Короткий термінологічний словник. Абстрагування –відокремлення у свідомості одних ознак від інших

Абстрагування – відокремлення у свідомості одних ознак від інших, а

також від об’єктів, яким вони властиві.

Аглютинація – створення образу шляхом поєднання якостей, властивостей або частин, узятих з різних об’єктів.

Адаптація – зниження чутливості, тобто пристосування органу чуття до подразника.

Акомодація -зміна опуклості кришталика відповідно до віддалі предмета.

Активність - загальна характеристика живих істот, їхня власна динаміка, як джерело перетворень або підтримки ними життєво значимих зв′язків із середовищем. Активність формується відносно до ймовірнісного прогнозування розвитку подій у середовищі та положення в ньому організму.

Акцентуація – крайня інтенсивність певних рис людини.

Акцентуація демонстрування – властива амбиційність, хизування, зухвальство, де потрібно погодитися, заперечується очевидне.

Акцентуація застрявання – в стані збудження: впертість, недовірливість, нетерпимість до заперечень у дискусіях.

Акцентуація педантизму – виявляється в крайньому, нічим не виправданому формалізмі при вирішенні справи, в дотриманні «букви», хоча це й шкодить справі, у міркуванні типу «коли б чого не трапилося».

Акцентуація тривожності – властива підвищена боязливість, соромливість, розгубленість, здатність сховатися від небезпечного, поступитися навіть слабшому, втекти від нього, якщо він чимось погрожує.

Аналіз – мисленнєва операція, що передбачає розчленування об’єктів у свідомості, виділення їх окремих частин, елементів, ознак і властивостей.

Аналізатор – орган чуття, який здійснює аналіз і синтез подраників, що надходять із внутрішнього і зовнішнього середовищ.

Апперцепція – залежність сприймання від змісту психічного життя і особливостей особистості.

Асоціація – група, в якій міжособистісні стосунки опосередковує особистісно значущий для кожного зміст спільної діяльності.

Астенічні почуття – ті, що пригнічують людину, зменшують її активність, демобілізують.

Афект – емоційний процес, який виникає у людини швидко, протікає бурхливо і характеризується значними змінами свідомості та порушенням вольового контролю за діями.

Безвілля – зниження загальної активності, психічна млявість, вагання там, де необхідність дій очевидна.

Викладання- діяльність викладача в процесі навчання, під час якої він савить перед учнями пізнавальні завдання, повідомляє нові знання, організовує спостереження, лабораторні і практичні заняття, керує їх самостійною роботою, перевіряє якість знань, умінь, навичок.

Відтворення – мнемічний процес, який заперечує відновлення матеріалу, що зберігається в пам’яті.

Відчуття – відображення у мозку людини окремих властивостей предметів і явищ об’єктивного світу внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття.

Внутрішньогрупова диференціація- як внутрішньогруповий процес- положення, статус членів данної спільності. Кожен член її займає певну позицію- з погляду авторитету, займанної посади тощо. Для виявлення статусу індивіда в групі застосовують соціометричну методику.

Воля – свідома організація і саморегуляція людиною своєї діяльності й поведінки, спрямована на подолання труднощів при досягненні поставлених цілей.

Вольове зусилля – форма емоційного стресу, який мобілізує внутрішні ресурси організму, створює додаткову мотивацію дії і переживається людиною як стан значного напруження.

Вольові риси характеру – здібність людини свідомо долати труднощі для досягнення певних цілей.

Впізнавання – відтворення об’єкта в умовах повторного сприймання.

Геніальність – найвищий ступінь розвитку здібностей, що виявляється у творчій діяльності, результати якої мають історичне значення.

Гіперболізація – прийомстворення образів уяви, для якого характерне збільшення предмета або кількості його частин.

Група - обмежене розміром спільність людей, що виділяється або яку виділяють із соціального цілогоза певних ознак: характеру діяльності, соціальної або класової принадлежності, рівн розвитку тощо.

Дидактика- галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти, навчання, а також виховання у процесі навчання.

