Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Визначення похідних карбонових кислот

Читайте также:
  1. D. Глютаминової кислоти
  2. I. Кислотно-основные свойства.
  3. NB! Желчные кислоты образуются в печени из эфиров холестерола
  4. NB! Жирные кислоты - это алифатические карбоновые кислоты
  5. NB! Жирные кислоты окисляются не только в митохондриях, но и пероксисомах
  6. NB! Простагландины - продукты окисления жирных кислот
  7. А) Визначення ККД передачі

Визначення похідних карбонових кислот сполук з базується на можливості утворення солей карбонових кислот (4.1) або гідроксамових кислот, що дають забарвлений комплекс з залізом (4.2)

4.1. Лужний гідроліз: 0,1 г досліджуваної сполуки розчиняють в 3 мл спирту, додають 3 краплини спиртового фенолфталеїну та 0,1 М спиртовий розчин лугу краплинами до появи червоного забарвлення. Потім 5 хв нагрівають до 40 оС на водяній бані. Для контролю додають ще декілька краплин лугу та спостерігають за зникненням забарвлення при нагріванні.

RCOOR’ + NaOH = RCOONa + R’OH

 

Якщо забарвлення зникає, у суміші присутні естери, лактони, ангідриди, легко-гідролізуючі галогенпохідні, можливо аміди. Заважають: дикетони, сполуки, що легко диспропорціонують або осмолюються, похідні сульфокислот.

Аміди та нітрили при взаємодії з розведеним лугом звичайно не гідролізують. Їх визначають, нагріваючи пробу з концентрованим лугом; фіксують запах або посиніння лакмусового папірця.

 

4.2. Гідроксамова проба: До 0,5 г (0,5 мл) досліджуваної сполуки додають 1 мл 0,5 н спиртового розчину NH2OH∙HCl та 0,2 мл 6 М NaOH. Суміш нагрівають до кипіння, охолоджують, додають 2 мл 1 М HCl та декілька краплин 5% водного FeCl3.

Яскраве червоне або фіолетове забарвлення комплексу заліза з гідроксамовою кислотою вказує на наявність естера, лактона, ангідриди, галоген-ангідрида або аміда карбонової кислоти. Не заважають похідні сульфокислоит, вугільної кислоти, неорганічних кислот, феноли (дають забарвлення тільки у лужному середовищі). Карбонові кислоти та їх солі теж можна ідентифікувати гідроксамовою пробою, перетворивши їх у хлорангідриди шляхом кип’ятіння (10 хв.) з SOCl2 та відгонки останнього.

 


Дата добавления: 2015-07-24; просмотров: 85 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Визначення кратних зв’язків | Визначення спиртів та фенолів | Визначення галогенів |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Визначення альдегідів і кетонів| Визначення азот-вмісних сполук

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)