Читайте также:
|
УДК 621.313
ББК 31.261
Г91
Монтаж і експлуатація електрообладнання промислових підприємств. Методичні вказівки до лабораторних занять для студентів напряму підготовки 6.050701 «Електротехніка та електротехнології»/Ю.В. Грицюк/.—Луцьк: ЛНТУ, 2012. – 80 с.
Подано методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни «Монтаж і експлуатація електрообладнання». В об’єм поданого матеріалу входять теоретичні відомості згідно з темами лабораторних занять, порядок виконання кожної роботи, зміст звіту та контрольні запитання.
Укладач: Ю.В. Грицюк
Рецензент: А.В. Гадай
Відповідальний за випуск: Л.Н. Добровольська
Затверджено науково-методичною радою ЛНТУ,
протокол № від 2012 р.
Рекомендовано до друку науково-методичною комісією ФЕПЕС,
протокол № 11 від 21 червня 2012 р.
Затверджено на засіданні методичного семінару кафедри електропостачання, протокол №10 від 2 червня 2012 р.
© Грицюк Ю.В. 2012
ЗМІСТ
| ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1 | |||||||||||||||||
| „Вимірювання опору заземлення та питомого опору | |||||||||||||||||
| землі” | |||||||||||||||||
| 1. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ | |||||||||||||||||
| 1.1. Загальні положення | |||||||||||||||||
| 1.2. Методика вимірювань за допомогою приладу | |||||||||||||||||
| М416 | |||||||||||||||||
| 1.2.1 Вимірювання опору заземлюючих | |||||||||||||||||
| пристроїв | |||||||||||||||||
| 1.2.2 Вимірювання питомого опору ґрунту | |||||||||||||||||
| 1.3. Методика вимірювань за допомогою приладу | |||||||||||||||||
| Ф4103-М1 | |||||||||||||||||
| 1.3.1 Вимірювання опору заземлюючих | |||||||||||||||||
| пристроїв | |||||||||||||||||
| 1.3.2 Вимірювання питомого опору ґрунту | |||||||||||||||||
| 2. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ | |||||||||||||||||
| 3. ЗМІСТ ЗВІТУ | |||||||||||||||||
| 4. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ | |||||||||||||||||
| ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №2 | |||||||||||||||||
| „Експлуатація електродвигунів” | |||||||||||||||||
| 1. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ | |||||||||||||||||
| 1.1 Загальні положення | |||||||||||||||||
| 1.2 Перевірка правильності виконання внутрішніх | |||||||||||||||||
| з'єднань машин змінного струму | |||||||||||||||||
| 1.3 Вимірювання опору ізоляції обмоток електро- | |||||||||||||||||
| двигунів | |||||||||||||||||
| 1.4 Вимірювання омічного опору обмоток | |||||||||||||||||
| 2. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ | |||||||||||||||||
| 3. ЗМІСТ ЗВІТУ | |||||||||||||||||
| 4. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ | |||||||||||||||||
| ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №3 | ||||||||||||
| „Вимірювання температури обмоток електричних | ||||||||||||
| обертових машин змінного струму” | ||||||||||||
| 1. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ | ||||||||||||
| 1.1 Загальні положення | ||||||||||||
| 1.2 Метод термометра | ||||||||||||
| 1.3 Метод термопари | ||||||||||||
| 1.4 Метод опору | ||||||||||||
| 1.5 Метод амперметра-вольтметра | ||||||||||||
| 2. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ | ||||||||||||
| 3. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ | ||||||||||||
| 4. ЗМІСТ ЗВІТУ | ||||||||||||
| 5. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ | ||||||||||||
| ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №4 | ||||||||||||
| „Вимірювання температури обмоток електричних | ||||||||||||
| обертових машин постійного струму” | ||||||||||||
| 1. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ | ||||||||||||
| 1.1 Загальні положення | ||||||||||||
| 1.2 Метод термометра | ||||||||||||
| 1.3 Метод термопари | ||||||||||||
| 1.4 Метод опору | ||||||||||||
| 1.5 Метод амперметра-вольтметра | ||||||||||||
| 2. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ | ||||||||||||
| 3. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ | ||||||||||||
| 4. ЗМІСТ ЗВІТУ | ||||||||||||
| 5. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ | ||||||||||||
ªªªªª ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1 ªªªªª
Тема роботи: „Вимірювання опору заземлення та питомого опору землі ”
Мета роботи: навчитися вимірювати опір заземлення та питомий опір землі.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
1.1. Загальні положення
Всі сучасні електроустановки низької та високої напруги, згідно ПУЕ, повинні бути обладнані заземлювальними пристроями. Заземлення є одним із засобів захисту персоналу, який працює в електроустановках або займається їх експлуатацією, від ураження електричним струмом.
Умисне електричне з’єднання будь-якої частини електроустановки з заземлювальним пристроєм називається заземленням. Сукупність заземлювачів, які безпосередньо контактують із землею, і металевих провідників, які з’єднують частини електроустановки із заземлювачем, називається заземлювальним пристроєм.
Розрізняють захисне і робоче заземлення. Захисним заземленням називається заземлення частин електроустановки з метою усунення впливу небезпечних напруг дотику і кроку. Робочим заземленням називається заземлення будь-якої точки струмопровідних елементів електроустановки, яке призначене для забезпечення її нормальної роботи.
Для виконання заземлюючих пристроїв застосовуються природні та штучні заземлювачі. Електропровідні частини комунікацій, будівель і споруд виробничого та невиробничого призначення, які безпосередньо контактують з ґрунтом і використовуються з метою заземлення, називаються природними заземлювачами. Штучними називаються ті заземлювачі, які спеціально виготовляють для виконання заземлюючих пристроїв. Як правило, для заземлення електроустановок спочатку повинні бути використані природні заземлювачі. Якщо при цьому опір заземлюючих пристроїв або напруга дотику має допустимі значення і, крім того, забезпечуються нормовані значення напруги на заземлювальному пристрої, то штучні заземлювачі можна не застосовувати. Виключенням є випадки, коли необхідно зменшити густину струмів, які протікають по природних заземлювачах.
Якщо дві або декілька електроустановок з різними напругами й призначенням розташовуються недалеко одна від одної, то необхідно застосовувати один спільний заземлювальний пристрій. Останній повинен задовольняти всі вимоги щодо заземлення цих установок: захисту людей від ураження електричним струмом при пошкодженні ізоляції, умовам режимів роботи мереж, захисту електрообладнання від перенапруг і т.п.
