Капкани.

Один з найбільш широко розповсюджених злочинів проти Землі й живих істот — полювання за допомогою капканів. Мисливці на хутрових звірів убивають будь-яких тварин, які приносять їм гроші, а не тільки, як часто кричать, «шкідливих» хижаків або види, що надмірно розмножилися. Регулювання полювання здійснюється відповідними департаментами мисливського господарства і підноситься ними як науково обґрунтоване. Насправді ж, немає достовірних даних про чисельність популяцій, немає яких-небудь значних результатів досліджень впливу полювання з капканами на чисельність тих або інших видів. Фактично немає ніяких обмежень на застосування капканів, незважаючи на те, що ця руйнівна діяльність широко поширена.] (2)

Взагалі, не існує достовірних даних про чисельність тварин, які б оновлювались щороку і згідно з якими можна було б встановити ліміти полювання. Є і інші проблемні сторони цього питання. Так, станом на 2007 рік, в Україні офіційними мисливськими видами є занесені до Червоної книги глушень, ведмідь, зубр, лісовий кіт і рись. Щодо всіх цих видів мисливські господарства щороку здають звіти про чисельність відстріляних особин.

[Де шукати капкани? Почнемо з того, що капкани звичайно не так вже легко виявити. Більшість довідників починаючих мисливців наполегливо радять розміщати капкани там, де їх навряд чи побачать люди. Мисливці бояться скандалу, що неминуче виникне, якщо люди (тим більше – діти) побачать, як страждають піймані в капкани тварини.

Звичайно капкан встановлюється в поглиблення ґрунту й присипається землею. Потім довкола нього ретельно знищуються всі сліди перебування людини. Зондуйте підозрілі місця ціпком або зламаною гілкою, але в жодному разі не ногою. Це допоможе вам виявити капкан.

Сьогодні існує три основних способи роздобути звіра в капкан:

Запахи.

1. Речовини що імітують сечу тварин, які розприскують на кущі, скелі, повалені дерева тощо, щоб підманити тварину до капкана, використовуючи його інстинктивне прагнення відгородити свою територію від чужинця.

2. Будь-яка суміш заходів, що викликають у звірів цікавість - мускус, риб'ячий жир, тухле м'ясо - застосовується все.

Наживки.

Мертва тварина або шматок м'яса для приваблення тварин, що харчуються падлом або хижаків. Звичайно це буває домашня худоба або олень (цілий або розділений на частині), невеликі тварини, пір'я, крила, шматки хутра та ін., розкидані навколо або підвішені прямо над капканом.

Пастки.

Капкани без наживок і принад ставляться на вподобаних тваринами стежках, у дірках під огорожами та ін. Розпал полювання на хутрових звірів доводиться на холодні місяці, коли в них найкраще хутро.

Полювання з капканами в теплі сезони звичайно пояснюються, нібито, необхідністю «контролю за чисельністю хижаків».

Якщо ви виявили, де встановлені капкан (може ви таємно спостерігали за траппером під час обходу), то можна просто помочитися на нього або поруч, і тепер звір не підійде до капкана й на гарматний постріл. Імовірно, це найпростіший і найбільш безпечний спосіб, тому що практично неможливо довести, що ви полегшилися навмисне. Однак, у нього є й недоліки. По-перше, треба дуже точно знати місце розташування капкана (використати металлошукач?). По-друге, запах людини не так страшить багатьох тварин, як інші заходи й, крім того, дощ зведе нанівець всі ваші старання. Якщо ви виявите капкан за допомогою власного чобота або ціпка, він спрацює вхолосту й буде знешкоджений доти, поки мисливець не проведе черговий обхід. Але цей спосіб не може залишатися ефективним протягом довгого часу, оскільки якщо це робити часто, мисливець або єгер візьме підозрілу ділянку під особливий нагляд. Тільки знищення або «переміщення» капкана дасть гарантію, що більше його використати не вдасться, до того ж, це нанесе трапперу значний фінансовий збиток. Коли ви ламатимете капкани, завжди будьте напоготові, оскільки саме в цей час траппер може робити обхід. Якщо ви дійсно почнете ламати капкани, вам не вдасться уникнути стукоту й дзенькоту, тому буде найкраще, якщо вони тихо зникнуть. Їх можна зібрати й закопати де-небудь у надійному місці. Пам’ятайте, що досвідчені мисливці можуть піти по ваших слідах. Відбитки ваших чобіт біля капкана треба ретельно замести й взагалі знищити всі сліди вашої присутності. Намагайтеся ходити, не залишаючи видимих слідів. Вивчіть свої сліди й сліди інших, щоб зрозуміти, на якому типі поверхні ґрунту краще прослідковується взуття; навчиться ступати по каменях, колодах, хвої і траві. Якщо можливо, використайте взуття з м'якою підошвою. Навчиться ходити повільно й обережно, рівномірно розподіляючи вагу по всій ступні, щоб не залишалося глибоких вм'ятин від каблуків або носків чобіт. Ретельні тренування навчать вас не залишати слідів, що ведуть до вашого будинку або табору. Переслідувачів також можна збити зі сліду, якщо часто й нерегулярно міняти напрямок руху. Коли ви відправитеся на базу, спочатку варто йти в прямо протилежну сторону, а потім поступово різкими зиґзаґами повернути назад. Пам’ятайте, що ви повинні добре знати околиці, уміти користуватися картою й компасом, щоб не заблукати у лісі.] (2)

