Шлагбауми.

Мова йде про невеликі шлагбауми, що перекривають дороги на в'їздах у заповідні й інші об'єкти природи. З іншого боку, ці поради можна застосувати для шлагбаумів, розміщених на прохідних підприємств і установ.

Якщо шлагбаум, як це часто буває, закритий на замок (звичайно використається ланцюг, яким шлагбаум примотується до стовпа на протилежній стороні дороги або змотуються дві «половинки» шлагбауму, встановлені на узбіччі одна напроти іншої. Ланцюг замикають навісним замком.), поверх них можна повісити свій ланцюг і свій замок. Ланцюг потрібно брати товстий, такий, щоб замок можна було продягнути безпосередньо через його ланку і, бажано, із завареними кільцями, які не можна розігнути. Замок використовують із цільним литим корпусом, якому не можна розбити молотком і товстим обідом, який ніхто не захоче пиляти пилкою. Річ у тому, що замок і шлагбаум у лісі говорить про те, що в когось є від нього ключ, у когось, хто хоче бути власником цієї ділянки лісу. Якщо можливості для використання такого методу немає (ви звичайно не носите із собою ланцюги й коморні замки), можна зіпсувати наявний замок. У ньому можна обламати старий ключ або залити в його шпару розплавлений свинець (олово). З підручних матеріалів можна використати поліетиленовий пакет, що легко розплавити (для цього досить запалити його край), і закупорити ним отвір у замку.] (1)

І ще, перейшовши лісовий струмок по гілках, не забудьте розібрати після себе переправу J.

3.5.ПЕРЕКОПУВАННЯ ДОРІГ.

В заповідній справі перекопування доріг широко практикується, як найпростіший спосіб перешкодити несанкціонованому в’їзду відпочиваючих і браконьєрів до заповідного об’єкту. Ми ж пропонуємо використовувати перекопування доріг по відношенню не тільки до заповідних об’єктів, а і до інших ділянок природи. Крім того, ми можемо засвідчити, що у сповідуваній нами „ допомозі заповідним об’єктам без відома адміністрації ”, перекопування доріг стає чи не основним напрямком роботи.

Як правило, перекопуються вузькі місця доріг, де виключається об’їзд дороги. Це може бути рівчак, проїзд між двома деревами, валами, між чагарників. Як правило, дороги перекопують поперек. В такому випадку перекопувати необхідно широкими канавами, які виключать можливість засипати вашу траншею, або перекласти її чимось для того, щоб проїхати поверх перешкоди. Для цієї цілі землю, отриману при копанні траншеї розкидають на велику відстань, стінки траншеї роблять пологими, щоб земля не обсипалась і не змивалась дощем. В радіусі до 100 м відносять куди подалі усі гілки і колоди, що можуть бути використані для перекривання траншеї. Стінки канави роблять похилими – тоді їх буд важко засипати.

Проте є альтернативний варіант. У вузькому місці дороги викопують дві траншеї в коліях. Оскільки вони є поздовжніми, їх доволі складно перекласти гілками, дошками і колодами так, щоб можна було нормально проїхати. Ця методика була вдало відпрацьована білоруськими природоохоронцями.

3.6. РУЙНУВАННЯ МОСТІВ

Особливо вразливі дерев'яні мости. Вони можуть бути спалені або зашиповані. Щоб вдало підпалити міст, потрібно навалити сухий матеріал (колоди, гілки) на несучі опори моста й підпалити це за допомогою бензину.

3.7. ВИРИВАННЯ ГЕОДЕЗИЧНОЇ ТА ІНШОЇ РОЗМІТКИ

Цей метод є чи не візитною карткою західного екотажного руху. У нас він малопоширений, адже не так часто в Україні серед лісу розмічають нові дороги і не так часто проводять геологічні вишукування. Значно частіше розмічають ділянки під встановлення парканів або під будівництво будинків. Відтягти реалізацію таких проектів інколи буває буквально стратегічно важливо. [Якщо виривати кілки регулярно, то з’являється свого роду стримуючий фактор. Саме по собі руйнування розмітки не зупинить будівельного чи гірничого проекту, проте може достатньо на довго затягти його початок, щоб ви змогли іншими методами перешкодити йому. Та і вартість проекту дещо зросте.