Заземлення електроустановок виконується:
► в усіх електроустановках, якщо напруга змінного струму рівна чи більша 380 В; напруга постійного струму рівна чи більша 440 В;
► в приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних і в зовнішніх установках, якщо напруга змінного струму більша 42 В і менша 380 В; напруга постійного струму більша 110 В і менша 440 В;
► в електроустановках вибухонебезпечних зон при будь-яких значеннях напруги змінного чи постійного струму.
Нормами випробування електрообладнання встановлені вимоги щодо значень опору заземлюючих пристроїв. Нормовані величини опору залежать від режиму роботи нейтралі мережі. При цьому слід пам’ятати, що робота установок з ефективно-заземленою нейтраллю може супроводжуватись протіканням великих струмів замикання на землю (більше 500А); робота установок з ізольованою або компенсованою нейтраллю — протіканням малих струмів замикання на землю (менше 500 А).
Нормовані значення опорів заземлень в електротехнічних установках подані в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1 – Найбільші допустимі значення опору заземлюючих пристроїв
| Назва електроустановки | Характеристики електроустановки та об’єкта заземлення | Величина, що вимірюється | Допустимий опір, Ом |
| Електроустановка на напругу вище 1 кВ, крім ПЛ | З глухозаземленою нейтраллю | Опір заземлюючого пристрою | Величина, зазначена в проекті заземлюючого пристрою, але не більше 0,5 |
| Електроустановка в мережі з ізольованою нейтраллю і електроустановка без компенсуючих апаратів у мережах з компенсацією ємнісних струмів замикання на землю | Опір заземлюючого пристрою | ||
| Електроустановка з компенсуючи- ми апаратами | Опір заземлюючого пристрою | 200/І (100/І)1), але не більше 10 | |
| Блискавковідвід, який стоїть окремо | Опір заземлювача | ||
| Електроустановка на напругу до 1 кВ, крім ПЛ | Штучний заземлювач, до якого приєднано нейтралі генераторів і трансформаторів на напругу до 1 кВ | Опір заземлювача для мереж 660/380 В; 380/220 В; 220/127 В | |
| Штучний заземлювач, до якого приєднано нейтралі генераторів і трансформаторів на напругу до 1 кВ разом з природними заземлювачами | Опір заземлювача для мереж 660/380 В; 380/220 В; 220/127 | ||
| ПЛ на напругу вище 1 кВ | Опори залізобетонні, металеві та дерев’яні, на яких підвішений трос або встановлені пристрої грозозахисту; опори залізобетонні та металеві повітряних ліній напругою 35 кВ і такі ж опори повітряних ліній напругою 3...20 кВ у населеній місцевості, а також заземлювачі електрообладнання, що встановлені на опорах ПЛ 100 кВ і вище | Опір заземлювача при питомому опорі ґрунту, Ом×м до 100 більше 100 і до 500 більше 500 і до 1000 більше 1000 і до 5000 більше 5000 | 6×10-3r2) |
| Продовження таблиці 1.1 | |||
| ПЛ напругою вище 1 кВ | Заземлювачі електрообладнання на опорах ПЛ 3...35 кВ | — | |
| Опори залізобетонні та металеві ПЛ 3...20 кВ у ненаселеній місцевості | Опір заземлювача при питомому опорі ґрунту, Ом×м до 100 більше 100 | 0,3r2) | |
| Розрядники та захисні проміжки на підходах ПЛ до підстанцій з обертовими машинами | Опір заземлювача | ||
| ПЛ напругою до 1 кВ | Опори з повторними заземлювачами нульового проводу в мережах з глухозаземленою нейтраллю | Опір заземлювача для мереж 660/380 В; 380/220 В; 220/127 | |
| Опори залізобетонні та металеві в мережах з ізольованою нейтраллю | Опір заземлювача | ||
| Заземлювач грозозахисту | Опір заземлювача |
Примітки. 1. Зазначене в дужках відноситься до заземлюючих пристроїв і одночасно використовується для установок напругою до 1 кВ; 
- найбільший номінальний струм найпотужнішого компен-суючого пристрою в електроустановці, А.
2. Питомий опір ґрунту, Ом×м.
Для контролю заземлювального пристрою необхідно проводити:
► вимірювання опору заземлювального пристрою – один раз на 12 років;
► вибіркову перевірку з розкриттям ґрунту для оцінки корозійного стану елементів заземлювача, які знаходяться в землі – не рідше ніж один раз на 12 років;
► перевірку наявності та стану кіл між заземлювачем і елементами, що заземлюються, з’єднань природних заземлювачів із заземлювальним пристроєм, які експлуатуються до 25 років – не рідше ніж один раз на 12 років, а для тих, що експлуатуються понад 25 років - не рідше одного разу на 6 років;
► вимірювання напруги дотику в електроустановках, у яких заземлювальний пристрій виконаний згідно з нормами на напругу дотику;
► перевірку (розрахункову) відповідності напруги на заземлювальному пристрої вимогам ПУЕ – після монтажу, переобладнання і капітального ремонту заземлювального пристрою, але не рідше ніж один раз на 12 років;
► в електроустановках до 1000 В з ізольованою нейтраллю – перевірку пробивних запобіжників – не рідше ніж один раз на 6 років; в електроустановках до 1000 В з глухозаземленою нейтраллю – вимірювання повного опору петлі „фаза-нуль” або струму однофазного замикання на корпус чи нульовий провідник – не рідше ніж один раз на 6 років.
На кожний заземлювальний пристрій, що знаходиться в експлуатації, повинен бути паспорт, який містить виконавчу схему заземлення і дані на елементи заземлювача, питомий опір ґрунту, результати перевірок, ремонтів і змін, внесених у цей пристрій.
