Пропозиції щодо покращення функціонування валютного ринку України

Формування дієвої системи валютного ринку в Україні — дуже складна і комплексна проблема Вирішальне значення у стані валютного ринку України займає валютна політика. Валютна політика являє собою сукупність заходів держави та центрального банку у сфері валютних відносин (валютні обмеження, регулювання валютних курсів, імпортні депозити) з метою впливу на платіжний баланс, валютний курс та конкурентоздатність національного виробництва. На жаль, валютні проблеми вирішуються в Україні вкрай повільно і наштовхуються на великі труднощі.

Таким чином, за умов що склалися в Україні, назріла потреба у проведенні активної державної політики, спрямованої на подолання несприятливих тенденцій у валютній системі країни.

Основними на сьогодні шляхами подолання проблем по покращенні стану валютного ринку є:

- вдосконалення контролю і розробка нових методів банківського і валютного регулювання, що впливатиме на оптимізацію валютної діяльності (вдосконалення та розширення меж валютної діяльності, відновлення довіри до головних суб’єктів валютних відносин з боку резидентів та іноземних партнерів, забезпечення більш строкової стабілізації валютного курсу національної валюти);

- реформування банківської системи у напрямку її капіталізації та підвищення конкурентоспроможності й зміцнення позицій вітчизняних банків на валютному ринку України та у сучасному інтегрованому світі;

- вдосконалення валютного законодавства. Переймаючи світовий досвід, слід створити відповідну структурну одиницю, на яку було б покладено функції валютного контролю, а завдання комерційних банків полягало лише у поданні інформації про виконання ними тих валютних операцій, які підлягають контролю. Скажімо у США функціонує спеціальних орган – FinCEN, який у режимі реального часу відстежує всі фінансові трансакції [4].

- вдосконалення функціонування системи інформаційного обміну. Необхідно вдосконалити співпрацю з правоохоронними органами, Службою безпеки України, з метою недопущення ведення незаконної валютної діяльності.

- врегулювання розміру штрафних санкцій, які повинні служити покаранням, а не знищенням банківської установи. Скажімо, у 90х роках штраф становив 100% від незаконного перерахування валюти, АУБ пропонує щоб розмір штрафу становив не більше 25%, але не більше 5% від розміру статутного капіталу.

- перетворення механізму рефінансування в реально діючий інструмент забезпечення комерційних банків ресурсами в національній валюті;

- розширення можливостей капіталізації за рахунок розміщення банківських акцій серед юридичних і фізичних осіб, вилучення з бази оподаткування кредитних установ суми, що використовується на капіталізацію;

- зменшення рівня доларизації української економіки через підвищення привабливості гривневих активів;

- посилення роботи з моніторингу валютних ризиків, удосконалення механізмів контролю та протидії спекуляціям, застосування процедур для упередження валютних ризиків та недопущення формування інших дисбалансів, пов’язаних із здійсненням операцій капітального характеру в іноземній валюті;

- стимулювання експорту та забезпечення рівноваги платіжного балансу;

- оптимізація механізмів взаємозв’язку між попитом на національну та іноземну валюту [19];

- збільшення обсягу ринкової інформації про джерела іноземної валюти та її використання, а також про тенденції зміни платіжного балансу країни для того щоб учасники ринку могли сформувати власну обґрунтовану думку про валютний курс і майбутню грошово-кредитну політику;

- сприяння розвитку інструментів хеджування ризику шляхом поступового скасування заборони та контролю над над проведенням строкових валютних операцій;

- вирішення питання щодо поновлення спеціальної статистичної звітності та забезпечення доступності інформації про наявність і рух коштів в іноземній валюті вітчизняних підприємств і організацій усіх форм власності, що надасть змогу контролювати і комплексно аналізувати усі ланки руху іноземної валюти суб'єктів господарювання в Україну та за її межі за строками і джерелами формування й використання;

- постійний моніторинг світового валютного ринку для завчасного виявлення зародження кризових явищ і вжиття необхідних запобіжних заходів щодо мінімізації їх негативного впливу на вітчизняний валютний ринок;

- максимально можлива лібералізація системи валютного регулювання та валютного контролю;

- недопущення неефективного використання коштів кредитів міжнародних фінансових організацій, іноземних урядів і банків;

- розроблення, затвердження і впровадження системи порогових значень індикаторів валютної безпеки громадян, підприємств, організацій і установ, комерційних банків та держави;

- недопущення неправильного інформування НБУ міжнародних фінансових організацій про реальні розміри офіційних валютних резервів держави на певну дату

- -вдосконалення структури внутрішнього ринку з урахуванням міжнародної практики та запровадження нових видів міжнародних розрахунків[7].

Дата добавления: 2015-08-18