Піонери фотожурналістики Ж. Ньєпе, Л. Дагер, Ф. Талбот

В 1835 р. в паризькому журналі «Л'Артист» було опубліковано повідомлення: «Дагер знайшов спосіб одержувати в камері-обскура на виготовленій ним пластині зображення. Таким чином, портрет, пейзаж або будь-який образ, проектований на цю пластинку у звичайній камері-обскура, залишає на ній свій відбиток у світлі й тіні і є найбільш бездоганною із всіх картин. Препарат, нанесений на це зображення, зберігає його безкінечно».

Однак Дагер не був першим, хто одержав знімок у камері-обскура. Сенсаційному повідомленню 1835 р. передували тривалий досвід колишнього офіцера наполеонівських військ, винахідника й дослідника Нісефора Ньєпса (1765-1833).

Ньєпс у листі братові писав: «Я помістив апарат у кімнаті, де працюю, напроти пташиного двору й відкритих вікон і провів досвід способом, що тобі відомий, мій дорогий товариш. При цьому я побачив на білому папері всю частину пташиного двору, видиму з вікна, і легке зображення вікон, які були менш освітлені, ніж зовнішні предмети... Те, що ти передбачав, відбулося. Фон картини чорний, а предмети білі, тобто більш світлі, ніж фон».

Спочатку Ньєпс добивався механічного розмноження гравюр. Малюнок оброблявся олією для більшої прозорості, він притискав його до пластини, покритої сірійським асфальтом. Покриття (або асфальт, як його тоді теж називали) має особливість тверднути пропорційно освітленості. Правда, малюнок під дією освітлення залишався невидимим. У розчині лавандової олії його затемнені частини змивалися, залишався рельєф, що покривався типографською фарбою й друкувався на папері. Витримка перших знімків була кілька годин, сонце, переміщаючись, змінювало тіні. Однак принципово було доведено - у камері-обскура можливо одержувати знімки. Свої перші знімки Ньєпс називав «геліографією» або «малюванням за допомогою сонця».

В 1829 р. компаньйоном Ньєпса стає Дагер (1787-1851). В 1832 р. він проводить успішні досліди з йодистим сріблом. Однак через деякий час Дагер відмовляється від своїх новацій і пропонує повернутися до асфальту. Чому Дагер відмовився від успішних дослідів зі сріблом? Скоріше, він не відмовлявся, а не поспішав знайомити компаньйона з результатами, як це було вказано за договором.

В 1833 р. Ньєпс помирає, так і не завершивши своїх дослідів по закріпленню малюнків, отриманих у камері-обскура. Його спадкоємець, син Iсiдор Ньєпс не був схильним до дослідницької роботи. Дагер зі своєї сторони зажадав змінити умови компанії й перейменувати винахід з «Ньєпсотипії» в «Дагеротипію».

В 1835 р. Дагер повідомив Iсiдору Ньєпсу, що його срібні пластинки в 300 разів світлочутливіші від асфальту й що настав час одержувати винагороду за винахід. Спочатку Дагер хотів зібрати за підпискою 100 тис. франків і створити акціонерне товариство. Однак бажаючих вкладати гроші в сумнівне підприємство не знайшлося. Тоді Дагер звернувся до секретаря-академіка Паризької академії наук Луї Араго.

Офіційна дата народження фотографії – 7 січня 1839 р. – встановлена за першим повідомленням академіка Д. Ф. Араго про сутність дагеротипії на засіданні Французької академії наук [52, c. 3].

19 серпня 1839 р. Араго виступив в Академії з більшою доповіддю, у якій розкривалися всі таємниці дагеротипії. Фотографія стала доступна всім бажаючим. А Дагеру й Iсiдору Ньєпсу були призначені довічні пенсії.

Тим часом із приводу відкриття стали розпалюватися пристрасті. Через два тижні після доповіді Араго прийшов лист від сера Генрі Фокса Талбота. У ньому він затверджував, що ще в 1833 р. одержав відбитки на солях срібла й вимагав, щоб саме його визнали автором винаходу.

В 1840 р. між Дагером і Талботом відбулося своєрідне заочне «змагання». Талбот виставив зразки своїх дослідів у Королівській академії наук в Лондоні. Дагер розмістив свої роботи в Палаці палати депутатів у Парижі. Переміг Дагер. Навіть колеги з Лондонської академії визнавали, що «малюнки Талбота – дитяча гра в порівнянні з дагеротипами». Німецький фізик I. Поггендорф відзначав: «... малюнки Талбота, які привіз у Берлін пан фон Гумбольд, відстають від тих, які тут одержував пан Пістор за рецептами Дагера» [35, c. 38].

