Кількість бірж в Україні

Назва	1996 р.	2000 р.
Усього зареєстровано, у тому числі:
1) універсальні
2) товарні і товарно-сировинні
3) агропромислові
4) фондові та їх філії
5) інші

Держкомстатом України проводиться групування підприємств торгівлі за обсягом товарообороту, за чисельністю (великі, середні, малі), за формами торгівлі, за територією, за товарними групами, за елементами ціноутворення, за видами економічної діяльності.

За спеціалізацією обслуговування підприємства роздрібної торгівлі поділяються у статистичному обліку на продовольчі, непродовольчі (з них-універмаги), змішані, магазини самообслуговування (продовольчі, непродовольчі, змішані), магазини з пільгового обслуговування населення, палатки та кіоски.

За спеціалізацією обслуговування підприємства ресторанного господарства поділяються у статистичному обліку на фабрики-кухні, ресторани, кафе, закусочні, буфети, бари, їдальні, кіоски. За кількістю працюючих проводиться групування підприємств роздрібної торгівлі ресторанного господарства до 5 осіб, 6––10, 11––15, 16––20, 21––50, 51––100, 101––200 і понад 200 осіб.

До аналітичних показників розвитку інфраструктури товарного ринку належать:

Важливим напрямом розвитку інфраструктури товарного ринку є розвиток електронної комерції і створення віртуальних магазинів на базі програмного забезпечення INTERSHOP Communication (адреса в Інтернеті:http://www.inter-shop.com). Пріоритет у відкритті Інтернет-магазинів в Україні надається підприємствам, які продають книги, аудіо- та відеопродукцію, програмне забезпечення, комп’ютери, комплектуючі, побутову техніку та ін.

9.3. Основні поняття, статистичні критерії та класифікації в оптовій торгівлі

На початку 1990-х років оптова торгівля України мала систему галузевих ланок із представництвами в областях і районах. Базовими ланками таких систем були обласні та районні оптові бази торгівлі з відповідною інфраструктурою з нагромадження, обробки, зберігання та розподілу продукції і являла собою централізоване державне постачання з обов’язковим прикріпленням споживачів до постачальників. У процесі розвитку ринкових відносин системи колишніх структур державного постачання було ліквідовано і створено умови для формування оптового ринку з вільним вибором господарських зв’язків.

Становлення ринкових відносин між оптовими партнерами, створення нової інфраструктури та процеси приватизації зумовили впровадження принципово нового підходу до статистичного вивчення діяльності підприємств оптової торгівлі та визначення відповідних основних понять. Сформувалась також потреба у створенні інформаційної бази статистики товарних ринків країни, однією з складових якої є оптові ринки.

Товарний ринок складається із локальних ринків за окремими видами товарів. Кожний ринок, у свою чергу, поділяється на оптовий, роздрібний та біржовий. Місце, що його посідає оптовий ринок у загальному товарному ринку, унаочнює рис. 9.2.

Рис. 9.2. Структура товарного ринку України

Як показала практика, після ліквідації централізованого планування і розподілу товарних ресурсів через систему оптової торгівлі альтернативну схему просування товарів в умовах переходу до ринкової економіки, яка здатна забезпечити всім учасникам ринку прозорість та на конкурентних засадах сприяти формуванню найбільш вигідних цін, до цього часу створити не вдалося: на товарних ринках відсутні тривалі, стабільні зв’язки, відносини сторін не поставлені на дієву контрактну основу. Склалась така ситуація, коли товаровиробники не завжди мають чітке уявлення куди і на яких умовах буде реалізовано вироблену ними продукцію. Аналіз результатів зумовив прийняття Концепції розвитку внутрішньої торгівлі України. У Концепції окреслюються актуальні напрями ринкових перетворень і шляхи стабілізації відносин у сфері торговельної діяльності. Концепція є складовою частиною державної політики розвитку й удосконалення внутрішнього споживчого ринку України. Концепція базується на тому, що торгівля, особливо оптова, є і буде найважливішою сферою формування і стабілізації споживчого ринку.

Основними напрямами державної політики на товарних ринках є забезпечення конкурентоспроможності національних товаровиробників, підтримка і розвиток конкуренції на внутрішньому ринку, що сприяє запобіганню монопольним тенденціям. Сучасна статистична звітність не повною мірою забезпечує розв’язання завдань щодо стану конкретних товарних ринків та конкуренції на них у продуктовому та галузевому планах для різних рівнів управління (місцевий ринок, регіональний, міжрегіональний, національний).