Вимірювання опору заземлювальних пристроїв необхідно виконувати:
► після монтажу, переобладнання і капітального ремонту цих пристроїв на електростанціях, підстанціях і лініях електропередачі;
► після монтажу, переобладнання і капітального ремонту для підстанцій повітряних розподільчих мереж напругою 35 кВ і нижче, але не рідше ніж один раз на 12 років;
► на опорах ПЛ напругою вищою ніж 1 кВ з розрядниками, роз’єднувачами, захисними проміжками і біля опор з повторними заземлювачами нульових проводів - після монтажу, переобладнання, ремонтів, а також в експлуатації не рідше ніж один раз на 6 років;
► на тросових опорах ПЛ напругою 110 кВ і вище у разі виявлення на них слідів перекриття або пошкоджень ізоляторів електричною дугою;
► вибірково на 2 % від загальної кількості опор із заземлювачами в населеній місцевості, на ділянках ПЛ з найбільш агресивними, зсувними, видувними ґрунтами, або ґрунтами з низькою провідністю – після монтажу, переобладнання, ремонтів, а також в експлуатації не рідше ніж один раз на 12 років;
► на опорах ПЛ напругою до 1 кВ з заземлювачами грозозахисту, з повторними заземленнями нульового проводу після монтажу, переобладнання, ремонтів, а також в експлуатації не рідше ніж один раз на 6 років.
Для вимірювання опору заземлювальних пристроїв і питомого опору ґрунтів використовуються спеціальні прилади (вимірювачі) М416, Ф4103-М1 або інші з аналогічними функціями та можливостями. Нижче подані методи проведення вимірювань за допомогою згаданих приладів.
1.2. Методика вимірювань за допомогою приладу М416
Прилад М416 призначений для вимірювання опорів заземлюючих пристроїв, активних опорів, а також може використовуватися для визначення питомого опору ґрунту.
На лицевій панелі приладу розташовані органи керування, ручка перемикача діапазонів і реохорда, кнопка вмикання, чотири затискачі для підключення об’єкта вимірювання.
Вимірювання опору заземлення ґрунтується на компенсаційному методі із застосуванням допоміжного заземлювача та потенціального електрода (зонда). Вимірювальний пристрій приладу забезпечує можливість компенсації напруги на вимірюваному опорі, індикацію моменту компенсації та відлік вимірюваної величини.
1.2.1. Вимірювання опору заземлюючих пристроїв
Перед проведенням вимірювань проводиться перевірка працездатності приладу. Для цього перемикач діапазонів встановлюється в положення „КОНТРОЛЬ 5 W”. Далі натискують кнопку на панелі приладу і обертанням ручки „РЕОХОРД” домагаються встановлення стрілки на нульову відмітку. На шкалі реохорда при цьому повинні бути покази (5±0,3) Ом.
Вибір вимірювальної схеми залежить від характеристик об’єкта вимірювання, прогнозованого значення опору та необхідної точності результатів.
Для грубих вимірювань опору заземлення простого заземлюючого пристрою (одиночний заземлювач або заземлювачі розташовані в ряд) використовують схему з трьома затискачами (рис. 1.1). При цьому затискачі 1 та 2 приладу з’єднуються перемичкою.
При грубих вимірюваннях опору заземлення складного (контурного) заземлювача застосовується схема, зображена на рисунку 1.2.
При точних вимірюваннях знімають перемичку з затискачів 1 та 2 і під’єднують прилад за схемою з чотирма затискачами. Це дозволяє уникнути похибки, яка створюється опором з’єднувальних проводів і контактів. Для простих заземлювачів використовується схема, яка подана на рисунку 1.3, а для контурних – схема, зображена на рисунку 1.4.
Для проведення вимірювань під’єднують вимірюваний опір 
, допоміжний заземлювач 
та зонд 
до приладу. В якості останніх використовуються металеві стержні або труби діаметром не менше 5 мм. Допоміжний заземлювач і зонд забивають в землю на відстанях, які вказані на рисунках 1.1, 1.2, 1.3 і 1.4. Глибина їх занурення в ґрунт не повинна бути меншою 500 мм. Для запобігання збільшення перехідного опору заземлювача та зонда стержні слід забивати в ґрунт прямими ударами, намагаючись не розхитувати їх.
Опори допоміжного заземлювача та зонда не повинні перевищувати величин, які подані в таблиці 1.2.
Таблиця 1.2 – Максимальні значення опору допоміжного заземлювача та зонда при різних діапазонах вимірювання
| Максимальний опір допоміжного електрода та заземлювача, Ом | Діапазон вимірювання, Ом |
| 0,1...10 | |
| 0,5...50 | |
| 2...200 | |
| 10...1000 |
Для більшості ґрунтів опір допоміжних заземлювачів не перевищує вказаних значень. Якщо ґрунти мають значний питомий опір, то для збільшення точності вимірювань рекомендується зволожувати землю навколо допоміжних електродів і збільшувати їх кількість.
Додаткові стержні повинні забиватися на відстанях не менше 2...3 м один від одного і з’єднуватись між собою проводами.
Перед початком вимірювань вибирають потрібну схему під’єднання приладу, залежно від величин вимірюваних опорів та необхідної точності вимірювань.
При вимірюваннях за схемами рисунків 1.1 та 1.2 в результат вимірювань входить опір проводу, який з’єднує затискач 1 з . Тому таке ввімкнення допускається при вимірюванні опорів більших за 5 Ом. Для менших значень вимірюваного опору слід застосовувати схеми, що зображені на рисунках 1.3 та 1.4.
Для складних заземлювачів, які виконані у вигляді контуру з довгим периметром або системи таких контурів, що мають електричне з’єднання, відстань між допоміжним заземлювачем і найближчим до нього заземлювачем контуру чи системи контурів повинна бути не меншою п’ятикратної відстані між двома найбільш віддаленими заземлювачами контуру (системи контурів) плюс 20 м.
Незалежно від вибраної схеми, вимірювання проводять в такій послідовності:
► перемикач діапазонів встановлюють в положення „ 
”;
► натискують кнопку на панелі приладу і, обертаючи ручку „РЕОХОРД”, домагаються максимального наближення стрілки індикатора до нуля;
► результат вимірювання рівний добутку показів шкали реохорда на множник діапазону вимірювань; якщо вимірюваний опір виявиться більшим 10 Ом, то перемикач встановлюють в положення „ 
”, „ 
” або „ 
” і повторюють вимірювання.
1.2.2. Вимірювання питомого опору ґрунту
Вимірювання питомого опору ґрунту проводиться аналогічно з вимірюванням опору заземлення. При цьому до затискачів 1 і 2 замість приєднується додатковий електрод у вигляді металевого стрижня або труби відомих розмірів.
Допоміжний заземлювач і зонд розташовуються від додаткового електрода на відстанях, які вказані на рисунку 1.5.
В місцях забивання стержня, допоміжного заземлювача і зонда рослинний покрив або насипний шар землі повинен бути видалений.
