Завдання

Під час викрадення наркотичних засобів суб’єкт застосував насильство до потерпілого, а також викрадав наркотичні засоби у відповідних розмірах (за епізодами):

а) викрадення наркотичних засобів мало місце у великих розмірах і супроводжувалось заподіянням потерпілому умисного легкого тілесного ушкодження (УЛТУ), що спричинило короткочасний розлад здоров’я;

б) викрадення наркотичних засобів супроводжувалося заподіянням потерпілому побоїв;

в) викрадення наркотичних засобів супроводжувалося заподіянням потерпілому смерті через необережність (безпосередньо насильство втілилось у заподіянні умисного СТТУ);

г) викрадення наркотичних засобів супроводжувалося заподіянням умисного тяжкого тілесного ушкодження (УТТУ), що спричинило смерть потерпілому, а вартість викрадених наркотичних засобів відповідає змісту ознаки „великі розміри”.

Питання: 1. Яка має бути проміжна та остаточна кваліфікація дій суб’єкта (можна написати лише ФК, вказавши в дужках відповідні кваліфікуючі ознаки)? 2. Які правозастосовчі та теоретичні орієнтири можуть бути використані при вирішенні завдання?

Рішення

1. ФК:

Проміжна:

а) ч.3 ст. 308 КК (великі розміри, розбій...);

б) ч. 2 ст. 308 КК (повторно, насильство, що не є небезпечним...);

в) ч. 3 ст. 308 (розбій.., повторно); ч. 1 ст. 119 КК;

г) ч.3 ст. 308 (повторно, розбій...); ч. 2 ст. 121 КК (смерть).

Остаточна: ч. 3 ст. 308; ч. 2 ст. 308; ч. 1 ст. 119; ч. 2 ст. 121 КК

2. Обгрунтування кримінально – правової кваліфікації з використанням правозастосовчих орієнтирів.

2.1 Щодо розмежування ЮСЗ, передбачених ст.ст. 308 та 185 КК — див. абз. 2 п. 2 ППВСУ „Про судову практику у справах про злочини проти власності” від 06.11.2009 року № 10 (далі — ППВСУ-1).

2.2 Дії суб’єкта в епізодах а), в) і г) кваліфікується за ч. 3 ст. 308 КК за ознакою „ розбій з метою викрадення наркотичних засобів”, оскільки насильство, застосоване до потерпілого, “за аналогією” з п. 9 ППВСУ-1, є небезпечним для життя чи здоров’я, і, відповідно, воно є показником вчинення розбою, передабченого в ч.3 ст.308 КК.

2.3 Кваліфікація викрадення наркотичних засобів в епізоді б) за ч. 2 ст. 308 КК здійснюється за ознакою “насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого”. Побої є проявом такого насильства – див. “за аналогією” п. 5 ППВСУ-2.

2.4 Заподіяння ЛТУ в епізоді а) охоплюється ч. 3 ст.308 КК “за аналогією” до абз. 1 п. 11 ППВСУ-1.

2.5 Щодо самостійною кваліфікації вбивства через необережність в епізоді в) – див. “за аналогією” абз. 4 п. 11 ППВСУ-1.

2.6 Щодо кваліфікації ТТУ, що спричинило смерть потерпілого в епізоді г) – див. абз. 3 п. 11 цієї ж постанови “за аналогією”.

2.7. Щодо кваліфікації насильства в епізодах а), б) — див. також “універсальні” орієнтири, передбачені абз. 1, 2 п. 11 ППВСУ „Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки” від 4 червня 2010 року № 7.

3. Обгрунтування кримінально – правової кваліфікації з використанням теоретичних орієнтирів

3.1 Особливості кваліфікації насильства, застосованого при викраденні наркотичних засобів, в епіходах а) – в) зумовлена правилами кваліфікації при конкуренції “частини” (норма, яка передбачає відповідальність за той чи інший прояв насильства) і “цілого” (норми, передбачені ч. 2 (3) ст. 308 КК). Оскільки в епізодах а), б), в) норма-”ціле” передбачає більш сувору відповідальність, аніж норма-”частина”, кваліфікація дій суб'єкта здійснюється лише за нормою-”цілим”.

3.2 Окреме інкримінування суб’єктові в епізоді в) смерті, спричиненої через необережність, обумовлено тим, що ЮСЗ насильницького злочину не охоплює наслідків для здоров’я особи, до яких винний ставився необережно.

3.3. В епізоді г) має місце особливий тип ситуації, коли жоден із двох ЮСЗ (ч. 3 ст. 308 та ч. 2 ст. 121 КК) повністю не охоплює поведінку особу і, як наслідок, вона має розглядатись як прояв реально-ідеальної сукупності злочинів. З теоретичної точки зору можливий й інший підхід до оцінки даної ситуації – ч. 3 ст. 308; ч. 1 ст. 119 КК (обґрунтування в даному разі буде аналогічне до наведеного в п. 3.2).

3.4. ЮСЗ, передбачені ст. 308 КК, є суміжними до ЮСЗ, передбачених ст.ст. 185, 186 КК.

3.5 В епізодах б) — г) має місце конкуренція норм з обтяжуючими (ч. 2 ст. 308 КК) та особливо обтяжуючими обставинами (ч. 3 ст. 308 КК), яка вирішується на користь норми з особливо обтяжуючими обставинами.

3.6. На рівні проміжної ФК суб'єкту інкриміновано 6 ЮСЗ, а на рівні остаточної ФК — 4, оскільки частина з інкриміноваих ЮСЗ є однаковими.

Примітки:

1. Допустима й інша методика написання обґрунтування. Зокрема, теоретичні та правозастосовчі орієнтири можна наводити не „ізольовано” (у різних складових вирішення), а у „зв’язку” з кожним окремим „епізодом”.

2. Інші можливі типи завдання – завдання „за варіантами” та завдання „комбінованого” типу.

3. У межах завдання „за варіантами” кожен окремий епізод діяльності суб’єкта являє собою своєрідну „альтернативу”. Такі „альтернативи” не утворюють повторності злочинів. При вирішенні завдання такого типу слід написати лише формулу кваліфікацію кожного „варіанту”. Проміжної та остаточної кваліфікації завдання даного типу не передбачає.

4. У межах завдання „комбінованого” типу кожен окремий „варіант” включає в себе декілька „епізодів”. Таким чином, необхідно на рівні кожного „варіанту” сформулювати „проміжну” та „остаточну” формулу кваліфікації.

Дата добавления: 2015-08-05