Незабаром виявилося, що Талбот зробив для фотографії безперечно багато відкриттів. Щоб оцінити новації Талбота, треба розглянути коротенько фотографічні методи конкурентів.

Дагер брав пластинку накладного срібла, обробляв її парами йоду (одержував галоїдне срібло) і робив зйомку за допомогою камери-обскура. Потім пластинка поміщалася в інший ящик, де оброблялася ртуттю. Відбувалося проявлення, або, як тоді говорили, «викликання». Ртуть здатна осідати дрібними крапельками на освітлених місцях, пропорційно дії світла. Контраст між крапельками ртуті й більш темним сріблом створював дуже ніжний малюнок. Після проявлення в парах ртуті Дагер поміщав знімок у міцний розчин харчової солі (хлористий натрій) або обмивав дагеротип у червоній кров'яній солі. Натрій хлор перетворював йодисте срібло в малочутливе хлористе, а калій червона кров'яна сіль робила галоїди срібла розчинними у воді, але розчиняла також і металеве срібло, шкодивши малюнок.

Лише гіпосульфіт (тіосульфат натрію) виявився найбільш придатним для закріплення фотографічних зображень на сріблі. Дагеротип являв собою прямий позитив, із дзеркально перевернутим зображенням, у єдиному екземплярі, що практично не піддається розмноженню.

Талбот перші фотографії, вірніше фотограми, одержував без камери-обскура. Він змочував аркуш паперу в слабкому розчині солі, а потім у розчині нітрату срібла, в папері утворювався хлорид срібла, і він ставав світлочутливим. Потім накладав на нього листи рослин і притискав їх склом. Під дією сонячного світла папір чорнів. На папері з'являлося негативне зображення рослин. Трохи пізніше Талбот виявив, що за короткий час можливо одержати невидиме, приховане зображення й проявити його в галловій кислоті. Для одержання позитива, негативне зображення накладалося на світлочутливий папір і проявлялося на сонці. Саме Талботу належить ідея негативно-позитивного фотографічного процесу, що і донині широко використовується в усьому світі.

Джон Гершель назвав винахід Толбота фотографією й пустив в обіг слова "негатив" і "позитив".

В 1840 р. Толбот змінив і поліпшив свій процес. Це дозволило йому робити фотографії за кілька хвилин. Він назвав свій процес калотипією (від грец. слів kalos - гарний і typos - відбиток), згодом йому була дана назва толботипія.

Таким чином, Нiсефор Ньєпс, Луї Дагер і Фокс Талбот посідають перше місце у винаході фотографії. Ньєпс першим у світі реалізував ідею одержання знімка в камері-обскура. Дагер довів методи Ньєпса до широкого практичного застосування. Талбот створив негативно-позитивний фото-процес.

Калотипія Толбота й дагеротипія Дагера мали принципові відмінності. У дагеротипі відразу виходило позитивне, дзеркально відбите зображення на срібній пластині. Це спрощувало процес, але унеможливлювало одержання копій. У калотипії спочатку виготовлявся негатив, з якого можна було зробити будь-яку кількість позитивних відбитків. Тому калотипія набагато ближче до сучасної фотографії, незважаючи на те, що якість дагеротипів була набагато вища, ніж калотипів.

Після публікації способів дагеро- і талботипії почалося вдосконалювання фотографії. Якщо в 1839 р. панувала дагеротипія, то вже через кілька років її стала тіснити калотипія. Ньєпс де Сент-Віктор, родич Нiсефора Ньєпса, першим використовував скляні негативи. В 1851 р. англієць Скотт Арчер запропонував спосіб фотографії на мокрому коллодионі. В 1841 р. інженер Петцваль розрахував конструкцію об'єктива зі світлосилою, рівною багатьом сучасним оптичним приладам. В 1871 р. англієць Меддокс запропонував використовувати желатинову фотоемульсію. Вона дозволяла знімати на сухих, заздалегідь приготовлених пластинах. Наприкінці ХIХ сторіччя німецький вчений Герман Фогель запропонував оптичну сенсибілізацію, що дозволило скоротити час витримки, підвищило загальну світлочутливість і дозволило знімати рухомi об'єкти. Також наприкінці XIX сторіччя були винайдені перші фотографічні затвори.

Отже, до початку XX сторіччя основні вдосконалення фототехніки були закінчені. Мініатюризація камер, поліпшення плівок, створення світлосильних об'єктивів, – все це дозволило фотографії перейти від наслідування живопису й графіки до пізнання власних можливостей і шляхів розвитку.

Дата добавления: 2015-08-05