Інші об’єкти цивільних прав

До інших об’єктів цивільних прав, що вказані у ст. 179 ЦКУ відносяться майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нема матеріальні блага. Оскільки деяким з них присвячені окремі лекції, ми розглянемо лише ті, які спеціально не розкриваються.

Майнові права як об’єкт цивільного права лише згадуються у ст. 179 ЦКУ і подальшого свого розвитку і позитивного змісту, на жаль, не отримали. Між тим вони все більше стають об’єктом правовідносин: прав інтелектуальної власності, корпоративного права, заставного права тощо.

Сутність цих прав полягає у можливості здійснити самостійно або вимагати від зобов’язаних осіб дій майнового характеру.

Під майновими правами в юридичній літературі визнаються: права, що прямо або опосередкова пов’язані з речами[296] чи майном[297]; майнові права, об’єктом володіння яких є майно, тобто речі та чужі дії[298]; права які мають своїм об’єктом різноманітні мінові цінності[299]; права, здатні передаватися від однієї особи до іншої, і які при цьому мають об’єктивну цінність, здебільше грошову оцінку[300].

Майнові права інтелектуальної власності полягають у можливості автора або іншого володільця цих прав самому використовувати переваги результату творчої діяльності у своїй підприємницькій діяльності, надати таке право іншим особам, чи заборонити використання, а також інші правомочності.

Корпоративні майнові права полягають у праві отримання від внеску доходу (процентів чи дивідендів), передати свою частку у господарському товаристві у встановленому порядку іншій особі. Господарське товариство має право прийняти рішення про викуп майнових прав його учасника.

Заставоутримувач праві вимагати реалізації заставленого майна і задоволення за рахунок вирученої від продажу суми своїх майнових вимог до кредитора заставодавця.

Але найбільше це проявляється у майнових правах на чужі речі і зокрема сервітутах (праві обмеженого користування чужою річчю), емфітевзисі та суперфіцію.

Результати робіт – матеріалізовані у результаті людської праці, що можуть проявлятися у створенні нової речі (побудова будинку, пошив костюму), відновленні функціонального призначення речі (ремонт), наданні їй нових властивостей (реконструкція), зовнішнього виду і кращих характеристик (тюнінг). При роботі, по суті є два об’єкти правовідносин: сама робота – підхід до її організації, послідовність та технологія виконання, професіоналізм підходу, дотримання встановлених норм та правил: та її результат.

Послуга – дії чи діяльність, що не має матеріалізованого результату, а проявляється у іншому корисному ефекті: збереження речі, переміщення речі чи пасажира на певну відстань. Послуга характеризується такими властивостями як:

- не зв’язаність із речами як результатом її надання;

- нематеріальність отриманого результату;

- невіддільність результату послуги від діяльності послугонадавача;

- есклюзивність;

- гарантованість досягнення результату;

- співпадання в часі надання та споживання послуги.

Самі послуги мають свої різновиди:фінансові, агентські тощо. Так п.5 ст1 ЗУ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” до фінансової послуги відніс операції з фінансовими ативами, які здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Розрізняють послуги у широкому сенсі і у вузькому. У широкому сенсі полуги – діяльність з обслуговування потреб фізичних чи юридичних осіб.

Результати інтелектуальної, творчої діяльності є підставами виникнення цивільних та інших прав, а також деяких інших прав при кваліфікації декваліфікації, правовій охороні. Результати творчої діяльності мають свою формалізацію і є нематеріальними об’єктами: ідеями, рішеннями, образами, виконавською діяльністю тощо. Ними неможливо володіти фізично як речами. Здебільше об’єктами є майнові права на результати творчої діяльності.

Права вимог – особливий об’єкт цивільних прав, що базується на індивідуальному правовому становищі суб’єкта чи зобов’язальному праві. Варто відмітити, що цей напрям в науці цивільного права ще мало досліджений. Проте права вимог все більш частіше стають реальністю.

До прав вимог, що засновані на індивідуальному правовому становищі суб’єкта слід віднести обов’язки держави перед особистістю та зокрема перед громадянином, обов’язки члена сім’ї. У своїй зворотній проекції вони виступають правами вимог управоможених осіб: забезпечити належний рівень захищеності та забезпеченості, виховувати та утримувати дітей, утримувати батьків тощо.

