Вимоги, на які позовна давність не поширюється 1 страница

Разом з тим слід мати на увазі, що Відповідно до ст. 268 ЦКУ позовна давність не поширюється:

1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;

2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;

3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

4) на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право;

5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

ВСТУП
Лекція 1. Поняття цивільного права(Р.Б.Шишка)
	Поняття та місце в системі права України.
	Функції цивільного права.
	Предмет цивільного права.
	Метод цивільного права.
	Принципи цивільного права.
	Система цивільного права.
	Система курсу цивільне право України Співвідношення цивільного права с другими галузями права Значення цивільного права для органів внутрішніх справ
Лекція 2. Джерела цивільного права(Р.Б.Шишка)
	Поняття та загальна характеристика джерел цивільного права.
	Цивільне законодавство.
2.1	Конституція України як джерело цивільного права
2.2	Цивільний кодекс як основне джерело цивільного права
2.3	Поточне законодавство як джерело цивільного права
2.4	Підзаконні нормативні акти як джерело цивільного права
2.5 2.6.	Застосування цивільного законодавства Аналогія закону и аналогія права
2.7	Договори як джерело цивільного законодавства
2.8	Звичай як джерело цивільного права
2.9	Судова практика
	Дія норм цивільного законодавства
Лекція 3. Цивільне право як наука(Р.Б.Шишка)
	Загальні проблеми наукознавства.
	Поняття науки цивільного права.
	Предмет науки цивільного права.
	Методологія науки цивільного права.
	Методи наукового пізнання цивільної доктрини
Лекція 4. Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн(М.О. Самойлов)
	Вступна частина
	Предмет і система цивільного права зарубіжних країн
	Джерела цивільного права зарубіжних країн
	Класифікація правових систем приватного права
4.1	Романська система цивільного права
4.2	Німецька система цивільного права
4.3	Англосаксонська система цивільного права
4.4	Східноєвропейська система цивільного права
4.5	Центральноєвропейська система цивільного права
	Основні інститути цивільного права зарубіжних країн
Лекція 5. Цивільні правовідносини(Р.Б.Шишка)
	Поняття цивільних правовідносин
	Структура цивільних правовідносин.
	Види цивільних правовідносин
Лекція 6. Підстави виникнення цивільних правовідносин(Р.Б.Шишка, О.Р.Шишка)
	Поняття та особливості юридичних фактів як підстав виникнення цивільних прав
	Види юридичних фактів.
	Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.
	Конкуренція підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Лекція 7. Здійснення захисту цивільних прав та обов'язків (Чапічадзе Я.О)
	Поняття та види цивільних прав та обов'язків.
	Межі здійснення цивільних прав та обов'язків.
	Охорона та захист цивільних прав
	Способи захисту цивільних прав
	Порядок захисту цивільних прав
Лекція 8. Суб’єкти цивільних правовідносин(Р.Б.Шишка)
	Загальні положення про суб’єкти цивільного права.
	Цивільна правоздатність: поняття, зміст, особливість.
	Види правоздатності.
	Цивільна дієздатність.
	Види дієздатності та їх зміст:
5.1	Часткова дієздатність;
5.2	Неповна цивільна дієздатність;
5.3	Повна цивільна дієздатність;
5.4	Обмежена дієздатність;
5.5	Визнання фізичної особи недієздатною.
Лекція 9. Індивідуалізація фізичної особи як учасника цивільних правовідносин(Шишка Р.Б.)
	Поняття та правове значення індивідуалізації фізичної особи.
	Ім’я фізичної особи та її значення.
	Місце проживання фізичної особи.
	Інші ознаки індивідуалізації фізичної особи
	Визнання особи безвісно відсутньою.
	Оголошення фізичної особи померлою
	Фізична особа як підприємець
	Акти цивільного стану
Лекція 10. Опіка і піклування.(Шишка Р.Б., Кройтор В.А.)
	Сутність інститутів опіки і піклування та їх призначення.
	Поняття опіки і піклування та їх види.
	Органи опіки і піклування.
	Встановлення опіки і піклування.
	Зміст опіки і піклування.
	Звільнення опікуна та піклувальника та припинення опіки.
Лекція 11. Загальні положення про юридичні особи(Мічурін Є.О.)
	Поняття та ознаки юридичної особи. (разом з Р.Б.Шишкою)
	Доктрина юридичної особи.
	Правосуб’єктність юридичної особи.
	Види юридичних осіб. (разом із Р.Б.Шишкою)