Питомий опір ґрунту на глибині забивання електродів визначається за формулою:
, (1.1)
де 
- опір, виміряний приладом, Ом; 
- глибина забивання електродів, м; 
- діаметр електрода, м.
Для вимірювання опору заземлення може також використовуватися чотириелектродна схема, яка в теорії вертикального електричного зондування ґрунту має назву чотириполюсної установки Веннера (рисунок 1.6).
Цей спосіб полягає в наступному. На дослідній ділянці землі по прямій лінії забивають чотири стержні на відстані 
один від одного.
Глибина забивання стержнів не повинна перевищувати 
відстані . Затискачі 1 та 4 під’єднують до крайніх стержнів, а затискачі 2 та 3 – до середніх. Перемичку між затискачами 1 та 2 знімають і проводять вимірювання.
Питомий опір ґрунту визначають за формулою:
, (1.2)
де - покази приладу, Ом; - відстань між стержнями, м.
Приблизно можна вважати, що при цьому способі вимірюється середній питомий опір ґрунту на глибині, яка рівна відстані між забитими стержнями .
1.3. Методика вимірювань за допомогою приладу Ф4103-М1
Вимірювач опору заземлень Ф4103-М1 призначений для вимірювання опорів заземлюючих пристроїв будь-яких геометричних розмірів, питомого опору ґрунтів і активних опорів як при наявності перешкод, так і без них при температурі довкілля від -25 до +55 ºС і відносній вологості до 90 % при температурі +30 ºС.
Вимірювач Ф4103-М1 - це омметр змінного струму з чотирма затискачами (Т1, Т2, П1, П2), що складається з генератора вимірювального струму та вибіркового вольтметра. Затискачі Т1 і Т2 використовуються для приєднання струмових електродів, а П1 та П2 – для приєднання потенціальних.
1.3.1. Вимірювання опору заземлюючих пристроїв
Перед проведенням вимірювань перевіряють напругу джерела живлення приладу та його працездатність (калібрування). Для цього затискачі Т1, П1, Т2 і П2 з’єднують між собою і встановлюють перемикачі в положення „КЛБ” та „0,3”, а ручку „КЛБ” – в крайнє праве положення. Натискують кнопку „ИЗМ”. Якщо при цьому лампа „КП” не запалюється – напруга живлення є нормальною.
Для перевірки працездатності вимірювача перемикач встановлюють в положення „КЛБ”, ручкою „УСТ 0” встановлюють стрілку приладу в нульове положення, при натиснутій кнопці „ИЗМ” ручкою „КЛБ” встановлюють стрілку на відмітку „30”.
Вимірювання опору заземлюючих пристроїв виконують за схемою рисунка 1.7.
Напрям розташування електродів 
і 
вибирають таким, щоб з’єднувальні проводи не проходили поряд з металоконструкціями та паралельно до траси лінії електропередачі. При цьому відстань між струмовим і потенціальним проводами повинна бути не меншою 1 м. Приєднання проводів до заземлюючого пристрою виконують на одній металоконструкції на відстані 0,2...0,4 м один від одного.
Вимірювальні електроди розташовують за однопроменевою або двопроменевою схемою. Струмовий електрод () встановлюють на відстані 
(зазвичай надають перевагу відстані 
) від краю дослідного пристрою ( - найбільша діагональ заземлюючого пристрою), а потенціальний електрод (
) – почергово на відстанях (0,2; 0,3; 0,4; 0,5; 0,6; 0,7; 0,8) 
.
Вимірювання опору заземлюючого пристрою проводять при встановленні потенціального електрода в кожній із вказаних точок. За даними вимірювань будують залежність 
(рис. 1.8, крива б).
Отриману криву „б” порівнюють з кривою „а”. Якщо крива „б” має монотонний характер (такий же як і в кривої „а”) і значення опорів заземлюючого пристрою, виміряні при положеннях потенціального електрода на відстанях 
і 
, відрізняються не більше, ніж на 10 %, то місця забивання електродів вибрані вірно і в якості опору заземлюючого пристрою приймається значення, отримане при розташуванні потенціального електрода на відстані 
.
Якщо крива „б” відрізняється від кривої „а” (не має монотонного характеру (див. рисунок 1.8)), що може бути наслідком впливу підземних або наземних металоконструкцій, то вимірювання слід повторити, розташувавши електроди в іншому напрямку від заземлюючого пристрою.
Якщо при цьому значення опору заземлюючого пристрою, виміряні при положеннях потенціального електрода на відстані і , відрізняються більше, ніж на 10 %, то слід повторити вимірювання при збільшеній в 1,5...2 рази відстані від заземлюючого пристрою до струмового електрода.
Загальна послідовність проведення вимірювань опору заземлення приладом Ф4103-М1 подана нижче.
1. Перевіряють напругу джерела живлення (за методикою, що подана вище).
2. Під’єднують проводи від і заземлюючого пристрою відповідно до затискачів П1 і П2 (див. рисунок 1.7).
3. Перевіряють рівень перешкод в колі вимірювання. Для цього встановлюють перемикачі в положення „ИЗМ ІІ” і „0,3”, натискують кнопку „ИЗМ”. Якщо лампа „КПм” не запалюється, то рівень перешкод не перевищує допустимих значень і вимірювання можна проводити. Якщо лампа „КПм” запалюється – рівень перешкод перевищує допустимі значення для діапазону „0...0,3 Ом” (3 В), то необхідно перейти на діапазон „0...1 Ом”, де допустимий рівень перешкод становить 7 В. Якщо в цьому випадку лампа не запалюється, то вимірювання можна проводити на всіх діапазонах, крім „0...0,3”. Забороняється під’єднувати проводи до затискачів Т1 і Т2 та проводити вимірювання, якщо лампа запалюється на діапазоні „0...1” для запобігання виходу вимірювача з ладу. При короткочасному підвищенні рівня перешкод понад допустимі значення слід провести повторний контроль через деякий час.
4. 
Проводять вимірювання опору потенціального електрода за схемою з двома затискачами (рисунок 1.9). Для цього встановлюють діапазон вимірювань, що орієнтовно відповідає вимірюваному опору електрода. Потім проводять встановлення нуля і калібрування приладу (за методикою, що подана вище). Переводять перемикач в положення „ИЗМ ІІ” і фіксують значення опору. Якщо опір електрода перевищує допустиме значення, яке вказане в таблиці 1.3, то потрібно провести його зменшення.
