Навчання

Найважливішим засобом освіти й виховання є навчання - процес передачі й активного засвоєння знань, умінь і навичок, а також способів пізнавальної діяльності, необхідних для здійснення безперервної освіти людини. Процес навчання є двостороннім, таким, що включає як пов'язані частини цілого: викладання — діяльність педагога з передачі знань і керівництва самостійною роботою учнів і діяльність учнів з активного оволодіння системою знань, умінь і навиків — навчання. Педагогіка входить у систему наук, які вивчають людину, людське суспільство, умови його існування (філософія, етика, естетика, психологія, політекономія, соціологія, історія, анатомія, фізіологія, медицина та ін.), і використовує їх теоретичні положення, дослідницькі методи (зокрема математичної статистики і кібернетики), а також результати конкретних досліджень.

4. Система педагогічних наук і зв'язок педагогіки з інишими науками

Розвиваючись, всяка наука збагачує свою теорію, наповнюється новим змістом і здійснює диференціацію своїх досліджень. Цей процес торкнувся і педагогіки. В даний час поняттям «педагогіка» позначається ціла система педагогічних наук..

Педагогіка поділяється на ряд самостійних педагогічних дисциплін:
1. загальна педагогіка, досліджує основні закономірності виховання людини; розкриває сутність, цілі, завдання та закономірності виховання, його роль в житті суспільства і розвитку особистості, процес освіти і навчання.
2. вікова педагогіка, що вивчає особливості виховання людей на різних етапах вікового розвитку
3. спеціальна педагогіка - дефектологія, що вивчає особливості розвитку, навчання і виховання аномальних дітей. Яка в свою чергу розпадається на ряд галузей: питаннями виховання і навчання глухонімих і глухих дітей займається сурдопедагогіка, сліпих і слабозорих - тифлопедагогіка, розумово відсталих - олігофренопедагогіка, дітей з розладами мови при нормальному слуху - логопедія;
4. Приватна методика, досліджує специфіку застосування загальних закономірностей навчання до викладання певного предмета (іноземної мови, математики, біології, фізики, хімії та ін);
5. історія педагогіки, що вивчає розвиток педагогічних ідей і практики виховання в різні історичні епохи.
Інтенсивно розвиваються, як самостійні, такі галузі педагогічної науки, як педагогіка профтехосвіти, педагогіка вищої школи, військова педагогіка, виправно-трудова педагогіка. Складаються такі частини педагогіки, як школоведения, педагогіка сімейного виховання, педагогіка дитячих та юнацьких організацій, педагогіка культурно-освітньої роботи.

Зв'язок з іншими науками
Процес різнобічного взаємопроникнення наук, розвиток комплексного вивчення педагогічних явищ об'єктивно вимагають органічного зв'язку педагогіки з іншими науками. Педагогіка розвивається, зміцнюючи і вдосконалюючи свої зв'язки з філософією, соціологією, етикою, естетикою, психологією, анатомією і фізіологією людини, гігієною, етнографією, математикою, кібернетикою та ін
У тісних взаєминах педагогіка перебуває з загальної, вікової та педагогічної психологією. Психологія розкриває закономірності психічного розвитку людей в різні вікові періоди, механізм змін психіки під впливом навчання і виховання. Ідеї її широко використовуються при розробці організації пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Розвинена зв'язок педагогіки з соціальною психологією, яка вивчає взаємовідносини, почуття, настрої, думки, оцінки, риси характеру й особливості психічного складу людей, що знаходяться в різних соціальних умовах.
Виключно цінними знаннями про природу фізичного розвитку людини, педагогіку озброює загальна та вікова фізіологія, складова природничо основу навчання і виховання. Вивчення условнорефлекторной діяльності допомагають розкривати наукові основи тих змін, які відбуваються в людині під впливом зовнішніх впливів і пов'язані з формуванням умінь, навичок і звичок.
Нові, додаткові можливості для дослідження процесів навчання і виховання перед педагогікою відкриває швидко розвивається галузь знання, яка отримала назву теорії управління. Виникнувши в системі суспільних наук, вона використовує досягнення кібернетики, яка розкрила найбільш загальні закономірності управління складними динамічними системами. При цьому, однак, треба мати на увазі, що кібернетика вивчає процеси управління безвідносно до якісної природі самоврядних систем; виховання ж являє собою систему, що володіє глибокою якісною специфікою, своїми специфічними закономірностями, які кібернетиці недоступні.
Самостійність будь-якої науки полягає не в тому, користується вона або не користується даними інших наук. Радянська педагогіка використовує матеріали і дані суміжних наук для вирішення своїх завдань, на основі суворого відбору та виявлення меж їх застосування.
Отже педагогічна наука - це згусток багатовікового досвіду навчання та виховання підростаючих поколінь. Педагогічна наука - це результат багаторічних досліджень закономірностей формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості. Знання педагогічної науки допомагає в кожному конкретному випадку обирати оптимальні педагогічні рішення.
Давня суперечка про те, що таке педагогіка - наука чи мистецтво, розбивається об практику. Випробування практикою підтверджує багато разів: без глибокого знання науки виховання не розвивається мистецтво виховувати. Знання закономірностей навчання і виховання, оволодіння методами педагогічного процесу - основа учительського майстерності. До засвоєнню педагогіки треба підходити як до науково - пізнавальної діяльності, на базі якої може і має розвиватися педагогічне мистецтво як невід'ємний елемент педагогічної діяльності. А педагогом може бути далеко не кожен. Це має бути людина має покликання, заклик, внутрішнє усвідомлення того, що це його шлях - шлях пошуку, постійного неспокою, шлях сумнівів незвичайною вимогливості до себе, шлях наполегливої, щоденної праці.

5. Метод науково-педагогічного дослідження

Метод науково-педагогічного дослідження — шлях вивчення й опанування складними психолого-педагогічними процесами фор­мування особистості, встановлення об'єктивної закономірності ви­ховання і навчання.

Організовуючи дослідження, необхідно оптимально поєднувати комплекс методів, дбаючи, щоб таке поєднан­ня забезпечило отримання різнобічних відомостей про розвиток особистості, колективу або іншого об'єкта вихо­вання чи навчання.

Отже, метод - певний систематизований комплекс прийомів, процедур, які застосовуються дослідником для досягнення поставленої мети.

Метод розглядається також як сукупність прийомів практичного або теоретичного засвоєння педагогічної дійсності.

У педагогічних дослідженнях застосовується, як правило, не один окремий метод, а їх сукупність.

Емпіричні методи, які використовуються для нагромадження фактичного матеріалу за досліджуваною проблемою; вони служать для фіксації явищ, їх опису, виявлення помітних зв’язків між досліджуваними явищами та процесами.

Теоретичні методи - спрямовані на створення теоретичних узагальнень та формулювань закономірностей досліджуваних явищ. Група цих методів включає в себе аналіз та синтез, індукцію та дедукцію, моделювання, узагальнення, формалізацію, абстрагування та ін.

---

Дата добавления: 2015-08-18