	Організаційно - правові форми юридичних осіб.
	Філії та представництва юридичної особи.
Лекція 12. Індивідуалізація юридичних осіб.(Мічурін Є.О.)
	Поняття індивідуалізації юридичних осіб та її правове значення. (Шишка Р.Б., Мавліханова Р.В.)
	Найменування юридичної особи.
	Місцезнаходження юридичної особи.
	Рахунки юридичної особи. (Шишка Р.Б.)
	Печатка юридичної особи.
	Індивідуальні ознаки комерційних юридичних осіб
Лекція 13. Створення юридичних осіб(Мічурін Є.О.)
	Стадії створення юридичних осіб. (Шишка Р.Б.)
	Порядок створення юридичних осіб
	Розробка та прийняття засновницьких документів. Вимоги до засновницьких документів
	Реєстрація (перереєстрація) юридичних осіб
Лекція 14. Припинення юридичних осіб. (Мічурін Є.О.)
	Загальні положення про припинення юридичних осіб.
	Злиття, приєднання та поділ юридичної особи
	Перетворення та виділ юридичної особи
	Підстави для припинення юридичних осіб
	Порядок припинення юридичних осіб. Особливості банкрутства юридичних осіб
	Банкрутство юридичних осіб
	Порушення провадження у справі про банкрутство
	Задоволення вимог кредиторів при ліквідації юридичних осіб
Лекція 15. Юридичні особи приватного права(Мічурін Є. О.)
	Поняття юридичних осіб приватного права
	Майно юридичних осіб приватного права
	Правосуб’єктність юридичних осіб приватного права
	Об’єднання юридичних осіб приватного права
Лекція 16. Об’єднання фізичних осіб як юридичні особи(Мандрика Л.М.)
	Поняття об’єднання громадян та їх значення.
	Види об’єднань громадян і їх місце в системі юридичних осіб.
	Правосуб’єктність об’єднань громадян.
	Політичні партії як юридичні особи.
	Професійні спілки як юридичні особи.
	Інші об’єднання громадян.
Лекція 17. Юридичні особи публічного права(Мічурін Є.О.)
	Поняття юридичних осіб публічного права
	Види юридичних осіб публічного права
	Майно юридичних осіб публічного права
	Правосуб’єктність юридичних осіб публічного права
	Держава як учасник цивільних правовідносин
	Специфіка АРК і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб публічного права, їх правосуб’єктність.
	Майно органів місцевого самоврядування
	Управління комунальними юридичними особами
Лекція 18. Об’єкти цивільного права (Л.В. Красицька)
	Загальне поняття про об'єкти цивільних прав
	Види об’єктів цивільного права.
	Особисті немайнові права як об’єкти цивільних прав (разом з Р.Б.Шишкою)
	Речі як об’єкти цивільного права.
	Класифікація речей.
	Інші об’єкти цивільного права. (Р.Б.Шишка)
Лекція 19. Гроші та цінні папери як об‘єкти цивільних прав(Мандрила Л.М.)
	Гроші як об‘єкти цивільних прав (разом з Р.Б.Шишкою)
	Цінні папери як об‘єкти цивільних прав.
2.1	Поняття, значення та ознаки цінних паперів.
2.2	Види цінних паперів.
2.3	Характеристика окремих видів цінних паперів.
Лекція 20. Інформація як об’єкт цивільного права(Петров Є.В. Шишка О.Р.)
	Поняття та ознаки інформації. (Петров Є.В.)
	Види інформації як об’єкта цивільних правовідносин (Петров Є.В.
	Реклама як об’єкт цивільного права. (Шишка О.Р.)
	Види реклами. (Шишка О.Р.)
Лекція 21. Правочини у цивільному праві(О.Л. Зайцев)
	Поняття та ознаки правочинів.
	Класифікація (види) право чинів (разом з Р.Б.Шишкою)
	Способи вираження волі в правочинах
	Форма правочинів.
	Умови дійсності правочинів
Лекція 22. Недійсні правочини(Зайцев О.Л.)
	Поняття та ознаки недійсних правочинів.
	Види недійсних правочинів.
	Порядок і наслідки визнання правочину недійсними
Лекція 23. Представництво у цивільному праві.(Бандурка І.В., Шишка Р.Б.)
	Поняття та значення представництва.
	Структура відносин при представництві.
	Підстави виникнення та види представництва
	Повноваження представника.
Лекція 24. Довіреність у цивільному праві(Р.Б.Шишка)
	Довіреність: поняття значення та реквізити.
	Види довіреності.
	Форма та строк довіреності
	Припинення довіреності.
Лекція 25. Строки у цивільному праві.(Р.Б.Шишка)
	Поняття строків і термінів та їх правове значення.
	Види строків у цивільному праві та їх характеристика.
	Обчислення строків
Лекція 26. Позовна давність у цивільному праві України(Смотров О.)
	Поняття та правове значення позовної давності.
	Види строків позовної давності.
	Перебіг строків позовної давності.
	Наслідки перебігу строків позовної давності
	Вимоги на які позовна давність не поширюється.

