Стаття 3. Рішення, які підлягають примусовому виконанню

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. Закон України «Про виконавче провадження» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст.207) викласти в такій редакції:

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про виконавче провадження

Цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Глава 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Виконавче провадження

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, та іншими законами, а також рішень, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 2. Принципи виконавчого провадження

1. Виконавче провадження здійснюється на принципах:

1) верховенства права;

2) обов’язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об’єктивності;

6) дотримання прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб;

7) доступності та відкритості виконавчого провадження та його повне фіксування технічними засобами;

8) розумності строків виконавчого провадження;

9) співрозмірність заходів примусового виконання рішень обсягу вимог за рішенням;

10) невтручання у приватне життя;

11) забезпечення прав на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Стаття 3. Рішення, які підлягають примусовому виконанню

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) судові накази та виконавчі листи;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчі написи нотаріусів;

4) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

6) постанови виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження і штрафу;

7) рішення інших органів державної влади, Національного банку України, якщо їх виконання за законом покладено на органи державної виконавчої служби;

8) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»;

9) акти закордонних юрисдикційних органів, згода на здійснення юрисдикції яким щодо України надана відповідно до укладеного належним чином міжнародного договору України або в інший спосіб згідно із законами України.

Дата добавления: 2015-08-05