Довготривала пам’ять – основний вид людської пам’яті, який характеризується тривалим збереженням набутих знань, навичок і вмінь.

Довільна дія – дія людини, зміст і засоби виконання якої підпорядковані свідомій цілі.

Довільна увага – увага, яку особистість свідомо викликає спрямовує і регулює.

Довільна уява – спрямована на створення певного образу, але не пов’язана з волею, необхідною для його втілення в життя.

Екстерорецептивні відчуття – відчуття, що виникають при подразненні рецепторів, розміщених на поверхні тіла.

Екстравертованість – спрямованість особистості на навколишній світ.

Емоції – узагальнені чуттєві реакції, що виникають у відповідь на різні за характером екзогенні(ті, що йдуть із навколишнього середовища) і ендогенні(ті, що виходять із власних органів і тканин) сигнали, які обов’язково викликають певні зміни у фізіологічному стані організму.

Емоційна пам’ять -пам’ять, що виявляється в запам’ятовуванні та відтворенні людиною своїх емоцій і почуттів.

Естетичні почуття – відчування краси в явищах природи, у праці, у гармонії барв, звуків, рухів і форм.

Загальні здібності – здібності, які певною мірою проявляються у всіх видах діяльності індивіда.

Задатки – природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, що є природною основою для розвитку здібностей людини.

Запам’ятовування – процес пам’яті, внасліджок якого закріплюється новий матеріал шляхом пов’язування його з раніше набутим.

Звичка - у психофізіології- негативне навчання, ефект якого полягає у відсутності реакції на певний стимул.

Згадування – локалізоване в часі та просторі відтворення образів минулого.

Здібності – індивідуально-психологічні особливості, що виявляються в діяльності, є умовами її успішного виконання і спричиняють відмінності в динаміці оволодіння необхідними для людини знаннями, навичками і вміннями.

Зміст освіти- система наукових знань, умінь ы навичок, оволодіння якими забеспечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моральної поведінки, підготовку до суспільного життя.

Ілюзія – неадекватне сприймання, яке викривлено, помилково відображає об’єкт, що діє на аналізатори.

Індивідуальність - людина, що характеризується з боку своїх соціально значимих відмінностей від інших людей: своєрідність психіки й особистості індивіла, її неповторність.

Інтелектуальні почуття – почуття, які виникають у процесі пізнавальної діяльності людини й зумовлені нею.

Інтерес - форма прояву пізнавальної потреби, що забеспечує спрямованність особистості на усвідомлення цілей діяльності й цим сприяє орієнтуванню, ознайомленню з новими факторами, кращому відображені дійсності.

Інтероцептивні відчуття – відчуття, які виникають при подразненні рецепторів у внутрішніх органах і тканинах людини.

Інтровертованість – спрямованість свідомості й уваги, думок, почуттів і переживань людини на свій внутрішній світ.

Класифікація – узагальнення виокремлених ознак предметів та явищ, яке дає можливість групувати об’єкти за видовими, родовими та ін. ознаками.

Колектив - група об′єднаних загальними цілями і задачами людей, що досягла в процесі спільної діяльності високого рівня розвитку.

Коливання уваги – періодичні, короткочасні мимовільні зміни рівня інтенсивності уваги.

Конвергенція – спрямування очей на предмет сприймання.

Константність сприймання – відносна постійність перцептивного образу при зміні відстані, положення спостерігача, освітленості предмета тощо.

Конформізм - пасивне прийняття людиною існуючого порядку речей, пануючих думок тощо.

Короткочасна пам ’ ять -пам’ять, яка характеризується швидким запам’ятовуванням матеріалу, негайним його відтворенням і швидким забуванням.

Лідер - член групи, за яким всі інші члени групи визнають право приймати відповідальні рішення в значимих ситуаціях- рішення, що торкаються інших інтересів і визначають напрямок і характер діяльності всієї групи.

Мета - психосоціальна якість, що випливає у почуття ініціативи, завдяки якій у людини поступово зростає здатність до цілеспрямованої поведінки.

Метод – шлях наукового пізнання явищ і процесів об’єктивної дійсності.

