Напрями удосконалення обліку зносу необоротних активів та витрат на їх поліпшення.

На підставі проведеного аналізу підприємства ТОВ «АК» «Зелена долина», визначаємо основні напрямки його вдосконалення.

Порядок обліку необоротних матеріальних активів змінювався декілька разів, і то кардинально, а типові форми залишалися незмінними. Стабільність у цьому випадку навряд чи виправдана, адже типові форми не можна назвати універсальними. Застосування первинних документів регулює Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який не встановлює якихось особливих вимог, він називає тільки ті реквізити, які обовязково мають бути в них. При цьому Закон не згадує ані про бланки суворої звітності, ані про типові форми первинних документів, які широко застосовуються в практичній діяльності.

Тому розроблені окремі удосконаленні форми первинних і зведених документів з обліку основних засобів, а саме: Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, ф. ОЗ - 1; Акт списання основних засобів, ф. ОЗ -3, ОЗ - 4; та нова форма Відомості обліку зносу (амортизації) основних засобів. Необхідно введення додаткових показників а саме: строк корисного використання основних засобів; справедлива вартість (у передбачених П(С)БО 7 випадках); дата та сума дооцінки або уцінки об'єктів; метод нарахування амортизації; ліквідаційна вартість; сума ПДВ, сплачена-у зв'язку із надходженням об'єкта.

Іншою операцію, яка також потребує окремих форм документів для її відображення в бухгалтерському обліку, є переоцінка основних засобів. Проведення переоцінки основних засобів є складним і багаторівневим процесом. Складність цього процесу полягає в тому, що він потребує досить трудомістких розрахунків на усіх етапах його здійснення: від обґрунтованості прийняття рішення про проведення переоцінки до визначення її кінцевих результатів.

Для визначення потреб у проведенні переоцінки основних засобів відповідно до вимог П(С)БО 7, вчені запропонували форму "Акт оцінки справедливої вартості основних засобів". Вона призначена для документального підтвердження справедливої вартості об'єктів відповідної групи основних засобів і обґрунтованості рішення про проведення їх переоцінки. Справедливу вартість об'єктів, за умови наявності усіх необхідних даних, розраховують автоматично за допомогою інформаційної програми. Автоматизація розрахунку на розглянутому підприємстві дає змогу оцінити необхідність проведення переоцінки щодо окремих об'єктів основних засобів. Для розрахунку індексу переоцінки, а також для обліку її результатів загалом пропонується ввести розроблений регістр аналітичного обліку - "Відомість обліку результатів переоцінки основних засобів".

Другим проблемним питанням обліку необоротних активів ТОВ «АК» «зелена долина», є облік витрат на їх поліпшення особливо це відноситься до бухгалтерського і податкового обліку основних засобів, який кардинально відрізняється один від одного. Згідно П(С)БО 7 «Основні засоби» витрати на ремонти основних засобів обліковуються в складі поточних витрат, а - на модернізацію, реконструкцію - в складі первісної вартості та амортизуються.

В податковому обліку 10% витрат від балансової (залишкової) вартості основних засобів всіх груп на початок календарного року відноситься до складу валових витрат, а перевищення - на її збільшення і також амортизується. В цілях трансформації бухгалтерського і податкового обліку витрат на покращення основних засобів запропоновано ввести в діючий План рахунків бухгалтерського обліку субрахунок 156 «Витрати на покращення основних засобів». По дебету цього рахунку обліковувати витрати на ремонти, модернізацію, реконструкцію основних засобів, які виконанні як господарськими, так і підрядними засобами, а за кредитом рахунка їх списання згідно діючим нормативним документам та облікової політики підприємства.

Основним документом з організації обліку є облікова політика підприємства, де вказуються основні правила та способи ведення бухгалтерського обліку. Тому при складанні облікової політики потрібно чітко визначити способи ведення бухгалтерського обліку - первинного спостереження вартісного виміру, поточного групування та узагальнення фактів господарського життя. Важливо при розробці облікової політики знайти оптимальний спосіб ведення обліку на підприємстві, щоб він не викликав плутанини та труднощів для бухгалтерів та, одночасно, надавав вичерпну інформацію як внутрішнім так і зовнішнім користувачам.

