Монтаж шин

Шини у вигляді готових заготовок постачають заводи. Монтаж шин складається с таких операцій: відбір і відбракування, виправлення, розмітки, відрізування та згинання, обробка контактних поверхонь, свердління отворів, складання окремих вузлів в блоки з опорними ізоляторами і металоконструкціями основ (наприклад шинних мостів і переходів), зварювання збірних і приварювання розгалужувальних шин або їх болтове з'єднання, фарбування. Розробляючи шини на технологічних лініях необхідно провести виправлення на площину і ребро; розмітку; рубання на відповідні відрізки; свердління отворів; згинання на площину і ребро; зварювання встик і приварювання розгалужень; опре совку, зачистку і консервацію контактних поверхонь; фарбування заготовок і складання заготовок шин в пакети, блоки, вузли та комплекти.

Заготовлені шини після їх маркування транспортують на місце монтажу. Шини розміщають симетрично в одній площині. Не можна наближати шини до заземлюючих частин установки або до шин іншої полярності на відстань меншу допустимої.

Для прокламування шин виготовляють: затискачі та шинотримачі на площину і ребро, шинні компенсатори, міжшинні розпірки, перехідні пластини тощо.

При кріпленні шинотримачами не потрібно свердлити або видавлювати отвори в шинах.

Монтаж заготовлених шин виконують в такій послідовності: встановлюють шинотримачі на опорних ізоляторах; розкладають шини і вивіряють їх положення в шинотримачаї, з’єднують ділянки збірних шин з компенсаторами; встановлюють, вивіряють і приєднують розгалуження; при необхідності повторно фарбують виправлені шини. Збірні шини вивіряють за натягнутою по поздовжній осі стальною дротиною. Крім того, перевіряють горизонтальні кожної ділянки шин з допомогою рейки і рівня.

Шини прикріплюють лежачи або на ребро на ізоляторах болтами, скобами або в шинотримачах (рис. 9). При великій довжині шин внаслідок лінійних розширень можуть виникати деформації. Для їх уникнення встановлюють компенсатори.

Залежно від конструкції виводів і матеріалу шин існує декілька способів приєднання шин до виводів апаратів: одноболтове і багато болтове безпосередньо з допомогою наскрізних болтів з гайками і шайбами: гайкове безпосереднє, через плоскі мідно-алюмінієві перехідні пластини.

До плоских виводів апаратів безпосередньо приєднують мідні, алюмінієві та стальні шини. Таким же способом з допомогою спеціальних мідних або латунних гайок збільшених розмірів під'єднують алюмінієві шини, якщо номінальний струм апарата не перевищую 600А. Контакт плоских алюмінієвих шин з мідними стержневими виводами апарата на струми 600А і більше здійснюють мідно-алюмінієвими перехідними пластинами.

Контактні поверхні в місцях приєднання шин до виводів апаратів повинні бути ретельно оброблені на шиношліфувальному або шипофрезерному верстатах і при заготовці в майстернях. На приєднаннях до затискачів апаратів слід застосувати контрові пристрої. Деякі приєднання алюмінієвих шин показано на Рис. 10.

Рис. 10. Приєднання алюмінієвих шин до виводу апарата:

а −плоскому виводу через пластину МА; б − мідному стержневому через пластину МА; в − мідному через пластину АП; 1 − вивод апарата; 2,3,5 − стальні гайки, шайба і болт; 4 − перехідна пластина.

2.9 Обслуговування високовольтних комутаційних апаратів.

Під час обслуговування високовольтних комутаційних апаратів необхідно стежити за опором ізоляції, який вимірюють не рідше одного разу на три роки мегомметром на напругу 2500В. Опір ізоляції для напруг 15… 150 кВ має становити 1000 МОм.

У бакових масляних вимикачів напругою 35 кВ підсушують ізоляцію, якщо тангенс кута діелектричних втрат вводів підвищений.

Не рідше одного разу на три роки випробовують підвищеною напругою ізоляцію вимикачів протягом 1 хв, а також вторинних кіл і обмоток котушок.

Не рідше одного разу на три роки випробовують відстань між бойком і важелем вимикаючого пристрою. Відстань між бойком електромагніта і вимикаючим важелем для привода масляного вимикача ПС-10 повинна бути 8 мм, для ПЕ-33 − 2мм і т.д.

Механізм вільного розщеплення перевіряють в роботі при увімкненому положенні привода, в 2-3 проміжних його положеннях і на межі зони дії вільного розщеплювача.

Мінімальна напруга спрацювання котушок вимикання приводів мастильних вимикачів повинна бути не менше 35% номінальної, а напруга надійної роботи їх не більше 65% номінальної.

Вмикання і вимикання вимикача при багатократному випробуванні проводиться при напругах в момент вмикання на затискачах котушки привода 110,110, 90, 80% номінальної. Число операцій не повинно перевищувати 3-5 випробувань.

Після вимикання короткого замикання потужністю половини паспортного значення потужності багатооб'ємних та малооб'ємних масляних вимикачів напругою 110 кВ і більше проводиться випробування на наявність домішок завислого вугілля. У малооб'ємних вимикачів напругою до 35 кВ масло не випробовується, а змінюється свіжим.

