Короткий термінологічний словник. Банкрутство — встановлена судом неспроможність сплачувати свої зобов'язання

Банкрутство — встановлена судом неспроможність сплачувати свої зобов'язання, примусова ліквідація підприємства для поділу його майна між кредиторами.

Визначення цілей — окреслення конкретних параметрів підприєм­ства в майбутньому шляхом конкретизації місії, що надає чіткої спрямова­ності поведінці підприємства на певному часовому проміжку.

Вироблення стратегічного бачення — формування ідеальної карти­ни майбутнього (становища, якого можна досягти за сприятливих умов).

Виробнича стратегія — стратегія, орієнтована на створення економіч­но ефективної, гнучкої виробничої системи, адаптивної до можливих змін.

Виробнича стратегія підприємства — система довгострокових дій щодо забезпечення конкурентоспроможності підприємства за рахунок ефективного використання його виробничого потенціалу, своєчасного адаптування до змін у конкурентному середовищі.

Віртуальна корпорація — організація бізнесу за допомогою комп'ю­терних мереж, коли обіг, обмін і торгівля товарами і послугами здійсню­ється в електронній формі, а відносини між партнерами будуються на до­вірі без укладення періодичних угод, наявності офіційного офісу, особи­стих зустрічей учасників.

Вхідний бар'єр — несприятливі для нових підприємств умови, які ускладнюють їх проникнення у галузь.

Галузь економіки — сукупність підприємств, установ, організацій, які виробляють однорідну продукцію (послуги).

Декомпонування — поділ цілісної системи на підсистеми, складові частини як об'єкти окремого розгляду.

Диференціація продукції — відмінності між близькими товарами (замінниками), які розрізняють споживачі і які використовуються як ме­тод конкурентної боротьби.

Ділова стратегія (стратегія конкуренції) — стратегія, яка забезпечує довгострокові конкурентні переваги господарського підрозділу.

Економічна вигода — отримання певних переваг, додаткового дохо­ду, прибутку.

Ефект емерджентності (цілісності) — нові властивості цілісної системи, не притаманні її елементам, якщо вони перебувають поза цією системою.

Ефект масштабу — зниження середніх витрат виробництва на тривало­му проміжку часу внаслідок збільшення обсягів виробництва товарів і послуг.

Квазіінтеграція (лат. quasi — ніби, майже і integratio — поповнення) — створення альянсів, зацікавлених в інтеграції підприємств без зміни прав власності.

Ключові фактори успіху — активи і компетенції, які використовують суб'єкти ринку в успішній конкурентній боротьбі.

Конгломерати (лат. conglomerates — зібраний) — об'єднання техно­логічно не пов'язаних підприємств різної галузевої орієнтації, на основі автономії економічної діяльності і децентралізованого управління.

Конкурентні переваги — концентрована форма вияву переваг в еко­номічній, організаційній, технічній сферах діяльності підприємства, галузі, національної економіки, які можна виміряти економічними показниками. Конкурентоспроможність — здатність досягати найкращих резуль­татів у будь-якій справі, властивість об'єкта краще за інших представле­них на ринку об'єктів задовольняти конкретні потреби.

Конкурентоспроможність економіки — концентроване вираження реалізованих у товарах і послугах економічних, науково-технічних, виробничих, управлінських, маркетингових та інших можливостей, які успішно протистоять іноземним товарам і послугам, що конкурують з ними на вну­трішньому і зовнішньому ринках.

Конкурентоспроможність підприємства — здатність підприємства ефективно розпоряджатися власними і позичковими ресурсами за умов конкурентного ринку.

Конкурентоспроможність товару — здатність товару більш повно відповідати запитам покупців порівняно з представленими на ринку ана­логічними товарами.

Контракт (лат. contractus — угода) — юридично обов'язкова угода між сторонами, в якій визначаються певні економічні дії (поставки, придбання товарів, виконання робіт тощо), а також відповідальність за їх виконання.

Концерн (англ. concern — участь, інтерес) — крупні об'єднання підпри­ємств, пов'язаних спільними інтересами, договорами, капіталом, діяльністю. Корпоративна (лат. corporatio — зв'язок) стратегія — загальна стра­тегія, призначена для ефективного збалансування напрямів діяльності підприємства, формування вигідних зон господарювання і спрямована на досягнення спільної мети.

