Словникова робота

Архетип – прообраз, закономірний у глибинах колективної свідомості.

Символ – художній образ, який умовно відбиває певну думку, ідею, почуття, поняття.

Сфарагіта – уживання імені чи прізвища певного автора у написаному ним творі.

Метаморфоза – перевтілення.

13. Дослідницька робота:

- Знайти сфарагiту у творi.

- Чому лiричний герой назвав себе хрущем?

(Усвiдомлює себе не паном природи, а рiвним будь-якiй iстотi чи рослинi. Цей образ уводить його у свiт Шевченкої лiрики.)

- Знайти головнi образи вiрша.

- Назвати художнi засоби, їх роль у твореннi образiв (метаморфоза, епiтети, риторичне вокативне звертання метафори).

5. Виразне читання вчителем поезії «Зелена Євангелія»

ЗЕЛЕНА ЄВАНГЕЛІЯ
Весна — неначе карусель,
на каруселі білі коні.
Гірське село в садах морель,
і місяць, мов тюльпан, червоний.
Стіл ясеновий, на столі
слов’янський дзбан, у дзбані сонце.
Ти поклоняйся лиш землі,
землі стобарвній, наче сон цей!

6. Розповідь з елементами бесіди

Вірш «Зелена Євангелія» — це гімн природі, весні, землі, де все це гармонійно поєдналося. Захоплюють тонкі й незвичні спостереження, зроблені автором. Дійсно, хіба заметіль із пелюсток квітучих абрикосів (морель) не нагадує карусель? І місяць інколи буває червоним, як тюльпан. Земля стобарвна, і весело ловити сонце в дзбан (глечик), радіти йому, цінувати миті життя. Опис краси рідного мальовничого гірського поетового села Новиця, яке тепер знаходиться на території Польщі, ліг в основу вірша.

Поетика кольору — явище глибинної структури тексту. Пряме й метафоричне значення кольору можуть бути в тісному зв’язку й зіставленні смислів.

- Які кольори згадані поетом у «Зеленій Євангелії»? Яке вони мають значення? (Білий. Це доволі частотний колір у поезіях поета. Цей колір, мабуть, автор використовує для надання своїм образам позитивного забарвлення. Червоний. Допомагає змалювати образ місяця більш насичено)

- Скільки строф має вірш? (Два катрени)

- Які асоціації у вас викликають образи вірша? Який образ можна назвати основним. Чому? (Основою основ серед образів Антоничевої поезії став образ землі. Богдан-Ігор Антонич прийшов до переконання, що джерело всіх слов’янських вірувань треба шукати саме тут. Із землі народжується життя. Земля — фундамент світового дому)

3. Виразне читання підготовленим учнем поезії «Дороги»

Розгорнулась земля, наче книжка
(дороги, дороги, дороги).
Зашуміла трава і принишкла,
простелилась нам юним під ноги.

Тільки небо і тільки пшениця
(над нами, за нами, під нами).
Тільки безкрай і далеч іскриться,
тільки безвість вітає вітрами.

Голубінь, золотавість і зелень
(яруги, галявини, кручі).
Розспівались таємно: дзінь-дзелень
цвіркуни в конюшині пахучій.

Залізиста вода із криниці
(дороги, дороги, дороги).
О, відкрий нам свої таємниці,
дивний місяцю мідянорогий!

Бо в дорогах звабливая врода
(о зелень! о юність! о мріє!).
Наша молодість, наче природа,
колосистим ще літом доспіє.

4. Бесіда з учнями. Робота з текстом поезії

• Якою постає природа в поезії «Дороги»?

• Яка мета зображення природи?

