Андріївські вечорниці

Мета Ознайомлення та включення в практику сьогодення традицій свят­кування минулих поколінь українців.

Обладнання Сценічну площадкуоформлено, як інтер'єр селянської ха­ти Київської Русі кінця XIX ст. Стіл нак­рито вишитою скатертиною. На ньо­му в мисках вареники, узвар. З одного боку — мисник з традиційним посу­дом. З другого — піч. Біля неї кочерга, рогач.

Місце проведення оформлено вишитими рушниками.

(У запису звучать українські народні пісні у виконанні дітей).

Вчитель 13 грудня одне з великих та улюблених свят — день св. Андрія Первозванного або, як у народі на­зивають, свято Калити. Народні тра­диції міцно переплелися з релігійни­ми та отак і дійшли до наших днів. Вечір напередодні молодь святкувала як «Андріївські вечорниці». Готува­лись до них у складчину. До однієї господині зносили борошно, крупу, сушені яблука та груші й готували пісну вечерю. Бо ж Пилипівський піст. Обов'язково пекли калиту — цю найвеличнішу ознаку свята. Пе­четься калита із прісного тіста у виг­ляді тонкого коржа. Бо ж рік «стон­шився». Посередині з отвором. При­крашається родзинками, маком. Старші дівчата в цей вечір ворожили на заміжжя: чи скоро їх віддадуть та яким буде майбутній чоловік. При­мічали і якою буде погода.

Сьогодні й ми з вами повернемо трохи в минуле, щоб відчути красу та поезію древніх обрядів. Давайте ж завітаємо до однієї з українських хат, де на нас вже чекають гостинні гос­подарі.

(Стукає).

А чи можна до вас, господарі

Господиня Добрий вечір, любі гості, Просимо до світлиці, Будемо розпочинати Наші вечорниці.

Господар Поспішайте, дівчатонька Все приготувати, Бо вже пора вечорниці Всім нам починати.

Господиня Ось наліпимо вареничків, Біленьких, пухкеньких, Та й запросимо до нас в гості Хлопчиків гарненьких.

Господар Щоби вони разом з нами Гарно святкували. Андріївські вечорниці Піснею стрічали.

(Дівчата допомага­ють господині ліпити вареники і співають пісню «Ой варенички кручені». За сценічною площадкою чути грюкіт).

1-а дівчина Ой, там щось грюкнуло.

Господиня Та це вам почулося, дівчатка.

(Почувши грюкіт 2-а та 3-я дівчини ідуть за двері й звідти приво­дять, тримаючи під ру­ки, хлопця).

2-а дівчина Ви бачи­те, хотів нам двері за­в'язати, щоб ми вийти не змогли.

3-я дівчина А, так це ти хотів нам шкоди на­робити?

(Хоче вхопити хлопця за вухо).

4-а дівчина Давайте покараємо його!

5-а дівчина А як, як? Що ж йому придумати?

6-а дівчина (заносить відро з водою). Давайте вкинемо його у воду!

Хлопець Дівчатонька, змилуйтеся! Я ж тільки пожартувати хотів. Та я й десятому закажу, тільки відпустіть!

7-а дівчина От як відгадаєш наші загадки — відпустимо, а як ні

Разом (щільно обсту­пають). Вкинемо у воду! Так і знай!

Хлопець Здаюсь, загадуйте!

1-а дівчина Поле не міряне, вівці не лічені, пастух ро­гатий. Що це?

Хлопець Небо, зорі та місяць!

2-а дівчина А ну бо таку: скорчиться в кішку — розтяг­неться в доріжку. Цю — точно не відгадаєш.

Хлопець Як би не так. Це ж мотузка.

3-я дівчина А спробуй-но мою відгадати. Складеш — клин. Розкладеш — гриб. Ну, відгадуй, відгадуй!

Хлопець (падає на, коліна). Здаюсь! Дівчатонька, голу­боньки, відпустіть. А я вам хлопців приведу!

4-а дівчина А правда, приведеш?

Хлопець Чесне слово, приведу. А хоч забожусь. Тільки відпустіть!