Кредитна лінія — форма кредиту, за якої банк надає клієнтові змогу позичати фінансові засоби в межах установленого ліміту протягом вста­новленого терміну (часу дії кредитної лінії).

Лідерство у витратах — орієнтація підприємства на мінімізацію ви­трат при виробництві продукції.

Маркетингова стратегія підприємства — модель, система дій підпри­ємства щодо вибору цільового ринку, забезпечення споживчої цінності то­вару, ефективного проштовхування його на ринок і ефективного збуту.

Маркетинговий стратегічний набір — система стратегій, покликаних забезпечити ринкову спрямованість підприємства.

Матричні методи економічного аналізу — сукупність прийомів дос­лідження й аналізу економічних процесів, заснованих на побудові еконо­мічних таблиць (матриць, шкал).

Мікс-концепція маркетингу — система заходів щодо ефективного використання результатів маркетингових досліджень, ресурсів і можливо­стей підприємства з метою досягнення найвигіднішого співвідношення витрат і ефектів від них, очікуваних позицій у конкурентній боротьбі, мак­симального визнання споживачів.

Місія підприємства (організації) — сукупність найзагальніших на­станов і цільових установок, які характеризують мету існування (призна­чення) підприємства і принципи його діяльності.

Обмеження цілей — зумовлені об'єктивними обставинами межі, які лімітують цільові орієнтації підприємства.

Овердрафт (англ. overdrafft — надплановий) — особлива форма на­дання короткотермінового кредиту клієнтові банку, якщо величина плате­жу перевищує залишок коштів на рахунку клієнта.

Операційна стратегія диференціації (концентрації) — пропонуван­ня споживачам товарів з унікальними споживчими властивостями і під­тримка цієї унікальності протягом тривалого часу.

Операційна стратегія підприємства — система заходів, що забезпе­чує досягнення мети в основному та інших видах діяльності підприємства, крім інвестиційної і фінансової.

Організаційна стратегія — сукупність правил і методів, що реалізу­ють системний підхід до організації діяльності підприємства.

Оренда (лат. arrendare — здавати в найм, наймати) — надання май­на на певний строк у платне користування.

Оцінка стратегічного потенціалу — результат аналізу якісних і кількіс­них стратегічних характеристик потенціалу підприємства і процесу управління ним, що дає змогу з'ясувати, наскільки підприємство досягає поста­влених цілей, як зміни і вдосконалення в процесі управління ним вплива­ють на ефективність і повноту використання стратегічного потенціалу.

Оцінювання зовнішнього середовища — стратегічний аналіз мак-росередовища і безпосереднього інституційного оточення підприємства, конкретні особливості якого можуть сприяти його успішній діяльності або ускладнювати чи унеможливлювати її.

Персональні стандарти — стандарти, розроблені з метою вимірю­вання діяльності, виконання робіт на низових рівнях менеджменту.

Підприємницька мережа — система економічних відносин взаємоза-цікавлених підприємств на основі довіри і гнучких форм співробітництва.

Підприємницька стратегія — стратегія, безпосередньо спрямована на вирішення конкретних проблем підприємництва.

Портфельний аналіз стратегії підприємства — інструмент стратегіч­ного менеджменту, за допомогою якого виявляють і оцінюють стратегічну позицію підприємства в конкурентному середовищі з метою спрямування ресурсів у найперспективніші напрями господарської діяльності, скоро­чення (припинення) інвестицій в неефективні проекти.

Продуктово-товарна стратегія підприємства — модель дій щодо здобуття конкурентних переваг завдяки забезпеченню високої споживчої цінності товарів і послуг та постійному їх збагаченню.

Реалізація стратегії — здійснення стратегічних змін на підприємстві, завдяки яким воно набуває здатності досягати своїх стратегічних цілей і неухильно досягає їх.

Розроблення стратегічних альтернатив — формування варіантів стратегії на випадок відчутної зміни особливостей макро- і мікросередо-вищ підприємства.

Рушійні сили підприємництва — мотиви, які спонукають до підпри­ємницької діяльності задля певної мети.

Сегменти ринку — частини ринку, на яких може бути реалізована продукція підприємства.