Складність розробки основних визначень і понять щодо оптової торгівлі відповідно до міжнародної інтерпретації полягає в тому, що на сьогодні оптову торгівлю як один із видів діяльності можуть здійснювати будь-які підприємства незалежно від форми власності або організаційно-правової форми. Оптовою торгівлею при потребі займаються і виробничі підприємства.

До основного кола належать такі визначення та поняття в оптовій торгівлі:

Продаж товарів — будь-які операції, здійснювані згідно з договорами купівлі-продажу, обміну, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на товари за плату або компенсацію, незалежно від термінів її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Торгова послуга — додаткова діяльність суб’єкта господарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні акту купівлі-продажу товарів, їх поставки та використання.

Оптова торгівля — вид економічної діяльності, яка охоплює купівлю-продаж партій товарів та надання пов’язаних із цим послуг з метою подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для безпосереднього виробничого споживання.

Бартерна операція — товарообмінна господарська операція між суб’єктами підприємницької діяльності, яка передбачає розрахунок за реалізовану продукцію (роботи, послуги).

Оптова ціна — ціна, за якою підприємства реалізують вироблену ними продукцію іншим виробничим або торговельним підприємствам для подальшої її переробки або реалізації.

Оптове підприємство — це основна ланка оптової торгівлі, яка здійснює оптову закупівлю і продаж продукції. Із закупівлею продукції такі підприємства набувають права власності на неї, а з продажем –– відповідно втрачають.

Для віднесення торговельного підприємства до того чи іншого виду діяльності існує система сталих статистичних критеріїв. До них належать:

валова додана вартість;

валовий товарооборот;

чисельність зайнятих.

Підприємство вважається оптовим, якщо валова додана вартість перевищує 50 % з цього виду діяльності. Якщо цей показник дорівнює менш як 50 % або з двох видів діяльності він однаковий, то аналізується другий показник — валовий товарооборот. Якщо він не показує переваги одного з видів діяльності, то аналізується чисельність зайнятих із цього виду діяльності. Потім робиться висновок належності підприємства до певного виду діяльності.

Таким чином, критеріями віднесення торгівлі до оптової є не спосіб оплати товару та кількість його придбання, а вид покупця (юридична особа) та характер використання товару (для підприємницьких цілей, тобто у виробництві або для перепродажу). Із цього випливає, зокрема, що дрібнооптова торгівля з юридичними особами може прирівнюватися до роздрібної, якщо товари придбаваються не для підприємницьких цілей.

До оптової торгівлі належать підприємства, які за КВЕД мають коди видів економічної діяльності 50.10.1, 50.30.1, 40.40.1 та 51.

Посередницькі операції в торгівлі — діяльність юридичних та фізичних осіб в оптовій торгівлі від чужого імені та за чужий рахунок або за дорученням довірителя зі сприяння продавцям та покупцям товарів у налагодженні між ними зв’язків та укладанні угод.

Оборот від посередницької діяльності включає в себе тільки розмір комісійних, а не всю вартість товару.

Посередництво в оптовій торгівлі включає в себе:

діяльність товарних маклерів та всіх інших посередників в оптовій торгівлі, які діють від імені та за рахунок третьої особи;

діяльність фізичних осіб, які зводять між собою продавців та покупців або виконують комерційні операції за дорученням довірителя.

Комісійна торгівля — діяльність реєстрових торговців з організації продажу через роздрібну торговельну мережу товарів, які надходять від їхніх власників на умовах договору комісії і призначаються для подальшої реалізації кінцевому споживачу. В Україні цей вид торгівлі проводиться у спеціалізованих магазинах, а в європейських країнах — враховується як роздрібна торгівля уживаними товарами.

До загальної комерційної діяльності належать посередницька діяльність при купівлі-продажу товарів (за винятком нерухомості), цінних паперів і валюти; посередницька діяльність у сфері транспорту, житлово-комунального господарства, побутового обслуговування, освіти, культури, охорони здоров’я і науки; діяльність у сфері реклами, аудиту, маркетингових досліджень, консультацій з питань комерційної діяльності, фінансів і управління.