5-а дівчина Дивись, не підводь.

(Хлопець виходить. Господиня закінчила виробляти кали­ту і виходить наперед).

Господиня Ось погляньте, дівчатонька, яку я вам кали­ту виробила. А тепер треба її у піч саджати, щоб випек­лась. Але перед тим чарівні слова треба проказати, щоб гарно випеклась. Гори, вогонь, ясно! Повторюйте, дівчат­ка, за мною.

Разом Гори, вогонь, ясно,

Спечи нам Калиту красну,

Щоб ми її кусали,

І горя не знали!

Господиня А ти... (називає ім'я дівчини) окропи дорогу калиті та прикажи, як треба.

6-а дівчина Водиця-студениця, Окропи калиті дорогу! Від печі до стелі

Разом Щоб ми всі були веселі!

(Господиня «саджає» в «піч» калиту).

Господиня А тепер, цією свяченою водичкою я вас тро­хи вмию, щоб були такі гарні, як калита!

(Із побажання­ми кожній дівчині вмиває свяченою водою. Наприклад: «Щоб росла гарна та здорова на радість батькам!», «Щоб лише на 12 вчилася!», «Щоб всюди встигала і як соловейко співала!» і т.п).

(Чути народну пісню у виконанні хлопців, а потім стукіт у двері).

1-й хлопець Дівчатка, чи можна до вас?

Господиня Добрий вечір, любі хлопці, Просимо до світлиці! Будемо розпочинати Наші вечорниці!

2-й хлопець Добрий вечір вам, з Калитою будьте здо­рові!

3-й хлопець З Калитою золотою, з пресвітлим праздником!

7-а дівчина Спасибі, будьте й ви здорові!

Господиня Проходьте, сідайте!

4-й хлопець Ага, ага. Будьте здорові, як наші корови!

1-а дівчина Що, що? Здрастуйте і ви, коли кращі не прийшли.

4-й хлопець Ой ти ж, чорнобрива, як кропива.

Господиня Та і язички ж у вас, хлопці. Проходьте вже та сідайте.

2-а дівчина Такі у вас, хлопці, гострі язички, а давайте позмагаємося: хто кого перебалакає?

5-й хлопець Давайте, давайте. Цур, я починаю. Чи-чи-чи, сорока, а де ти була?

3-я дівчина Далеко, далеко, аж у Гаврила на току.

6-й хлопець Що ж ти там робила?

3-я дівчина Вуздечку плела.

7-й хлопець Де ж та вуздечка?

4-а дівчина На коня накинула.

1-й хлопець Де ж той кінь?

5-а дівчина За ворота пішов.

2-й хлопець Де ж ті ворота?

6-а дівчина Вода винесла.

3-й хлопець А де ж та вода?

7-а дівчина Півні випили.

4-й хлопець А де ж ті півні?

1-а дівчина На гору пішли.

5-й хлопець А де ж та гора?

2-а дівчина Миші згризли.

6-й хлопець А де миші?

3-я дівчина Коти з'їли.

7-й хлопець А де ж ті коти?

Дівчата разом Сидять у вас на печі, їдять собі калачі! Ось так!

1-й хлопець За те, що ви такі, дівчатка, балакучі й нас перемогли, тримайте від нас гостинці.

(Вручає дівчатам вузлик з горіхами та цукерками). (Наперед, до печі, подивитись, як печеться калита вихо­дить дівчина. Потім до неї підходить хлопець).

Хлопець Здорова була, красунечко, а як тебе звуть?

Дівчина Як крупи деруть!

Хлопець Чи ж можна біля тебе постояти?

Дівчина Про мене, стій хоч до ранку!

Хлопець То може і поговорить з тобою вийде?

Дівчина Про мене... Говорила покійниця до самої смерті та все хто знає й що!

Хлопець Та й зубата ж ти. А чого ти на мене сер­дишся?

Дівчина Та чого мені на тебе сердитися?

Хлопець Хочеш, я тобі щось таке розкажу, таке... Тут такого ніхто зроду не чув.

Дівчина Ой-ой-ой! Ніхто таки-зроду... А ти звідки знаєш?

