Читайте также:
|
|
Геоцентрична система світу (її ще називають Птоломеєвою – за ім’ям видатного давньогрецького філософа і вченого Клавдія Птоломея (II ст. н.е.)) (мал. 2.11), який у своєму трактаті «Велика побудова» докладно описав геоцентричну систему, за якою навколо нерухомої Землі рухаються Місяць, Меркурій, Венера, Сонце, Марс, Юпітер, Сатурн. Ця система панувала протягом античних часів і середньовіччя без суттєвих змін й офіційно визнавалася єдиною правильною системою світобудови. Хоч вона мала суттєві недоліки, проте була важливим кроком у розвитку природознавства, фізики, астрономії.
Суттєвим недоліком геоцентричної системи є складність її застосування для пояснення руху планет. У цій системі відліку рух планет був досить складним, петлеподібним, передбачав навіть зупинку планет та рух у зворотному напрямку. Щоб уникнути цих недоліків, у геоцентричній системі було введено систему епіциклів, за якою планета рухалася по коловій орбіті, центр якої, в свою чергу, описував коло навколо Землі.
Зазначені недоречності можна усунути і значно спростити дослідження руху небесних тіл, якщо розглядати його в геліоцентричній системі (від латинського геліос – Сонце).
Геліоцентрична система відліку – це система світобудови з Сонцем у центрі, навколо якого рухаються всі планети.
Геліоцентричну систему світу ще називають Коперніковою – за ім’ям Миколая Коперніка (1473 – 1543), який у трактаті «Про обертання небесних сфер» описав геліоцентричну систему світу з нерухомим Сонцем у центрі. Навколо Сонця обертаються планети, які можуть мати супутники, як Земля, наприклад, має Місяць.
Копернікова система світу не могла пояснити незмінність напряму земної осі, оскільки автор намагався кінематично описати рух небесних тіл, не розглядаючи питання динаміки. Щоб виправити цю неточність, М. Копернік (2.12) ввів додатковий, третій рух Землі. Планети у цій системі рухалися по колових орбітах, що не повністю відповідало дійсності (тепер відомо, що в Сонячній системі планети рухаються по еліптичних орбітах). Ці неточності не применшують ролі Коперніка в історії науки. З часом система світу удосконалювалася, але й сьогодні саме на геоцентричній системі М. Коперніка ґрунтуються уявлення про будову Сонячної системи (мал. 2.13).
Ще кілька століть після відкриття геліоцентричної системи світу вона офіційно не визнавалася, оскільки порушувала усталений порядок речей та світобудову. У Середньовіччі користувалися системою світу Птоломея. Варто зазначити, що Києво-Могилянська академія в Києві стала одним із перших європейських вищих навчальних закладів, де в XVII – XVIII ст. викладачі знайомили студентів з геліоцентричною системою світу Коперніка.
Введення геліоцентричної системи світу поклало початок революції у природознавстві й становленню наукового світогляду.
Земля як центр пізнання Всесвіт. Сучасна астрономія стверджує, що наша планета Земля у складі Сонячної системи розташована на околиці Галактики «Молочний Шлях». Для спостерігачів із Землі Молочний Шлях – яскрава сріблясто-біла смуга на нічному небі, яку давні греки називали «галактіос» – молочне коло. Його добре видно влітку та восени на наших широтах. Українці назвали його Чумацьким Шляхом (за легендою чумаки, що везли сіль, розсипали її і утворився білий слід) (мал.2. 14, а). Протяжність диска нашої Галактики складає 100 000 світових років. А від Землі до центру Галактики – майже 30 000 світлових років. Сонячна система разом з іншими зоряними системами обертається навколо центру Галактики зі швидкістю понад 200 км/с, здійснюючи повний оберт більш ніж за 200 мільйонів років. Таких Галактик навіть у видимій частині Всесвіту мільярди. В кожній з них мільярди зір, які можуть мати власні планетні системи. Думку про нескінченність Всесвіту і про можливість існування у ньому світів, подібних до Сонячної системи, відстоював ще один із перших послідовників М. Коперніка, видатний італійський мислитель Джордано Бруно (1548 – 1500) (мал. 2.15), якого за погляди інквізиція спалила на вогнищі в Римі.
З наукового погляду Земля як планета – одне з величезної кількості небесних тіл, що кружляють в Космічному просторі. Унікальність нашої голубої планети полягає в тому, що вона стала колискою розумного життя. Ймовірність того, що в іншій частині Всесвіту, навіть за умови його однорідності (однакових фізичних властивостей), складуться умови, сприятливі для виникнення специфічної та високоорганізованої форми матерії, надзвичайно мала. Дослідження показують, що в найближчій частині нашої Галактики – Молочного Шляху не виявлено життєвих форм матерії. Можливо, Земля – єдина планета, на якій існує розумне життя, людина, допитливий розум якої здатен пізнавати і досліджувати навколишній світ.
Видатний російський учений, один з основоположників теорії освоєння космічного простору К. Е. Ціолковський говорив про те, що незабаром людство залишить свою колиску і розпочне освоєння спочатку сусідніх небесних тіл, а згодом і далекого космосу. Саме з нашої планети силою людського розуму розпочинається дослідження неосяжного Всесвіту (2.14, б). У цьому сенсі Земля справді є центром, початком відліку пізнання Всесвіту.
? Запитання та вправи для самоперевірки
1. Яким чином дійшли висновку, що система відліку, пов’язана з Землею, є інерціальною?
2. Наведіть приклади руху тіл, для яких система відліку, пов’язана з Землею, є інерціальною?
3. Чому давні люди розмістили Землю у центр Всесвіту?
4. Як прадавні українці бачили будову Світу?
5. Що таке геоцентрична та геліоцентрична системи світу? Що в них спільного і чим вони принципово відрізняються?
6. Яку інерціальну систему відліку доцільно обрати при дослідженні руху планет. Чому?
7. Чому геліоцентрична система Світу стверджувалась не одну сотню років після її проголошення М. Коперніком?
8. Чи може астронавт на поверхні Місяця вважати систему відліку, пов’язану з ним, інерціальною? Якщо так, для яких рухів?
9. Чому в повсякденному житті ми не відчуваємо руху Землі?
10. Земля не є центром Сонячної системи та нашої Галактики. Чому її назвали «центром пізнання» Всесвіту?
Дата добавления: 2015-08-18; просмотров: 843 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Головне у цьому параграфі | | | Взаємодія тіл. Сила. Види сил в механіці |