Капкани можуть стояти навколо нір тварин, або наприклад в місцях де бобер виходить на берег. Перевіряйте такі місця ціпком.

Звільнення пійманої тварини. Якщо тварина, що втрапила у капкан, ще жива, її можна врятувати. [Потрібно бути вкрай обережним. Можна накинути тварині на голову куртку або брезент, пригорнути її, спробувати віджати стулки капкана й звільнити затиснуту кінцівку. Якщо вас двоє, одному треба зосередитися на втихомиренні тварини, а іншою нехай займеться капканом. Будьте вкрай обережні, якщо на морді тварини буде піна або слина. Це може бути ознакою сказу. Коли тварина звільнена, швидко відступіть назад, нехай воно саме вибирається з-під вашої куртки й біжить собі куди хоче. Не чекайте від звільненої тварини проявів подяки. Повірте, йому, провівшему в капкані найжахливіші години в житті, не до вас. Спокійно відійдіть подалі й кращою нагородою вам буде стрімка втеча звіра. Та іноді ви приходите занадто пізно й зіштовхуєтеся із вже агонізуючою твариною. У цьому випадку доводиться зробити щось щоб припинити його страждання. Повірте, це буде один з найважчих моментів у вашому житті і водночас один з найважливіших.

Силки.

Підступним різновидом капканів є силки, які використовують для полювання на невеликих тварин типу кроликів і на хижаків типу лисиці. Силки — це не що інше, як проста петля з тонкого дроту. Вона висить там, де є велика ймовірність появи тварини. Якщо ви виявили силок, найкраще перерізати дріт, але так, щоб це було непомітно - там, де він прив'язаний або в тому місці, де обрив сховає чагарник або бруд. Якщо ж ви знімете силок, мисливці відразу встановить новий. Зробіть так, щоб силок виглядав недоторканим, тоді мисливець навряд чи здогадається, що він уже не становить жодної небезпеки для звірини.] (2)

4.3.Заважаємо полюванню.

Є певні правила і строки офіційного полювання. Для цього наймається єгер і готується документація. Проте полювання не можна проводити на мисливських угіддях, на яких знаходяться люди. Водночас, факт полювання не забороняє знаходитись на мисливських угіддях.

З одного боку, можна подавати до мисливського товариства відомості, що у певні дні (саме у дні полювання) на мисливських угіддях проводитимуться обліки зайців, лисиць, дятлів і йолупів. Після цього там вже не можна буде проводити полювання.

З іншого боку, можна не ускладнювати собі життя і просто ошиватись на відстані метрів 500 від мисливців, так, щоб вас не наздогнали і ви не відстали від них.

Ö ПРИКЛАД

Для прикладу ефективного використання методики Приводимо скаргу сільської громади с.Студенок. на харківського природоохоронця Валерія Ловчиновського та ДОП Харківського університету.

4.4.Мисливські вишки.

Одним з найбільш популярних методів полювання, поширених серед політиків, директорів і інших подібних до них прошарків населення – полювання з вишки. Суть цього методу полягає в тому, що серед лісу, на краю живописної галявини будують кількаметрову вишку, в кабінці на верху якої можна сидіти. З кабінки добре проглядається (тобто прострілюється) вся галявина. Протягом тривалого періоду, працівники мисливського господарства або лісництва регулярно висипають посеред галявини зерно, або кукурудзу, що неминуче приваблює диких копитних. Звірі призвичаюються щоночі ходити поїсти на галявину. І ось одного дня виявляється, що на вишці сидить, скажімо начальник районного відділку міліції з службовим АК. Родина козуль підходить до звичної годівниці... і за хвилину в них висаджують повний автоматний ріжок патронів.