Правові системи 45 афро-азійсьских держав (від Марокко до

Індонезії) регулюють відносини на основі мусульманської правової системи. Більше 80% населення цих країн мусульмани, який а ислам

Проголошено державною релігією. Відповідно й основним джерелом права в цих країнах є релігійні канони та писангня: Сунна, Коран и т.д.

Мусульманское право как система склалось ще в VII-X вв. в

Арабському Хамефаті. Його зміст зумовлено ісламом, зокрема правила поведінки віруючих та покараннях (зазвичай релігійного спрямування) за їх невиконання. Мусульманскоеправо распространяется только на мусульман. Но все равно, даже в техстранах, где мусульмане есть основной частью населения, онодополняется законами и обычаями, кодифициpуется и модифицируется всвязи с возникающими новыми общественными отношениями. Вследствиеэтого выполняется религиозное мусульманское право и правомусульманских государств.

В 1869-1877 гг. в качестве гражданского кодекса Османской империи

была издана Аль-Маджала. Она также действовала на территории Турции до1926 г., Ливана до 1932 г., Сирии до 1949., Ирака до 1951 г. Сейчас еедействие частично сохранилось в Иордании, Израиле, на Кипре.

"Во второй половине XIX века в мусульманских странах были применяемы уголовные, торговые, процессуальные и другие законодательства, частично на основе рецепции права западноевропейских

стран. Мусульманское право играло роль регулятора семейных,

наследственных и некоторых других отношений".я51

Отличительной чертой мусульманского права является то, что оно

представляет собой одну из многих сторон религии ислама, которая

устанавливает определенные правила и объект верования, а также

указывает верующим на то, что можно делать, а что нельзя. Так

называемый путь следования ("Шар" или "Шариат") и состовляет самомусульманское право, а оно-то уже и диктует мусульманину правила

повдения в соответсвии с религией.

"В основе мусульманского права лежит четыре источника:

1) Священная книга Коран, состоящяая из высказываний Аллаха, об-

ращенных к последнему из его пророков и посланцев Магомету;

2) Сунна - сборник тардиционных правил, касающихся действий и

высказываний Магомета, воспроизведенных целым рядом посредников;

3) Иджма - конкретизация положений Корана в изложении крупынх ученых-мусульманистов;

4) Кияс - рассуждение по аналогии о тех явлениях жизни мусульман,

которые не охватыавются предидущими источниками мусульманского права. Таким суждениям предается законный, общественный характер"я52

Интересным фактом является то, что нормы шариата выполняются

населением мусульманских стран и воспринимаются как обязательные правила поведения. Интересно также и то, что "мусульманское правовое развитие арабских стран осущетсвляется прежде всего через правовуюидеологию и писхологию... Сфера мусульманского права, какидеологического фактора оказывается значительно шире, нежели рамки

применения его конкретных нормативных предписаний".я53

С самого начала ислам определял не только религиозный ритуал,

догматические и культовые особенности, но социальные институты, формысобственности, особеннности права, философии, политического

устройства, этики, морали и соцальной психологии, хотя духовная

сторона стяла все же на первом месте. В отличии от христианства,

которое отделилось от государства еще XVI-XVII веках после буржуазныхреволюций, ислам и по сей день является государственной религией.

