Система справ окремого провадження та їх класифікація

Справи окремого провадження мають різну сутність та специфічну матеріально-правову природу, яка визначається певними особливостями об’єктів та способів судового захисту. Їм притаманні особливості суб’єктного складу учасників, предмета судової діяльності та процесуального порядку розгляду й вирішення справ. Об’єктами судового захисту в окремому провадженні є як законні інтереси, так і неоспорювані суб’єктивні права фізичних, юридичних осіб або держави. Способами ж захисту прав та інтересів в окремому провадженні є підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Виходячи із цього, об’єкт та спосіб судового захисту можуть бути критеріями класифікації справ окремого провадження [10,c.132-133].

Так, за об’єктом судового захисту є підстави виділити дві групи справ окремого провадження: а) справи, у яких об’єктом захисту є законні інтереси, що не опосередковані суб’єктивним правом; б) справи, у яких об’єктом захисту є неоспорювані суб’єктивні права.

За способом судового захисту справи окремого провадження можна поділити на справи: 1) про зміну правого статусу фізичних осіб; 2) про встановлення фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав; 3) про відновлення чи визнання неоспорюваних суб’єктивних прав фізичних, юридичних осіб або держави; 4) про примусове здійснення певних правових дій.

Частина 2 ст. 234 ЦПК передбачає перелік справ, що віднесені законом до складу справ окремого провадження. Якщо ст. 254 ЦПК 1963 р. передбачала, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним; про визнання громадянина безвісно відсутнім чи про оголошення громадянина померлим; про усиновлення дітей, які проживають на території України; про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану; про встановлення фактів, що мають юридичне значення; про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника; про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, то ч. 2 ст. 234 чинного ЦПК значно розширила коло справ окремого провадження, передбачивши також справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; визнання спадщини відумерлою; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб [16,c.123].

Кожна із перелічених категорій справ має певні особливості, але для них характерні спільні ознаки:

- у порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне;

- мета судового розгляду - встановлення наявності або відсутності факту;

- факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення;

- факт повинен мати безспірний характер. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 235 ЦПК);

- закон у більшості випадків точно встановлює коло осіб, які можуть порушити спра­ву (статті 237, 260, 269, 274 ЦПК);

- справи окремого провадження розглядаються судом за участю заявника, заінтересо­ваних осіб або організацій (справи порушуються заявою, а тому - немає позовної заяви, немає і позову; немає сторін, тому що не вирішується спір про право, а є заявники, заінте­ресовані особи).

- немає окремих інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (співучас­ті, зустрічного позову, забезпечення позову, мирової угоди, третіх осіб і т. д.) [13,c.323-324].

Дата добавления: 2015-08-18