Полювання з вишок не заборонено. Тому законними методами з ними взагалі боротись ніяк не можна. Проте цілком можна знищити таку вишку самотужки. Якщо вишка стоїть на дерев’яних стовпах, їх легко спиляти. Дехто вважає навіть, що їх треба не перепиляти, а підпиляти... Проте це не наше діло, як саме ви вчините. Якщо вишка стоїть на відкритому місці, можна нічого не пиляти, а просто облити її бензином і підпалити. Треба тільки прикинути, щоб не спричинити лісову пожежу. Все це робити дуже просто, а отже у вас є всі шанси зробити це дійсно швидко. Попотіти доведеться лише у тому випадку, якщо вишка виготовлена повністю з сталевих частин. Але, думаємо, ви щось таки придумаєте!

5. РАДИКАЛЬНІ МЕТОДИ ОХОРОНИ ПРИРОДИ В НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ.

Цінність міської природи ніколи не порівняється з цінністю диких ділянок, віддалених від населених пунктів. Парки, сквери і інші шматки природних територій, що залишаються в міському ландшафті, ізольовані від диких екосистем і ніколи не можуть бути пріоритетними об’єктами охорони природи як такої. Проте, з іншого боку, свідомий захисник природи не може і не повинен спокійно дивитись на те, як знищуються ці останні клаптики тої зелені, серед якої ще можна дихати на повні груди, тієї відкритої незаасфальтованої землі на яку ще можна ступити босоніж і тих останніх гілок, на яких ще можуть сидіти птахи. Міська природа менш цінна, та більш пригноблена і подекуди чи не більше за всі інші її залишки потребує захисту. Бо ніде, крім як в місті, їй так сильно не загрожує загибель. Природу міст витоптують ногами і автомобілями, вирубують під виглядом реконструкції, шматують і забудовують. Для Розвитку Міста, зелена зона – це територія, яка просто ЩЕ НЕ ЗАБУДОВАНА. І ніхто крім нас не може стати на заваді цьому, оскільки бюрократичні методи боротьби майже ніколи не спрацьовують. Головною причиною цього є те, що шматки природи в місті знищують надзвичайно стрімко, так, що законними методами ніхто просто не встигає нічого зробити. Для того, щоб вони спрацювали, ми повинні вміти достатньо ефективно затримувати нищення природи.

5.1. Руйнування будівельних парканів.

Одним з найбільш поширених методів затримання процесів будівництва є руйнування огорожі будівельного майданчика. Найпоширеніший випадок, коли в місті зникають парки є їх забудова. Тобто ви приходите ввечорі додому, а сквер оточений парканом... сьогодні-завтра не розібрались що до чого... дивитесь, а дерева за парканом вже всі спиляні. Щоб цього не сталось, парканові не можна дозволити лишатись на місці. Щойно він з’явиться – його відразу треба зруйнувати. Методика дуже проста. Кілька чоловік беруться за паркан і валять його на себе.

Ö ПРИКЛАД

Протягом 2005-2006 років в Києві такі акції проводились дуже часто. Щоправда, нерідко активні дії киян закінчувались бійками з будівничими. Втім, на щастя в Києві киян поки більше, ніж будівничих. Проте після цього почали встановлювати паркани, закріплені з середини металевою основою і мішками з піском, вага яких не має дозволити повалити паркан. Втім це виявилось помилкою, адже валяючи такі паркани, люди ламали металеву основу, що не дозволяло швидко відновити огорожу. Нарешті почали встановлювати бетонні 2,5-метрові паркани. Та і це не виявилось панацеєю проти народного гніву. Так, 5 травня по Харківському проспекту, 2 встановили огорожу з 90 бетонних плит. Батьки, що повернулись з роботи, побачили, що дитячий майданчик оточений стіною. За лічені хвилини більш як 500 чоловік голіруч зруйнували всю стіну, яку протягом дня ставили за допомогою техніки. Варто підмітити, що бетонна плита такого розміру, падаючи, неминуче тріскається і розсипається від власного розміру. Тож всі плити не лише повалили, а ще й зруйнували.

5.2. Саботування проїзду техніки на будівельний майданчик.