Ислам как система общественно-религиозных взглядов соединяет в себеэлементы: религиозный культ и свод духовно-этических определений;

система норм, регулирующих социально-экономическую структуру общества;общие принципы государственного устройства.

В странах с мусульманским правом конституция не считается основнымзаконом, а эту роль играет Коран, Сунна, принципы консенсуса(Иджма)и аналогии (Кияс). Мусульманские юристы и богословы считают, чторегулированию норм Корана и шариата подлежат как религиозная, так и

этическая стороны общественной жизни, отношения граждан как междусобой, так и с государством. Они также утверждают, что эти нормы,

освещенные волей Аллаха, гораздо сильнее по своему действию, чем

конституционные нормы, написанные человеком. С этим как раз и связаното, что в Саудовской Аравии нет писанной конституции, а ее местозанимает Коран.

Еще со времен зарождения у мусульман средневековой

государственности в ее основе лежат два главных принципа:

совещательность (шурс, когда правители принимают решения коллективно),и суверенитет шариатских законов. "Принцип совещательности, заложенный в Коране, не получил своего юридического закрепления в институтахсредневекового государства, а потому и не приобрел обязательногохарактера. Что касается соблюдения шариатских норм или "божественного"законодательства, то это всегда являлось непременным условиемлегитимизма любой государственной власти"я5 1

Все граждане мусульманских государств имеют одинаковые права в

выборах правителя, но основным принципом выборов является принцип "достойных представителей", то есть выборы - это идеал "особенно одаренных". Только "охлюль-хальваль-акад" или особая категория знатных в праве советовать правителям и решать, является ли их политика законной по отношению к норам шариата. Законотворческая функция этой гуппы заключается в том, что они выносят решения о соответствии законов главы государства, постановлений правительства и иных нормативных актов принципам шариата. Их деятельность схожа с

деятельность государственного Совета во Франции, Верховного Суда в США, в функции которых входит конституционный надзор.

Конституционные принципы в мусульманских государствах начали складываться во время англофранцузской колонизации, а именно в 1861 была издана беем Туниса первая конституция.

Сейчас идет период кодификации мусульманского права во многих

странах, среди них Пакистан, Индонезия, а в Турции с 1926 г. вообще от

него отказались. Во многих государствах мусульманское право

конституционно считается основой законодательства. Оно применяется по многим вопросам, но особенно в гражданских отношениях, до сих пор

сохраняются шариатские суды. В некоторых странах Центральной и

Восточной Африки мусульманское право используется как обычное право. Хотя мусульманское право и оказывает огромное влияние на правовые системы мусульманских государств, но все равно сейчас наблюдается тенденция к применению таких источников права как правовой обычай и нормативно-правовой акт или законодательство. Практически во всех мусульманских стpанах влияние мусульманского права ограничивается брачно-семейными и примыкающими к ним отношениями, то есть теми, которые входят в понятие "личный статус". Египет был первым государством, которое отказалось еще в конце XIX века от мусульманского права, как от единственного источника права. В качестве примера можно еще привести Саудовскую Аравию, которая считается

страной традиционного ислама. Даже здесь все больше применяются в судопроизводстве и законодательстве "двойные стандарты", а в коммерческом праве приоритет уже отдается "англоамериканскому" праву.

Рассматривая и характеризую социально-политический строй и

правовые системы африканских государств, необходимо сначала учестьособенности обычно-правовых элементов, их разнообразие и сложность,так как они содержаться в экономике, политике и праве этих стран.