Хлопець Сорока на хвості принесла. Ось слухай!

Йшов Панас, впав у квас,

Перекинув діжку, виломив ніжку.

Узяв підводу, пішов по воду.

Рубав обухом, врубав води краху.

Повіз продавати, та не винесе з хати.

Прийшла Палажка, наварила бражки.

Старий кінь напився та й омолодився,

Пішов запрягати, Панаса поганяти.

Панас впрягся у віз, та й побіг униз.

На горі спіткнувся, на дуб навернувся...

Ой так чи не так, чи то шпак, чи то грак.

Дівчина Ото нагородив! Якась нісенітниця!

Хлопець Ти дивись, вгадала. Так і є — нісенітниця.

Дівчина Та давайте краще заспіваємо!

Хлопець А чом би й ні? Давайте, може, «Чорнобривий корольок»?

(Всі виконують народну пісню «Чорнобривий корольок»).

Господиня Скажіть мені, а хтось із вас на народних прикметах знається?

Разом Так, так. Звичайно знаємося.

Господиня Тоді скажіть: до чого праве око свербить?

1-а дівчина Того, кого хотів побачити, думав про ньо­го — побачиш.

Господиня Вірно. А коли ліве?

2-а дівчина Ой, то погана прикмета: до сліз, кажуть.

Господиня Також вірно. А до чого ж вія випадає?

1-й хлопець До подарунка, ніби.

Господиня Іце так. Ащо відбувається, коли праве ву­хо горить?

2-й хлопець Ячув, що коли праве вухо горить, то хтось тебе дуже хвалить.

Господиня Звідки ж ти про це знаєш, не чула, щоб те­бе хтось дуже хвалив за твою поведінку...

2-й хлопець Та, моя бабуся мені якось розповідала.

Господиня Ну, добре, що запам'ятав. А коли ліве вухо горить? То це до чого?

3-я дівчина Імоя бабуся розповідала, що то хтось нак­лепи зводить або оббріхує.

Господиня Бачу, що на народних прикметах ви добре знаєтеся. А чи знаєте ви, що в цей день дівчата ворожили, хлопця, з яким бу­деш зустрічатися або, навіть, ім'я майбутнього чо­ловіка?

Разом (дівчата). Ні, не знаємо! Роз­кажіть! Розкажіть!

Господиня Так от. Виходили дів­чата на вулицю і питали ім'я пер­шого зустрічного чоловіка. Так і бу­де звати вашу сим­патію.

Хлопець Пово­рожіть, поворо­жіть... От дивлюсь я на вас і думаю: всі дівчата такі гарні, але чого ви всі такі вреднющі?

Разом (дівчата). Що? Що?

Хлопець Правду кажуть: від солодкого серця наїсися гіркого перцю!

1-а дівчина Ото завів. А скільки приказок, прислів'їв придумав народ про красу дівочу, вроду, гарну вдачу. Дівчата, анумо пригадаємо!

2-а дівчина Гарна дівчина, хоч з лиця води напийся!

3-я дівчина Гарна дівчина, як у лузі калина!

4-а дівчина Чорнобрива, білолиця, любо, мило поди­виться.

Хлопець Ох уже і хвастухи. А що ви на таке скажете. Ох і гарна господиня, три городи — одна диня!

5-а дівчина А хай тобі грець! То ти так про наших дівчат думаєш? Та у твоїх словах стільки правди, як у ре­шеті води!

3-й хлопець Хлопці та дівчата, не сваріться та по­миріться, та краще щось заспіваємо разом.

5-а дівчина А от і не буду миритися.

Хлопець І я не буду миритися!

4-й хлопець (підштовхує хлопця до 5-ї дівчини). Та миріться швидше. Гріх на таке велике свято сваритися.

5-а дівчина Ну, давай, помиримось.

Хлопець Давай!

(Беруться за мізинці).

Мир миром, пироги з сиром, варенички в маслі, ми з тобою красні — помиримося!

(По закінченні тексту вклоняються один одному).

5-а дівчина А тепер — «Од Києва до Лубен». Дівчата, заводьте!