Синергічний ефект — взаємодія складових потенціалу підприєм­ства, результативність якої значно вища, ніж сумарний ефект від їх від­окремленого функціонування.

Синергія (грец. synergos — той, що діє разом) — стратегічна перевага, що виникає при поєднанні кількох підрозділів чи видів діяльності у єдину си­стему, за якої ефект спільних дій повинен бути вищим, ніж сума окремих дій.

Система збалансованих показників (СЗП) — механізм перетворен­ня стратегії компанії на послідовність дій, спрямованих на досягнення визначених цілей на всіх рівнях управління компанією.

Спільні підприємства — юридично та організаційно оформлені об'єднання, які мають власний капітал, виробничі потужності апарату управління персоналом.

Стандарти — офіційні державні або нормативно-технологічні доку­менти галузі, підприємства, фірми, компанії, що встановлюють якісні ха­рактеристики, вимоги, яким має відповідати певний вид продукції, товару.

Стейкхолдери — суб'єкти відносин, які мають певні інтереси до під­приємства.

Стратегічна група — група підприємств-конкурентів з однаковими стилем конкурентної активності і позиціями на ринку.

Стратегічне бачення в управлінні підприємством — перспективний погляд на напрям розвитку діяльності підприємства (фірми, компанії), ба­зова концепція того, що воно намагається зробити, чого прагне досягти.

Стратегічний аналіз — комплексне дослідження ресурсів і засобів, завдяки використанню яких фірма досягатиме цілей в конкурентному се­редовищі.

Стратегічний потенціал підприємства — граничні можливості під­приємства щодо досягнення глобальних і локальних стратегічних цілей у певних умовах зовнішнього середовища.

Стратегічний потенціал успіху підприємства — певна сукупність внутрішніх і зовнішніх чинників, вміле використання яких забезпечує ус­пішну діяльність підприємства у віддаленій перспективі.

Стратегічні альтернативи (лат. alternare — чергуватися, від alter — один з двох) — комплекс обгрунтованих самостійних стратегій, спрямова­них на досягнення стратегічних цілей підприємства на основі використан­ня наявних ресурсів.

Стратегічні альянси (об'єднання) — угода про співробітництво між підприємствами, яке є значно тіснішим від звичайних торговельних опера­цій, але не пов'язане зі злиттям.

Стратегічні розриви — розбіжності між проектованою і реальною системами цілей.

Стратегія вертикальної зв'язаної диверсифікації — придбання або включення до складу підприємства інших виробництв, які входять в техно­логічний ланцюжок випуску продукту на ступенях до- або післяпрофільно-го виробничого процесу.

Стратегія виробничих процесів — система дій щодо організації ви­робництва товарів, що задовольняють потреби покупця і відповідають специфіці виробництва за ціною та іншими критеріями.

Стратегія відновлення й економії — система заходів щодо раціоналі­зації витрат, припинення діяльності у проблемних або неприбуткових галу­зях, спрямування ресурсів і можливостей у економічно привабливі галузі.

Стратегія відновлення й економії — система заходів щодо раціоналі­зації витрат, припинення діяльності у проблемних або неприбуткових галу­зях, спрямування ресурсів і можливостей у економічно привабливі галузі.

Стратегія входження в нову галузь — система заходів і дій щодо здо­буття позицій у новій для підприємства сфері діяльності (галузі).

Стратегія горизонтальної зв'язаної диверсифікації — об'єднання підприємств, які працюють і конкурують в одній сфері діяльності.

Стратегія диверсифікації (лат. diversus — різний і facere — робити) діяль­ності — цілеспрямована система дій підприємства щодо проникнення в інші сфери (галузі), включення до портфеля його діяльності нових сфер бізнесу.

Стратегія диверсифікації у неспоріднені галузі — система планів і дій підприємства щодо проникнення у стратегічно невідповідну, порівняно з умовами його функціонування, галузь.

Стратегія диверсифікації у споріднені галузі — система планів і дій підприємства щодо проникнення у галузь, наділену стратегічною відповід­ністю галузі, в якій воно функціонує.

Стратегія зв'язаної (концентричної) диверсифікації — створення нових видів продукції, подібної до тієї, яку виробляє підприємство.

Стратегія лідерства за витратами — внутрішня стратегія операцій­ної ефективності виробництва, яка забезпечує лідерство за рахунок еко­номії витрат.