9.4. Система показників в оптовій торгівлі та джерела інформації

Розробка системи статистичних критеріїв та основних визначень і понять щодо статистики підприємств оптової торгівлі стали поштовхом для розробки і реформування наявної системи статистичних показників Держкомстатом України. Оптимальний набір показників, включених до уніфікованої форми, має задовольнити потреби в об’єктивних даних усіх користувачів статистичної інформації — від керівників високого рангу до учасників торговельного процесу, науковців та громадськості. Для цього в уніфіковані форми статистичної звітності було включено як торговельні, так і фінансові показники. Реформування системи статистичних показників в оптовій торгівлі проведено одночасно з розв’язанням питань реалізації сучасних підходів до організації систем статистичного обліку (запровадження нових форм державного статистичного спостереження, створення нових форм звітності, скасування показників, які втратили актуальність, введення переписів, вибіркових обстежень тощо).

Виникнення в Україні численних юридичних осіб, які здійснюють оптову торгівлю, призвело до збільшення кількості підприємств у галузі в десятки разів, тому з’явились проблеми щодо забезпечення обліку повного кола суб’єктів господарювання недержавного сектору, враховуючи їх непослідовність у поданні інформації до органів статистики.

Відповідно до основних цілей система показників за формою звітності №1-опт представлена двома групами.

До першої групи належать показники, які дають загальну характеристику підприємств і є пріоритетними порівняно з іншими:

1. загальний товароборот (без ПДВ, акцизу), у тому числі:

оптовий товарооборот;

роздрібний товарооборот;

оборот від посередницької діяльності;

оборот від інших видів діяльності.

2. обсяг продажу основних груп товарів (114 найменувань, включаючи продукцію виробничо-технічного призначення і споживчі товари);

3. товарні запаси;

4. валовий продукт, у тому числі за основним видом діяльності;

5. затрати на виробництво, комерційні витрати, у тому числі за основним видом діяльності;

6. середня чисельність найманих працівників.

Загальний товарооборот (без ПДВ і акцизу) — це загальна вартість відвантаженого товару (виконаних робіт, послуг) незалежно від надходження платежів на рахунок підприємства та зобов’язань зі сплати податків за всіма видами діяльності підприємства (включаючи власне споживання та внесені в рахунок витрати на пакування і перевезення товару) у цінах фактичної реалізації.

Не включається до обороту виторг підприємства від нетипових видів діяльності (здавання в оренду приміщень, продаж устаткування) та від нетипових фінансових операцій (прибуток на акції, дивіденди). Повернуті покупцем товари, якщо вони мали місце, повинні бути вирахувані з обороту.

Оптовий товарооборот — це перепродаж товарів без будь-яких змін (крім звичайних для торгівлі операцій) іншим підприємствам та організаціям (крім населення) для їх використання або наступного продажу як в Україні, так і на експорт. Звичайними для торгівлі операціями є розфасування, сортування, пакування, розділення, розподіл і т. ін.

До оптового товарообороту включається за складом вартість продукції:

а) проданої на внутрішньому ринку (на території України);

б) поставленої на експорт (за контрактними цінами, перерахованими за курсом гривні, котированому Національним банком України на момент продажу);

в) відпущеної за бартером (товарообмінна угода з передачею права власності на товар без оплати грошима) — в оцінці за середньою ціною реалізації (з урахуванням податку на додану вартість, акцизу, торговельної націнки) тієї самої або аналогічної продукції за поточний місяць чи за ціною її останньої реалізації;

г) виданої своїм працівникам у рахунок оплати праці;

д) проданої з оплатою через касу підприємства оптової торгівлі.

Роздрібний товарооборот — це виторг від продажу безпосередньо населенню споживчих товарів як за готівку, так і за розрахункові чеки установ, банків, через спеціально організовану торговельну мережу (магазини, аптеки, палатки, кіоски, автозаправні станції, розвізну і розносну мережу тощо).

Оборот від посередницької діяльності показується в розмірі комісійних, а не за повною вартістю реалізованих товарів.

Оборот від інших видів діяльності включає в себе дані про оборот підприємства від господарської діяльності, не врахований у попередній показник — від виробництва, ресторанного господарства, будівництва, транспорту, надання різноманітних видів послуг.

Товарні запаси включають в себе вартість товарів, призначених для перепродажу або для промислової обробки і переробки. До них не належать товарні запаси, призначені для використання на власні потреби підприємства, а також виробничі матеріали (наприклад, паливо, засоби очистки, запаси комісійних товарів тощо). Товарні запаси — індикатор ринкової кон’юнктури.