Інформація [301]як об’єкт цивільних правовідносин є теж нематеріальною, і є такою постільки поскільки має певну цінність. Проте варто розрізняти саму інформацію як об’єкти цивільного права та її режим.

Інформаційні відносини регулюються спеціальним законодавством, зокрема ЗУ “Про інформацію”, ЗУ “Про науково-технічну інформацію”, ЗУ “Про рекламу”. Більш детально інформація як об’єкт цивільних прав буде розглянута спеціально.

Документи в умовах ринкової економіки як носії певної інформації чи прав теж стають об’єктом цивільних відносин зокрема в депозитарній діяльності, доказуванні тощо. Вважаємо, що ця проблема є досить актуальною і заслуговує вирішення в законі. Документ має тоді правове значення коли він може бути індивідуалізований стосовно особи яка його склала. Якщо таку індивідуалізацію провести неможливо то такий документ не може стати об’єктом цивільних прав.

Документ, що виходить від фізичної особи повинен посвідчуватися її підписом, а документ юридичної особи посвідчується її печаткою, штампом, вихідним номером. Без цих реквізитів документ не може визнаватися об’єктом у цивільних прав.

Здебільше документи мають субсидіарне значення і посвідчують приналежність прав чи причетність до певних юридичних фактів. Проте вони можуть мати і самостійне правове значення: бути об’єктом депозитарної діяльності тощо.

В позитивному праві розрізняють[302]:

електронні документи – сертифікати, що були сформовані акредитованим центром, електронний реєстр сертифікатів, електронні документи на підставі яких були сформовані, скасовані, блоковані та поновлені сертифікати підписувачів (якщо такий спосіб передбачений регламентом роботи акредитованого центру) список відкликаних сертифікатів;

документи на папері – договори на підстві яких підписувачам надавались послуги електронного цифрового підпису, оригінали документів, що посвідчують фізичних та юридичних осіб – підписувачів, оригінали документів, на підставі яких були сформовані, скасовані. Блоковані та поновлені сертифікати підписувачів, або засвідчені в установленому порядку їх копії, а також засвідчені в установленому порядку копії рішень (ухвал) судів щодо відшкодування збитків, понесених внаслідок неналежного виконання акредитованим центром своїх обов’язків.

З розвитком суспільства техніки і технологій коло об’єктів цивільного права постійно розширюється.

Контрольні питання:

1. Поняття та ознаки об’єкта цивільних прав.

2. Об’єкт цивільних прав та предмет цивільного права.

3. Види об’єктів цивільних прав.

4. Немайнові права як об’єкти цивільних прав.

5. Поняття та ознаки речей як об’єктів цивільних прав.

6. Класифікація речей та її правове значення.

7. Майнові комплекси. Підприємство як об’єкт цивільних прав.

8. Майнові права як об’єкти цивільних прав.

9. Результати робіт як об’єкти цивільних прав.

10. Послуга як об’єкт цивільних прав.

11. Результати інтелектуальної, творчої діяльності як об’єкти цивільних прав.

12. Права вимог як об’єкти цивільних прав.

13. Документи як об’єкти цивільних прав

Лекція 19. Гроші та цінні папери як об‘єкти цивільних прав (Мандрика Л.М., Шишка Р.Б.)

План:

1. Гроші як об‘єкти цивільних прав.

2. Цінні папери як об‘єкти цивільних прав.

2.1. Поняття, значення та ознаки цінних паперів.

2.2. Види цінних паперів.

2.3.. Характеристика окремих видів цінних паперів.

Нормативні акти: ЦК України, КТМУ, ЗУ “Про цінні папери і фондову біржу”, ЗУ “Про Національний Банк України”, ЗУ “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”, ЗУ “Про Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, ЗУ “Про господарські товариства”, ЗУ “Про приватизаційні цінні папери”, Рішення ДКЦПФР про "Правила випуску та обігу фондових деривативів" від 24.06.1997р., Інструкція НБУ про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 29.03.2001 N 135, Проект Цивільного кодексу України. / Українське право. Число 2. – 1996р. Цивільний кодекс України: Коментар.-Х: ТОВ “Одіссей”, 2003. -856с. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. –К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. Ч.1. - 692с.