Робочий план рахунків складений таким чином, що для обліку основних засобів призначений загальний рахунок 10 «Основні засоби», який включає в себе субрахунки. Потрібно врахувати специфіку складу основних засобів на підприємстві, що може включити у план рахунків і певних підгруп(104.1 - машини та обладнання мереж та підстанцій;104.2 - машини та обладнання виробничого боксу).

Для цілей переоцінки пропонується поділити групи основних засобів (враховуючи специфіку діяльності) на певні підгрупи, щоб зробити їх однорідними. Адже, при переоцінці обєкту основних засобів, потрібно робити переоцінку усієї групи до якої він належить. Це стосується таких груп як «машини та обладнання» та «будинки, споруди та передавальні пристрої». А результати переоцінки слід оформлювати у відомості аналітичного обліку переоцінки основних засобів, де б зазначалися відомості про кожний обєкт групи, що переоцінюється (інформація з інвентарної картки), первісна вартість, індекс переоцінки, переоцінена вартість, результати переоцінки (уцінка або дооцінка) та знос. Таким чином, ця інформація буде використовувати для складання звітності та надаватиме користувачам вичерпні дані про переоцінку основних засобів.

З метою дотримання принципу відповідності витрат і доходів, а отже, більш точному визначенню фінансового результату запропоновано: витрати на відновлення основних засобів, розмір яких не є суттєвим для підприємства, відображати в періоді їх виникнення; витрати, що перевищують критерій суттєвості, рівномірно розподіляти між суміжними звітними періодами. Періодом розподілу витрат на проведення відбудовних робіт, що носять плановий характер, варто вважати очікуваний міжремонтний період. Собівартість позапланових робіт необхідно розподіляти протягом терміну корисного використання що залишився.

Амортизація по основних засобах починає нараховуватися в бухгалтерському обліку з наступного місяця після введення їх в експлуатацію. В П(С)БО 7 такої чіткості немає, у п.29 стандарту зазначено, що «нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому обєкт став придатним для корисного використання». Однак придатним для корисного використання може бути й обладнання, яке не потребує монтажу і зберігається на складі, а також інші види капітальних інвестицій. Таке визначення може спричинити формування неправильної думки стосовно того, що по капітальних інвестиціях теж можна нарахувати амортизацію. У звязку із зазначеним, передостанній абзац п.29 П(С)БО 7 треба викласти в такій редакції: «Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому обєкт основних засобів було введено в експлуатацію».

Головною проблемою фінансового стану підприємства є відсутність гнучкого фінансового планування та аналізу, несвоєчасне виявлення фінансової нестабільності. Тому важливо своєчасно виявити та усунути вади у фінансовій діяльності, відшукати управлінські рішення щодо поліпшення фінансової діяльності та фінансового стану підприємства.

Треба сказати, що скорочення витрат - дієвий інструмент стабілізації фінансового стану підприємства, оскільки сприяє підвищенню рентабельності продажів і надходженню коштів. У рамках цього потрібно використовувати контроль за виконанням встановлених нормативів та контроль всіх видів альтернативних витрат, таких як, великі знижки працівникам підприємства, використання телефонного звязку не в цілях підприємства, та інші.

Важливим напрямом покращення фінансового стану підприємства є прогнозування. Оперування різночасними даними та інформацією про можливі зміни фінансового стану дадуть змогу керівництву активно впливати на формування показників господарської і фінансової діяльності.

Вирішення поліпшення ступеня рентабельності потребує забезпечення економії матеріальних ресурсів - збільшення виходу кінцевої продукції (надання послуг) з незмінної кількості сировини і матеріалів, яке залежить від технічного оснащення виробництва, рівня майстерності працівників та організації матеріально-технічного забезпечення, кількості норм витрат і запасів матеріальних ресурсів. На мій погляд, підприємство потребує пошук резервів економії матеріальних ресурсів та повинно передбачити розробку виробничо-технічних й організаційно-економічних заходів.

Підводячи підсумок, можна сказати, що вдосконалення обліку необоротних активів дозволить не тільки підвищити обєктивність й достовірність результатів аналізу та ефективність управлінських рішень, а буде сприяти підвищенню престижності праці, залученню працівників до продуктивної роботи та зростанню відповідального ставлення керівництва організацій до вирішення проблем управління персоналом та іншими видами ресурсів. Реалізація розроблених пропозицій дозволить посилити контрольно-аналітичні функції обліку та відповідати сучасним вимогам господарювання на підприємствах України.

Дата добавления: 2015-08-13