Кудрявцева С.П., Колос В.В. Міжнародна інформація

Міжнародна інформація

Документи поділяються на текстові (книги, журнали, окремі сторінки), графічні (креслення, графіки, схеми, плани) та аудіовізуальні (звукозаписи, кіно- та відеострічки).

Правова інформація повинна:

X бути істинною, тобто право має віддзеркалювати ре­альні закономірності розвитку суспільства, має бути пристосованим до функціонування в конкретних істо­ричних умовах;

> бути вірогідною, тобто суворо відповідати чинному за­
конодавству;

X бути повною, бо одне і те ж правове відношення може регулюватися величезною кількістю нормативно-правових актів; повнота інформації є однією із най­важливіших передумов для прийняття правильного рішення;

> своєчасно надходити до споживача (керівного органу).

. Державна політика України в сфері національного
* інформаційного простору

Потужне підґрунтя для правової політики України в інформаційній сфері було закладено у червні 1996 p., коли була прийнята Конституція України, котра у кількох стат­тях визначає засади цієї політики. Зокрема, у статті 15 вка­зується, що суспільне життя ґрунтується на основі багато­манітності ідеологій та (у ч. З ст. 15) забороняє цензуру, ст. 34 Конституції гарантує свободу слова та думки. Разом з тим Конституція встановлює обмежений перелік можливих умов, за яких допускається обмеження цих прав. Йдеться на­самперед про «інтереси національної безпеки, територіаль­ної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населен­ня, для захисту репутації або прав інших людей, для за­побігання розголошенню інформації, одержаної конфіден­ційно, або для підтримання авторитету та неупередженості правосуддя» (ст. 34 Конституції У країни, ч. 3).

Аналіз відповідних статей Конституції України дозволяє дійти висновку про намагання вітчизняного законодавця по-

26.

будувати інформаційну політику на основі демократичних та ліберальних норм та принципів, одночасно забезпечивши їхню адаптацію до українських умов. Положення Конституції України розвиваються та конкретизуються у понад 200 доку­ментах, які встановлюють правові норми в інформаційній сфері. Серед них основні інформаційні закони України³: Закон України «Про інформацію». Закон України «Про національну програму інформа­тизації».

Закон України «Про захист інформації в автоматизо-••;. ваних системах».

• • Закон України «Про науково-технічну інформацію». • Закон України «Про електронний підпис».

Закон України «Про електронний документообіг».

31 липня 2000 р. вийшов Указ Президента України за №928/2000 «Про заходи щодо розвитку національної скла­дової глобальної інформаційної мережі Інтернет і забезпе­чення широкого доступу до цієї мережі в Україні».

Прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року Цивільний кодекс України, який серед об'єктів прав називає і інформацію, присвячує низку норм різним видам інформації, праву на інформацію, приділяє увагу комерційному значенню інформації в нових економічних умовах, є явищем безперечно прогресивним. Стаття 200 Цивільного кодексу України впер­ше у кодифікованому акті дає визначення інформації як доку­ментованих або публічно оголошених відомостей про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та на­вколишньому середовищі, і передбачає захист прав власника таких відомостей, застосовуючи широке поняття «інфор­мація», яке не підпадає під охорону норм авторського, патент­ного або іншого спеціального законодавства. Експертиза українського інформаційного законодавства, котра неоднора­зово здійснювалася протягом останніх років, зокрема пред­ставниками ОБСЄ, свідчить про те, що законодавча та норма­тивно-правова база функціонування інформаційної сфери України в цілому відповідає європейським нормам.

³ Дивись http://www.rada.gov.ua 2*

Дата добавления: 2015-08-18