Література: Ценные бумаги: Учебник / Под ред. В.И. Колесникова, В.С. Торкановского. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 416с., Вексельное право: Учебное пособие./ Под ред. М.В. Вишневского. – М.: Юристь, 1996. – 272с., В.А. Мельник. Ринок цінних паперів. Довідник керівника підприємства. Спеціальний випуск. – К.: А.Л.Д., ВІРА-Р, 1998. – 560с.

Гражданское право: В 2 т. Том 1: Учебник. / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и дополненное. – М.; Изд-во БЕК, 1998. – 816с., Гражданское право. Часть первая: Учебник /Под ред. А.Г. Калпина, А.И. Масляева. – М.: Юристь, 1997. – 472с., Гражданское право. Учебник. Издание 3-е, перераб. и дополненное / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: ПРОСПЕКТ, 1998. – 632с., Деньги. Кредит. Банки: Учебник для вузов. Под ред. проф. В.Е. Жукова. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999. - 622с., Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред Я.М.Шевченко.-Т.1. Загальна частина. К.: Вид. Дім “Ін Юре”, -2003, 520с., Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /О.В.Дзера (кер. авт. кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. –2-е вид., допов. і перероб. - К., Юрінком Інтер, - Кн.1 2004, 736с. Экономика: Учебник / Под ред. доц. А.С. Булатова. 2-е изд., перераб. и дополн. - М.: Издательство БЭК, 1997. – 816с.,

Ключова термінологія: гроші, валюта, валютні цінності, цінні папери, емітент, акція, коносамент, варант, облігації, вексель.

1. Гроші як об‘єкти цивільних прав (разом з Р.Б.Шишкою)

Гроші та цінні папери встали особливим об’єктом цивільного права, що зумовлене їх функціями, способами забезпечення, сферою правового регулювання. Тому вони заслуговують особливого розгляду.

Глава 13 ЦК України одним з різновидів об‘єктів цивільних прав передбачає гроші, і ч. 1 ст. 192 ЦК в якості законного платіжного засобу, обов’язкового до приймання на всій території України визнає гривню як грошову одиницю України. Для забезпечення організації готівкового грошового обігу встановлення номіналів, систем захисту, дизайну грошових знаків, створення, виготовлення та зберігання банкнот і монет здійснюється Національним Банком України, який також здійснює емісію національної валюти та встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют (ст. 33 ЗУ "Про Національний Банк України"). Крім цього, забезпечення стабільності гривні є основною функцією НБУ.

Щоправда, не виключається можливість використання в нашій державі валют інших держав, але у визначених випадках та порядку, що зумовлено необхідністю забезпечення економічної безпеки як складової національної безпеки України.

Розгляд цих об‘єктів варто здійснювати з врахуванням досягнень економічної науки, оскільки сутність, функції, значення та порядок обігу грошей підпадають під об‘єкт вивчення цієї науки, а право закріплює, регулює та охороняє товарно-грошові суспільні відносини.

Економіка сутність грошей зводить до того, що гроші - це специфічний товарний вигляд, з натуральною формою якого пов‘язується суспільна функція всезагального еквіваленту і цю сутність можна звести до єдності трьох властивостей:

· всезагальної безпосередньої обмінюваності;

· кристалізації мінової вартості;

· матеріалізації всезагального робочого часу[303].

О.С. Булатов[304] гроші розглядає як особливий товар, який служить всезагальним еквівалентом, сутність якого знаходить вияв у їх функціях.

І економісти, і правники солідарні в тому, що однією з головних функцій грошей є вартісна функція (гроші як міра вартості), яка полягає в тому, що будь-який товар можна прирівняти до визначеної суми грошей, що дає кількісне співставлення величини вартості товару. Але не самі гроші роблять товари співрозмірними, а кількість затраченої на їх виробництво людської праці, через що формою вираження вартості товару є його ціна.

Так, в цивільному праві при неможливості повернення предмета зобов‘язання чи відшкодування шкоди в натурі допускається можливість повернення вартості втраченого чи пошкодженого товару в грошовому еквіваленті. Моральна шкода, яка носить неоречевлений характер і немає матеріалізованого вираження також може відшкодовуватися в грошовому вимірі, тому можна сказати, що грошима можна погасити будь-який майновий борг, якщо на це немає заборони в законі чи проти цього не заперечує кредитор.