Коли вам трапляються кілки в бездоріжній місцевості, більш ніж імовірно, що вони значать заплановану дорогу. Дорога як така – перший крок будь-якого освоєння природи. Коли вже є дорога, вона потягне за собою і всі інші можливі напасті: лісозаготівля, добувна промисловість, будівництво і, в першу чергу – рекреація.

Зрозуміло, що всі кілки треба виривати. Проте, поміркована діяльність по вириванню кілків потребує не лише їх безпосереднього вилучення з землі, а і переміщення всіх інших знаків. Не лишайте підказок, що полегшать в майбутньому роботу по повторному встановленню кілків. З собою треба носити великий рюкзак або сумку для кілків, адже вони дуже швидко накопичуються. Вирвавши кілок, відразу ховайте його в сумку. Кілків так багато, що ви не зможете нести їх з ділянки навіть меншої за 2 км. якщо є умови, то кілки періодично спалюють. Якщо це по якимось причинам неможливо, кілки ховають десь подалі від лінії дороги, попередньо зламавши.](2) Ясно, що в умовах знищення розмітки будівництва десь в парку серед міста, ви не матимете умов спалити кілки. Киньте їх в каналізацію або водостік. Хай пробачать друзі-дігггери, та при всій повазі до них, це буде найефективніше. Втім, можна скористатись і урною. Ніде не лишайте відбитків пальців, особливо це стосується мішків для сміття, які ви можете використати для складування кілків.

Таким чином, гарна робота з вашого боку значитиме для тих, хто кілки встановлював, що все треба починати з початку. Так, не в усі місяці є умови для встановлення кілків, та і робітники після виконання цієї роботи можуть бути зайняті чимось іншим. Повторне встановлення можуть перенести на наступний рік. До того часу ви вже встигнете ретельно підготуватись до опору.

Близьким до питання розмітки є і питання інших геодезичних прибамбасів. Наприклад спеціальними прапорцями може бути позначено місце розташування сейсмографічної апаратури. [Серед інших трюків, що використовують пошукачі, особливе місце займають вибухові роботи. Щоб створити в землі відлуння, яке вловлять геофони, на землі або в спеціально просвердлених отворах розміщують заряди вибухової речовини. Вони не дуже шкодять ландшафту, проте мають не найкращі відгуки тварин, що живуть навколо. Якщо якось натрапите на сейсмографічне обладнання в горах або іншій безлюдній місцевості, є кілька недорогих і простих способів не на жарт пошкодити його і казково засмутити по шукачів. При собі треба мати кілька тюбиків клею „суперцемент” і коробку булавок.

Увіткніть по 2-3 булавки прямо в кабелі, які сейсмографи використовують для з’єднання віддалених кабелів (до 3 км) з основною апаратурою. Потім згибайте булавки доти, поки не зламаєте голівки – їх буде важко видалити і просто нереально знайти. Булавки замкнуть проводку в кабелі, зробивши його геть непотрібним. Потім знайдіть кінці кабеля (місця з’єднання розташовані на відстані 25-100 метрів). Відкрийте кришку з’єднання відкруткою, всередині будуть вилки з розйомами. Полийте їх клеєм і ідіть геть.] (2)

Самі по собі по шукачі – не велика біда. Проте те, що вони принесуть із собою – шахти, свердловини, електростанції, греблі – інша справа.

3.8. БОРОТЬБА ІЗ ЗБОРОМ БЕРЕЗОВОГО СОКУ.

Класичним промислом в Україні є збір березового соку. Для цього навесні травмують (просвердлюють або навіть надрубують) стовбури беріз. В утворений отвір вставляють гілочку або пластикову трубочку і ставлять біля дерева пляшку. По гілочці березовий сік стікає в пляшку. Не говорячи вже про те, що пляшки інколи забувають забрати (а після дощу, який потрапив в сік взагалі відмовляються йти по них), дерева явно не у захваті від збору з них соку. Зарубки як правило навіть не закупорюють і сік тече аж поки не припиняється його активний рух. Дерева виснажуються і вкорочують собі віку.

Для боротьби із цим, дірочки слід заткнути гілочкою і замазати землею. Якщо ви спеціально виходите на акцію саботування збору березового соку, можна запастись фарбою або садовим клеєм.

Дата добавления: 2015-08-18