Монтаж роз’єднувачів

Під час монтажу роз’єднувачів проводять такі операції: ревізію, піднімання на опорні конструкції і кріплення, перевірку та регулювання основних і сигнальних контактів, перевірку змонтованого роз’єднувача і привода в роботі.

Перед установкою роз’єднувача перевіряють стан фарфорових деталей, відсутність тріщин, сколів, пошкодження глазурі, міцність армування, надійність кріплення всіх вузлів і деталей, справність контактної системи, відсутність раковин, вм’ятин і корозій.

Виявлені дефекти усувають при шліфовкою і опилюванням, болтові з’єднання підтягують, поверхні, які труться, змащують тонким шаром технічного вазеліну, пошкодженні фарфорові деталі замінюють. Ревізію роз’єднувачів проводять у майстернях або в зоні монтажу.

Роз’єднувачі піднімають на місце за раму, в ручну або з допомогою переносного штатива чи талі. Не допускається підіймати роз’єднувач за ізолятори або ножі.

Одночасно з установкою роз’єднувача монтують привод і передачу між ними. Кріплення роз’єднувача і привода виконують за рівнем і виском. Для установки і вивірки взаємного положення роз’єднувача і привода їх остаточно закріплюють, затягуючи до упора болти, гайки і проводять остаточний монтаж передачі. Після установки роз’єднувачів і приводів до них, а також після монтування передачі здійснюють кінцеве регулювання роз’єднувачів і приводів та закріплення важелів на валах стопорними гвинтами. Ножі розміщують співвісно без перекосів по відношенню до нерухомих контактів. При вмиканні ніж повинен входити в нерухомий контакт. Після того як ніж і нерухомий контакт досягнуть правильного положення, затягують всі болтові з’єднання.

Вимірюючи зусилля витягування ножа з нерухомого контакту перевіряють контактний тиск динамометром або пружинними вагами, при умові, що контакті поверхні сухі.

Під час регулювання привода домагаються, щоб увімкнути або вимкнути положення роз’єднувача і привода відповідали одне одному: при верхньому положенні ручки важільного привода роз’єднувач повинен бути увімкнутий при нижньому − вимкнутий. В обох крайніх положеннях привод запирається защіпкою. Регулювання вважають закінченим, якщо для вмикання або вимикання роз’єднувача достатньо зусилля однієї людини. Після регулювання роз’єднувача остаточно закріплюють важіль на його валу з допомогою конічних штрифів діаметром 6мм і довжиною 60мм.

Роботи з монтажу і регулювання роз’єднувачів вважають закінченими, якщо привод роз’єднувача і вся система передачі працює чітко без заїдань.

Неодночасність вмикання ножів дво- і триполюсних роз’єднувачів не повинна перевищувати 3мм при вимірюванні цієї віддалі між ножем і нерухомим контактом.

Відрегульований роз’єднувач перевіряють декількома вмиканнями і вимиканнями. Ці операції виконують одним рухом привода без ривків і ударів у ножа з дотримуванням заданих кутів обороту рухомих контактів і важелів. В крайніх положеннях знімний шрифт що фіксує положення привода, повинен повільно входити в отвір обертового сектора і надійно запирати привод. Після закінчення монтажу до пуску в експлуатацію контактні частини роз’єднувача змащують технічним вазеліном, обгортають папером і закріплюють шпагатом.

Дата добавления: 2015-08-18