Методи навчання- спосіб упорядкованої взаємлдії вчителів та учнів, за допомогою якого вирішуються проблеми освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.

Мимовільна дія – дія людини, яка відбувається при виникненні неусвідомлюваних або недостатньо усвідомлюваних спонукань.

Мимовільна увага – увага, що виникає в прооцесі взаємодії людини з навколишнім середовищем без її свідомого наміру і без будь-яких вольових зусиль з її боку.

Мимовільна уява – створення нових образів не керується спеціальною метою уявити певні події, предмети чи явища.

Мислення – суспільно зумовлений, нерозривно пов’язаний із мовленням психічний процес пошуків і відкриття суттєво нового, опосередкованого й узагальненого відображення дійсності у процесі її аналізу і синтезу.

Моральні почуття – почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей, до самої себе.

Моральні риси характеру – норма поведінки людей в суспільстві, складені з традицій, поглядів, переконань.

Мотив - спонукання до діяльності пов′язані із задоволенням потреб суб′єкта; сукупність зовнішніх або внутрішніх умов, що викликають активність суб′єкта і визначають її спрямованість.

Мрія – процес створеннялюдиною образів бажаного майбутнього.

Навчання- цілеспрямована взаємодія вчителів та учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються вміння й навички.

Наголошування – навмисне посилення в об’єкті певних ознак, які виявляються домінуючими на тлі інших.

Наочно-дійове мислення – мислення, що грунтується на безпосередньому сприйманні предметів у процесі дій із ними.

Наочно-образне мислення – характеризується тим, що змістом розумового завдання є образний матеріал, маніпулюючи яким людина аналізує, порівнює чи узагальнює істотні аспекти у предметах та явищах.

Настрій – загальний емоційний стан людини, який характеризує її життєвий тонус упродовж певного часу, породжений емоціями, що переважали в недалекому минулому чи є наявними.

Неофіційна група – це спільність людей, що виникла нерегульованим шляхом, стихійно на підставі спільності інтересів її членів, симпатій, єдності поглядів і переконань чи з інших мотивів.

Обдарованість – високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей, що є передумовою творчих досягнень.

Образна пам’ять - пам’ять, що проявляється у запам’ятовуванні образів і уявлень про предмети, явища, властивості та зв’язки між ними.

Обсяг уваги – кількість об’єктів, які людина може одначасно сприйняти за короткий проміжок часу.

Оперативна пам’ять - пам’ять, яка забезпечує запам’ятовування та відтворення оперативної інформації, потрібної для використання в поточній діяльності.

Освіта - процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, набуття умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших рис особистості, розвиток її творчих сил і здібностей.

Осмисленість сприймання – властивість перцептивного образу бути усвідомленим.

Особистість - феномен суспільного розвитку, конкретна жива людина, яка має свідомість і самосвідомість. Структура особистості- цілісне системне утворення, сукупність соціально значимих психологічних властивостей, відносин і дій індивіда, що склалися в процесі онтогенезу і визначають його поведінку як поведінку свідомого субєкта діяльності та спілкування.

Офіційна група -створюється як структурна одиниця на підставі штатного регламенту, інструкцій та інших документів.

Пам’ять – процеси запам’ятовування, зберігання, відтворення і забування індивідом його попереднього досвіду.

Педагогіка – сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Педагогічний процес – спеціально організована, цілеспрямована взаємодія педагогів і вихованців, метою якої є вирішення освітніх проблем і розвиток особистості.

Переключення уваги – перенесення людиною уваги з одного об’єкта, виду діяльності на інший.

Переконання - усвідомлена потреба особистості, що спонукає її діяти згідно зі своїми ціннісними орієнтаціями. Зміст потреб, що виступають у формі переконань, відбиває певне розуміння природи і суспільства.

Післядовільна увага – увага, що виникає на основі інтересу до процесу діяльності.

Пластичність – риса темпераменту, яка є свідченням гнучкості, легкості пристосування людини до нових умов.