Популярним є саботування проїзду будівельної техніки шляхом сідання чи лягання під неї. Гарно коли це роблять дівчата чи люди похилого віку, до яких не може бути примінена груба фізична сила. Втім треба бути обережними, культура будівельників падає пропорційно росту темпів забудови. Тобто дівчатам точно варто бути обережнішими. Історія радикального природоохоронного руху пам’ятає випадки згвалтування будівельниками активісток, що приковували себе до будівельної техніки. Бабусі можуть посідати на стільці. Так само учасники акції можуть приковуватись наручниками до дерев, які збираються пиляти. Чим корисною є категорія населення пенсійного віку. Ці люди, як правило, мало зайняті, мають вільний час і пригнічені життям, яке однозначно радикально відрізняється від їхніх ідеалів. Такі люди мало чого бояться, знаючи, що їм втрачати нічого. Багато з них наділені відсутнім у молоді життєвим досвідом. Навіть якщо це і не так, вони однозначно в цьому впевнені. Колись і ми станемо такими.

На місці будівельного майданчику можна встановити наметове містечко, намети в якому постійно будуть наповнені тимчасовими жителями, здатними постояти за себе. Використанням цього методу в період 2005-2007 регулярно і плідно займався Форум порятунку Києва. З наметів краще не вилазити. Навіть для розмов з протилежною стороною. Скориставшись з того, що ви вилізли, намет можуть зруйнувати.

Якщо порушення законодавства виконується біля стін будинків, особливо, коли на місці майбутнього порушення встановлено будівельний паркан – громадяни нерідко закидують робітників з вікон сміттям або обливають водою. Проте самі будівельники не є причиною порушення, адже боротись треба з інвесторами і тими, хто дозволяє незаконні будівництва.

5.3. Скидання сміття.

Раціональних методів (крім побиття) радикальної боротьби з несвідомими людьми, що кидають сміття де прийдеться не існує. Проте побиття, при всій його справедливості, ми не відносимо до охорони природи, та і конспірації воно не сприяє. Проте нерідко стається так, що комунальні служби обирають якусь ділянку (як правило яр, балку чи віддалений закапелок великого парку) і починають звозити туди сміття, уникаючи вивезення його на звалище. Як з цим боротись? Треба не допускати проїзд вантажного транспорту на місце скидання сміття. Крім викладених вище методик перекриття і шипування доріг, приміняється перекриття дороги бетонними блоками. Їх можна завести, заплативши за це порівняно невеликі гроші. А вже перед блоками можна і защипувати дорогу. Якщо комунальники приженуть трактор або кран, щоб прибрати загорожу, він залишиться з пробитими колесами. До речі, на місце, де намагаються відремонтувати завантажене сміттям авто, можна запрошувати екологічного інспектора, який зможе скласти відповідний протокол, „упіймавши” порушника на місці злочину.

Ö ПРИКЛАД

19 квітня 2007 року на Громадських слухання з приводу збереження урочища «Совські ставки» відбувся цікавий прецедент. Активісти ініціативної групи однієї з вулиць висловили критичні зауваження до комунальних підприємств району, що звозять сміття до живописної балки. Всі присутні в залі чиновники заявили, що всі вони проти. Але ніхто не може нічого вдіяти. Користуючись цим, представник «Київської ландшафтної ініціативи» прямо з трибуни заявив, що вже завтра готовий власним коштом проплатити завезення і встановлення на входів в балку бетонних блоків для перешкоджання в’зду вантажівок з сміттям. Чиновники не знайшли що відповісти.

5.4. Операція „Бумеранг”.

Ця методика відома ще здавна, з часів перших Дружин Охорони Природи (ДОП), що працювали в СРСР з початку 60-х. Інша назва методики „Повернення сміття господарю”. Суть її полягає в тому, що сміття збирається у мішки і висипається на ганку чи біля воріт того, хто його вивіз на природу. Добре самим зняти фоторепортаж, який потім буде надісланий в пресу. Акції „Бумеранг” дуже небезпечні, адже ваші дії класифікуються як прилюдне хуліганство. Вас можуть затримати. Цього не треба припустити, тому треба зробити так, щоб інформація про акцію лишалась таємною. Слід продумати, як доставити мішки до місця мешкання чи роботи порушника, як не лишити слідів і як відступати після проведення акції. Це все не складно спланувати, якщо ви розумна людина і в принципі розбираєтесь в питаннях планування акцій. Значно цікавіше те, як з’ясувати, хто ж саме є власником сміття. Добре, коли ви побачили (а краще – і сфотографували) порушника під час скидання сміття. Та якщо ні – шлях до ідентифікації його особи лежить через саме сміття. Серед викинутих речей можуть бути іменні товарні чеки, конверти, інші папери, що точно вкажуть на особу порушника, або, скажімо уривки бланків, які могли викинути лише службовці того чи іншого підприємства. Коли ви вирішили, хто ж скинув сміття, можете починати думати про інші речі – як саме перенести все це до його воріт, як тікати і якій пресі пересилати фото акції.

