Гетьманування І. Скоропадського. Решетилівські статті 1709 р.

Іван Скоропадський (1646-1722) був палким прихильником І. Мазепи, але через деякі обставини не перейшов разом з гетьманом на бік шведів. У листопаді 1708 року на Генеральній військовій раді в Глухові, за рекомендацією царя Петра І, його обрали гетьманом.

17 липня 1709 року, незабаром після Полтавської битви, гетьман Іван Скоропадський надіслав на затвердження Петрові І «Просительні статті» — підготований ним новий проект міждержавної угоди, яка мала регулювати відносини Гетьманщини з Російською імперією. Новий гетьман просив царя підтвердити права й вільності України, які були задекларовані царським указом від 1 листопада 1708 року. Подані цареві договірні умови складалися з 14 статей, зокрема вони містили пункти:

- підпорядкувати українське військо під час походів козацькому командуванню;

- повернути українській армії артилерію, захоплену московськими військами в Батурині;

- заборонити московським воєводам утручатися у внутрішні справи Гетьманщини;

- звільнити українське населення від військових постоїв московської армії тощо.

У відповідь на звернення гетьмана 11 серпня 1709 року був виданий царський «Рішительний указ», який, формально підтверджуючи попередні запевнення про збереження державно-правового статусу Гетьманщини, насправді був спрямований на поступову ліквідацію її політичної автономії. Відповідь Петра І зводилася до того, що «український народ з ласки царя має стільки вільностей, як жоден народ у світі».

Від назви містечка, де стояв козацький табір під час підписання договору, угода між гетьманом І. Скоропадським та царем Петром І отримала назву Решетилівські статті.

Згідно з цим документом: гетьманський уряд здійснював в Україні судову та адміністративну владу; московським урядовцям, крім президентів колегій, заборонено втручатися в справи адміністративного управління; президентам різних колегій надавалося право втручатися в справи української адміністрації; українська армія під час військових походів підпорядковувалася московському командуванню; при гетьмані запроваджувалася посада міністра-резидента, який мав спостерігати за діяльністю гетьмана та його уряду; значно збільшувалася кількість московських залог у містах Лівобережної України; установлювався контроль за збиранням податків і витратами на утримання гетьманської адміністрації та козацького війська; прийняття іноземних послів мало відбуватися лише в присутності царського представника.

Помер І. Скоропадський у липні 1722 року й був похований у Гамаліївському монастирі біля Глухова.

Дата добавления: 2015-08-18