Поява цифрових технологій

В кінці 80-х і початку 90-х рр. в світі фотожурналістики з’явилися й почали розвиватися «нові технології» (виробництво і дистрибуція зображень за допомогою цифрових систем).

Маленькі, легкі камери істотно збільшили роль фотожурналістики. Починаючи з 1960-х рр. вбудовані мотори, електричний спалах, автофокус, якісні об'єктиви та інші вдосконалення в камерах зробили процес фотографування більш простим. Нові цифрові камери зняли обмеження кількості кадрів на плівці, на мікродиск або карту пам'яті фотоапарата вміщуються сотні кадрів.

Зміст є найважливішою частиною фотожурналістики, але можливості швидкого збору й редагування зображення принесли значні зміни. Лише 15 років тому для сканування й перенесення однієї кольорової фотографії з місця подій у редакцію потрібно було близько 30 хвилин. Сьогодні фоторепортер, озброєний цифровою фотокамерою, мобільним телефоном і ноутбуком, може перенести високоякісний знімок у редакцію за кілька хвилин після того, як кадр був знятий. Камерофони й портативні пристрої супутникового зв'язку надали немислимі раніше можливості мобільної передачі зображень практично з будь-якої точки земної кулі.

Цифрові камери відкривають нові можливості. Тільки уявіть собі, який обсяг візуальної інформації використовується Інтернетом! Сайтам потрібні зображення, які потрібно одержати якнайшвидше. Величезні можливості дає цифрова підписка, наприклад, на використання фотографій на спортивну тему. Цифрова фотографія відкриває нові обрії, й сама створює нові ситуації її застосування.

Фотографи-професіонали використовують цифрові камери, не тільки для створення фотографій, але й для того, щоб знімати відео для Інтернету.

Не вистачає фотожурналістів, здатних «постачати» для публікації в Інтернеті повноцінні фото-історії, супроводжувані невеликим текстом і докладними підписами. Згодом вони повністю інтегруються в цю комп'ютеризовану систему, і всі умови продажу, ексклюзивності й ціноутворення кардинально зміняться. Фотографи будуть одержувати комісійні від реклами: чим більше людей відвідає сайт, тим більше грошей одержить фотограф.

Страх, що фотографії можуть стати об'єктом незаконного розповсюдження й злодійства, цілком обґрунтований, і це не плід фантазії. Й чим більше різні компанії розробляють стратегії захисту, тим легше їх обдурити, але й це не новина – фотографії крали завжди, не важливо – з альбомів, з газет або з Інтернету.

Може виникнути ризик «однорідності», гомогенності візуальної комунікації. Фотографій, відібраних великими агентствами по деяких темах, буде не так багато, а це означає, що роботи тільки вузького кола фотографів потраплять у більші міжнародні цифрові архіви, що є джерелом, з яким працюють редактори. Ми будемо бачити знову й знову ті самі фотографії на історичні, політичні й інші теми. У той же час, через дорогі цифрові технології і сканування, агентства готові підняти рівень комісійних, чим можуть спровокувати для фотографів ще гіршу, ніж при використанні аналогових систем, ситуацію.

Той факт, що через Інтернет ми можемо одержати доступ до робіт мільйонів фотографів і до їхніх авторів, став серйозним стимулом для більшості робітників агентств, особливо для тих, хто працює з енциклопедіями й журналами, і для тих, кому важливо вміти працювати з новими цифровими технологіями розповсюдження.

З приходом цифрової фотографії дійсно відбулася революція! Вже сьогодні за якістю перемагають цифрові фотографії. Деякі фотографи поки, що вагаються, переходити чи ні на цифрові камери, а деякі переконанні на всі сто, що плівка краще. Часто на виставках і в пресі можна прочитати про те, що від фотографій, які зняті на плівку, йде велика енергетика, ніж від тих, що зроблені цифровими камерами. І це, начебто, від того, що фотограф сам працює над плівкою, проявляє, друкує і т.п. Але, по-перше, не існує приладу для вимірювані тієї самої енергетики, а, по-друге, глядачу байдуже – потів ти над ванночкою проявляючи плівку, чи допізна сидів за комп’ютером, руками ти працював, ногами чи головою – йому теж все одно. Глядач або читач сприймає готовий продукт, а не процес його створення [19, c. 106].

Переваги цифрових технологій очевидні.Плівка –річ одноразова. А флеш-карта або інший електронний носій в цифровій камері – багаторазові. Видаляєш з неї невдалі знімки й ті, які вже перенесенні на комп’ютер або на диск, і знову можна знімати. Плівка прив’язана до погодних умов. Придбали для сонячної погоди, а вона зіпсувалася. Гарних кадрів вже не вийде. А цифровий фотоапарат дає можливість швидко змінити чутливість. Ситуація, коли з 36 кадрів плівки виходить 10-15 більш-менш нормальних знімків (а то й менше), знайома, мабуть, кожному, хто не вважає себе професіоналом. І потім валяються пачками нікому не потрібні невдалі знімки. А гроші на плівку й друк вже витраченні. А, якщо фотоапарат цифровий, можливо уважно роздивитись знімки на моніторі і, якщо буде бажання, роздрукувати найвдаліші. А інші залишити в цифровому вигляді. Місця в шафі не займуть. А якщо прийдуть друзі, можливо швиденько «прогортати» для них знімки на моніторі. Або відправити електронною поштою своїм близьким.

Цифрові фотографії можливо «відредагувати», опанувавши відповідну програму: видалити не потрібні предмети з кадру, додати фон, прибрати недоліки з обличчя і т.д.

Небезпека цифрової фотографії полягає в тому, що вона надає нові способи маніпуляції, відображення й передачі зображень, чим ускладнює безліч етичних проблем.

Дата добавления: 2015-08-05