Таблиця 1.3 – Допустимі значення опору електродів
| Діапазон вимірювань, Ом | Діапазон допустимих значень опору електродів, кОм | |
| потенціальних RП1, RП2 або їх сумарний опір (RП1+RП2) | струмових RТ1, RТ2 або їх сумарний опір (RТ1+RТ2) | |
| 0...0,3; 0...1 | 0...2 | 0...1 |
| 0...3; 0...10 | 0...6 | 0...3 |
| 0...30; 0...100 | 0...6 | 0...3 |
| Продовження таблиці 1.3 | ||
| 0...300; 0...1000 | 0...12 | 0...6 |
| 0...3000; 0...15000 | 0...12 | 0...6 |
5. Під’єднують прилад за вимірювальною схемою, яка подана на рисунку 1.7
6. Встановлюють необхідний діапазон вимірювань. Потім проводять встановлення нуля та калібрування вимірювача. Якщо при калібруванні стрілка знаходиться лівіше відмітки „30” – зменшують опір струмового електрода. Переводять перемикач „РОД РАБОТ” в положення „ИЗМ ІІ” і фіксують значення опору заземлюючого пристрою. Якщо стрілка під впливом перешкод здійснює коливальні рухи, то їх усувають обертанням ручки „ПДС”.
7. При необхідності перейти на більш високий діапазон вимірювань перемикають „ПРЕДЕЛЫ W” в необхідне положення, встановлюють нуль і проводять калібрування вимірювача. Після цього переводять перемикач „РОД РАБОТ” в положення „ИЗМ ІІ” і фіксують значення опору. При переході на більш низький діапазон від’єднують проводи від затискачів Т1, Т2 та проводять контроль перешкод і вимірювання опору електродів. Після цього виконують вимірювання опору заземлюючого пристрою за методикою, що описана вище.
Вимірювання опору точкових заземлювачів здійснюється при не менше 30 м.
Прилад Ф4103-М1 дозволяє проводити вимірювання опір заземлюючих пристроїв за умови підвищених опорів електродів. При цьому необхідно визначати похибку вимірювань. Вимірювання опорів заземлюючих пристроїв допускається проводити до десятикратного збільшення опорів потенціальних і струмових електродів, які подані в таблиці 1.3.
Порядок проведення вимірювань поданий нижче.
1. Перевіряють напругу джерела живлення (за методикою, що подана вище).
2. Під’єднують проводи від і заземлюючого пристрою відповідно до затискачів П1 і П2 (див. рисунок 1.7).
3. Перевіряють рівень перешкод в колі вимірювання.
4. Встановлюють перемикач „ПРЕДЕЛЫ W” на той діапазон, на якому відхилення стрілки максимальне і відлічують покази 
в поділках верхньої шкали приладу.
5. Встановлюють перемикач в положення „КЛБ” і відлічують покази 
в поділках верхньої шкали.
6. Вимірюваний опір визначають за формулою
, Ом, (1.3)
де 
- покази перемикача діапазонів, Ом; - покази вимірювача в положенні „ИЗМ ІІ, под.; - покази вимірювача в положенні „КЛБ”, под. При цьому відносна похибка вимірювань 
, % орієнтовно визначається за формулою:
, (1.4)
де 
- відносна похибка, яка визначається за методикою заводу-виготовлювача.
Для прискорення процесу вимірювань можна замість режиму „ИЗМ ІІ” користуватися режимом „ИЗМ І”, якщо стрілка не коливається під впливом перешкод.
В режимі „ИЗМ І” можлива зупинка стрілки та її наступний рух до відмітки шкали, яка відповідає фактичному значенню вимірюваної величини. Для запобігання помилкового відліку, зчитування показів виконується через 6 сек. після натискання кнопки „ИЗМ”.
1.3.2. Вимірювання питомого опору ґрунту
Вимірювання питомого опору ґрунту приладом Ф4103-М1 також виконується за симетричною схемою Веннера (рисунок 1.10).
Послідовність вимірювання така.
1. Перевіряють напругу живлення.
2. Під’єднують до вимірювача потенціальні електроди за схемою з двома затискачами (рисунок 1.9) і вимірюють їх опір. Він не повинен перевищувати значень, які вказані в таблиці 1.3 (для відповідного діапазону вимірювань). При необхідності опір потрібно зменшити одним із відомих способів.
3. 
Вмикають прилад у вимірювальну схему, що зображена на рисунку 1.10.
4. Встановлюють необхідний діапазон вимірювань. Потім проводять встановлення нуля та калібрування вимірювача. Переводять перемикач „РОД РАБОТ” в положення „ИЗМ ІІ” і фіксують значення опору заземлюючого пристрою. Якщо стрілка під впливом перешкод здійснює коливальні рухи, то їх усувають обертанням ручки „ПДС”.
5. Уявний опір ґрунту 
визначають за формулою 1.2
.
Відстань слід приймати не меншою, ніж п’ятикратна глибина занурення електродів у землю 
, тобто 
.
ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ
1. Ознайомитися з теоретичними відомостями, звернувши особливу увагу на методи проведення вимірювань за допомогою приладів М416 і Ф4103-М1.
2. Вибрати вимірювальний прилад і записати його технічні характеристики.
3. Підготувати заземлювальний пристрій для під’єднання вимірювальної схеми.
4. Підготувати комплект електродів та необхідні інструменти; записати розміри електродів.
5. Дотримуючись рекомендацій, які подані в 1.2.1 або 1.3.1 (залежно від марки вибраного приладу), виміряти опір заземлюючого пристрою. Порівняти отримані результати з нормативними даними таблиці 1.1 і зробити відповідний висновок.
6. Згідно з вказівками, які подані в 1.2.2 або 1.3.2, провести визначення питомого опору ґрунту, в якому знаходиться заземлювальний пристрій.
3. ЗМІСТ ЗВІТУ
У звіт потрібно включити теоретичні відомості в короткому викладенні про нормативні значення опору заземлення, об’єм перевірок і вимірювань, які виконуються після монтажу, переобладнання і ремонтів, вказати періодичність виконання цих робіт. Доцільно подати також методику проведення вимірювань опору заземлення та питомого опору ґрунту.
Окремим пунктом подається послідовність виконання роботи, результати вимірювань та розрахунків. Обов’язковим є детальне відображення всіх розрахунків, що виконувались на основі дослідних даних.