До другої групи належать показники, що дають уявлення про розподіл оптового товарообороту за видами економічної діяльності, а також показники, що характеризують інфраструктуру оптової торгівлі:

загальна складська площа;

загальна місткість холодильників (камер);

транспортне забезпечення (вантажопідйомність власного вантажного транспорту);

наявність магазинів, кіосків тощо.

Склад — спеціальне стаціонарне чи пересувне приміщення, вмістилище або інше місце зосередження матеріальних цінностей, яке забезпечує їх якісне та кількісне збереження.

Складська площа — сума площ приміщень, які призначені для приймання, зберігання, підсортування, фасування, передпродажної підготовки, комплектації та видачі товарів.

Потужність складу — проектний максимальний вантажообіг складу.

Крім того, важливими є показники, що відображають пайову частку засновників у формуванні статутного капіталу. Ці показники дозволяють визначити, які сторонні організації — держава, промислові підприємства, банки, організації торгівлі, іноземні засновники –– беруть участь у статутному капіталі і яка їх частка.

Із розвитком багатоканальної реалізації товарів в оптовій торгівлі статистичне спостереження останнім часом зорієнтоване, як на підприємства-виробників, що домінують на ринку, так і на підприємства оптової торгівлі.

При підготовці щорічної і щомісячної доповіді «Про соціально-економічний стан України» Держкомстатом України в розділі «Оптовий ринок» використовуються:

обсяг продажу продукції (товарів) у вартісному виразі промисловими підприємствами, організаціями оптової торгівлі з дорахунком на малі підприємства;

аналітичні дані про інституційну та територіальну структуру окремих товарних ринків;

динаміка обсягів продажу на оптовому ринку у вартісному виразі промисловими підприємствами, організаціями оптової торгівлі:

а) за фактичними цінами;

б) в порівнянних цінах.

Обсяг продажу продукції (товарів) промисловими підприємствами характеризує товарну пропозицію за рахунок внутрішнього виробництва.

Обсяг продажу організаціями оптової торгівлі характеризує товарооборот оптової торгівлі.

Розрахунок сумарного обсягу продажу промисловими та оптовими організаціями не здійснюється в органах статистики.

Загальний обсяг продажу промисловими підприємствами визначається шляхом множення даних форми №1-п (термінова) про обсяг продажу великими та середніми промисловими підприємствами за поточний період на відсоток (коефіцієнт) дорахунку по малих промислових підприємствах за той самий період, який використовується для дооцінки підсумків по промисловості. Наприклад, у цілому по регіону для великих і середніх промислових підприємств обсяг продажу за даними форми №1-п (термінова) дорівнював за I квартал 7438 млн грн; відсоток дорахунку по виробництву промислової продукції малими підприємствами за той самий період становив 18 %. Тоді загальний обсяг продажу промисловими підприємствами з дорахунком на повне коло з урахуванням малих підприємств дорівнюватиме за I квартал: 7438 · 1,18=8776,8 млн грн.

З 1998 року замість діючих раніше форм державного статистичного спостереження затверджені нові форми статистичного спостереження №1-зб (опт-споживчі товари), і №1-зб (опт-бакалія) для підприємств оптової торгівлі, що характеризують поведінку продавців на оптовому ринку.

9.5. Система показників у роздрібній торгівлі

Основним показником, який характеризує діяльність роздрібної торгівлі, є роздрібний товарооборот. Цей показник відбиває одночасно вартість реалізованої товарної маси, грошовий виторг продавців та витрати покупців на придбання товарів. Загальний обсяг роздрібного товарообороту складається із обсягів товарообороту за різними каналами реалізації, основними з яких є підприємства роздрібної мережі та ресторанного господарства (державні та недержавні) і ринки (продовольчі, речові та змішані).

Великі та середні торговельні підприємства щомісячно надають за формою №1-торг «Звіт про товарооборот», а для малих підприємств використовуються вибіркові обстеження з подальшим дорахунком їх обсягів. Обсяг реалізації сільськогосподарських продуктів та інших споживчих товарів на ринках визначається на підставі їх вибіркового спостереження. Характеристику системи показників загального обсягу продажу споживчих товарів за даними Держкомстату України наведено в табл. 9.5.

Таблиця 9.5

Дата добавления: 2015-08-18