Стратегія ліквідації підприємства — система планів і дій щодо при­пинення діяльності підприємства і переорієнтації його ресурсів і можли­востей на інші цілі.

Стратегія НДПКР — стратегія створення і використання нововведень

різних типів інновацій, які забезпечують підприємству стратегічний розвиток!

Стратегія незв'язаної (конгломератної) диверсифікації — система заходів щодо виробництва докорінно нових товарів, освоєння нових ринків

Стратегія оптимальних витрат— політика підприємства, заснована

на забезпеченні виробництва високоякісних товарів, продажу їх за кращі

ніж у конкурентів, ціни за рахунок оптимальних витрат.

Стратегія (грец. stratos — армія, ago — веду,) підприємства — уза­гальнена програма діяльності (модель дій), спрямована на досягнення підприємством бажаного етапу, мети (статусу на ринку, соціально-еконо­мічних показників) завдяки ефективному розподілу, координації та вико­ристанню ресурсів.

Стратегія просування товару на ринок — сукупність дій, спрямова­них на забезпеченння товару вигідної позиції на ринку.

Стратегія реструктуризації портфеля бізнесу підприємства — здій­снення радикальних змін у портфелі, які передбачають продаж або купі­влю сфер бізнесу, входження в нові галузі внаслідок зміни довгостроко­вих перспектив.

Стратегія ресурсозаощадження — принципи, фактори, методи, пла­ни і заходи, що забезпечують неухильне зниження витрат сукупних ресур­сів на одиницю валового національного продукту (у межах країни) або на одиницю корисного ефекту конкретного товару.

Стратегія розвитку виробничих потужностей — система цілеспря­мованих дій щодо забезпечення оптимальної структури, ефективного ви­користання виробничих потужностей.

Стратегія розподілу (розповсюдження) — система планів і дій щодо розвитку каналів і мережі збуту продукції підприємства.

Стратегія ціноутворення — вибір цінової політики підприємства, яка б забезпечувала вигідні конкурентні позиції його товарів на ринку, очіку­вані прибутки від їх реалізації, а також досягнення маркетингових цілей.

Сфокусовані стратегії — система заходів, спрямована на краще, ніж у конкурентів, задоволення потреб покупців цільового сегмента.

Філософія підприємства — процес і результат пізнання й осмислен­ня суспільного призначення підприємства.

Фінансова стратегія підприємства — система дій щодо забезпечен­ня найкращої спрямованості фінансової діяльності, економії всіх видів ви­трат, мобілізації капіталу для підтримки виробничих, дослідних, маркетин­гових та інших стратегій, спрямована на максимальне підвищення варто­сті підприємства.

Фінансово-промислова група — об'єднання виробничих, торгових підприємств із кредитно-банківськими установами з наступною транс­формацією їх у багатогалузеві господарські системи зі спільною економіч­ною стратегією.

Формулювання місії — визначення найзагальніших настанов, які по­єднують мету існування і принципи діяльності підприємства, надають сен­су його діяльності, наповнюють старання людей певним змістом.

Франчайзинг (англ. franchising, букв. — угода про передання права на використання торгової марки) — форма поєднання переваг крупного і малого бізнесів, за якої материнська компанія (франчайзер) зобов'язу­ється забезпечувати мале підприємство (франчайзі) своїми засобами ін­дивідуалізації (фірмовий, товарний знаки), а також товарами, технологія­ми бізнесу, рекламою, інформацією тощо.

Функціональна стратегія підприємства — модель дій щодо конкре­тизації за певними напрямами корпоративної, ділової стратегій; система орієнтирів у досягненні певних функціональних (виконавських) цілей.

Холдинг (англ. holding, від hold — тримати, затримувати) — система економічних відносин, за якої компанія володіє контрольними пакетами акцій інших компаній з метою управління і контролю їх діяльності.

Цілі підприємства (організації, фірми, компанії) — сформульовані у процесі стратегічного планування конкретні кінцеві результати, яких під­приємство прагне досягти через певний проміжок часу.

Якість товару — сукупність властивостей і характеристик, завдяки яким товар набуває здатності задовольняти обумовлені чи передбачувані потреби.

Дата добавления: 2015-07-24