ÖПРИКЛАД

В 1972 році велика кількість екологічних організацій Швеції, маючи на меті привернення уваги Уряду до екологічних проблем, надіслали Прем’р-міністрові масу посилок зі сміттям.

Крім того, в місті прийнятні всі методики шипування дерев, що викладені вище по тексту.

5.5. Викиди у річку.

Звична картина – брудна-бруднюща річка і з боку якогось заводу з землі стирчить труба. Постійно або тимчасово з труби у річку витікає якесь лайно, що явно не є джерельною водою. Скидання будь-яких забруднень у річку не є законним, проте законними методами з ним боротись важко. Тим більше, штрафи за забруднення надто низькі як для підприємства і будь-який завод чи навіть гаражний кооператив з повним достоїнством виплатять необхідну суму, ще й накинуть на лапу інспектору, а потім продовжать скидати бруд у річку. З такою підступною діяльністю є всі підстави боротись підступно. Найжорстокіше буде заткнути трубу, спричинивши затоплення відходами самого підприємства. Історія знає випадки, коли відходи направляли на територію підприємства вночі, за допомогою спеціально змонтованих конструкцій. Проте вистачить і просто закупорювання труби. Заповнити її можна бетоном, надутою всередині автопокришкою, спеціально вирізаною впритирку пробкою з дерева чи іншими засобами. Найшвидше це зробити за допомогою будівельної пінки. Натомість якщо ви оберете варіант вирізаної з пенька пробки, не забудьте якось її зафіксувати (можна вкрутити в просвердлений в трубі отвір фіксуючий болт чи вбити цвях, або ж погнути корпус труби ударами важкого молотка). Пізніше пробка розмокне і взагалі її дістати буде неможливо.

***

Методів охорони природи значно більше, ніж ми всі можемо уявити. Щодня, охороняючи залишки Дикого, ми відкриваємо нові і нові методи як це можна робити. Існуючі методики вдосконалюються і адаптуються під нові умови. Тому щодня виникає щось нове. Просимо вас, надсилайте нам все, що може стосуватись теми цієї книжки, правки і доповнення до неї і вже через рік вона стане на стільки більшою, на скільки ми всі зможемо це зробити. Ми плануємо видавати новий наклад щоліта. Хочеться вірити, що кожного наступного разу вона змінюватиметься на стільки, що важко буде впізнати.

І на останок ми ні до чого вас не закликаємо. А відтак, ми не несем жодної відповідальності за вас і за ваші вчинки.

Єдине до чого ми дійсно хочемо вас закликати – не забувайте:

„ Жодних компромісів в справі захисту Матері-Землі! ”

Література:

1.Василюк Алексей. Из опыта экотажа.// Материалы Первой Международной конференции по дикой природе «Трибуна-10». 2004, 132 с.

2 Ecodefense: a field guide to monkeywrenching, second edition. Edited by Dave Foreman and Bill Haywood. Forward! by Edward Abbey. A Ned Ludd Book, Tucson, Arizona, 1990, 311 p.

3.Дейв Формен. И c поведь эковоина. КЕКЦ. Серия: Охрана дикой природы. Вып.28. 2002.156 с.

4. Рик Скарс. Эковоины. Радикальное движение в защиту природы. Серия: Охрана дикой природы. Вып.26, 2002, 144 с.

5.Степан Жабка. Афини у старому місті. – 2006. – 160 с.

6. Зеленые зоны в Санкт-Петербурге. Эком. Санкт-Петербург, 2003. – 46 с.

7. Официальный сайт общественной организации «Эком». http://www.ecominfo.spb.ru/for_press/index.php?id=170

8. Эдвард Эбби. Банда гаечного ключа. КЕКЦ, Серия: Охрана дикой природы. Вып.32, 2003. 240 с.

9. O'Hara C. The philosophy of punk: More than noise. London; San Francisco; Edinburgh: AK Press, 1999.

10. Василюк Олексій,Андрос Олег, Борисенко Катерина, Шевченко Наталя, Парнікоза Іван. ОХОРОНА ПРИРОДИ У МІСТІ. Теорія, практичні поради, методичні рекомендації, менеджмент. Матеріали Школи Молодого Природоохоронця. (серпень, 2007, НПП «Гомільшанські ліси»).

Всі графічні малюнки взяті з оригінального видання Ecodefense: a field guide to monkeywrenching. Фотографії зібрані власноруч авторським колективом.

Дата добавления: 2015-08-18