Для вимикачів навантаження вимірювання опору ізоляції вторинних кіл обмоток котушок проводять мегомметром на напругу 500 − 1000 В з усіма приєднаними апаратами. Опір ізоляції повинен становити 1 МОм. Ізоляцію вимикача потужності випробовують один раз за три роки підвищеною напругою протягом 1 хв. Один раз за три роки визначають ступіть зношення дугогасних вкладок (мінімальна товщина вкладок повинна бути не менше 0,5 − 1,0 мм).

Один раз за три роки визначають також ступінь обгоряння контактів. Обгоряння рухомого і нерухомого дугогасного контакту полюса в сумі не повинно перевищувати 5 мм для ВН-16, ВНП-16 і ВНП-17.

Один раз за три роки перевіряють дію механізму вільного розщеплювача. Перевірку виконують при увімкненому положенні привода в двох трьох проміжних його положеннях і на межі зони дії вільного розщеплювача.

Один раз за три роки перевіряють спрацювання привода при пониженій напрузі (мінімальна напруга спрацювання повинна бути 35% номінальної, а напруга надійної роботи 65% номінальної напруги).

Один раз за три роки проводять випробування вимикача багатократним вмиканням і вимиканням та випробування запобіжників (опорної ізоляції та цілості плавких вставок і струмообмежуючих опорів, відповідність проектним даним).

Для роз’єднувачів, короткозамикачів і віддільників опір ізоляції тяг, багатоелементних ізоляторів, вторинних кіл, обмоток котушок проводять також один раз за три роки мегомметром на напругу 2500В або від джерела напруги постійного струму. Опір кожного елемента ізолятора має бути не нижче 300 МОм, а вторинних кіл і обмоток 1 МОм.

Ізоляцію роз’єднувачів, короткозамикачів, віддільників і вторинних кіл випробовують підвищеною напругою один раз за три роки або згідно з місцевим графіком протягом 5 хв (для твердих органічних матеріалів і для керамічних протягом 1 хв).

Один раз за три роки згідно з місцевим графіком ведуть контроль за багатоелементними ізоляторами з допомогою вимірювальної штанги. Ізолятори бракують, якщо на нього припадає напруга менша від проектної.

2.10 Обслуговування струмообмежуючих і грозозахисних апаратів

Випробування опорної ізоляції високовольтних запобіжників підвищеною напругою проводиться не менше одного разу за три роки протягом 1 хв. Визначення цілості плавких вставок на струмообмежуючих опорів виконують за місцевим графіком відповідно до проектних даних. Плавкі вставки і струмообмежуючі опори повинні бути калібровані.

Перевірка стану поверхні в трубчастих розрядників проводиться за місцевим графіком, але не менше одного разу за 3 роки. Зовнішня і внутрішня поверхні розрядника повинні бути рівними, без тріщин, відшарувань і слідів іонізуючого розкладу ізоляційного матеріалу.

За тими ж термінами вимірюють внутрішній діаметр розрядника, вимірювання проводять по довжині внутрішнього іскрового проміжку.

За місцевим графіком і не рідше одного разу за 3 роки перевіряють внутрішній іскровий проміжок. Значення повинно відповідати номінальному з допуском ± 5 мм для розрядників напругою 110 і 35 кВ і ± 3 мм для розрядників 10 − 3 кВ.

За місцевим графіком вимірюють величину зовнішнього іскрового проміжку. Ця величина не повинна відрізнятися від проектної. За таким же терміном перевіряють розміщення зони викидання розрядників, що закріплені за закритий кінець. Вони не повинні перетинатися і в них не повинні знаходитися елементи конструкції і проводи, що мають потенціал, відмінний від потенціалу відкритого кінця розрядника.

2.11. Обслуговування вимірювальних трансформаторів

Вимірювання спору ізоляції первинних і вторинних обмоток проводиться згідно з місцевим графіком, але не рідше одного разу за три роки мегомметром на напругу 2500В.

Згідно з місцевим графіком вимірюють тангенс кута діелектричних втрат ізоляції обмоток; випробовують підвищеною напругою ізоляцію первинних та вторинних обмоток, а також ізоляцію доступних стяжних болтів протягом 1 хв. В табл. 1 наведено випробувальну напругу промислової частоти для трансформаторного масла та ізоляторів, апаратів, трансформаторів струму і напруги.

Табл. 1 Випробувальна напруга промислової частоти.

3. Охорона праці

Досвід експлуатації електроустановок показує, що для безпечної роботи поряд із особами захисту необхідно так організувати експлуатацію, щоб була усунена можливість помилок з боку обслуговуючого персоналу. Для безпеки персоналу, який обслуговує діючі електроустановки, використовують індивідуальні засоби захисту, умовно їх можна поділити на три основні групи:

1) ізолюючі

2) огороджуючі

3) запобіжні.

Ізолюючі засоби захисту забезпечують електричну ізоляцію людини від струмопровідних або заземлюючих частин, а також від землі. За ступенем надійності ізолюючі засоби захисту поділяють на основні та допоміжні.

Огороджуючи захисні засоби призначені для тимчасового огородження струмопровідних частин від випадкових доторкувань. До них належать переносні щити, решітки огородження, ізолюючі накладки, тимчасове переносне заземлення і попереджувальні плакати.

Запобіжні захисні засоби призначені для індивідуального захисту персоналу від світлових, теплових і механічних дій. До них належать захисні окуляри, рукавиці, захисні каски, запобіжні монтерські пояски тощо.

4. Література

М.В. Принц, В.М, Цимбалістий «Освітлювальне і силове електроустаткування. Монтаж і обслуговування»

Дата добавления: 2015-08-18