Кредитний ринок та ринок цінних паперів як основні складові фінансового ринку.

За організацією торгівлі фінансовий ринок поділяється на кредитний ринок та ринок цінних паперів.

Кредитний ринок є одним із найстаріших і найважливіших сегментів фінансового ринку. Ринок кредитних ресурсів - це механізм залучення коштів у грошовій формі на умовах повернення, платності та строковості.

Джерела коштів, що обертаються на кредитному ринку:

- кошти, акумульовані на депозитних рахунках банків;

- залишки коштів на розрахункових та інших рахунках юридичних осіб;

- вільні кошти населення;

- кошти, акумульовані центральним банком держави.

Використовуються мобілізовані фінансові ресурси для надання короткострокових, середньострокових та довгострокових позичок.

Суб'єкти ринку кредитів:

- кредитори;

- позичальники;

- держава, в особі центрального банку.

Посередницькі функції на кредитному ринку виконують комерційні банки, брокерські контори, дисконтні компанії та інші фінансово-кредитні інституції. Вони забезпечують міжгалузевий та міжрегіональний перерозподіл грошового капіталу.

Ринок цінних паперів або фондовий ринок - це особлива форма торгівлі фінансовими ресурсами, яка опосередковується випуском та обігом цінних паперів. Це сфера, в якій реалізуються відносини власності, здійснюється вільне переміщення цінних паперів між різними секторами економіки, формуються фінансові джерела економічного зростання, концентруються і розподіляються інвестиційні ресурси, створюються умови для доброзичливої конкуренції і обмеження монополізму.

Залежно від стадії обігу цінних паперів розрізняють первинний та вторинний ринок.

Первинний ринок являє собою випуск цінних паперів в обіг, який здійснюється на основі оголошення про емісію.

Вторинний ринок характеризується операціями перепродажу цінних паперів, які здійснюються між окремими інвесторами, інвесторами і посередниками та між фінансовими посередниками. Тобто, це обіг раніше випущених цінних паперів. Посередники на ринку цінних паперів - це такі фінансові організації, які надають фінансові послуги.

З точки зору організаціїабо місця торгівлі цінними паперами ринок цінних паперів поділяється на біржовий і позабіржовий.

Біржовий ринок пов'язують з поняттям фондової біржі. Фондова біржа є особливим посередником на ринку цінних паперів. Вона виступає центром торгівлі цінними паперами і виконує три функції – посередницьку, індикативну та регулятивну:

1. Посередницька — створення достатніх і всебічних умов для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам, фінансовим посередникам. Торгові угоди на біржі укладають броке­ри, які діють від імені своїх клієнтів. Дохід брокера фор­мується у вигляді комісійних. Крім того, на біржах діють дилери. Вони купують через брокерів цінні папери з метою подальшого перепродажу. Дохід дилера — різниця в цінах продажу і покупки.

2. Індикативна — оцінка вартості й привабливості цінних па­перів. Така оцінка проводиться через систему котирування.

3. Регулююча — організація торгівлі цінними паперами.

Існують три види бірж: 1) замкнута біржа, у торгах на ній можуть брати участь лише члени біржі; 2) біржа з вільним доступом відвідувачів, угоди на якій здійснюють тільки маклери (посередники); 3) біржа, що складається із широкого кола осіб і діє під контролем урядових органів.

Види операцій на фондовій біржі:

1. Касові — купівля-продаж цінних паперів з негайною оплатою.

2. Строкові — укладання угоди (фіксація курсу цінних папе­рів) відбувається на даний час, а її виконання через зазда­легідь передбачений відлік часу.

3. Арбітражні — різновид спекулятивних операцій, пов'язаних із різницею в курсах цінних паперів на різних фондових бір­жах.

Біржовий ринок охоплює насамперед вторинний ринок цінних паперів.

На позабіржовому ринку торгівля цінними паперами здійсню­ється через торговельно-інформаційні системи, які створюються тор­говцями цінними паперами відповідно до законодавства конкретної країни. Торгівля акціями відбувається переважно на біржовому ринку, а облігаціями — на позабіржовому.

Він стосується насамперед первинного ринку, однак позабіржові операції можуть виконуватися і на вторинному ринку.

Інструментами фондового ринку є цінні папери. Цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила та їх власником і передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передання грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Згідно із Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», від 23 лютого 2006 р. в Україні можуть випускатися в обіг такі види цінних паперів:

5. В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи
цінних паперів:

1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь
їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних
сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на
участь в управлінні емітентом (крім інвестиційних сертифікатів та
сертифікатів ФОН) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді
дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (крім
сертифікатів ФОН). До пайових цінних паперів відносяться:

а) акції;
б) інвестиційні сертифікати;

2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують
відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи,
яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк
кошти, передати товари або надати послуги відповідно до
зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться:

а) облігації підприємств;
б) державні облігації України;
в) облігації місцевих позик;
г) казначейські зобов'язання України;
ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;
д) векселі;
е) облігації міжнародних фінансових організацій;

є) облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

3) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких
забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які
посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм
коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться:
а) іпотечні облігації;
б) іпотечні сертифікати;
в) заставні;

4) приватизаційні цінні папери - цінні папери, які
посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі
приватизації частки майна державних підприємств, державного
житлового фонду, земельного фонду;

5) похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та
обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом
строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових
та/або товарних ресурсів;

6) товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають
їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих
документах.

Акція — цінний папір, що засвідчує участь у статутному фонді акціонерного товариства; дає право на участь в управлінні това­риством; право на отримання частини прибутку у вигляді диві­денду; право на участь у розподілі майна при ліквідації акціонер­ного товариства. Основні види акцій охарактеризовано на рис. 11.4.

Рис. 11.4. Види акцій та їх характеристика

Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений термін з виплатою фіксованого відсотка.

Облігації можуть випускатися:

1) державою;

2) місцевими органами влади;

3) підприємствами.

Облігації мають обмежений термін обігу і не дають права на участь в управлінні товариством.

Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депону­вання грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на отри­мання після закінчення встановленого терміну суми депозиту і відсотків на нього.

Види ощадних сертифікатів:

1) іменні;

2) на пред'явника;

3) строкові;

4) до запитання.

Казначейські зобов'язання — різновид боргових цінних папе­рів, що розміщується на добровільних засадах серед населення; за­свідчує внесення його власником грошових коштів до бюджету; дає право на отримання фінансового доходу. Відмінності між об­лігаціями і казначейськими зобов'язаннями полягають у тому що:

1) казначейські зобов'язання розповсюджуються винятково серед населення;

2) виплата доходу за облігаціями може проводитись у формі
фіксованих чи плаваючих відсотків або ж шляхом проведен­ня тиражів виграшів; за казначейськими зобов'язаннями — лише у вигляді фінансового відсотка;

3) мета випуску казначейських зобов'язань — фінансування бюджетного дефіциту, тоді як облігації мають значно шир­ший спектр дії.

Вексель – це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі бувають:

1) прості — просте зобов'язання боржника (векселедавця) спла­тити власнику векселя у вказаний строк визначену суму;

2) переказні (тратта) — письмовий наказ векселедержателя (трасанта), адресований платнику (трасату) сплатити третій особі (ремітенту) певну суму грошей у певний термін.

Дата добавления: 2015-08-18