Стаття 26. Початок примусового виконання рішення

1. Виконавець розпочинає примусове виконання на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) у разі якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземної держави, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) в порядку, встановленому законом.

2. До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску у розмірі двох відсотків від суми, яка підлягає стягненню, але не більше десяти мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати.

Від обов’язкової сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями:

1) про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин;

2) про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;

3) про стягнення аліментів;

4) про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Від обов’язкової сплати авансового внеску також звільняються державні органи; інваліди Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них у встановленому порядку особи; інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп; громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

3. У заяві про примусове виконання рішення стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, у разі її сплати.

4. При пред'явленні виконавчого документа до виконання разом з ним подаються:

1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна у кримінальному провадженні – копія опису майна і копія відповідного рішення суду. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився;

2) у разі виконання рішення про конфіскацію майна за постановою суду – копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.

5. Приватний виконавець розпочинає примусове виконання рішення після укладення договору зі стягувачем. У день укладення договору приватний виконавець вносить відомості до автоматизованої системи виконавчого провадження.

6. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа надсилає боржнику повідомлення про початок примусового виконання, в якому зазначає про стягнення з нього виконавчого збору у розмірах, встановлених статтею 27 цього Закону, та обов’язок боржника надати декларацію про доходи та майно за формою, встановленою Міністерством юстиції України, та попереджає його про відповідальність за неподання декларації або внесення до декларації завідомо неправдивих відомостей.

7. За рішенням немайнового характеру виконавець у повідомленні про початок примусового виконання зазначає боржнику виконати рішення протягом десяти робочих днів (крім рішень, які підлягають негайному виконанню).

8. За заявою стягувача, в якій зазначаються рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець накладає арешт на кошти боржника. За заявою стягувача, в якій зазначається конкретне майно боржника, виконавець накладає арешт на вказане стягувачем майно боржника.

Дата добавления: 2015-08-05