• Символом чого є дорога в поезії? (Символом незворотності часу, його плинності й невблаганності лету, вічності людського пориву до пізнання світу й свого місця в ньому. Автор убачав у дорозі втечу від повсякденного життя, від загалу, від загальноприйнятих норм; цей образ допомагає відірватися від сьогодення й пірнути в минуле та майбутнє, у потойбічне. Образ дороги дає можливість глибше відтворити стан людини, для якої постійний рух стає джерелом енергії, постійним пошуком істини)

• Яку роль відіграють небо й пшениця в поезії? (Небо й пшениця ніби відтворюють кольори національного прапора: «Тільки небо і тільки пшениця (над нами, за нами, під нами)»)

• Що вбачає юність у цій дорозі? (Юність у цій дорозі вже вбачає наближення зрілості: «Наша молодість, наче природа, колосистим ще літом доспіє»)

• Назвіть авторські неологізми. (Залізиста вода, мідянорогий місяць)

• Яка роль названих епітетів? (Зробити вірш експресивно насиченішим, викликати в читача найнесподіваніші асоціації)

• Яку роль відіграє звуконаслідування? («Дзінь-дзелень». Допомагає створити звукові картини)

• Назвіть риторичні звертання, поясніть їх роль. (Виступають ефективним засобом зосередження й утримання уваги читача)

• Наведіть приклади метафори. (Трава принишкла, Цвіркуни розспівались, молодість доспіє…)

• Наведіть приклади порівняння. Назвіть його різновид. (Земля, наче книжка — сполучникове; молодість, наче природа — сполучникове)

• Конкретні предмети з характерними кольоровими ознаками можуть називатися також абстрактними іменниками кольору. Наведіть приклади такого іменника. (Зелень: яруги, галявини, кручі)

• Назвіть рік написання поезії. (1933)

Вправи на закріплення

На зелених листочках (на дошці) написано рядки з поезій — по дві цитати з одного вірша. Але вони розміщені не за порядком. Спробуйте знайти пару — цитати з одного твору — і вказати назву вірша.

1. Моя країно зоряна, біблійна й пишна...

2. Струмки полощуть срібло тиші, в росі купається трава.

3. Виходить місяць до діброви писать елегії на пнях...

4. І букви, наче зорі, світять в розкритій книжці на столі...

5. Стіл обростає буйним листям, і разом з кріслом я вже кущ...

6. Сніг зеленіє в світлі ночі, сніг блакитніє в світлі дня.

7. Лиш дуб один крізь біле море, дельфін рослинний вдаль пливе...

8. Де вечори з Євангелії, де світанки, де небо сонцем привалило білі села...

V. Рефлексія:

Проблемне питання.

Повернемося до слів Дмитра Павличка: «Антоничева поезія – це негаснучий перстень життя, який передаватимуть із покоління в покоління здивовані читачі, щоб зачудування сонцем і людиною не пропало ніколи».

- Чи згодні ви з такою оцінкою поезії Б.- І. Антонича?

2. Творча робота (під час уроку створює «психологічний» портрет письменника).

Психологічний портрет:

Заглиблений у себе, нерідко замкнутий, наїжачений, гордовитий, самовпевнений і водночас – зніяковіло усміхнений, сором’язливий.

Підсумок уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

- «На уроцi для мене було вiдкриттям...»

- «Я пишаюся тим, що..»

- «Особливо мене схвилювало те...»

Учитель. Завершується наш урок, і я б хотіла запитати, що з нього закарбувалося у ваших серцях. (Відповіді учнів.) Сьогодні ми причастилися сонцесяйною поезією Богдана-Ігоря Антонича, його любов'ю до всього живого. Для нас він зупинив у своєму слові мить і закарбував вічність. Уміймо побачити її і доторкнутися до неї серцем і душею.

Червоні клени й клени срібні, над кленами весна і вітер. Дочасності красо незглибна, невже ж тобою не п'яніти?

Я, сонцеві життя продавши за сто червінців божевілля, захоплений поганин завжди, поет весняного похмілля.

V. Домашнє завдання

1. Вивчити напам’ять одну поезію Б.-І. Антонича (на вибір). Написати твір – роздум «Мої розуміння поезії Антонича».

2. Прочитати твір О. Турянського «Поза межами болю».

3. Підготувати повідомлення про життєвий і творчий шлях Осипа Турянського.

Дата добавления: 2015-08-05