Читайте также:
|
Дуже часто ми намагаємося, прочитавши поетичний твір, відразу його зрозуміти. Однак вчені доводять, що треба вчитись сприймати поезію, пройшовши через 3 етапи: відчуття, сприймання, розуміння. Адже кожний твір поета – це явище мистецтва. І людина чує його по-своєму, уявляє певні художні образи (зорові, слухові, нюхові) і приходить до свого розуміння цього мистецького творіння.
Отже, спробуємо і ми відчути, сприйняти, зрозуміти…
Обмін враженнями щодо прочитаного
- Який загальний настрій, тональність поезії?
- Які ключові слова твору? (Ключові слова- «закоханий у життя»).
- Які вірування відбиваються у творі? (Язичницькі: поганин, поклоніння сонцю).
- Охарактеризуйте ліричного героя.
Аналіз твору «Автопортрет» (збірка «Три перстні»)
Жанр: «Автопортрет» за жаром – медитація. Митець міркує над своїми пракоренями.
Цей вірш за обсягом невеликий – усього дві строфи, проте висловлені в ньому думки важливі для розуміння світоглядних та естетичних засад творчості Б.- І. Антонича. Як відомо, поет народився на Лемківщині - у самобутньому, незвичайному краї, природа, звичаї та обряди, пісні якого не могли не вплинути на обдарованого юнака, його творчу уяву. За визначенням поета, це земля, у якій дивовижно переплелися залишки язичницьких вірувань, давнини й незбагненно – чарівний світ природи.
У перших рядках вірша якраз і звучить мотив захоплення людини красою природи: «… невже ж тобою не п’янить?».
Наступна строфа – про те, що він – людина, для якої Бог є природа.
Ця думка підсилюється самовизначенням автора: «… я - закоханий в житті поганин».
Язичництво поета не тільки зумовлене суб’єктивними уподобаннями митця, а й прагненням висвітлити свій ідеал, свій духовний вимір, намалювати ситуацію, схожу на первісну, справжню, освітивши її своїми думками й почуттями. Таким було його естетичне бачення й розуміння світу людини. В основі Антоничевого світовідчуття лежить та картина світобудови, у якій є місце й еллінському відчуттю буття як гармонії, і первісне, язичницьке бачення світу, і духовно – активне його освоєння, невіддільне від розумного проникнення в його таємниці.
Прикметно, що як епіграф до поезії «Автопортрет» узяті рядки з поезії «Автобіографія» (з книжки «Привітання життя»).
Ліричний герой вірша Б.-І. Антонича «Автопортрет» — як дитина, що відкриває для себе світ. Він радіє сонцю, весняному буянню природи. У нього клени чомусь червоні і срібні, а під ними гуляють, як дітлахи, взявшись за руки, «весна і вітер». З іншого боку — він не дитина, а поет, поганин, що поклоняється Сонцю, Вітру, Блискавиці, Зеленому Дереву. І цей вірш — відображення його душі, закоханої у красу, справді «автопортрет».
7. Словникова робота із використанням опорних таблиць (робота в зошитах)
Міфологізм – певна пов’язаність із міфами, відображення в літературному творі давніх міфологічних уявлень.
Асоціативність – наявність наведеного чи використаного за подібністю до чогось.
Пантеїзм – обожнення природи, відчуття присутності Бога в усьому довкіллі.
Міфоло́гія — сукупність міфів, переказів, оповідань, де в наївно персоніфікованій, наочно-образній, несвідомо-художній формі подавалися явища природи й суспільного життя.
2. Виразне читання поезії Антонича «Вишні». Обмін враженнями щодо прочитаного
Вишні
Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,
на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.
Моя країно зоряна, біблійна й пишна,
квітчаста батьківщино вишні й соловейка!
Де вечори з Євангелії, де світанки,
де небо сонцем привалило білі села,
цвітуть натхненні вишні кучеряво й п'янко,
як за Шевченка, знову поять пісню хмелем.
Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 126 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Дмитро Павличко | | | Словникова робота |