Поведінка – система взаємопов’язаних реакцій і дій людини й тварин у взаємодії з навколишнім середовищем.

Поняття – форма мислення, яка відображає загальні, істотні ознаки предметів і явищ дійсності.

Порівняння – мисленнєва операція, що дає змогу встановити схожі і відмінні ознаки об’єктів, що аналізуються.

Поріг чутливості – такий рівень інтенсивності подразника, який здатний викликати відчуття.

Почуття – специфічнаформа відображення дійсності, в якій виявляється стійке суб’єктивно-емоційне ставлення людини з властивими їй потребами до предметів і явищ, які вона пізнає і змінює.

Праксичні почуття – переживання людиною свого ставлення до діяльності.

Предметність – особливість сприймання, яка проявляється в тому, що властивості предмета відображаються в образі не ізольовано, а як такі, що належать предмету та перебувають зовні.

Пригадування – активний процес відтворення у свідомості людини її попереднього досвіду.

Принцип дидактики-тверження, що визначає зміст, організаційні форми і методи навчальної роботи учбового закладу.

Пристрасті – сильні, стійкі, тривалі почуття, які захоплюють людину, володіють нею і виявляються в орієнтації всіх прагнень особистості в одному напрямку, у зосередженні їх на одній меті.

Процес навчання- система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвинутої особистості.

Психіка – властивість високоорганізованої матерії, що проявляється у відображенні об’єктивної дійсності.

Психологія – наука про факти, закономірності та механізми психічного життя людей і тварин.

Реактивність – властивість темпераменту, яка характеризує силу емоційної реакції людини на зовнішні і внутрішні впливи.

Реальна група- обмежена в розмірах спільність людей, що існує в загальному просторі та часі й об′єднана реальними відносинами: шкільний клас, робоча бригада тощо.

Резистентність – міра здатності опиратися негативним або несприятливим обставинам.

Референтна група – реально існуюча чи уявна група, погляди, норми та цінності якої є взірцем для особистості, і за ними вона формує свої життєві ідеали, зрівняє дії та вчинки.

Рефлекс – опосередкована нервовою системою відповідь організму на подразник.

Ригідність – особливість, протилежна пластичності, складність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини.

Риси характеру – психологічні особливості особистості, тобто типовий вид особистості, індивідуальний стиль її соціальної поведінки.

Розподіл уваги – здатність людини одночасно виконувати два або більше видів діяльності.

Рухова пам’ять - пам’ять, що проявляється у запам’ятовуванні й відтворенні людиною своїх рухів.

Самооцінка - оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місце серед інших людей. Є важливим регулятором поведінки.

Самоуправління- вольова якість, що передбачає вміння людини обходитися у своїх діях без осторонньої допомоги і критично ставитися до чужих впливів, оцінюючи їх відповідно до своїх наглядів і переконань.

Свідомість – вищій рівень психічного відображення дійсності, який є результатом праці людини, її суспільно-історичного розвитку.

Сензитивність – властивість темпераменту, яка визначається найменщою силою зовнішніх впливів, необхідною для виникнення психічної реакції людини.

Сила волі – сукупність позитивних якостей волі, властивих людині.

Синтез – мисленнєва операція, об’єднання предметів і явищ за їх спільними й істотними ознаками.

Система освіти- сукупність навчально-виховних закладів, які систематично і послідовно виховують, навчають і готують до життя підростаючі покоління відповідно до завдань суспільства.

Систематизація – упорядковування знань на підставі гранично широких спільних ознак груп об’єктів.

Словесно-логічна пам’ять – специфічний вид пам’ять, що проявляється в запам’ятовуванні й відтворенні думок, понять, суджень.

Словесно-логічне мислення – мислення за допомогою понять, які розкривають суть предметів і виражаються в словах і знаках.

Соціограма- графічне вираження математичної обробки результатів, одержаних за допомогою соціоісторичного, тесту при дослідженні міжособистісних відносин у малих групах.

Спеціальні здібності – здібності, які проявляются лише в конкретних видах діяльності індивіда.

спільними й істотними ознаками.

