податків у зв’язку з придбанням таких товарів (робіт, послуг). Треба звернути увагу на той факт, що ніякий касовий або товарний чек на суму понад 20 грн. не може замінити податкову накладну, оскільки п.7.2.6 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає такі моменти. Тобто податкову накладну не виписують тільки у трьох випадках:
1) якщо обсяг разового продажу товарів (робіт, послуг) не більший 20 гривень;
2) у разі продажу транспортних квитків;
3) при виписуванні готельних рахунків.
Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і має індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна виписується платником податку—продавцем товарів (робіт, послуг) у момент виникнення податкового обов’язку в двох примірниках. Оригінал видається покупцеві, а копія залишається у продавця.
Податкова накладна видається у разі продажу товарів покупцю—платнику податку на додану вартість на його вимогу.

Акт прийма́ння ви́конаних робі́т — документ, який фіксує фактичне виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті будівництва та ремонтних робіт. Складається й підписується представниками сторін підрядного договору (замовника й підрядника) або приймальною комісією. За цільовим призначенням акти поділяються на три групи:

1. акти здавання-приймання в експлуатацію закінченого об'єкта;

2. акти щодо закінченого або незакінченого об'єкта для проведення розрахунків замовника з підрядником;

3. акти приймання окремих конструкцій або систем, які входять до складу об'єкта будівництва. Складаються з метою встановлення відповідності виконання робіт будівельним нормам і технічним умовам.

Журнал обліку виконаних робіт є накопичувальною відомістю, у якій записується виконаний підрядником і прийняті замовником обсяг робіт.

Обсяг виконаних робіт упродовж місяця визначається шляхом інвентаризації (виміру) кількості виконаних робіт і розрахунку вартості на підставі кошторисних нормативів або індивідуальних кошторисних норм на кожний конструктивний елемент або вид робіт. На основі даних Журналу виконаних робіт щомісяця складається Акт приймання виконаних підрядних робіт або Довідка про вартість виконаних підрядних робіт і витрат на підставі яких формуються рахунки для оплати замовником.

3.1

Дата добавления: 2015-08-18