Не менш важливою функцією грошей є їх платіжна функція (гроші як засіб платежу). Гроші (в нашому випадку гривні), являються єдиним законним платіжним засобом на території держави, через що монети і банкноти, незалежно від їх номінальної вартості обов‘язкові до приймання всіма суб‘єктами господарювання на території України. Підтримання платіжної функції національної валюти є одним з основних завдань НБУ, яка реалізується через створення і накопичення золотовалютного фонду України. Гроші, які втратили внаслідок грошової реформи свою платіжну функцію власне перестають бути грошами, але вони залишаються об’єктом цивільних правовідносин у більш вузькій сфері колекціювання. Колекціонери ними обмінюються, продають тощо.

Гроші виконують також обігову функцію (гроші як засіб обігу), яка означає, що гроші виступають таким товаром, який може бути використаним для купівлі будь-якого товару чи послуги, що, безумовно, долає індивідуальні, часові і просторові межі, які характерні для прямого (бартерного) обміну.

Варто відзначити і накопичувальну функцію грошей (гроші як засіб накопичення, збереження та створення скарбів). Маючи тимчасово вільні кошти будь-який суб‘єкт може їх накопичувати і через ринкові механізми перетворювати у капітал, що приносить прибуток. Накопичення грошей може також стати і необхідною умовою регулярного поновлення виробництва.

Функція світових грошей проявляється в тому, що гроші служать всезагальним платіжним засобом і виступають в якості міжнародного платіжного засобу при прямій купівлі-продажу товарів за кордоном. Особливим прикладом прояву цієї функції є введення країнами європейського союзу єдиної грошової одиниці – євро, і взагалі спостерігається тенденція до уніфікації грошей. Проголосивши курс на зближення з європейською спільнотою, рано чи пізно Україна змушена буде приєднатися до встановлених стандартів, і тому цілком не виключена можливість заміни національної валюти України – гривні, на європейську.

Варто відзначити, що гроші, окрім того, що виступають в якості об‘єкта цивільних прав можуть виступати і в якості предмета деяких видів цивільних угод. Так, гроші можуть являтися предметом договорів позики та кредиту (ст. ст. 1046, 1054 ЦК), так як мета цих договорів полягає у строковому, без- чи відплатному користуванні грошовими коштами. Вони є основним предметом неустойки (ст. 551 ЦК), задатку (ст. 570 ЦК), відступного та договору управління майном (в випадках прямої вказівки закону). Сюди ж можна віднести і договори купівлі-продажу іноземної валюти, у яких гроші виступають як особливий товар.

Даючи юридичну характеристику грошам як речам варто сказати, що вони являються споживними, подільними, взаємозамінними речами. Вони визначаються також родовими ознаками, і це пояснюється тим, що властивості грошей визначаються вираженою в них грошовою сумою а не кількістю окремих банкнот чи монет, хоча через нумерацію банкнот гроші підпадають під ознаки речей, визначених індивідуально-визначеними ознаками, оскільки персональний номер кожної із них незалежно від номіналу дає змогу виділити її із ряду тотожних.

Щоправда, характеристику грошей як речей, визначеними індивідуально-визначеними чи родовими ознаками варто здійснювати лише стосовно грошей, які знаходяться в обігу в формі готівки, оскільки саме в цій формі вони мають оречевлене (матеріальне) вираження.

Готівка в більшості випадків використовується для здійснення платежів та розрахунків за участю фізичних осіб, проте розвиток електронних та комунікаційних технологій спричиняє поступове витіснення об‘єму грошової маси і її заміни безготівковою (наприклад введення електронних пластикових карток чи можливості здійснення розрахунків з допомогою стільникового зв‘язку не лише знижує необхідність в готівці, але й суттєво мінімізує ризик викрадення чи іншої втрати грошей). Крім цього причинами, що породжують у світовій економіці тенденцію до зменшення кількості грошей в готівковій формі є те, що:

· безготівкова форма полегшує і прискорює розрахунки між суб‘єктами цивільно-правових відносин;

· безготівкові гроші мають високий ступінь ліквідності, що пояснюється можливістю швидкого надання їм готівкової форми;

· здійснення розрахунків безготівковими грошима дає змогу виявляти, попереджати та припиняти "тіньові" процеси в економіці, а також прослідковувати рух грошових потоків.