Хотя страны Африканского континента и были очень долгое время

колониями более сильных государств, которые навязывали свои правовыесистемы, но несмотря на это сохранились и местные правовые обычаи ирелигиозно юридические нормы. Во многих странах пересматриваютсяколониальные законодательства, чтобы найти необходимые условия длядальнейшего развития. Прежде всего это касается конституционногозаконодательства. Но все равно еще до сих пор действуют многие актыколониального периода.

Одной из самых характерных черт, присущих праву африканских

государств, является их неоднородность. Кроме того, что здесь

действует колониальное законодательство, огромное влияние оказывает инациональное право, а в некоторых странах и довольно-таки обширная система религиозно правовых норм, которая регулирует в основномгражданские и брачно-семейные отношения. В конце концов, почти везде распространен правовой обычай, регулирующий отношения характерные для родоплеменной организации общества и феодализма.

Среди условий, которые оказали влияние на то, что социальные

обычаи переросли в правовые, главными являются сила привычки,

внутренняя необходимость следовать этим обычаям, насильное

принуждение, принадлежность к определенному племени, роду, полу и возрасту, развитие патриархально-феодальных отношений, укрепление

власти родоплеменной знати, утверждение в обычаях имущественного и социального неравенства. Но самым главным фактором стало образование

государств, когда обычаи получили санкцию уже со стороны

государственной власти, а, следовательно, окончательно приобрели

правовую форму.

"В африканских государствах в доколониальный период суде не был

еще обособлен в специальный орган и его роль была условной в роли

общества. Африканцы свободно пользовались своими правами и в

соответствии с обычным правом судебный процесс не был детально

регламентирован правилами судопроизводства, он отличался

неформальностью"я51я0 Прав всегда был более богатый и знатный.

В связи с колониальными завоеваниями и внедрением английского

права, насильственной трансформацией обычаев в правовую форму, обычное право Африки изменилось, развилось и эволюционировало.

"В так называемых туземных судах не было проблемы установления

обычного права и судьи хорошо его знали"я52я0 Несмотря на то, что провозглашено всеобщее равенство перед судом, все равно решениея5 я0суда определяется по социальному положению физического лица, которое определяется по признакам расы, происхождения, пола и т.д.

В правовых системах африканских государств переплетаются и

органически сосуществуют три вида права: общетерриториальное,

религиозное и обычное. Как раз эта целостность и органичность и

является очень интересной особенностью этих правовых систем. Но в

настоящее время значение обычного права уменьшается и повышается значение общетерриториального права. Унифицируясь, обычное право становиться писаным правом и, наконец, объединяется с общетерриториальным.

Некоторые отрасли права, как, например, право собственности,

результируются как нормами обычного права, так и нормами колоніального происхождения. В Танзании многие нормы обязательного права английского происхождения не воспринимаются людьми, т.к. они идут в несоответствии с местным правом.

Взгляды населения Африканского континента в основном

сформировались на таких традиционных институтах, как религия, мораль, обычай.

Алексеев С.С. относит обычное право Африки к религиозно-общинным юридическим системам. Он пишет, что "они существуют в традиционно-достойном виде, находясь в состоянии, которое регулируется

формами - религиозными, обычно-общинными и другими".

В соответствии с этим правовые системы имеют облик

нормативно-догматизированных, традиционных, и в массовом правовом

сознании проявляющихся в качестве таких, где основная регулирующая сила - религиозное учение: догма веры, непогрешимость традиций.

Перед нами, в сущности, застывшая во времени предыстория права,

системы социального регулирования, которое в силу своих особых

экономических, политических, духовно-правовых условий получают однобокое, негармоничное развитие с известным приоритетом таких регулирующих форм, как религия, традиции, обычаи и др."я51

Индусское право составляет систему религиознотрадиционной семьи и является древнейшим в мире. Это не право Индии, а право общины,

которая в Индии, Пакистане, Бирме, Сингапуре и Малайзии, а также в

странах на восточном побережье Африки, преимущественно в Танзании, Уганде, Кении, исповедующей индуизм. Как и ислам, индуизм обязывает своих последователей помимо принятия на веру определенных религиозных догм и к определенному миропониманию.

Дата добавления: 2015-08-18