(Виконують пісню «Од Києва до Лубен»).

5-й хлопець Дівчата, а чи готові вже ваші вареники? Пригощайте вже!

6-а дівчина Який прудкий! Ми ще в головну гру сьо­годні не грали.

5-й хлопець То давайте тоді калиту!

Господар Поки дівчата принесуть та підвісять калиту, я вам всім умови гри нагадаю. Хто вкусить і не засміється — тому минеться. А хто буде реготати — того наш писар буде сажею писати. До того ж тільки кусати, руками не чіпати. Всі зрозуміли?

Разом. Зрозуміли! Зрозуміли!

Господиня (вно­сить калиту). Ось який гарненький корж. А пахне як? Так і хочеться вку­сити! А писар вже готовий?':

(Один із хлопців переодягається на Писаря. Одягає ви­вернутий кожух, бере щітку із сажею в казані й сідає під місцем, де буде пі­двішена калита).

А тепер, дівчат­ка, давайте усі ра­зом скажемо про калиту.

Разом Ой калита, калита,

Із чого ж ти вилита?

Ой я з жита сповита,

Ой я сонцем налита,

Для красного цвіту,

По білому світу!

(Далі стрічкою калиту підвішують до стелі).

Хлопець Нехай спочатку дівчата спробують, а тоді вже ми.

Дівчина Давайте я першою до сонця-калити поїду.

Господар Тоді маєш коня!

(Вручає коцюбу. Дівчина кладе рогач та коцюбу навхрест).

Дівчина Яку пісню мені заспіваєте? Давайте, хоча б «Грицю, Грицю».

(Всі учасники виконують пісню «Грицю, Грицю». Дівчина в цей час скаче).

1-й хлопець Молодець, тепер сідлай коня.

Дівчина (сідає на коцюбу). Дозвольте заїхати до хати.

2-й хлопець Заїжджай, але що ти робитимеш в ній?

Дівчина їду, їду калиту кусати.

Писар Я буду писати.

Дівчина А я вкушу!

Писар А я впишу!

3-й хлопець Ти дивись, замок на губи повісила та ще й киває головою, як ведмідь у Спасівку.

4-й хлопець Покосом, покосом, та у помийницю носом!

(Дівчина розсміялась і Писар обмазує її сажею).

Дівчина Вам смішки, а ви самі спробуйте.

2-а дівчина А ої і спробую. Діду, діду, калити кусати їду.

Писар Звідки ти?

2-а дівчина З Колитви.

Писар А документи маєш?

2-а дівчина Ось паспорт. (Показує).

Писар (перевіряє). Все ніби в порядку. А чого ти хочеш?

2-а дівчина Калити.

Писар А не боїшся чорноти?

Дівчина Ні!Не боюсь!

Писар Тоді присядь.

(Дівчина присідає і тим втрачає право кусати кали ту і отримує від Писаря сажу).

Оце тобі за те, що всуху, без пісні їхала ка­литу кусати!

Хлопець А тепер я поїду калиту кусати!

2-й хлопець А я хотів би писарем побути.

(Вбирається на Писаря).

Хлопець Прошу мені заспівати «Занадився журавель».

(Всі виконують народну пісню «Занадився журавель»).

1-а дівчина Славно відскакав. Не підведи.

Хлопець їду, їду калиту кусати.

Писар Ти хто?

Хлопець Я— Коцюбенко. А ти хто?

Писар Я— Калитенко. Ти звідки?

Хлопець З Броварів.

Писар Що хочеш від нас?

Хлопець Калиту кусати!

3-я дівчина А як її звати?

Хлопець Сонячна звати.

Писар Коли ніч від нас відійде?

Хлопець Лишень сонце зійде

Писар Чи зумієш калиту кусати?

Хлопець Івмію, і знаю, і коником доскакаю.

4-а дівчина Хіба ж це кінь?! Це ж шкапа, ледве на ноги* зіп'ята. Вислогуба і беззуба.

Хлопець Діду, діду, я на ко­цюбі іду!

Писар А що везеш?

Дата добавления: 2015-08-05