Здійснюючи поділ грошей на готівкові та безготівкові варто більш докладно зупинитися на характеристиках кожної з груп.

Готівка може знаходитися в обігу в вигляді металевих монет та паперових купюр (банкнот). Історичною формою металевих грошей були злитки різної форми, у зв‘язку з чим вони поділялися на повноцінні та неповноцінні[305]. Першими вважалися гроші, номінальна вартість яких відповідала вартості благородного металу, який у них містився. У неповноцінних грошах номінальна вартість була вища вартості благородного металу, який входив у їх вміст. У сьогоднішніх умовах металеві гроші виконують функцію розмінних монет і їх склад не містить дорогоцінних металів.

Щоправда, рідкісні, сувенірні, колекційні гроші (паперові банкноти та монети) можуть цінитися достатньо дорого, незважаючи на те, що вони вже не перебувають у обігу чи їх роль як купівельно-платіжного засобу досить низька. Це можна пояснити зокрема тим, що їх ціна формується під впливом попиту та пропозиції, їх рідкісності, оскільки в такому випадку вони розглядаються не як гроші, які виконують властиві їм функції, а як речі, які мають певну цінність (історичну, нумізматичну тощо) і є предметом цивільно-правових договорів на передачу майна у власність.

Може бути і зовсім інша ситуація, коли вартість матеріалу, з якого виготовлений грошовий знак, значно перевищує його номінальну вартість (Напр. НБУ випустив партію колекційних монет номіналом 1 гривня, кожна з яких виготовлена з 1 кілограма золота).

Історично, паперові гроші виникли в якості альтернативи заміни срібних і золотих монет. Але їх суть та значення відрізнялися від суті грошей в сьогоднішньому розумінні. Такі гроші виконували функцію засобу обігу, випускалися для покриття дефіциту державної казни і наділялися державою примусовим курсом. Сьогодні ж готівкові гроші в формі банкнот, які виникли з платіжної функції грошей, випускаються центральним банком держав, є його безстроковим борговим зобов‘язанням і мають державну гарантію.

Даючи юридичну оцінку безготівковим грошам професор Є.А. Суханов зазначав, що безготівкові гроші є не речами, а правами вимоги, через що не можуть вважатися загальнообов‘язковим платіжним засобом. Таку думку він пояснював наявністю обмежень та спеціальної процедури переведення грошей з безготівкової в готівкову форму, ймовірністю ризику неплатоспроможності банку, на депозитному рахунку якого знаходяться гроші, а також тим, що безготівкові гроші можуть включатися в поняття майна і навіть в поняття підприємства як єдиного майнового комплексу[306].

Самі гроші, особливо паперові та віртуальні, мають ідентифікаційні ознаки: номер, серія, емісія (рік випуску), що слугує різним правовим цілям. Наприклад загальна оцінка грошей та платежі здійснюються за їх номіналом, а спеціальна за іншими правовими та фізичними характеристиками: стан зносу купюри. Для пошукових заходів має значення номер та серія купюр[307].

В сучасних умовах поняття безготівкових грошей ототожнюється з поняттям електронних грошей, тобто рахунках комп‘ютерної пам’яті банків, розпорядження якими здійснюється з допомогою спеціальних електронних пристроїв, і електронні гроші новою сходинкою в еволюції світового грошообігу.

Як об’єкти цивільних прав гроші бувають готівкові, безготівкові в тім числі й в електронній формі.

Деякі з них мають обмежене застосування, наприклад одін – індексуюча умовна розрахункова одиниця, яку уповноважений банк визначає на підставі власної методики з урахуванням індексу інфляції, індексу виробників промислової продукції, індексу цін на будівельно-монтажні роботи та інших чинників на розсуд банку, які впливають на визначення вартосі іпотечного зобов’язання (п.13 ст.1 ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про проведення есперименту у житловому будівництві на базі холдингової компанії «Київміськбуд»[308].

Дата добавления: 2015-08-18