При оформленні звіту можна дотримуватися наступної послідовності подання матеріалів лабораторного заняття:
► мета роботи;
► теоретичні відомості;
► технічні характеристики приладу, який використовувався для вимірювань;
► вимірювальні схеми;
► результати вимірювань і розрахунків;
► висновки.
4. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
ªªªªª ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №2 ªªªªª
Тема роботи: „Експлуатація електродвигунів ”
Мета роботи: ознайомитися з об’ємом перевірок і випробувань електродвигунів в різні експлуатаційні періоди та методами їх проведення, діючими нормами випробувань; виконати вказаний перелік досліджень трифазного асинхронного двигуна.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
1.1. Загальні положення
Після монтажу електродвигуни проходять приймально-здавальні випробування, в процесі яких визначається можливість введення в їх експлуатацію, а також виявляються недоліки, котрі можуть стати причиною аварійних ситуацій.
Ефективна робота більшості промислових технологічних установок значно залежить від надійного функціонування електроприводу. Одним із основних засобів підвищення ефективності та надійності роботи промислових установок є належна експлуатація електродвигунів. В процесі технічного обслуговування електричних машин проводяться періодичні огляди і перевірки, поточні та капітальні ремонти.
При технічному обслуговуванні електродвигунів, які знаходяться в експлуатації, виконуються наступні роботи:
► невеликі ремонти (під час перерв у роботі технологічного обладнання) для усунення дрібних дефектів машин;
► підтягування контактів і кріплень; регулювання траверс і щіток; протирання та очищення доступних частин машини – корпусів, колекторів, кілець регулювання захистів;
► за графіком, який затверджується головним енергетиком підприємства, проводять огляди електричних машин і систем їх керування та заповнюють карту технологічного огляду (додаток А);
► щоденний контроль за виконанням Правил технічної експлуатації та інструкцій заводів-виготовлювачів, визначення навантаження за показами приладів (стаціонарних або переносних), перевірка температури підшипників, корпусів і обмоток, перевірка наявності змащувальних речовин;
► перевірка відсутності ненормальних шумів і гулу, іскріння на колекторах і кільцях, а також вібрації підшипників і корпусів машин;
► спостереження за виконанням Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів операторами та мотористами, які працюють на обладнанні.
Нормами випробування електрообладнання для електродвигунів змінного струму передбачається такий об’єм вимірювань і випробувань:
1) оцінка стану ізоляції обмоток для визначення необхідності сушіння;
2) вимірювання опору ізоляції;
3) випробування ізоляції обмоток статора підвищеною випрямленою напругою з вимірюванням струму витоку по фазах;
4) випробування підвищеною напругою промислової частоти;
5) вимірювання зазорів між сталлю ротора і статора;
6) вимірювання зазорів підшипників ковзання;
7) вимірювання опору обмоток постійному струму;
8) гідравлічне випробування повітроохолоджувача;
9) перевірка роботи електродвигуна на холостому ході або з не навантаженим механізмом;
10) вимірювання вібрації підшипників;
11) вимірювання розбігу в осьовому напрямку;
12) перевірка роботи електродвигуна під навантаженням;
13) перевірка справності стрижнів короткозамкнутих роторів;
14) випробування збудників.
Враховуючи прийняту періодичність виконання робіт, електродвигуни змінного струму підлягають вимірюванням і випробуванням в такому обсязі:
► при здаванні в експлуатацію (П) – за пунктами 1...12;
► при капітальному ремонті (К) – за пунктами 1, 2, 4...6, 8...13;
► при поточному ремонті (Т) – за пунктом 2.
Вимірювання опору ізоляції виконується мегомметром. Допустимі значення опору ізоляції подані в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1. – Допустимі значення опору ізоляції
| Елемент машини, що підлягає випробуванню | Періодичність вимірювання | Напруга мегомметра, кВ | Допустимі значення опору ізоляції, МОм | Примітка |
| Обмотка статора | П, К, Т2 | 0,5/1,0/2,51 | Для електродвигунів, які знаходяться в експлуатації допустимі значення опору ізоляції Rіз60² і коефіцієнт абсорбції не нормують-ся, але вони мають враховуватися при розв’язанні питання про необхідність їх сушіння | В експлуатації визна-чення коефіцієнта абсорбції є обов’язко-вим лише для електро-двигунів напругою 3 кВ і вище або потужністю більше 1 МВт. |
| Обмотка ротора | П К, Т2 | За вимогами заводу, але не більше ніж 1,0 | 0,2 Не нормується | Вимірювання прово-диться в синхронних електродвигунах і двигунах з фазним ротором напругою 3 кВ і вище або потужністю більше 1 МВт |
| Термоіндикатори зі з’єднувальни-ми проводами | П, К | 0,25 | Те саме | — |
| Підшипники | П, К | 1,0 | — | — |
Примітки. 1. Опір ізоляції вимірюється при номінальній напрузі обмотки до 0,5 кВ мегомметром на 500 В; при номінальній напрузі обмотки більше 500 В до 1000 В – мегомметром на 1000 В, а при номінальній напрузі понад 1000 В - мегомметром на 2500 В.
2. Вимірюється під час поточних ремонтів, якщо для цього не потрібно проводити спеціальні демонтажні роботи.
Оцінка стану ізоляції обмоток електродвигунів виконується при розв’язанні питання про необхідність її сушіння. При цьому керуються таблицею 1.2. (додатками А та Г Норм випробування електрообладнання).
Таблиця 1.2. – Умови вмикання електродвигунів без сушіння
| Потужність, номінальна напруга, вид ізоляції | Критерії оцінки стану ізоляції обмоток статора | |
| Абсолютне значення опору ізоляції, МОм | Значення коефіцієнта абсорбції | |
| Більше, ніж 5000 кВт Напруга – більше ніж 1 кВ | Не менше значень, поданих в додатку А Норм випробування електрообладнання при температурі ізоляції не нижче 10 ºС | Не менше ніж 1,3 при температурі ізоляції від 10 до 30 ºС |
| Менше ніж 5000 кВт Напруга – більше ніж 1 кВ | Не менше ніж 1,2 при температурі ізоляції від 10 до 30 ºС | |
| Термореактивна ізоляція обмоток статора | Rіз60² - не менше ніж 10Uном при температурі ізоляції від 10 до 30 ºС | Не нормується |
| Потужність – будь-яка Напруга – менше ніж 1 кВ | Не менше ніж 0,5 МОм при температурі ізоляції від 10 до 30 ºС | Не нормується |
Випробування ізоляції обмоток статора підвищеною випрямленою напругою з вимірюванням струму витоку по фазах проводиться в електродвигунах потужністю більше 5000 кВт згідно з додатком Г Норм випробування електрообладнання для розв’язання питання про можливість їх вмикання без сушіння. Значення випробної напруги залежить від конструкції, номінальної потужності та напруги електродвигуна, типу обмоток, марки проводу, яким виконані обмотки.