Спостереження – цілеспрямоване збирання психологічних фактів поведінки і діяльності особистості з метою їх подальшого аналізу і тлумачення.

Сприймання – відображення у свідомості людини предметів і явищ об’єктивної дійсності за їх безпосередньої дії на органи чуття.

Сприймання простору – відбувається за участю зорового, кінестетичного та слухового аналізаторів.

Сприймання часу – відображення тривалості та послідовності дії подразника на організм.

Спрямованність - інтегральна і генералізована властивисть особистості. Сукупність відносно незалежно від поточних ситуацій стійких мотивів, що орієнтують діяльність особистості.

Статус - у соціальній психології- положення суб′єкта в системі міжособистісних відносин, що визначає його права, обов′язки і привілегії.

Стенічні почуття – ті, що посилюють активність спонукають до діяльності.

Стійкість уваги – часова характиристика уваги, що визначається тривалістю збереження цілеспрямованої уваги на певному об’єкті чи виді діяльності.

Стрес – емоційний стан організму, який виникає у напружених обставинах і виявляється у порушенні перебігу психічних процесів, координації рухів, у дезорганізації та гальмуванні всієї діяльності.

Структура характеру – виокремлення в характері провідні компоненти, без яких цілісність характеру уявити не можна.

Структурність сприймання – властивість перцептивного образу відображати будову об’єкта сприймання.

Судження – форма уявного відображення об’єктивної дійсності, яка полягає в тому, що людина стверджує наявність або відсутність ознак, властивостей чи відносин у певних об’єктах.

Схематизація – прийомстворення образів уяви, для якого характерне спрощене зображення об’єкта у загальних рисах, що властиві багатьом об’єктам.

Талант – поєднання високорозвинутих спеціальних здібностей, яке дає людині змогу створювати такі продукти діяльності, що виділяються своєю новизною, досконалістю і мають високу суспільну значущість.

Темперамент – сукупність індивідуально-психологічних якостей, яка характеризує динамічний та емоціональний аспекти поведінки людини і виявляється в її діяльності та спілкуванні.

Типізація - прийомстворення образів уяви, для якого характерні виділення істотного в однорідних фактах і втілення його в новому конкретному образі.

Увага – спрямованість і зосередженість свідомості, що передбачає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної чи рухової активності індивіда.

Узагальнення – мисленнєва операція об’єднання предметів і явищ за їх

Умовивід – така форма мислення, вякій з одного або кількох суджень виводиться нове.

Умовна група-об′єднана за певною ознакою- родом діяльнлсті, статтю, віком, рівнем освіти тощо.

Управління- діяльність, спрямована на сприйняття рішень, організацію контролю об′єкта управління згідно з метою, аналіз і підведення підсумків на основі достовірної інформації.

Уява – процес створення людиною на основі її попереднього досвіду образів об’єктів, яких вона безпосередньо не сприймала і не сприймає.

Форма організації навчання-зовнішне вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.

Фрустрація – психічний стан емоційного напруження, який викликають об’єктивно нездоланні перешкоди, що виникають на шляху до важливої мети.

Фрустрація - психологічний стан переживання невдачі, що виникає при наявності рельних або уявних нездоланних перешкод на шляху до якоїсь мети; може розглядатися як дона з форм психічного стресу.

Характер – складне й індивідуально-своєрідне поєднання рис людини, яке формується в процесі її розвитку під впливом умов життя та виховання і виявляється в її поведінці.

Цілісність сприймання – властивість перцептивного образу відображати предмет у всій сукупності його рис як єдине ціле.

Чутливість – здатність аналізатора реагувати на дію адекватного подразника, відчувати його.

Чуттєве пізнання – пізнання,яке характеризується тим, що предмети і явища об’єктивного світу безпосередньо діють на органи чутя людини – її зір, нюх, тактильні та інші аналізатори і відображуються у мозку.

Чуттєвий тон – певний емоційний відтінок психічного процесу, усвідомлюваний як властивість предмета, що сприймається суб’єктивно.

Дата добавления: 2015-07-24