При випробуванні електродвигунів підвищеною напругою промислової частоти значення випробної напруги приймається згідно з даними таблиці 1.3. Тривалість прикладання випробної напруги – 1 хв.
Таблиця 1.3. – Випробні напруги промислової частоти для обмоток електродвигунів змінного струму
| Елемент машини, що підлягає випробуванню | Періодичність випробування | Потужність електродвигуна, кВт | Номінальна напруга електродвигуна, кВ | Випробна напруга, кВ |
| Обмотка статора | П | Менше 1,0 Від 1,0 і більше До 1000 Від 1000 і більше Від 1000 і більше | Нижче 0,1 Нижче 0,1 Понад 0,1 До 3,3 Понад 3,3 до 6,6 | 0,8(2Uном+0,5) 0,8(2Uном+1) 0,8(2Uном+1), але не менше, як 1,2 0,8(2Uном+1) 0,8(2,5Uном) |
| Обмотка статора | К | Від 1000 і більше 40 і більше та електродвигуни відповідальних механізмів1 Менше ніж 40 | Понад 6,6 0,4 і нижче 0,5 0,66 2,0 3,0 6,0 10,0 0,66 і нижче | 0,8(2Uном+3) 1,0 1,5 1,7 4,0 5,0 10,0 16,0 1,0 |
| Обмотка ротора синхронних електродвигунів, призначених для безпосереднього пуску, з обмоткою збудження, замкнутою на резистор або джерело живлення | П К | — — | — — | Восьмикратне значення номінальної напруги збудження, але не менше, як 1,2 і не більше, як 2,8 1,0 |
| Обмотка ротора електродвигуна з фазним ротором | П,К | — | — | 1,5Uрот, але не менше ніж 1,02 |
| Резистор кола гасіння поля | П, К | — | — | 2,0 |
| Реостати та пускорегулювальні пристрої | П, К | — | — | 1,5Uрот, але не менше ніж 1,0 |
Примітки. 1. Випробування проводять під час капітального ремонту (без зміни обмоток) відразу після зупинки до його очищення від забруднення.
2. Uрот – напруга на кільцях при розімкнутому роторі і повній напрузі на статорі.
Вимірювання зазорів між сталлю ротора та статора повинне проводитись, якщо дозволяє конструкція електродвигуна. При цьому в електродвигунах потужністю 1000 кВт і більше, в усіх електродвигунах відповідальних механізмів, а також в електродвигунах з виносними підшипниками та підшипниками ковзання, значення повітряних зазорів у місцях, розташованих по обводу ротора і зсунутих один відносно одного на кут 90º або в точках, спеціально передбачених при виготовленні електричної машини, не повинні відрізнятись більше ніж на 10 % від середнього значення зазору.
Вимірювання зазорів підшипників ковзання проводиться відповідно до вказівок підприємства-виготовлювача.
Вимірювання опору обмоток постійному струму проводиться при практично холодному стані електродвигуна. Вимірювання омічного опору обмоток статора та ротора виконується в електродвигунах напругою 3 кВ і вище та в електродвигунах потужністю 300 кВт і більше.
Вимірювання опору обмоток ротора проводиться в електродвигунах із фазним ротором. Значення опорів різних фаз обмотки не повинні відрізнятись один від одного або від попередніх вимірювань, а також від заводських даних більше ніж на 2 %.
Під час ремонтів обмоток електродвигунів змінного струму керуються додатком Г Норм випробування електрообладнання.
У реостатах і резисторах, які встановлені на електродвигунах на напругу 3 кВ і вище, опір вимірюється на всіх відгалуженнях, у решти вимірюється загальний опір реостатів і резисторів.
Значення опорів не повинні відрізнятись від паспортних, проектних значень або попередніх вимірювань більше ніж на 10 %.
Гідравлічне випробування повітроохолоджувачів електродвигунів проводиться надлишковим тиском повітря 0,2...0,25 МПа протягом 5...10 хв., якщо відсутні інші вказівки заводу-виготовлювача.
Перевірка роботи електродвигуна на холостому ході або з не навантаженим механізмом здійснюється в електродвигунах напругою 3 кВ і вище, потужністю 100 кВт і більше. Значення струму холостого ходу для електродвигунів, які вводяться в роботу, не нормується. Після капітального ремонту електродвигуна величина струму холостого ходу не повинна відрізнятись від значення, виміряного перед ремонтом.
Тривалість безперервної роботи електродвигуна на холостому ході – не менше 1 години.
Вимірювання вібрації підшипників проводиться в електродвигунах на напругу 3 кВ і вище, а також у всіх двигунах відповідальних механізмів. Допустимі значення вібрації на кожному підшипнику подані в таблиці 1.4.
Таблиця 1.4. – Допустимі значення вібрації
| Синхронна частота обертання, об./хв. | 750 і нижче | |||
| Вібрація підшипників, мкм |
Вимірювання розбігу в осьовому напрямку виконується в електродвигунах, які мають підшипники ковзання. Осьовий розбіг не повинен перевищувати 2...4 мм. Розбіг ротора перевіряється під час капітального ремонту в електродвигунах відповідальних механізмів або при вийманні ротора.
Перевірка роботи електродвигунів під навантаженням виконується до моменту здачі їх в експлуатацію. Навантаження повинне складати не менше 50 % номінального та забезпечуватись технологічним обладнанням, для якого дослідний двигун слугує приводом. Тривалість безперервної роботи під навантаженням при перевірці – до досягнення усталеного значення температури частин електричної машини.
Перевірка справності стрижнів короткозамкнутих роторів проводиться в асинхронних двигунах потужністю 100 кВт і більше під час капітального ремонту з вийманням ротора.
Випробування збудників здійснюється в синхронних електродвигунах згідно з розділом 5 Норм випробування електрообладнання.
Планом даного лабораторного заняття передбачається виконання таких вимірювань і випробувань:
► перевірка правильності виконання внутрішніх з’єднань трифазного асинхронного двигуна;
► вимірювання опору ізоляції;
► вимірювання опору обмоток постійному струму;
► пробний пуск електродвигуна.
Для якісного проведення вказаних робіт потрібно детально ознайомитись із відповідними теоретичними основами, які пояснюють методи та особливості виконання вказаних вимірювань і перевірок.
1.2. Перевірка правильності виконання внутрішніх з’єднань машин змінного струму
Після монтажу електродвигунів, або їх ремонту несправності в обмотці статора зазвичай виявляються при ввімкненні на випробувальному стенді. Відремонтовані електродвигуни повинні мати таке ж маркування виводів обмоток, як і нові.
Маркування виводів здійснюється у відповідності вимогами державного стандарту. Загальноприйняті позначення продані в таблиці 1.5
Таблиця 1.5. – Маркування кінців обмоток статора трифазних асинхронних двигунів
| Схема з’єднань обмоток | Кількість виводів | Назва виводу | Позначення виводу | |
| початок | кінець | |||
| Відкрита схема | Перша фаза Друга фаза Третя фаза | С1 С2 С3 | С4 С5 С6 | |
| З’єднання зіркою | 3 або 4 | Перша фаза Друга фаза Третя фаза Нульова точка | С1 С2 С3 | |
| З’єднання трикутником | Перший затискач Другий затискач Третій затискач | С1 С2 С3 |
Позначення виводів обмоток електричних машин наносять безпосередньо на кабельні наконечники, на кінці шин, на спеціальні обтискні пристрої або на ввідну колодку поряд з виводами. В електричних машинах невеликого розміру, де буквенні позначення наносити важко, застосовують позначення виводів різнокольоровими проводами. Кольори проводів виводів подані в таблиці 1.6.
Таблиця 1.6. – Колір проводів виводів для трифазних асинхронних електричних машин
| Схема з’єднань обмоток | Кількість виводів | Назва виводу | Колір виводу | |
| початок | кінець | |||
| Відкрита схема | Перша фаза Друга фаза Третя фаза | Жовтий Зелений Червоний | Жовтий з чорним Зелений з чорним Червоний з чорним | |
| З’єднання зіркою | 3 або 4 | Перша фаза Друга фаза Третя фаза Нульова точка | Жовтий Зелений Червоний Чорний | — — — — |
| З’єднання трикутником | Перший затискач Другий затискач Третій затискач | Жовтий Зелений Червоний | — — — |
При відсутності позначень виводів обмоток або при їх неправильному з’єднанні та позначенні початки і кінці обмоток можуть бути визначені індукційним методом за схемами, що подані на рисунку 1.1.
До однієї з фазних обмоток під’єднується джерело постійного або змінного струму, реостат і автоматичний вимикач або кнопка. Дві інші обмотки з’єднуються послідовно і до них під’єднується вольтметр (мілівольтметр).
Якщо виявилось, що обмотки з’єднані різнойменними виводами (початок 1 з кінцем 2 або кінець 1 з початком 2), то при замиканні та розмиканні автомата QF індукційні струми викличуть різкі відхилення стрілки вольтметра.
Якщо ж обмотки з’єднані однойменними виводами (початок 1 з початком 2 або кінець 1 з кінцем 2), то при ввімкненні та вимкненні автомата QF стрілка вольтметра залишиться нерухомою, оскільки напруги, які індукуватимуться в обмотках 1 і 2 будуть прикладені зустрічно, а значить індукційний струм буде рівним нулю.
 |
На рисунку 1.1, в зображена аналогічна схема, але з живленням від мережі змінного струму. Індикатором служить той же вольтметр, послідовно з яким ввімкнений випрямляючий елемент VD.
При визначенні початків і кінців обмоток не можна допускати їх перегрівання, тому досліди слід проводити при напрузі 10...15 % номінальної. Для цього використовується лабораторний автотрансформатор або реостат.
В якості індикатора можна застосовувати, замість вольтметра, звичайну лампу розжарювання на відповідну напругу. Запалювання лампи при замиканні автомата QF свідчитиме про правильне з’єднання обмоток. Якщо лампа не запалюватиметься, то обмотки ввімкнені зустрічно.
1.3. Вимірювання опору ізоляції обмоток електродвигунів
Ізоляційні матеріали, які застосовуються в електричних машинах не є ідеальними діелектриками. Залежно від своїх фізико-хімічних властивостей вони можуть проводити по поверхні або через внутрішні шари незначний електричний струм.
Значення електричного опору ізоляції – один з найважливіших показників надійності роботи електродвигунів. Про опір ізоляції роблять висновок за значенням постійного струму, що проходить через неї. Використання постійної напруги пов’язане з тим, що при прикладанні змінної напруги ємність, яка виникає між різними металами частин електродвигуна, викликає спотворення показів приладів.
Для вимірювання опору ізоляції використовуються мегомметри. Перед вимірюваннями на місці потрібно перевірити справність мегомметра. Для цього прилад встановлюють в горизонтальне положення, затискачі замикають між собою, обертають ручку привода генератора з частотою 120 об./хв. і перевіряють суміщення стрілки з нульовою відміткою. Після цього затискачі розмикають і обертають ручку приладу з такою ж частотою. При цьому стрілка повинна встановитись на відмітку ¥. Необхідно знати, що стрілка справного мегомметра, поки він не приєднаний до об’єкта вимірювань і поки ручку не обертають, може займати будь-яке положення, оскільки в логометра відсутні пружини, які повертають стрілку на нуль.
Перед початком робіт по вимірюванню опору ізоляції необхідно відключити дослідне обладнання від мережі і вжити заходів щодо запобігання подачі напруги на об’єкт; вивісити попереджувальні плакати; розрядити електрообладнання від ємнісного струму на землю; зняти захисне заземлення на час вимірювань.
Схеми приєднання мегомметра відображені на рисунку 1.2.
В деяких випадках опір ізоляції необхідно вимірювати двічі. Перед повторним вимірюванням або після закінчення випробувань ізоляції обмотка повинна бути розряджена, а потенціал високої напруги знятий, оскільки в протилежному випадку ці заряди, зберігаючись тривалий час, можуть стати причиною ураження експлуатаційного персоналу електричним струмом при доторку до виводів обмоток. Крім того, якщо розрядка не буде проведена, то обов’язково з’явиться значна похибка в показах мегомметра в бік завищення.
Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 739 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Приложение | | | ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ |